Рішення № 85115639, 23.10.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2019 року № 320/1283/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Васт-транс” до Головного управління ДФС у Київській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про стягнення бюджетної заборгованості,

о б с т а в и н и с п р а в и:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Васт-транс” (надалі – позивач або ТОВ “Васт-транс”) до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (надалі – ГУ ДФС у Київській області), Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області (надалі – ГУ Державної казначейської служби у Київській області), в якому позивач просить суд:

- стягнути з державного бюджету України через ГУ Державної казначейської служби у Київській області на користь ТОВ “Васт-транс” заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість в розмірі 2280623,00 грн. та пеню в розмірі 3131139,17 грн. за період з 25 травня 2015 року по 18 березня 2019 року;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Київській області та ГУ Державної казначейської служби у Київській області на користь ТОВ “Васт-транс” судовий збір у розмірі 19210,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.;

- зобов`язати ГУ Державної казначейської служби України у Київській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ТОВ “Васт-транс” подано податкову декларацію разом з уточнюючим розрахунком до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області за лютий 2015 року. Відповідно до поданого позивачем уточнюючого розрахунку ним збільшено показник суми бюджетного відшкодування за звітні періоди до 01 лютого 2015 року з суми у розмірі 192059,00 грн. до суми у розмірі 2280623,00 грн.. Разом з вищезазначеною податковою декларацією та уточнюючим розрахунком ТОВ “Васт-транс” подало заяву про повернення суми бюджетного відшкодування. Також позивач пояснив, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року по справі № 810/4017/16 заявлена підприємством у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року сума бюджетного відшкодування у розмірі 192059,00 грн. є підтвердженою. Окрім того, за результатами розгляду справи № 810/4017/16 Київським окружним адміністративним судом було зобов`язано Києво-Святошинську об`єднану державну податку інспекцію Головного управління ДФС у Києвській області подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю “Васт-транс” суми податку на додану вартість за лютий 2015 року у розмірі 192059 (сто дев`яносто дві тисячі п`ятдесят дев`ять) гривень. Також ТОВ “Васт-транс” зазначило, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2018 року у справі 810/1547/18 встановлено, що позивачем згідно вимог закону заявлено до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість і податковий орган зобов`язаний був надати висновок із зазначенням сум податку на додану вартість для його подальшого відшкодування на рахунок ТОВ “Васт-транс” у банку, але свої зобов`язання останній не виконав. Крім того, представник ТОВ “Васт-транс” вказав, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду по вищевказаній справі датою узгодження заявленої суми бюджетного відшкодування було визначено 18 травня 2015 року, а суму непогашених залишків сум податку на додану вартість було встановлено у розмірі 2280623,00 грн. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду було визнано протиправною бездіяльність податкового органу, яка полягає у нескладенні та ненаправленні до ГУ Державної казначейської служби у Київській області висновку із зазначенням сум податку на додану вартість, які підлягають стягненню на користь ТОВ “Васт-транс”, а також невнесення контролюючим органом до Тимчасового реєстру заяв необхідних даних щодо відшкодування позивачу сум податку на додану вартість.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, запропоновано відповідачам протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву.

17 квітня 2019 року представником ГУ ДФС у Київській області через службу діловодства суду подано відзив на позовну заяву в якому зазначив, що податкова декларація та уточнюючий розрахунок до неї, що подані ТОВ “Васт-транс” за лютий 2015 року, не містять заявок бюджетного відшкодування протягом 1095 днів від виникнення помилково та/або надмірно сплаченої суми, а сума заявленого бюджетного відшкодування не відображена в індивідуальній картці платника ТОВ “Васт-транс”, у зв`язку з цим залишок невідшкодованого податку на додану вартість у розмірі 2280623,00 грн. не внесений до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування (надалі - Тимчасовий реєстр). Також представник ГУ ДФС у Київській області зазначив, що починаючи з 01 квітня 2017 року змінено порядок відшкодування податку на додану вартість і обсяг невідшкодованого податку на додану вартість вноситься до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування (Тимчасового реєстру), а потім повертається платникам у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення заяв до такого реєстру. Відповідач пояснив, що у зв`язку з порушенням ТОВ “Васт-транс” порядку заповнення та подання податкової звітності, а саме не відображення в індивідуальній картці суми заявленого бюджетного відшкодування, податковим органом не було подано до Державної казначейської служби у Київській області висновку про підтвердження достовірності бюджетного відшкодування. Окрім того, відповідач зазначив, що сума бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 2280623,00 грн. по декларації за 2015 рік (від 20.03.2015 № 9045118758, уточнюючий розрахунок від 17.04.2015 року № 9072376582) вже була предметом судового розгляду по справі № 810/1547/18. Щодо вимог позивача про стягнення пені, представник ГУ ДФС у Київській області зазначив, що підстав для задоволення даних вимог немає, так як у ТОВ “Васт-транс” відсутній залишок невідшкодованої суми податку на додану вартість, а також податковим органом не було подано висновку щодо підтвердження сум бюджетного відшкодування до ГУ Державної казначейської служби у Київській області. ГУ ДФС у Київській області також не погоджується з розміром витрат на правничу допомогу, так як позивачем не доведено склад і розмір даних витрат.

