Рішення № 85114476, 15.10.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/17487/16-ц

Провадження №2/522/5478/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

при секретарі судового засідання – Вадуцкої В. І.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради, про припинення права власності, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків « ІНФОРМАЦІЯ_1 двір» звернулось до суду із позовом до Одеської міської ради, за участі третьої особи - виконавчого комітету Одеської міської ради, про припинення права власності.

У лютому 2017 року голова правління ОСББ «Наш двір» Молчанов Ю.І. подав заяву про залишення позову без розгляду.

У лютому 2017 року треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , звернулися до суду з позовом до Одеської міської ради, за участі третьої особи - виконавчого комітету Одеської міської ради та згідно уточненої позовної заяви від 21.02.2017 р. просять визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради на нежилі підвальні приміщення, загальною площею 74,4 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , серія НОМЕР_1 , видане виконавчим комітетом Одеської міської ради 10.08.2006 року.

Свої позовні вимоги мотивували тим, що вони є мешканцями та власниками квартир, розташованих у багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 3 розпорядження Одеського міського голови від 25.11.2003 року № 1452-01р «Про передачу будинків на баланс об`єднання співвласників багатоквартирних будинків визначено КП ДЕЗ «Фонтанське» передати з балансу, за актом приймання передачі, жилий будинок по АДРЕСА_1 , на баланс ОСББ «Наш двір». Актом приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс від 01.12.2003 року на баланс ОСББ «Наш двір» було передано будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1 118,9 кв.м. Загальна площа квартир - 798,7 кв.м., загальна площа допоміжних приміщень - 320,2 кв.м., у зв`язку з чим, комунальні установи припинили здійснення управління даним будинком (його приміщеннями та устаткуванням), та відповідно втратили можливість вільного доступу до допоміжних приміщень даного будинку (підвалу). Попри це, незважаючи на належність допоміжних приміщень (підвалу) будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , виключно власникам квартир та неможливості виділення з нього, зокрема частин у приміщення іншого призначення, 10 серпня 2006 року виконавчим комітетом Одеської міської ради видано свідоцтво про право власності Одеської міської ради на нежилі напівпідвальні приміщення, загальною площею 74,4 кв.м., що розташовані у підвалі багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проведено державну реєстрацію права власності 11.12.2006 року.

А тому позивачі звернулись до суду із вказаним позовом та просили його задовольнити з наведених у позовній заяві правових підстав.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05 травня 2017 року (с. Загороднюк В.І.) до участі у справі за позовом ОСББ «Наш двір» було прийнято до розгляду з основним позовом позов третіх осіб.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05 травня 2017 року (с. Загороднюк В.І.) позов Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Наш двір» звернулось до суду із позовом до Одеської міської ради, за участі третьої особи - виконавчого комітету Одеської міської ради, про припинення права власності було залишено без розгляду.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12.07.2017 року (т.1, а.с.80-83) позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради на нежилі підвальні приміщення, заг. пл.. 74,4 кв.м., розташовані за адресою АДРЕСА_1 , серія НОМЕР_1 , видане виконавчим комітетом Одеської міської ради 10.08.2006 року.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 14.12.2017 року (т.1, а.с.135-141) рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 06.02.2019 року (т.1, а.с.195-199) рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12.07.2017 року та ухвалу суду апеляційної інстанції від 14.12.2017 року скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду 1ї інстанції.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа 12.04.2019р. розподілена на суддю Домусчі Л.В., матеріали цивільної справи були отримані суддею 15.04.2019 року..

Ухвалою суду від 19.04.2019 року справу було прийнято до провадження та призначено до розгляду у підготовчому засіданні.

У підготовчому засіданні 08.07.2019 року позивач ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, представника відповідача та третьої особи – ОСОБА_8 (по довіреності від 22.12.2018 року) заперечував проти позову.

Суд у присутності позивача ОСОБА_3 , представника відповідача та третьої особи – Петренко ОСОБА_9 протокольною ухвалою за клопотанням позивача залучив виконавчий комітет Одеської міської ради в якості співвідповідача відповідно до ст. 51 ЦПК України та виключив його з кола третіх осіб.

По справі було оголошено перерву до 18.07.2019 року.

