Рішення № 85116229, 23.10.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/1171/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом комунального підприємства "Теплокомуненерго" (надалі – позивач) до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.04.2019 р. № 0000561304 та № 0000541304.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що податок з доходів фізичних осіб та військовий збір підприємством було утримано в повному обсязі, відображено у податковій звітності, чим виконано умови узгодження зобов`язання, однак перераховано до бюджету з порушенням строків сплати. Таким чином, податковим органом безпідставно застосовано штрафні санкції, передбачені ст. 127 Податкового кодексу України, за несвоєчасну сплату податку.

Представник відповідача подав відзив на позов, в якому просив суд відмовити в його задоволенні, оскільки перевіркою своєчасності перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб на підставі платіжних доручень та виписок банку встановлено, що утримана сума податку на протязі перевіряємого періоду не перерахована, або перерахована філією до бюджету несвоєчасно (т.1 а.с.55-58).

Представник позивача подав відповідь на відзив, в якій із зробленими висновками не погоджується, оскільки вважає їх неправомірними з підстав, викладених у позовній заяві (т.1 а.с.120-122).

Представник відповідача подав заперечення на відповідь та просив відмовити в задоволенні позову (т.1 а.с.230-234).

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Представники відповідача просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення їх представників та з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Позивач зареєстрований як юридична особа та перебуває на обліку як платник податків.

Відповідач є суб`єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому повноваження.

Встановлено, що в період з 12.03.2019 по 25.03.2019 р., з 26.03.2019 по 01.04.2019 р. посадовими особами ГУ ДФС у Кіровоградській області проведено планову виїзну перевірку КП "Теплокомуненерго" з питань правильності обчислення, нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору, за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2018 р., дотримання законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2018 р..

За результатами перевірки складено акт від 08.04.2019 №19/11-28-13-04/00185330 (т.1 а.с.61-89), висновками якого стали порушення позивачем, зокрема:

1) п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14, п.п.168.1.2, 168.1.5 п.168.1 ст.168, п.171.1 "а" ст.171, п.176.2 "а", "г" ст.176 Податкового кодексу України – не сплачено (не перераховано) податок на доходи фізичних осіб в загальній сумі 5 050 158,50 грн.;

2) п.16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень, п.14.1.156 п.14.1 ст.14, ст.18, п.п.168.1.2, 168.1.5 п.168.1 ст.168, п.171.1"а"ст.171, п.176.2"а","г" ст.176 Податкового кодексу України – не сплачено (не перераховано) до бюджету військовий збір в сумі 476 897,68 грн..

На підставі акту 24.04.2019 р. відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0000541304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у т.ч. з податку на доходи фізичних осіб, пені в загальному розмірі 12 455 726,04 грн., з яких: 5 050 453,36 грн. основного платежу, 5 439 581,55 грн. штрафних (фінансових) санкцій, 1 965 691,13 грн. пені (т.1 а.с.93);

- № 0000561304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у т.ч. з військового збору, пені в загальному розмірі 1 112 793,62 грн., з яких: 477 106,83 грн. основного платежу, 457 639,30 грн. штрафних (фінансових) санкцій, 178 047,49 грн. пені (т.1 а.с.94).

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач не погоджується з нарахуванням штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб в сумі 5 439 581,55 грн., та з військового збору в сумі 457 639,30 грн., зокрема в частині застосування податковим органом положень ст.127 Податкового кодексу України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 зазначеного Кодексу визначено те, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (п.171.1 ст.171 Податкового кодексу України).

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент – для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні (п. 171.2 "а" ст.171 Кодексу).

Статтею 168 Податкового кодексу України встановлено порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету і, зокрема, п. 168.1 цієї статті визначено порядок оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 Кодексу).

Відповідно до вимог п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168 Кодексу, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Згідно з п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168 Кодексу якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Пунктом 176.2 статті 176 Податкового кодексу України встановлено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані, в т.ч.: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Відповідальність платників податків за податкові порушення регламентується главою 11 розділу ІІ Податкового кодексу України, який передбачає, зокрема, відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податків (стаття 126 Кодексу) та за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати (стаття 127 Кодексу).

Так, відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Водночас, п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України вказує, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, -

тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, -

тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Верховним Судом України винесено постанову від 10.11.2015 р. № 21-2919а15, в якій висловлено правову позицію щодо застосування статей 126 та 127 Податкового кодексу України.

Аналіз правової позиції суду дає змогу дійти висновку про те, що для того щоб визначити, норми якої саме статті (126 або 127 Податкового кодексу України) підлягають застосуванню до правовідносин з порушення порядку нарахування (утримання, сплати) податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходу на користь громадян, слід з`ясувати та відобразити в акті перевірки, яка з дій сталася першою – виплата доходу чи сплата податку, хоч і з порушенням строку.

Отже, якщо до моменту виплати доходу на користь громадян податковий агент хоч і з порушенням передбаченого ст. 168 Податкового кодексу України строку сплачує суму податку, застосуванню підлягає ст. 126 цього Кодексу.

Аналогічні наслідки мають місце у разі їх одночасної сплати.

Однак, якщо ж виплата доходу передувала сплаті податку, податковий агент несе відповідальність на підставі ст. 127 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові від 02.03.2018 року у справі № 820/6196/16, в якій Верховний Суд виклав правову позицію щодо застосування приписів статті 127 Податкового кодексу України у подібних відносинах, зазначивши наступне: "положеннями статті 127 Податкового кодексу України встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 Податкового кодексу України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Також, відповідна правова позиція викладена і в постанові Верховного суду від 22.05.2018 року у справі № №820/6437/16.

