Рішення № 85116192, 23.10.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3733/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Сидорівського С.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Ізмаїльського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Одеської області, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення № 226 від 31.07.2018 року та зобов`язання вчинити певні дії, –

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Ізмаїльського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Одеської області, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській, в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення № 226 від 31.07.2018 року Ізмаїльського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про відмову у призначенні пільгової пенсії за віком ОСОБА_1 на підставі пункту «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

зобов`язати Ізмаїльське об`єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, як трактористу-машиністу, безпосередньо занятому у виробництві сільськогосподарської продукції відповідно до п. «в» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 23.10.2017 року.

Ухвалою суду від 27.06.2019 р. Одеським окружним адміністративним судом вказану позовну заяву було залишено без руху.

09.07.2019 року (вх. № ЕП/5051/19) позивач направив до суду електронного листа, в якому зазначив про направлення листа на усунення недоліків визначених в ухвалі суду.

Ухвалою від 22.07.2019 року Одеським окружним адміністративним судом продовжено строк на усунення недоліків позовної заяви.

27.08.2019 року (вх. № 30448/19) на виконання ухвали позивач надав до суду і письмові пояснення та квитанцію про сплату судового збору, чим усунув зазначені судом недоліки.

Ухвалою від 29.08.2019 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

23.09.2019 року (вх. № 34330/19) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву.

Ухвалою від 27.09.2019 року Одеським окружним адміністративним судом залучено в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

30.09.2019 року (вх. № ЕП/7157/19) позивачем до канцелярії суду подано відповідь на відзив.

01.10.2019 року (вх. № ЕП/7245/19) представником відповідача до канцелярії суду подані письмові заперечення.

07.10.2019 року (вх. № 36571/19) позивачем до канцелярії суду подано відповідь на відзив.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач у зв`язку з набуттям 23.10.2017 року права на пільгову пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «в» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» звернувся до відповідача із заявою про призначення пільгової пенсії. Рішенням № 226 від 31.07.2018 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому, в обґрунтування правової позиції, зокрема, зазначено, що періоди роботи позивача на посаді «механізатор» не зараховані до пільгового стажу у зв`язку з тим, що посада «механізатор» не дає право на призначення пільгової пенсії відповідно до п. «в» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». За таких обставин пільговий стаж позивача склав 3 роки.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_1 Одеському окружному адміністративному суду.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов`язком держави.

У відповідності до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-IV).

Згідно пп. 2 п. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія за віком призначається чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

У відповідності до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В силу п.п. 1, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок від 12.08.1993 року №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1). У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (п. 20).

У такій довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада: характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: зокрема, для трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.

При цьому, порядок призначення пенсій на пільгових умовах трактористам-машиністам, які безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах і на інших підприємствах сільського господарства роз`яснено у листі Міністерства соціального забезпечення № 7 від 20.01.1992 року.

Так, відповідно до роз`яснення, до трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільськогосподарської продукції, відносяться працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідне посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах на протязі повного сезону сільськогосподарських робіт в рослинництві та тваринництві. Трактористам-машиністам, які відробили повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення і в тому випадку, якщо в міжпольовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи (на стаціонарних і причіпних установках та агрегатах, по ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо). Віднесення господарства до підприємств сільського господарства, трактористи-машиністи яких мають право на пільгову пенсію, провадиться відповідно до класифікатора галузей народного господарства.

До сільськогосподарських належать підприємства, які виробляють продукцію рослинництва і тваринництва. Єдина назва професії "тракторист-машиніст", запроваджена в 1961 році, охоплює такі професії: бульдозерист, бульдозерист-скреперист, грейдерист; комбайнер; машиніст дощувальної установки, змонтованої на базі трактора; машиніст скрепера, скреперист; машиніст чаєзбиральної машини; машиніст екскаватора; машиніст-водій льонозбиральної машини, самохідної широкозахватної сінокосарки; механік-комбайнер, тракторист, тракторист-бульдозерист. До числа трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, віднесено працівників, прийнятих на роботу трактористами-машиністами, які мають про це відповідні посвідчення.

Таким чином, головними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є виконання робіт на посаді тракториста-машиніста, безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, досягнення відповідного віку, а також наявність відповідного стажу.