У підготовче судове засідання 18.07.2019 року сторони не з`явились, хоча були повідомлені належним чином про час, дату та місце розгляду справи.

Ухвалою суду від 18.07.2019 року підготовче провадження у справі було закрито та справу призначено до розгляду по суті на 15.10.2019 року.

У судовому засіданні 15.10.2019 року були присутні позивач ОСОБА_3 , який також представляє інтереси позивачів, та представника відповідачів – ОСОБА_10 С.В..

ОСОБА_3 позовні вимоги та обставини, якими вони обґрунтовані, підтримав та просив задовольнити. Посилався на те, що на їх замовлення було проведено експертизу та надано висновок про те, що спірні приміщення (підвалу) будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , є допоміжними приміщеннями (у них проходять усі комунікації), а отже вони належать саме співмешканцями будинку. У свою чергу, згоди на відчуження спірного приміщення вони не надавали. Із приводу строків звернення позивач посилався на те, що їх ніхто не сповіщав про наявність спірного свідоцтва про право власності. Про наявність спірного свідоцтва їм стало відомо лише в 2016 році, коли до них з`явились інші люди та пред`явили вимоги із приводу спірного підвалу, тоді він як голова ОСББ звернувся до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та дізнався про наявність свідоцтва серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 10.08.2006 року, згідно з яким право власності на нежилі підвальні приміщення, заг. пл.. 74,4 кв.м., розташовані за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровано за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради.

Представник відповідачів у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити, посилаючись на те, що позивачами не визначено, які саме приміщення є допоміжними, та хто їх використовує і з якою метою. Також просив застосувати до спірних правовідносин строки позовної давності, посилаючись на те, що будинок був переданий на баланс ОСББ ще у 2003 році, проте з відповідним позовом ОСББ звернулось лише в 2016 році, пропущений строки ніхто не просив поновити.

У матеріалах справи наявна заява позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 від 15.07.2019 року (т.2, а.с.45), згідно якої просили справу розглядати за їх відсутності та наполягали на задоволені позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачі є мешканцями та власниками квартир, розташованих у багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 3 розпорядження Одеського міського голови від 25.11.2003 року № 1452-01р «Про передачу будинків на баланс об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків» визначено КП ДЕЗ «Фонтанське» передати з балансу, за актом приймання передачі, жилий будинок по АДРЕСА_1 , на баланс ОСББ «Наш двір».

Відповідно до акту приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс від 01.12.2003 року на баланс ОСББ «Наш двір» передано будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1118,9 кв.м. Загальна площа квартир - 798,7 кв.м., загальна площа допоміжних приміщень - 320,2 кв.м..

За результатами технічної інвентаризації багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , проведеного ОМБТІ та РОН, складено технічний паспорт станом на 12.08.2003 року, реєстраційний номер УМ/С- 13-112.

Відповідно до акту від 24.11.2016 р. за наслідками обстеження підвального приміщення площею 74,4 кв.м., розташованого в багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 встановлено, що в підвальному приміщенні розміщені комунікації – система водопостачання, що забезпечує подачу холодної води в кв. АДРЕСА_2 .

10 серпня 2006 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради було видано свідоцтво про право власності серія НОМЕР_1 , згідно якого територіальна громада м. Одеси в особі Одеської міської ради є власником підвального приміщення загальною площею 74,4 кв.м., що знаходяться у багатоквартирному будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , право власності Територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради було зареєстровано 11.12.2006 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Належним чином завірені копії свідоцтва про право власності серія НОМЕР_1 від 10.08.2006 року та витягу про реєстрацію права власності за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради на нерухоме майно від 11.12.2006 року було надано до суду 08.07.2019 року (т.2, а.с.9-10).

Вирішуючи спір суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 382 ЦК України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Із указаної вище статті вбачається, що власники квартир у багатоквартирному будинку є співвласниками спільного майна в будинку вже згаданих приміщень загального користування, опорних конструкцій та обладнання і, відповідно, співвласниками самого будинку.

Згідно із статтею 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Умовами статті 369 ЦК України передбачено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні та інше) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, допоміжні приміщення житлового будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

Згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, поза квартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Законодавець розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення.