11 червня 2019 року представником ГУ Державної казначейської служби у Київській області через службу діловодства суду було подано відзив на позовну заяву, в якому він зазначає про те, що орган, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів здійснює перерахування грошових коштів платнику податку лише після узгодження податковим органом суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки та відображення її в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Роль ГУ Державної казначейської служби у Київській області зводиться лише до автоматичного перерахування коштів з Державного бюджету України на рахунок платника за наявності відповідного запису у вищевказаному Реєстрі. Також представник ГУ Державної казначейської служби у Київській області вказує, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20.02.2017 року по справі № 810/4017/16 було зобов`язано ГУ ДФС у Київській області вчинити дії, однак позивачем не надано доказів того, що податковий орган вчинив дані дії або доказів подання ТОВ “Васт-транс” даного рішення до виконання. У зв`язку з чим, на думку відповідача, ТОВ “Васт-транс” має звернутись до виконавчої служби для виконання вищезазначеного рішення суду. Окрім того, органом, що здійснює казначейське обслуговування зазначено, що позивачем необґрунтовано порушення його прав ГУ Державної казначейської служби, а тому безпідставними є вимоги про стягнення з відповідача коштів судового збору та правової допомоги. Також ГУ Державної казначейської служби пояснює, що позовні вимоги ТОВ “Васт-транс” не підлягають задоволенню, оскільки даний предмет спору розглядався у справі № 810/1547/18 за участю учасників, які є сторонами по даній справі.

23 квітня 2019 року представником позивача через службу діловодства суду подано відповідь на відзив ГУ ДФС у Київській області, в якому він зазначив, що не погоджується з твердженням ГУ ДФС у Київській області щодо того, що сума бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 2280623,00 грн. по декларації за лютий 2015 року вже була предметом розгляду по справі № 810/1547/18, оскільки предметом розгляду даної справи було визнання протиправною бездіяльності ГУ Державної казначейської служби України у Київській області та ГУ ДФС у Київській області, яка полягала в ухиленні від внесення до Тимчасового реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування необхідних даних щодо відшкодування позивачу сум податку на додану вартість та зобов`язання податкового органу внести відповідні відомості до реєстру, в той час як даний позов стосується стягнення з державного бюджету України відшкодування податку на додану вартість. Окрім того, позивач стверджує, що на його думку, посилання ГУ ДФС у Київській області на наявність рішення по справі № 810/1547/18 свідчить про визнання ним суми бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 2280623,00 грн. Також ТОВ “Васт-транс” вказує, що неподання ГУ ДФС у Київській області висновку про підтвердження сум бюджетного відшкодування до ГУ Державної казначейської служби у Київській області не позбавляє позивача подати позов про стягнення пені, оскільки саме внаслідок несплати відповідачем суми відшкодування податку на додану вартість між позивачем та податковим органом виникли фінансові правовідносини щодо сплати пені. Щодо заперечень ГУ ДФС у Київській області щодо недоведеності витрат на правову допомогу, представник ТОВ “Васт-транс” зазначив, що податковим органом не доведено неспівмірності даних витрат. Окрім того, позивач зазначив, що у відповідь на його заяву про повернення суми переплати з податку на додану вартість № 99 від 06.03.2019 року, отримав витяг з інформаційної системи органів ДФС щодо стану розрахунків платника з бюджетом та цільовими фондами станом на 07.03.2019 року, в якому зазначена сума переплати ТОВ “Васт-транс” у розмірі 2902780,36 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05 липня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

29 липня 2019 року представником позивача через службу діловодства суду подано заяву про розгляд справи у письмовому провадженні.

Керуючись ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю “Васт - транс” (код ЄДРПОУ 30367782) зареєстроване як юридична особа 19 березня 1999 року, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с. 51-54).

20 березня 2015 року ТОВ “Васт-транс” подало до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2015 року, в якій у рядку 24 задекларовано суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у розмірі 192059,00 грн. (а.с. 21-24).

До податкової декларації позивачем були додані: розрахунок коригування сум податку на додану вартість (Д1) (а.с. 25-26); розрахунок суми від`ємного значення попередніх податкових періодів до 01 лютого 2015 року, де суму залишку від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів збільшено та зазначено у розмірі 2149942,00 грн. (Д2) (а.с. 27-28); розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) (а.с. 29); заява про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4) (а.с. 30).

Направлення позивачем вищевказаних документів податкової звітності та її отримання контролюючим органом підтверджується наявною у справі квитанцією № 2 (а.с. 35).

17 квітня 2015 року позивачем подано до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2015 року, де в рядку 26 зазначено суму від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на початок звітного (податкового періоду) у розмірі 2280623,00 грн. (а.с. 36-38).

До уточнюючого розрахунку позивачем додані: розрахунок суми залишку від`ємного значення попередніх податкових періодів до 01 лютого 2015 року (Д2) (а.с. 39), розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) (а.с. 40); заява про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4) (а.с. 41).

Направлення позивачем вищевказаних документів податкової звітності та її отримання контролюючим органом підтверджується наявною у справі квитанцію № 2 (а.с. 42).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року по справі № 810/4017/16 встановлено, що “заявлена підприємством у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року сума бюджетного відшкодування у розмірі 192059,00 грн. є підтвердженою.

При цьому, суд звертає увагу, що згідно з пунктом 200.100 статті 200 Податкового Кодексу України в редакції з 01.01.2016 року сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою контролюючим органом з дня, наступного за днем закінчення терміну проведення камеральної перевірки, у разі якщо камеральна перевірка проведена не була або за результатами проведення перевірки податкове повідомлення-рішення не було надіслано у строк, визначений цим Кодексом. Вказана норма підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, оскільки сума бюджетного відшкодування є узгодженою відповідачем -1 з дня, наступного за днем закінчення терміну проведення камеральної перевірки, яка в даному випадку проведена не була, отже з 18.05.2015 (з урахуванням поданого позивачем уточнюючого розрахунку від 17.04.2015) ” (а.с. 192-193).

За результатами розгляду справи № 810/4017/16 Київським окружним адміністративним судом зобов`язано Києво-Святошинську об`єднану державну податку інспекцію Головного управління ДФС у Києвській області подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю “Васт-транс” суми податку на додану вартість за лютий 2015 року у розмірі 192059,00грн (сто дев`яносто дві тисячі п`ятдесят дев`ять гривень 00 копійой) (а.с. 186-198).

