Рішення № 85115967, 22.10.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 жовтня 2019 року (15:00)Справа № 280/4080/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

22.08.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення № 0035534907 від 18.03.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення є протиправним та таким, що суперечить приписам податкового законодавства. Зазначає, що позивач у 2015 році була зареєстрована як фізична особа - підприємець і перебувала на спрощений системі оподаткування. Єдиний соціальний внесок сплачувався з поточного рахунку своєчасно і повністю. Станом на 01.01.2015 у позивача рахувалась переплата з єдиного соціального внеску в сумі 288,81 грн. Так, 04.02.2015 платіжними дорученнями № 181623492 та № 181624755 на загальну суму 2400 грн. був сплачений ЄСВ за 1-2 квартали 2015 року. Однак, як пізніше позивачу стало відомо, банк не виконав ці платіжні доручення і не перерахував цю суму на відповідні рахунки, що і стало причиною винесення оскаржуваного рішення про застосування штрафу. Зауважує, що відповідальність за ненадходження сум податків, зборів, внесків на відповідний рахунок органу доходів і зборів в цьому випадку в повному обсязі несе банк. Зокрема, така відповідальність передбачена ч.12 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України. При цьому платник звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції. Отже, на думку позивача, застосування до позивача штрафу та пені є незаконним і безпідставним, що порушує права та законні інтереси позивача, покладаючи на нього не передбачені законом зобов`язання. Враховуючи викладені обставини просить суд позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 27.08.2019 відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання на 24.09.2019. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

19.09.2019 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 39110), в якому зазначає, що позивач у період з 18.07.2001 по 27.12.2016 перебувала на обліку у ГУ ДПС у Запорізькій області, Олександрівське управління у м. Запоріжжі, Олександрівська ДПІ (Комунарський район м. Запоріжжя), як фізична особа - підприємець на спрощеній системі оподаткування у період з 23.05.2012 по 30.06.2016, та з 01.07.2016 по 27.12.2016 - платник загальної системи оподаткування. В інтегрованій картці платника податків фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 В. кодом бюджетної класифікації 71040000 проведені нарахування відповідно вимог чинного законодавства (як фізичній особі - підприємцю на спрощеній системі оподаткування), а саме: за II півріччя 2013 року - нарахування по строку: 21.10.2013 - 1194,03 грн. 20.01.2014 - 1218,67 грн. За 2014 рік - нарахування по строку 22.04.2014 - 1267,95грн. 21.07.2014 - 1267,96грн. 20.10.2014 - 1267,95грн., 20.01.2015 - 1267,95грн. За 2015 рік - нарахування по строку 20.04.2015 - 1267,95грн., 20.07.2015 - 1267,96грн., 19.10.2015 - 1323,47грн., 19.01.2016 - 1434,51грн. За І півріччя 2016 року - нарахування по строку 19.04.2016 - 909,48грн., 19.07.2016 - 941,16грн. Таким чином, ОСОБА_1 за II півріччя 2013 нараховано до сплати єдиного соціального внеску, як платнику спрощеної системи оподаткування в сумі - 2412,70 грн., за 2014 – 5071,80 грн., 2015 - 5293,88 грн. та за І півріччя 2016 - 1850,64 грн. Загалом в період з 21.10.2013 по 19.07.2016 нараховано єдиного внеску - 14629,02 грн. Фактично ФОП ОСОБА_1 (з урахуванням сальдо на 30.09.2013 - 420,22 грн.) сплачено в період з 16.10.2013 по 19.07.2016 єдиного внеску в загальній сумі - 12517,83 грн., а саме: 16.10.2013 - 800,00 грн., 11.11.2013 - 400,00грн., 11.12.2013 - 400,00грн., 14.01.2014 -420,00грн., 17.03.2014 - 1265,00грн., 10.07.2014 - 1268,00 грн., 18.09.2014 - 1268,00грн., 30.12.2014 - 1268,00грн., 15.07.2015 - 400,00грн., 19.10.2015 - 1323,47грн., 13.01.2016 1434,50грн., 14.04.2016 - 909,48грн., 19.07.2016 - 941,16грн. Таким чином сума заборгованості з єдиного соціального внеску становить - 2111,19 грн. (нараховано 14629,02 грн. - сплачено 12517,83грн.). Позивачем належним чином не виконувались вимоги ст.9 Закону №2464, а саме: єдиний внесок за період I-IV квартали 2015 року сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку. У зв`язку з чим, Олександрівським управлінням м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області 18.03.2019 відносно ОСОБА_1 , на підставі п.10, п.11 ст.25 Закону винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 0035534907 від 18.03.2019 за період з 21.04.2015 до 19.07.2016 на загальну суму 1740,10 грн., а саме: штрафні санкції у загальній сумі 1001,73 грн. та пеня в сумі 738,37 грн. Враховуючи викладене, прийняте ГУ ДФС у Запорізькій області рішення №0035534907 від 18.03.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на суму 1740,10 грн. є законним та скасуванню не підлягає. Просить відмовити у задоволенні позову.