Аналогічні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 року у справі № 683/977/17, від 08.05.2018 року у справі № 672/455/17.

Як слідує із записів трудової книжки позивача НОМЕР_1 І № 0635012 від, остання містить наступні записи про трудову діяльність позивача, а саме:

з 22.08.1990р. по 13.12.2010р. – трактористом до бригади № 1 до насінницького радгоспу «Перемога»;

з 28.03.2011р. по 24.11.2011р. – робота на посаді тракториста тракторної бригади № 1 в ВАТ «Насінницький радгосп «Перемога»;

з 28.04.2012р. по 10.09.2012р. – робота на посаді тракториста в ВАТ «Насінницький радгосп «Перемога» (а.с. 82).

Тож, судом встановлено, що позивач виконував трудові функції за професією тракториста, зайнятому у виробництві сільськогосподарської продукції, що підтверджується трудовою книжкою позивача та відповідними записами у ній та довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 17.01.2018 року № 1, довідкою КУ «Об`єднаний трудовий архів сіл та міста Ренійского району» про стаж роботи трактористом від 12.09.2017 року № И-23/02-02, від 29.11.2017 року № І-02 03/02-02, від 09.01.2018 року № І-08/02-02, від 22.01.2018 року № И-09/02-02, військовим квитком, посвідченням тракториста-машиніста.

Згідно з рішенням Рішенням № 226 від 31.07.2018 року позивачу зараховано стаж на посаді тракториста-машиніста складає 3 роки.

Відтак, суд зазначає, що стаж роботи позивача, який дає йому право на пільгову пенсію становить більше 20 років, а саме 21 років 5 місяців 24 дні.

Враховуючи вище викладене, та те, що трудова книжка позивача містять усі необхідні відомості про його роботу на посаді тракториста, суд дійшов висновку, що у позивача наявні підстави для його зарахування до пільгового стажу.

Крім того, з метою належного захисту позивача, необхідно саме визнати протиправним рішення рішення № 226 від 31.07.2018 року Ізмаїльського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про відмову у призначенні пільгової пенсії за віком ОСОБА_1 на підставі пункту «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Щодо вимоги позивача про зобов`язання призначити пенсію на пільгових умовах згідно поданої ним заяви, то суд зважає на наступне.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, (надалі Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно норм пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

З аналізу наведених норм слідує, що саме на відповідача покладається обовязок щодо перевірки документів, на підставі яких призначається пенсія.

Нормами абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України передбачено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В даному спорі суд не обраховує загальний стаж роботи позивача, що виключає можливість зобов`язання відповідача призначити позивачеві пільгову пенсію, оскільки в межах розгляду даної адміністративної справи судом не досліджувалось питання наявності у позивача загального трудового стажу, а обов`язковою передумовою призначення пенсії на пільгових умовах є наявність визначеного законом як загального, так і спеціального стажу.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню, шляхом визнання протиправним та скасування рішення пенсійного органу про відмову в призначенні пенсії, зарахування відповідного пільгового стажу позивача та зобов`язання повторно розглянути його заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, з урахуванням зарахованого стажу та правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає частковому задоволенню.

Щодо строків звернення позивача до суду із цим позовом, судом встановлено наступне.

Згідно ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, позовна заява спрямована до суду простим листом 02.02.2019 року, про що свідчить штемпель на поштовому конверті (а.с. 56).

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 звернувшись до суду із цим позовом, не порушив строки звернення до суду.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області судовий збір у розмірі 384,20 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Ізмаїльського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Одеської області (місцезнаходження: вул. Кишинівська, 46, м. Ізмаїл, Одеська область, 68609; код ЄДРПОУ 37743414), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення № 226 від 31.07.2018 року та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 226 від 31.07.2018 року Ізмаїльського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про відмову у призначенні пільгової пенсії за віком ОСОБА_1 на підставі пункту «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Ізмаїльське об`єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області повторно розглянути заяву про призначення ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, як трактористу-машиністу, безпосередньо занятому у виробництві сільськогосподарської продукції відповідно до п. «в» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 23.10.2017 року з урахуванням висновків суду.

Стягнути з Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 384,20 грн. (триста вісімдесят чотири грн. 20 коп.).

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Повний текст рішення складено та підписано 23.10.2019 р.

Суддя О.М. Тарасишина

.