Окрім того, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року по справі №810/1547/18 встановлено, що обставини щодо дати узгодження суми бюджетного відшкодування за лютий 2015 року, заявлені у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року були встановлені під час розгляду справи № 810/4017/16. Враховуючи що непогашені залишки сум податку на додану вартість, що були заявлені платниками податку до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 01 лютого 2015 року, були відображені у Додатку № 4 до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року, ці суми теж є узгодженими з 18 травня 2015 року (а.с. 206).

Шостим апеляційним адміністративним судом у наведеній справі постановлено визнати протиправною бездіяльність ГУ Державної казначейської служби України у Київській області та ГУ ДФС у Київській області, яка полягає в ухиленні від внесення до тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету та/або до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування позивачу сум податку на додану вартість, інформації про узгодження суми бюджетного відшкодування (з 14.04.2017). Вищевказаною постановою суд зобов`язав Головне управління ДФС у Київській області внести до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету та/або до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування позивачу сум податку на додану вартість, що були заявлені в уточнюючому розрахунку до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року та судовому рішенні у справі № 2а-1750/12/1070 (а.с. 202-209).

З матеріалів справи слідує, що у листі №18942/10/10-36-54-05 від 31.10.2018 року Головне управління ДФС у Київській області зазначило, що станом на 31.10.2018 року встановлено наявність в інтегрованій картці платника податків ТОВ “Васт-транс” з податку на додану вартість переплати у розмірі 2994679,86 грн., з яких надміру сплачена сума грошовими коштами – 1785,15 грн. Відповідно до п. 43.4-1 ст. 43 Податкового Кодексу України повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Згідно вищенаведеного, сума переплати зазначена в листі від 22.10.2018 року № 99 не підлягає поверненню на поточний рахунок ТОВ “Васт-транс” (а.с. 145).

Відповідно до листа Головного управління ДФС у Київській області № 11141/10/10-36-12-01 від 27 березня 2019 року станом на 01 березня 2019 року згідно даних інтегрованої картки платника податку ТОВ “Васт-транс” за кодом бюджетної класифікації 14010100, встановлено наявність переплати в розмірі 2902780,36 грн. Сума переплати з податку на додану вартість в розмірі 2902780,36 грн. поверненню не підлягає, як така, що не відповідає вимогам п. 43.3. ст.. 43 Податкового Кодексу України (а.с. 85).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 ПК України.

Пунктом 200.7 статті 200 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

На підставі пункту 200.8 статті 200 ПК України до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

З матеріалів справи слідує, що ТОВ “Васт-транс” подало до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість, з уточнюючим розрахунком до даної декларації, розрахунком коригування сум податку на додану вартість, розрахунком суми від`ємного значення попередніх податкових періодів до 01 лютого 2015 року, розрахунком суми бюджетного відшкодування та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, що підтверджується квитанціями № 2 від 30.03.2015 та № 2 від 17.04.2015 (а.с. 35, 42).

Доводи ГУ ДФС у Київській області щодо ненадходження до нього заяв про повернення суми бюджетного відшкодування спростовуються наявними в матеріалах справи квитанціями.

Окрім того, постановою Київського окружного адміністративного суду по справі 810/4017/16 від 20 лютого 2017 року зобов`язано податковий орган подати висновок до органу, що здійснює обслуговування бюджетних коштів щодо відшкодування ТОВ “Васт-транс” бюджетних коштів, а постановою Шостого апеляційного адміністративного суду по справі 810/1547/18 від 10 грудня 2018 року покладено на ГУ ДФС у Київській області обов`язок внести необхідні дані до Реєстру заяв про повернення бюджетного відшкодування щодо ТОВ “Васт-транс”, саме на підставі поданої позивачем заяви про повернення відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 200.10 статті 200 ПК України визначено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (пункт 200.11 статті 200 ПК України).

Відповідно до пункту 200.12 статті 200 ПК України контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Пунктом 200.14 статті 200 ПК України визначено, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов`язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Згідно з пунктом 200.13 статті 200 ПК України на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Як було зазначено вище, за результатами розгляду справи № 810/4017/16 Київським окружним адміністративним судом було зобов`язано Києво-Святошинську об`єднану державну податку інспекцію Головного управління ДФС у Києвській області подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю “Васт-транс” суми податку на додану вартість за лютий 2015 року у розмірі 192059,00 грн.

За результатами розгляду справи №810/1547/18 Шостим апеляційним адміністративним судом постановою від 10 грудня 2018 року зобов`язано Головне управління ДФС у Київській області внести до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету та/або до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування позивачу сум податку на додану вартість, що були заявлені в уточнюючому розрахунку до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року та судовому рішенні у справі № 2а-1750/12/1070.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується ГУ ДФС у Київській області, податковим органом не було проведено перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Також контролюючим органом не було подано до ГУ Державної казначейської служби України у п`ятиденний строк після закінчення перевірки висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ “Васт-транс”, а також не було відображено у Тимчасовому реєстрі заяв щодо повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з реєстру, що заявлена позивачем в уточненому розрахунку сума податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2015 року у розмірі 2280623,00 грн.

Право позивача на отримання сум бюджетного відшкодування за лютий 2015 року підтверджено обставинами, встановленими судовими рішеннями у справах №810/4017/16, №810/1547/18, які набрали законної сили та не доказуються при розгляді цієї справи відповідно до приписів частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд звертає увагу на той факт, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" N 1797-VIII (набрав чинності з 1 січня 2017 року) змінений порядок здійснення бюджетного відшкодування, який не передбачає надання контролюючим органом висновку про відшкодування та його направлення до органу державного казначейства, оскільки таке відшкодування здійснюється в автоматичному порядку на підставі інформації, відображеної в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Так, відповідно до підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 Податкового Кодексу України, (у редакції чинній після 01.01.2017) на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п. 56 підрозділу 2 Розділу ХХ “Перехідних положень” Податкового Кодексу України до 1 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.

Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Відшкодування узгоджених сум податку на додану вартість, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом 200.7.2 пункту 200.7 цієї статті Кодексу заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Пунктом 200.12 статті 200 ПК України, зокрема, визначено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

Аналіз зазначених норм свідчить про чітко визначений законодавством порядок повернення сум податку на додану вартість за умови підтвердження податковим органом сум бюджетного відшкодування шляхом проведення відповідних перевірок.

Разом з тим, суд зауважує, що зміна порядку здійснення бюджетного відшкодування не звільняє контролюючий орган від виконання свого обов`язку щодо повернення узгодженої суми податку на додану вартість позивачу у передбачений законодавством спосіб.

Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31 липня 2018 року по справі №822/3520/17 (провадження №К/9901/51868/18).

В межах спірних правовідносин достовірність декларування Товариством заявленої до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість за лютий 2015 року підтверджена в судовому порядку, у зв`язку з чим та у відповідності до вимог статті 200 Податкового кодексу України відповідач-1 повинен був відшкодувати заявлені Товариством суми податку на додану вартість у встановлений законодавством строк.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що передумовою для отримання платником податків належної йому суми бюджетного відшкодування є відображення органом ДФС в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування інформації про її узгодження.

Суд звертає увагу, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року по справі №810/1547/18 визнано протиправною бездіяльність ГУ Державної казначейської служби України у Київській області та ГУ ДФС у Київській області, яка полягає в ухиленні від внесення до тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ТОВ “Васт-транс” у сумі 192059,00 грн., поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету. Вищевказаною постановою суд зобов`язав Головне управління ДФС у Київській області внести до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування позивачу сум податку на додану вартість.

Водночас, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено, що заявлена позивачем в уточненому розрахунку сума податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2015 року у розмірі 2280623,00 грн. не була відображена контролюючим органом в жодному Реєстрі. Дані обставини не заперечуються і самим контролюючим органом.

Відповідно до п. 200.23 ст. 200 Податкового Кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду по справі № 810/1547/18 від 10 грудня 2018 року встановлено, що “обставини щодо дати узгодження суми бюджетного відшкодування за лютий 2015 року, заявлені у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року були встановлені під час розгляду справи № 810/4017/16. Враховуючи що непогашені залишки сум податку на додану вартість, що були заявлені платниками податку до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 01 лютого 2015 року, були відображені у Додатку № 4 до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року, ці суми теж є узгодженими з 18 травня 2015 року” (а.с. 206).

Відповідно до Додатку № 4 до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року, який вказаний у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду по справі № 810/1547/18 від 10 грудня 2018 року, ТОВ “Васт-транс” збільшено показник суми бюджетного відшкодування за звітний (податковий) період і визначено його у розмірі 2280623,00 грн.

Також, суд зазначає, що податковим органом були прийняті податкова декларація, уточнюючий розрахунок до неї, розрахунок коригування сум податку на додану вартість, розрахунки суми від`ємного значення попередніх податкових періодів до 01 лютого 2015 року та розрахунки суми бюджетного відшкодування без будь-яких зауважень.

Доводи ГУ ДФС у Київській області щодо того, що сума бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість по декларації за лютий 2015 року вже оскаржувалась ТОВ “Васт-транс” в судовому порядку по справі № 810/1547/18, суд не бере уваги, оскільки предметом розгляду вищевказаної справи було визнання протиправною бездіяльності ГУ Державної казначейської служби України у Київській області та ГУ ДФС у Київській області, яка полягала в ухиленні від внесення до Тимчасового реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування необхідних даних щодо відшкодування позивачу сум податку на додану вартість та зобов`язання податкового органу внести відповідні відомості до реєстру, в той час як даний позов стосується стягнення з державного бюджету України заборгованості із відшкодування податку на додану вартість.

Пунктами 52 та 56 підрозділу 2 Розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, якими цей підрозділ був доповнений Законом №1797, визначено, що до 10 січня 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, зобов`язаний на підставі реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку, які відповідають та які не відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 цього Кодексу, в редакції, що діяла до 1 січня 2017 року, сформувати єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування у хронологічному порядку їх надходження.

Формування, ведення, бюджетне відшкодування та офіційне публікування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

До 1 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.

Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26 затверджений Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - Порядок), який набрав чинності 01 квітня 2017 року.

Відповідно до пункту 4 Порядку податковий орган вносить до Реєстру, зокрема, такі дані:

- дату закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, узгоджену за результатами оскарження;

- суму узгодженого податковим органом бюджетного відшкодування за кожною заявою та дату її узгодження.

Згідно з пунктом 6 Порядку, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі податкового органу на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду податковий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку (абзац 2 пункту 7 Порядку).

Пунктом 12 Порядку передбачено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу Казначейства для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі та перераховується органом Казначейства у строки, передбачені пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

При цьому, органу Казначейства стають доступними для виконання узгоджені суми бюджетного відшкодування, зазначені в Реєстрі, які підлягають поверненню.

У зв`язку з набранням чинності Порядком, з 01 квітня 2017 року втратив чинність Порядок ведення реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2016 року №68, який передбачав, що реєстри формуються ДФС за даними: прийнятих територіальними податковими органами податкових декларацій з податку на додану вартість або уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість, передбачених абзацом четвертим пункту 50.1 статті 50 Кодексу, та заяв, поданих у складі податкових декларацій або уточнюючих розрахунків; податкової інформації, зібраної та отриманої органами доходів і зборів, відповідно до глави 7 Кодексу.