Також, 12.09.2019 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного провадження із повідомленням (викликом) сторін.

Суд зазначає, що представником відповідача не обґрунтована необхідність проведення відкритого судового засідання із повідомленням (викликом) сторін, а відтак суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення його клопотання та можливість проведення судового засідання за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, оскільки справа є незначної складності і характер спірних правовідносин та предмет доказування в ній не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

18.03.2019, ГУ ДФС у Запорізькій області винесено рішення №0035534907 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску про застосування до ОСОБА_1 суми штрафу у розмірі 1001,73 грн. за період з 21.04.2015 до 19.07.2016 та пені у розмірі 738,37 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням 08.04.2019 позивачем до ДФС подано скарга на нього, однак рішенням ДФС України № 21539/6/99-99-11-05-02-25 від 10.05.2019, скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. (а.с.13-15).

Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним позивач звернулась до суду із даним позовом про його скасування.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначенні Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі – Закон №2464).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

За приписами пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

За приписами частини сьомої статті 9 Закону №2464, єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Відповідно до пункту 2 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.15 №449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за №508/26953 (далі - Інструкція №449), сплата єдиного внеску здійснюється за місцем: обліку платника у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки фіскальних органів, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

Згідно з частиною 7 статті 9 Закону №2464-VI, єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв`язку.

Частиною 8 статті 9 Закону №2464-VI встановлено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4,5 та 5-1частини першої статті 4 цього Закону, зокрема фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Як зазначено у частині десятій статті 9 Закону №2464, днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; 3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до частини дванадцятої статті 9 Закону №2464 встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановленні Законом №2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Рішення про застосування штрафних санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску складається згідно з додатком 12 до Інструкції №449. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи фіскального органу.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки, незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.

Частиною десятою статті 25 Закону №2464 встановлено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Згідно з частиною тринадцятою статті 25 Закону №2464 нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно. У разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до органу доходів і зборів або позову до суду.

Розрахунок фінансових санкцій та пені до оскаржуваного рішення №0035534907 від 18.03.2019 здійснено на підставі даних інформаційної системи фіскального органу, згідно з якими позивачем у період з 21.04.2015 по 19.07.2016 несвоєчасно перераховано єдиний внесок.

Так, у відзиві на позов податковим органом зазначено, що позивачем належним чином не виконувались вимоги ст. 9 Закону №2464, а саме: єдиний внесок за період I-IV квартали 2015 року сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку.

Позивач стверджує, що вчасно та у повному обсязі сплачено платежі за єдиним соціальним внеском за І-ІІ квартал 2015 року, про що свідчать платіжні доручення про сплату єдиного внеску № № 181623492, 181624755 від 04.02.2015.

При цьому, як вбачається з платіжних доручень, доданих позивачем до позовної заяви, останнєю було сплачено єдиний внесок за 1 квартал 2015 року платіжним дорученням від 04.02.2015 № 181623492 через Комерційний банк «Надра» на суму 1400,00 грн. та єдиний внесок за 2 квартал 2015 року платіжним дорученням від 04.02.2015 № 181624755 через Комерційний банк «Надра» на суму 1000,00 грн. (а.с.10-11).

Разом з цим, вищезазначені платіжні доручення не відображено в інтегрованій картці платника податків (ІКП), що в подальшому слугувало підставою для притягнення позивача до відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску.