Зокрема у статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» зазначено, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення). Нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

Частиною другою статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і та інше) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Для правильного вирішення спору суд повинен з`ясувати характеристику спірного приміщення за відповідними документами, чи дійсно приміщення є допоміжним; в якому чи в частині якого може знаходитися технічне обладнання будинку (інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир тощо), без доступу до якого експлуатація житлового будинку є неможливою; чи використовувалось воно чи якась з його частин для обслуговування будинку.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

У відповідності до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно зі ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Із наданого суду висновку про призначення підвалу будинку АДРЕСА_1 та його технічний стан, складений експертом Клименко Є.В.01.07.2019 року (т.2, а.с.11-36), вбачається, що будівля за адресою АДРЕСА_1 , є триповерховою, з підвалом (під усією будівлею за виключенням ділянки в осях 5-6/А-Г), заг. пл..207,2 кв.м., який складається із двох частин із індивідуальними входами.

Згідно висновку, усі необхідні для функціонування житлового будинку системи та вузли їх вводу знаходяться в підвалі будівлі та згідно законодавства України підвал відноситься до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку.

Таким чином, нежилі підвальні приміщення, загальною площею 74,4 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 є допоміжними приміщеннями а таким чином спільною сумісною власністю мешканців будинку АДРЕСА_1 .

Зазначені обставини не спростовані відповідачами належними та допустимими доказами.

Право власності Територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради було зареєстровано 11.12.2006 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.2 ст.369 ЦК України, розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою співвласників.

Як вбачається з досліджених судом доказів співвласники будинку АДРЕСА_1 не надавали свою згоду на передачу у власність Одеській міській раді нежилого підвального приміщення, загальною площею 74,4 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджується своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно зі ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені.

Відповідно до ч.2 ст.369 ЦК України, розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою співвласників.

Набуте громадянами право на квартири державного житлового фонду та належні до них допоміжні приміщення є непорушним (стаття 41 Конституції України), забезпечується державою і захищається судом (стаття 55 Конституції України).

Відповідно до Конституції України всі суб`єкти права власності рівні перед законом. У багатоквартирних будинках, де не всі квартири приватизовані чи приватизовані повністю, власник (власники) неприватизованих квартир (їх правонаступники) і власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень. Вони є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями. Ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями, в тому числі і з питань улаштування мансард, надбудови поверхів і та ін..

За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенція) кожному гарантується право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Цією статтею також визначено певні гарантії прав приватних осіб у випадку втручання держави у їхні права.

При розгляді справ національні суди України застосовують положення Конвенції та практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) як джерело права, що передбачено статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Таким чином, оскільки співвласники спірного приміщення не надавали свою згоду на передачу його у власність Одеській міській раді, тому слід визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради на нежилі підвальні приміщення, загальною площею 74,4 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , серія НОМЕР_1 , видане виконавчим комітетом Одеської міської ради 10.08.2006 року.

При цьому, суд не приймає до уваги заяву представника відповідача щодо застосування до спірних правовідносин строків позовної давності, оскільки останнім належними та допустимими доказами не підтверджено обставини пропуску позивачами строків давності та факт їх обізнаності їх про існування спірного свідоцтва.

На підставі викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст.1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст.ст. 3, 15,16, 202-203, 215-216, 317, 319, 321, 328, 256, 260, 382 ЦК України, ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст.ст. 1,3, 4-13, 19, 23, 26, 42, 43, 48, 49, 52, 58, 69, 76-82, 89, 92, 175, 209, 223, 229, 234, 241, 242-246, 247, 248, 258,259, 263-265,268, 354, ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_5 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_6 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_7 ), ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_8 ) до Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 26597691, місцезнаходження м. Одеса, пл.. Думська, 1), виконавчого комітету Одеської міської ради (місцезнаходження м. Одеса, пл.. Думська, 1) про припинення права власності – задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради на нежилі підвальні приміщення, заг. пл.. 74,4 кв.м., розташовані за адресою АДРЕСА_1 , серія НОМЕР_1 , видане виконавчим комітетом Одеської міської ради 10.08.2006 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Приморського районного суду м. Одеси протягом 30 днів (ст.ст.354, 355 ЦПК України). Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту цього рішення.

Повний текст рішення суду складено 23.10.2019 року.

Суддя: Домусчі Л.В.