Таким чином, Реєстри заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, які діяли як до 01 квітня 2017 року, так і після цієї дати, передбачають його інформаційне наповнення, зокрема, внесення інформації про узгоджену суму бюджетного відшкодування, яка підлягає перерахуванню платнику податків, саме контролюючими органами.

У разі внесення заяви про бюджетне відшкодування до Реєстру відповідно до Порядку №68, який діяв до 01 квітня 2017 року, відповідна інформація мала бути включена у сформований до 10 січня 2017 року єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та у Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.

Бюджетне відшкодування за такими заявами до 01 квітня 2017 року мало здійснюватися у раніше визначеному порядку, тобто зі складанням контролюючим органом відповідного висновку та його наданням територіальному органу Державної казначейської служби України.

З 01 квітня 2017 передумовою для отримання платником податків належної йому суми бюджетного відшкодування є відображення податковим органом в Реєстрі інформації про її узгодження.

Таким чином, після набрання чинності Порядком, тобто з 01 квітня 2017, контролюючий орган зобов`язаний внести до Реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку, задля забезпечення доступу органу Казначейства до таких сум податкового органу для перерахування на рахунки платника податку.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 05.05.2018 в справі № 822/2703/17.

Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував, що поняття “майно” у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як “майнові права”, а отже, як “майно” (див. mutatis mutandis рішення у справі “Бейелер проти Італії” від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).

За певних обставин “легітимне очікування” на отримання “активу” також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має “легітимне очікування”, якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі “Суханов та Ільченко проти України” від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)).

ЄСПЛ у рішенні у справі “Інтерсплав проти України” від 9 січня 2007 року зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували “справедливий баланс” між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).

Оскільки податкове законодавство передбачає право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ та отримання пені на суму податку, не відшкодовану платнику протягом визначеного законодавством строку, позивач у цій справі має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету податку на додану вартість та пені, які охоплюються поняттям “майно” в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Частиною першою статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В силу частини четвертої статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Таким чином, особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Суд зазначає, що суми податку, не відшкодовані або несвоєчасно відшкодовані платникам, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість, а отже пеня, яка нараховується на такі суми підлягає стягненню саме з Державного бюджету України, а не з податкового органу, а тому з метою повного і ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне стягнути вищевказані суми пені саме з Державного бюджету України.

Враховуючи неодноразові попередні звернення ТОВ “Васт-транс” до суду з метою захисту своїх порушених прав щодо відшкодування з бюджету податку на додану вартість за лютий 2015 року, а саме: рішенням Київського окружного адміністративного суду по справі № 810/4017/16 від 20 лютого 2017 року, яким було зобов`язано Києво-Святошинську об`єднану державну податкову інспекцію ГУ ДФС у Київській області подати висновок про бюджетне відшкодування ТОВ “Васт-транс”; постановою Шостого апеляційного адміністративного суду по справі № 810/1547/18 від 10 грудня 2018 року було зобов`язано ГУ ДФС у Київській області внести до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідних даних щодо відшкодування ТОВ “Васт-транс” бюджетної заборгованості, та до теперішнього часу відсутність дій з боку ГУ ДФС у Київській області щодо відшкодування заборгованості бюджету з податку на додану вартість позивачу, а також тривалість даних спірних відносин, спонукає суд до висновку, що саме стягнення заборгованості з бюджету буде ефективним способом захисту по даній справі.

Наведений висновок суду також узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 826/7380/15 та постанові Верховного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 818/671/16, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 має бути врахована при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

З матеріалів справи слідує, що позивач неодноразово звертався із заявами про стягнення коштів (повернення сум непогашеного від`ємного значення з ПДВ попередніх періодів), що підтверджується заявою №99 від 22.10.2018, запитом №0735024, листом Головного управління ДФС у Київській області від 31.10.2018 №18942/10/10-36-54-05, Актами №478-480, запитом на інформацію №353 від 25.09.2015, запитом на інформацію №315 від 28.08.2015, листом Головного управління державної казначейської служби України у Київській області №06-04/1010-5638 від 14.09.2015, листом Управління державного казначейства у Києво-Святошинському районі №637 від 25.06.2007, листом Головного управління державної казначейської служби України у Київській області №05-04/362-1232 від 03.03.2016, листом Головного управління державної казначейської служби України у Київській області №06-04/1121-6120 від 06.10.2015, листом Головного управління державної казначейської служби України у Київській області №0604/1010-5634 від 14.09.2015, запитом на інформацію №315 від 28.05.2015, листом Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області №7198/10/10-12-15-01 від 11.06.2015, листом Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області №7195/10/10-13-15-01 від 11.06.2015, запитом на інформацію №108 від 04.06.2015, листом Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області №3895/10/10-13-15-01 від 26.05.2015, запитом на інформацію №88 від 19.05.2015, листом ТОВ «ВАСТ-ТРАНС» б/н від 10.10.2013, запитом на отримання інформації №788 від 10.10.2013, листом Головного управління державної казначейської служби України у Київській області №04-18/2-4860 від 25.07.2007, запит №111 від 04.06.2015 .

Щодо посилання відповідача-1 на те, що податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2015 року за №9045118758 та додатками отримана контролюючим органом та зареєстрвоана 20.03.2015, що підтвердужєтсья квитанцією №2, не містить заявок на бюджетне відшкодування, а уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок з додатками, що поданий позивачем 17.04.2015 та зареєстрований податковим органом за №9072376582 не збільшує суму заявки бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2015 року на 2 280 623,00грн. оскільки зазаначена сума є сумою непогашеного від`ємного значення з ПДВ попередніх звітних (податкових) періодів, а відтак позивачем порушено Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого наказом Міністерства фінансів України 23.09.2014 №966, суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів проведення контролюючим органом камеральної перевірки або перевірки будь-якого іншого виду та прийняття у зв`язку з цим відповідного рішення.