Таким чином, якщо платник податку при виплаті вже нарахованої заробітної не здійснив одночасно з такою виплатою перерахування податку до бюджету, то в такому випадку підлягає застосуванню штраф в порядку статті 127 Податкового кодексу України, розмір якого залежить від кількості разів допущених таких порушень.

Як вбачається з акту (т.1 а.с.70-71, 81-82), позивачем не перераховано до бюджету утримані суми податку на доходи з фізичних осіб, в той час, як заробітна плата за відповідні періоди виплачена працівникам в повному обсязі, що призвело до порушення п.п.14.1.156, п.14.1 ст.14, п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.п.168.1.5 ст.168, п.171.1, п.171.2 "а" ст.171, п.176.2 "а" "г" ст.176 Податкового кодексу України та не перераховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 5 050 158,50 грн., в тому числі по періодах: березень 2017 року в сумі 132311,78 грн., квітень 2017 року в сумі 203779,30 грн., травень 2017 року в сумі 160240,59 грн., червень 2017 року в сумі 159273,78 грн., липень 2017 року в сумі 172669,56 грн., серпень 2017 року в сумі 177601,06 грн., вересень 2017 року в сумі 141948,99 грн., жовтень 2017 року в сумі 261995,73 грн., листопад 2017 року в сумі 267625,07 грн., грудень 2017 року в сумі 297084,30 грн., січень 2018 року в сумі 309737,90 грн., лютий 2018 року в сумі 289638,99 грн., березень 2018 року в сумі 309004,72 грн., квітень 2018 року в сумі 252811,68 грн., травень 2018 року в сумі 191393,91 грн., червень 2018 року в сумі 181912,14 грн., липень 2018 року в сумі 227880,14 грн., серпень 2018 року в сумі 232030,69 грн., вересень 2018 року в сумі 205580,84 грн., жовтень 2018 року в сумі 301557,33 грн., листопад 2018 року в сумі 381741,84 грн., грудень 2018 року в сумі 192 338,16 грн..

Крім того, позивачем не перераховано до бюджету утримані суми військового збору, в той час, як заробітна плата за відповідні періоди виплачена працівникам в повному обсязі, що призвело до порушення п.16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень, п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14, ст.18, п.п. 168.1.2 п.168.1 ст.168, п.п.168.1.5 ст.168, п.171.1, п.171.2 "а" ст.171, п.176.2 "а", "г" ст.176 Податкового кодексу України та не сплачено (не перераховано) до бюджету військовий збір в сумі 476 897,68 грн., в тому числі: січень 2017 року в сумі 20488,66 грн., лютий 2017 року в сумі 20876,87 грн., березень 2017 року в сумі 22952,78 грн., квітень 2017 року в сумі 17300,92 грн., травень 2017 року в сумі 13666,41 грн., червень 2017 року в сумі 13495,20 грн., липень 2017 року в сумі 14543,23 грн., серпень 2017 року в сумі 15015,96 грн., вересень 2017 року в сумі 12083,64 грн., жовтень 2017 року в сумі 22463,08 гри., листопад 2017 року в сумі 22577,78 грн., грудень 2017 року в сумі 24866,62 грн., січень 2018 року в сумі 25930,09 грн., лютий 2018 року в сумі 24294,99 грн., березень 2018 року в сумі 25803,11 грн., квітень 2018 року в сумі 21241,85 грн., травень 2018 року в сумі 16103,38 грн., червень 2018 року в сумі 15251,92 грн., липень 2018 року в сумі 19022,84 грн., серпень 2018 року в сумі 19468,10 грн., вересень 2018 року в сумі 17300,73 грн., жовтень 2018 року в сумі 25731,52 грн., листопад 2018 року в сумі 31931,03 грн., грудень 2018 року в сумі 14486,97 грн..

Позивачем не спростовано вищевказані обставини.

Таким чином, перевіркою встановлено, що позивачем не перераховано до бюджету утримані суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору, в той час, як заробітна плата за відповідні періоди виплачена працівникам в повному обсязі, що зафіксовано в акті перевірки № 19/11-28-13-04/00185330 від 08.04.2019 року.

Твердження представника позивача стосовно застосування ст. 126 Податкового кодексу України, оскільки сплата відбулась, хоча і з порушенням граничних строків, не підтримуються судом, оскільки до ознак для кваліфікації статті до цих правовідносин фактична сплата або несплата податку не відноситься.

Відповідно до п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль – система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом (пп.54.3.5 п.54.3 ст.54 Кодексу).

Таким чином, факт порушення податкового законодавства може бути встановлений не інакше як за результатами перевірки платника податків, за результатами якої складається акт.

Підвищені розміри штрафів у разі повторного виявлення податкових порушень (50 та 75 відсотків) застосовуються не за сам факт виявлення будь-яких порушень, а за повторне вчинення діянь за обставин, передбачених, зокрема, п.п.54.3.5 п.54.4 ст.54 Податкового кодексу України.

Отже, застосування штрафу в більшому розмірі можливе у разі встановлення податковим органом повторності порушення протягом 1095 днів, яке зафіксовано в акті перевірки і, відповідно, в податковому повідомленні-рішенні.

Як пояснив представник відповідача, за результатами попередньої перевірки (акт від 22.04.2016 р. №20/11-28-14-01/00185330) встановлено факт несплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору у зв`язку з чим винесено податкові повідомлення рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у відповідності до ст. 127 Податкового кодексу України у розмірі 25%.

Вказане не спростовано позивачем, а тому відповідачем правомірно застосовано штрафну санкцію у розмірі 50% та 75%.

Згідно ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З наведених вище обставин, проаналізувавши положення нормативно-правових актів, враховуючи надані докази, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено суду правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Натомість, позивачем на підтвердження заявлених вимог доказів не надано.

Відтак, суд доходить висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст.132, 139, 143, 205, 242-246, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України.

Згідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділ VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. Хилько