З оскаржуваного рішення №0035534907 від 18.03.2019 вбачається, позивачу нараховано суму штрафу за несвоєчасну сплату єдиного внеску у розмірі 1001,73 грн. за період з 21.04.2015 до 19.07.2016 та пені у розмірі 738,37 грн.

Однак, відповідно до інформації з ІКП недоїмка зі сплати ЄСВ у позивача станом на 31.03.2015 була відсутня.

Інтегрована картка платника податків не містить інформації, що у позивача була наявна взагалі недоїмка з ЄСВ до періоду, за який оскаржуваним рішенням нараховано штраф та пеня.

Судом встановлено, що податковий борг позивача з ЄСВ вперше виник 20.04.2019 у сумі 1243,23 грн. (за І квартал 2015 року).

Листом позивача від 06.05.2016 податковий орган повідомлявся про те, що ЄСВ за 1,2 квартали 2015 року сплачувався платіжними дорученнями від 04.02.2015 № 181623492, № 181624755 (а.с.12).

Так, постановою Національного банку України від 05.02.2015 №83 ПАТ «Комерційний банк «Надра» віднесено до категорії неплатоспроможних, а постановою Національного банку України від 04.06.2015 №356 відкликано банківську ліцензію та прийнято рішення щодо ліквідації банку.

Пунктом 1.24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-III (далі - Закон № 2346-III) визначено, що переказом коштів є рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону № 2346-III, банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Пунктом 1.29 статті 1 Закону № 2346-III передбачено, що проведення переказу коштів є обов`язковою функцією, що має виконувати платіжна система.

Згідно із пунктами 22.3, 22.4 статті 22 Закону № 2346-III, розрахункові документи, за винятком платіжної вимоги-доручення, мають подаватися ініціатором до банку, що його обслуговує. При використанні розрахункового документа ініціювання переказу для платника вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах (підпункт 16.5.2 пункту 16.2 статті 16 Закону № 2346-III).

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 вказаного Закону, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Пунктом 129.6 статті 129 Податкового кодексу України визначено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції. Визначальним у змісті даної норми є те, з чиєї вини відбулося невнесення чи неповне внесення податку, збору (обов`язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду.

Відповідно до пункту 129.7 статті 129 Податкового кодексу України, не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку. Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік строку зарахування податків, зборів та інших платежів розпочинається з моменту такого відновлення.

З аналізу наведених норм, встановлено, що платник податків, який ініціював банківський переказ коштів зі сплати податку, повністю звільняється від відповідальності як за несвоєчасне зарахування банком сплачених коштів до бюджету, так і за не зарахування цих сплачених коштів до бюджету взагалі, оскільки вся відповідальність за зарахування цих коштів до бюджету покладена законом на банківську установу, яка здійснює обслуговування платника податків.

Також суд зазначає, що в даному випадку саме банк несе відповідальність за своєчасне виконання платіжних доручень клієнтів, перерахування податків, зборів, (обов`язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів та обов`язок фізичної або юридичної особи щодо сплати податків та зборів (обов`язкових платежів) припиняється із сплатою податку і збору.

Таким чином, контролюючий орган не може застосовувати до суб`єкта господарювання штрафні санкції у випадку несвоєчасного перерахування (неперерахування) податків, зборів, платежів за державних цільових фондів з вини банку, у тому числі внаслідок регулювання економічних нормативів такого банку.

Аналогічна позиція викладена Верховним судом у постанові від 22.05.2018 у справі № 804/505/16.

З врахуванням встановлених під час судового розгляду обставин суд приходить до висновку, що саме у зв`язку зі здійсненням регулювання економічних нормативів ПАТ «Комерційний банк «Надра» Національним Банком України платежі позивача від 04.02.2015 не були здійснені, а не з вини позивача, що стало підставою для виникнення заборгованості з єдиного податку.

В ході судового розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності оскаржуваного рішення, а тому суд дійшов висновку, що рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0035534907 від 18.03.2019 підлягає скасуванню.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 768,40 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст.9, 139, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування рішення, -задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0035534907 від 18.03.2019.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 22.10.2019.

Суддя Ю.В. Калашник