Відповідно до п. 33 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України за вибором платника податку, який він відображає у заяві, що подається у складі податкової декларації, непогашені залишки сум податку на додану вартість, що були заявлені платниками податку до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року, задекларовані до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року в рахунок зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, від`ємне значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 цього Кодексу, та залишок від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів після бюджетного відшкодування, задекларовані платниками податку за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року:

а) або без проведення перевірок, передбачених статтею 200 цього Кодексу, збільшують розмір суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні / розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначену пунктом 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу, з одночасним збільшенням розміру суми податкового кредиту у податковій декларації за звітний (податковий) період, в якому було здійснено таке збільшення. Суми такого від`ємного значення та/або бюджетного відшкодування можуть бути перевірені контролюючим органом у загальновстановленому порядку;

б) або підлягають поверненню платнику у порядку, визначеному статтею 200 Кодексу у редакції, що діяла станом на 31 грудня 2014 року.

З матеріалів справи слідує, що згідно уточнюючого розрахунку та додатків №2 та №4, що був поданий позивачем 17.04.2015 до податкової декларації за лютий 2015 року, позивач просив у відповідності до статті 200 Податкового кодексу України перерахувати бюжетне відшкодування у розмірі 2 280 623,00грн. на поточний рахунок позивача у банку.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та алгоритм дій платника податку та державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість встановлені статтею 200 Податкового кодексу України, а також до 01 квітня 2017 року Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року №39 (далі по тексту - Порядок №39).

Так, відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з пунктами 200.10 та 200.11 статті 200 Податкового кодексу країни протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

У відповідності до пункту 200.12. статті 200 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Поряд з цим, пунктом 6 Порядку № 39 встановлювалося, що у разі коли за результатами проведення перевірок платника податку з урахуванням вимог статей 73 і 83 Податкового кодексу України підтверджено достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, орган державної податкової служби складає висновок про суми відшкодування податку на додану вартість (далі - висновок), в якому зазначає суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету.

При цьому згідно пункту 7 Порядку № 39 орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку зобов`язаний був подати органові державної казначейської служби висновок протягом: трьох робочих днів після закінчення камеральної перевірки податкової декларації платника податку, який має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість, та протягом п`яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

Під час розгляду даної справи відповідачем не надано суду доказів оформлення таких висновків та подання їх до органу казначейства, не наведено суду жодних обставин, що могли б слугувати підставою для відмови у наданні позивачу бюджетного відшкодування податку на додану вартість та, відповідно, підставою для неподання відповідачем до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновків про таке відшкодування.

Відповідно до пункту 6 Розділу І Порядку інформаційної взаємодії Міністерства фінансів України з Державною фіскальною службою України та Державною казначейською службою України в процесі формування Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03 березня 2017 року №326 (далі – Порядок №326), внесення інформації для формування Реєстру здійснюється електронними повідомленнями.

На кожне електронне повідомлення, яке надходить від ДФС до Реєстру, накладається не менше двох електронних цифрових підписів посадових (уповноважених) осіб та печатка відповідного територіального органу ДФС.

ДФС та Казначейство забезпечують своєчасність, достовірність та повноту внесення даних до Реєстру відповідно до цього Порядку (пункт 9 Розділу І Порядку №326).

Згідно з пунктами 1-3 Розділу ІІ Порядку №326 ДФС до 10-ї години (крім вихідних, святкових та неробочих днів) вносить до Реєстру інформацію, визначену підпунктом 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 розділу V Кодексу та пунктом 4 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року N 26, за попередній робочий день.

ДФС відповідно до підпунктів "а", "г" та "ґ" пункту 200.12 статті 200 розділу V Кодексу вносить до Реєстру інформацію щодо дати та суми узгодження бюджетного відшкодування на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Відповідно до підпунктів "б" і "в" пункту 200.12 статті 200 розділу V Кодексу сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою та в автоматичному режимі відображається в Реєстрі на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

ДФС при внесенні інформації до Реєстру про узгоджені суми бюджетного відшкодування одночасно вносить інформацію щодо платіжних реквізитів, необхідних для перерахування сум бюджетного відшкодування на поточні банківські рахунки платників податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу таких платників податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Інформація щодо узгоджених сум бюджетного відшкодування, а також заявлених сум бюджетного відшкодування, які вважатимуться узгодженими відповідно до підпунктів "б" і "в" пункту 200.12 статті 200 розділу V Кодексу, із зазначенням платіжних реквізитів передається з накладанням не менше двох електронних цифрових підписів посадових (уповноважених) осіб та печатки відповідного територіального органу ДФС.

Регламент взаємодії структурних підрозділів ДФС та головних управлінь ДФС в областях, м.Києві, Офісу великих платників податків ДФС у процесі бюджетного відшкодування податку на додану вартість та формування Реєстру заяв про суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, був затверджений Наказом ДФС від 14 квітня 2017 року №263 (далі – Регламент).

Вказаним Регламентом передбачено, що органами ДФС повідомлення для наповнення Реєстру заяв формуються за даними інформаційної таблиці Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку (далі - Інформаційна таблиця), підписуються накладенням не менше двох електронних цифрових підписів (далі - ЕЦП) посадових (уповноважених) осіб та електронної печатки відповідного головного управління ДФС в областях, м. Києві, Офісу великих платників податків ДФС (далі - ГУ ДФС) та передаються до Міністерства фінансів України щоденно до 10 год. 00 хв. у робочі дні.

