Рішення № 85115795, 22.10.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2019 року м. Житомир справа № 240/10342/19

категорія 102010000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною бездіяльність Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області щодо розгляду звернення від 17.07.2019 тат зобов"язати розглянути звернення від 17.07.2018 у відповідності до вимог Закону України "Про звернення громадян".

В обґрунтування позову зазначає, що 17.07.2019 в порядку, передбаченому Законом України "Про звернення громадян", звернулася до відповідача із заявою з проханням повідомити причини невиконання судового рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18.12.2018 у справі №806/1092/18, яким скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №57652233 від 15.11.2018, у якій вона є боржником. Разом з тим, відповіді на своє звернення не отримала, що є порушенням Закону України "Про звернення громадян".

Ухвалою від 19.09.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи у порядку ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали відповідачем отримано 23.09.2019.

У встановлений в ухвалі строк відповідачем відзиву на позов не надано.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Матеріали справи свідчать, що позивач 17.07.2019 звернувся до відповідача із заявою, у якій просив повідомити причини невиконання судового рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18.12.2018 у справі №806/1092/18, яким скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №57652233 від 15.11.2018 та не скасування процесуального документу, а також надати для ознайомлення матеріали виконавчого провадження з можливістю застосування технічних засобів. (а.с.9)

Не отримавши відповідь на своє звернення, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Дана стаття закріплює одну з основоположних засад взаємовідносин держави і людини право звернення з індивідуальними і колективними зверненнями. Конституція гарантує громадянам право направляти як індивідуальні, так і колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади чи органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб. Це важлива ознака конституційного ладу України.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів врегульовано Законом України Про звернення громадян №393/96-ВР від 02.10.1996 (далі Закон - №393/96-ВР).

Даний Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Частинами першої сьомою статті 5 цього ж Закону визначено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне). Звернення може бути усним чи письмовим. Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв`язку через визначені контактні центри, телефонні гарячі лінії та записується (реєструється) посадовою особою. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Згідно із частинами 1-3 статті 7 Закону №393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Відповідно до змісту статті 20 Закону, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Як вбачається з матеріалів справи, звернення позивача отримано відповідачем 17.07.2019.

Однак доказів надання позивачу відповіді на звернення у матеріалах справи не міститься. Відповідачем доказів реагування на подане позивачем звернення до суду не надано, що свідчить про протиправну бездіяльність.

Що стосується стягнення моральної шкоди у розмірі 50000 грн.

Позивач стверджує, що своєю бездіяльністю відповідач спричинив йому моральну шкоду через ігнорування його вимог, моральні та душевні страждання, погіршився стан здоров"я, що підтверджується документами.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Разом з тим, позивачем суду не надано жодних доказів на підтвердження заподіяння йому відповідачем моральної шкоди у вигляді моральних чи фізичних страждань, погіршення стану здоров`я, тощо, тому вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки відповідачем, як суб"єктом владних повноважень відзиву на позов не надано у відповідності до ч.4 ст.159 КАСУ судом такі дії кваліфікуються як визнання позову.

Враховуючи, що відповідачем не надано суду доказів на спростування доводів відповідача, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

Керуючись статтями 9, 77, 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов задвольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (вул.Перемоги,55, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 35021511) щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 17.07.2019.

Зобов"язати Богунський відділ державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (вул.Перемоги,55, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 35021511) розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 17.07.2019 та надати відповідь.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Капинос