Інформаційна таблиця формується автоматично за даними податкової звітності з податку на додану вартість (далі - ПДВ) з заявою про суму бюджетного відшкодування (підсистеми "Обробка ПЗ та платежів", "Облік платежів" ІТС "Податковий блок", системи електронного адміністрування (далі - СЕА ПДВ)), реєстраційних даних (підсистема "Реєстрація ПП" ІТС "Податковий блок"), інформації про перевірки, в тому числі апеляційного та судового узгодження результатів перевірок (підсистема "Податковий аудит" ІТС "Податковий блок"), інформації з документів, згідно з якими в Інтегрованій картці платника (далі - ІКП) відбулася зміна суми заявки до відшкодування, що не пов`язані з відшкодуванням таких сум (підсистема "Облік платежів" ІТС "Податковий блок"), або упередження згідно з податковими повідомленнями-рішеннями (далі - ППР) за формами ППР В1, В3 та В4 (підсистема "Податковий аудит" ІТС "Податковий блок") та розміщується в розділі "Облік ПДВ" підсистеми "Облік платежів" ІТС "Податковий блок".

Повідомлення до Реєстру заяв умовно діляться на дві складові: повідомлення до частини 1 (незмінної) з реквізитами дати подання заяви (або фактичного отримання), яка забезпечує хронологічний порядок Заяв, та платіжними реквізитами; повідомлення до частини 2 (динамічної) щодо інформації до Заяви, яка змінилася (про проведення перевірки, складання акта, узгодження суми, винесення ППР тощо) та платіжними реквізитами.

Згідно з пунктами 4, 5 Розділу УІІ Регламенту формування електронного повідомлення для внесення інформації до Реєстру заяв за попередній робочий день (крім вихідних, святкових та неробочих днів), визначеної підпунктом 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 розділу V ПКУ та пунктом 4 Порядку N 26, а також накладення на це повідомлення не менше двох ЄЦП посадових (уповноважених) осіб та електронної печатки відповідного ГУ ДФС віднесено до рівня ГУ ДФС, тобто у даному випадку є повноваженням Головного управління ДФС у Київській області.

Крім того, Розділом УІІІ Регламенту визначені дії підрозділів щодо перевірки сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість (за результатами формується Інформаційна таблиця для створення повідомлень, що вносяться до Реєстру заяв).

Отже, формування як Інформаційної таблиці, так і електронних повідомлень для внесення інформації до Реєстру з 14.04.2017 віднесено до повноважень Головних управлінь ДФС України в областях та м. Києві.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, саме Головне управління ДФС у Київській області у даному випадку є відповідальним органом за відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість інформації щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку, наявність якої є необхідною передумовою для видачі органом держказначейства належної платникові податку суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Hirvisaari v. Finland” від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

У зв`язку з вищевикладеним суд дійшов висновку, що ТОВ “Васт-транс” має право на стягнення заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість у розмірі 2280623,00 грн.

Щодо вимог ТОВ “Васт-транс” щодо стягнення пені за період з 25.05.2015 року по 18 березня 2019 року у розмірі 3131139,17 грн. суд зазначає наступне.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду по справі № 810/1547/18 від 10 грудня 2018 року судом встановлено, що граничним терміном проведення контролюючим органом камеральної перевірки уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2015 року, поданого 17 квітня 2015 року, є 18 травня 2015 року, а відтак останнім робочим днем для подачі податкового органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, є 25 травня 2015 року.

В свою чергу, граничним терміном для перерахування органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, з бюджетного рахунка на поточний рахунок ТОВ “Васт-транс є 02 червня 2015 року.

З урахуванням наведеного, судом встановлено, що право на нарахування пені у позивача за сумою податку на додану вартість, що підлягає відшкодування згідно податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року виникло з 03 червня 2015 року (з урахуванням п`яти робочих днів після отримання висновку про бюджетне відшкодування).

Після спливу законодавчо визначеного строку для проведення зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок платника, відповідна сума відшкодування податку на додану вартість набуває статусу заборгованості, що є підставою для нарахування пені.

При цьому, неподання податковим органом після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв`язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред`явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 30 січня 2018 р. у справі № 820/260/13-а (К/9901/877/18).

З огляду на викладене, а також враховуючи встановлені в ході розгляду даної справи обставини щодо неподання відповідачем висновків до органу Державного казначейства України із зазначенням сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню позивачу з бюджету, та не внесення його до Реєстру, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України.

Сума заборгованості бюджету, що заявлена ТОВ “Васт-транс”, із відшкодування податку на додану вартість становить 2 280 623,00 грн.

На підставі пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України на суму заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Суд звертає увагу, що пеня за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість повинна бути розрахована з облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення такої пені.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі К/9901/5878/18 (825/1835/15-а).

При визначенні суми пені, яка підлягає стягненню з держави на користь позивача за порушення строків повернення бюджетного відшкодування, суд звертає увагу на те, що з синтаксичного тлумачення пункту 200.23 статті 200 ПК вбачається, що при обчисленні пені має враховуватися облікова ставка НБУ, встановлена на момент виникнення пені, протягом строку дії такої пені, включаючи день погашення. Отже, облікова ставка НБУ фіксується на момент виникнення пені та у разі зміни розміру ставки протягом строку нарахування пені, такі зміни при обчисленні не враховуються.

Наданий позивачем розрахунок пені за період з 25.05.2015 по 18.03.2019 в сумі 3 131 139,17 грн. перевірено судом, при цьому відповідачами не спростовано, про наявність помилкових визначень у розрахунку не повідомлено.

З огляду на вищезазначене та диспозитивність судового процесу, суд вважає наданий позивачем розрахунок суми пені правомірним.

Щодо вимог ТОВ “Васт-транс” про відшкодування витрат на правову допомогу з ГУ ДФС у Київській області суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з вимогами пункту 2 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.7 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, суд звертає увагу, що ст.134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог ч.5 ст.134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Крім того, у справі “East/West Alliance Limited” проти України” Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “Ботацці проти Італії”, заява №34884/97, п.30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 05.07.2012 №5076-VI (далі – Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до ст.30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до договору про надання правничої допомоги від 10 грудня 2018 року адвокат Рибченко Наталія Миколаївна (виконавець) та ТОВ “Васт-транс” (замовник) узгодили, що виконавець надає замовнику правничу допомогу, а саме: щодо захисту прав та інтересів Замовника, порушених під час своєчасного повернення бюджетної заборгованості, відображеній у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року та уточнюючому розрахунку від 17 квітня 2015 року; складання позовної заяви до Київського окружного адміністративного суду про стягнення з Державного бюджету України заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість та стягнення пені, нарахованої на суму такої заборгованості; ознайомлюється з матеріалами справи у суді першої, апеляційної інстанцій та у касаційному суді в складі Верховного суду незалежно від юрисдикції суду; складає та готує інші процесуальні та інші документи правового характеру, спрямовані на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Замовника, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновлення їх відновленню в разі порушення, в тому числі у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, складання інформаційних запитів, надання усних консультацій та інших дій без обмежень (а.с. 46).

Згідно п. 5 Договору про надання правничої допомоги від 10 грудня 2018 року замовник зобов`язується оплатити виконавцю гонорар за надання правничої допомоги, що стосується податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року від 20.03.2015 і уточнюючого розрахунку від 17.04.2015 у розмірі 20000,00 грн. (а.с. 46).

Відповідно до акту виконаних робіт (наданих послуг) від 18 березня 2019 року адвокатом Рибченко Н.М. (виконавцем) надана ТОВ “Васт-транс” правнича допомога, що стосується податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року від 20.03.2015 і уточнюючого розрахунку від 17.04.2015 у розмірі 20000,00 грн. (а.с. 48).

Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серія КВ № 6055 від 08.02.2018 року підтверджується, що ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю на підставі рішення Ради адвокатів міста Києва від 18.01.2018 року № 6.

Згідно із платіжним дорученням № 14519 від 06.03.2019 ТОВ “Васт-транс” сплатило на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 20000,00 грн. (а.с. 50).

У зв`язку з тим, що ТОВ “Васт-транс” надано до суду документальне підтвердження витрат на правову допомогу, а відповідачами не доведено неспівмірності суми витрат на правничу допомогу фактично наданим адвокатом послугам та складності справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн. підлягають задоволенню.

Водночас суд зазначає, що не вбачає підстав стягнення витрат на правову допомогу з Державної казначейської служби у Київській області, так як ТОВ “Васт-транс” не доведено порушення його прав даним органом.

Так, згідно з пунктом 200.13 статті 200 ПК України на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

У зв`язку з тим, що дії ГУ Державної казначейської служби у Київській області знаходяться у прямій залежності від подання висновку про достовірність нарахування бюджетного відшкодування та внесення необхідних даних для даного відшкодування до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшковання податковим органом, а вищевказані дії ГУ ДФС у Київській області не здійснені, тому суд не знаходить підстав стягнення витрат на правничу допомогу з органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Окрім того, позивач у прохальній частині позову просив суд зобов`язати ГУ Державної казначейської служби у Київській області надати у місячний термін звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду, та має застосовуватися у виключних випадках.

При цьому, судом встановлено, що позовні вимоги позивача не містять вимоги зобов`язального характеру, яка пов`язана із вчиненням певних дій відповідачем у разі набрання рішенням законної сили та необхідності у разі невчинення таких дій вжиття судом заходів судового контролю.

За таких обставин, судом не встановлено підстав для встановлення судового контролю

Згідно вимог ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у загальній сумі 19210,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 14520 від 06 березня 2019 року.

Суд, враховуючи результати розгляду справи присуджує позивачу 19210,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

Оскільки по даній справі суд дійшов до висновку, що ГУ Державної казначейської служби не порушило прав ТОВ “Васт-транс” щодо відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, відповідно відсутні підстави для стягнення з органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, судового збору.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Васт-транс” (код ЄДРПОУ: 30367782, адреса: 08113, с. Петрушки Київської області, вул. Лісна буд. 1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ: 39393260, адреса: 03680, м. Київ-151, вул. Народного ополчення буд. 5 “а”), Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області (код ЄДРПОУ: 37955989, адреса: 01196, м. Київ, пл. Лесі Українки буд. 1) задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України через ГУ Державної казначейської служби у Київській області на користь ТОВ “Васт-транс” (код ЄДРПОУ: 30367782, адреса: 08113, с. Петрушки Київської області, вул. Лісна буд. 1) заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість в розмірі 2280623,00 грн. (два мільйони двісті вісімдесят тисяч шістсот двадцять три гривні 00 копійок) та пеню в розмірі 3131139,17 грн. (три мільйони сто тридцять одну тисячу сто тридцять дев"ять гривен 17 копійок) за період з 25 травня 2015 року по 18 березня 2019 року;

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ: 39393260, адреса: 03680, м. Київ-151, вул. Народного ополчення буд. 5 “а”) на користь ТОВ “Васт-транс” (код ЄДРПОУ: 30367782, адреса: 08113, с. Петрушки Київської області, вул. Лісна буд. 1) судовий збір у розмірі 19210,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривен 00 копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ: 39393260, адреса: 03680, м. Київ-151, вул. Народного ополчення буд. 5 “а”) на користь ТОВ “Васт-транс” (код ЄДРПОУ: 30367782, адреса: 08113, с. Петрушки Київської області, вул. Лісна буд. 1) витрати на правничу допомогу у розмірі 20000,00грн. (двадцять тисяч гривен 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного рішення суду - 23.10.2019

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.