Рішення № 85113483, 22.10.2019, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Провадження: 2/484/1044/19

Справа: 484/1896/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2019 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Закревського В.І.,

при секретарі - Ярославській С.Д.,

за участі представника позивача - ОСОБА_1 В ОСОБА_2 В.,

представника відповідача - адвоката Філатова І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Первомайська цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

05.05.2018 року ПАТ КБ "Приватбанк" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 25.04.2007 року, відповідач ОСОБА_4 отримала кредит у розмірі 1500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, а тому станом на 31.03.2018 року заборгованість становить 191810 грн. 93 коп., з якої: 7375, 45 грн. – заборгованість за кредитом, 170393, 25 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 4432, 19 грн.- заборгованість за пенею та комісією, штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 9110, 04 грн. та судовий збір в розмірі 2877, 16 грн.

Позивач вказує, що відповідач ухиляється від виконання зобов`язань і заборгованість за договором не погашає, тому банк змушений звернутися до суду для захисту своїх прав. Просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 191810,93 грн. та судові витрати у розмірі 2877,16 грн.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 травня 2018 року відкрито провадження у справі.

Заочним рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 липня 2018 року позовні вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 25.04.2007 року в сумі 191810 грн. 93 коп. та судовий збір в розмірі 2877, 16 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням, 16.05.2019 року адвокат Філатов І.Л., який діяв в інтересах відповідача ОСОБА_3 , звернувся до суду із заявою про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та його скасування.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 травня 2019 року заочне рішення від 27 липня 2018 року у справі № 484/1896/18 скасовано, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

20 червня 2019 року на адресу суду надійшов від представника відповідача відзив на позовну заяву, в обгрунтування якого вказано, що відсутні підстави стягнення з відповідача нарахованої банком пені за кредитним договором через застосування кредитором подвійної відповідальності за одне й те саме порушення, що суперечить положенням Конституції України та правовій позиції Верховного Суду України, викладеної у постановій від 21.10.2015 року по цивільній справі №6-203цс15. Крім того, банком не надано суду оригіналу кредитного договору б/н від 25.04.2007 року, виписки з особового рахунку відповідача, тому позивач не довів належними та допустими доказами наявність у відповідача заборгованості у розмірі, вказаному у розрахунку, що відповідає також правовій позиції Верховного Суду України від 30.01.2018 року у справі №161/16891/15-ц. Враховуючи зазначене, позовні вимоги не визнали та просили у їх задоволенні відмовити.

12 липня 2019 року від позивача на адресу суду надійшла відповідь на заяву про перегляд заочного рішення, а 16 липня 2019 року - відповідь на відзив, в яких свої позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити, надали суду виписку з особового рахунку відповідача, за якої чітко прослідковується встановлення відповідачу кредитного ліміту та вбачається, що остання користувалася грошима, а саме: отримувала кошти через банкомат, здійснювала розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримала кредитну картку "Універсальна", оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки, а отже і знала про наявність заборгованості за кредитним договором. Крім того, керуючись ст.ст. 526, 549, 550, 551, 624, 626, 627 ЦК України заперечували проти застосуванням банком подвійного притягнення до відповідальності у вигляді штрафу та пені, оскільки характер порушень зобов`язань за кредитним договором у відповідача різний.

27 серпня 2019 року від представника відповідача на адресу суду надійшли додаткові пояснення, в яких вказано, що в разі укладання кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 25.04.2007 року процентна ставка не зазначена, відсутній строк повернення кредиту, відсутні умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Крім того, пославшись на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/, як невід`ємні частини спірного договору, позивач не надав належних і допустимих доказів, що саме з цими тарифами та умовами надання банківських послуг ознайомлено відповідачку під особистий підпис. Враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17 провадження №14-13 цс19, представник відповідача просив стягнути з відповідача тіло кредиту у розмірі 7375,45 грн., а в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафу - відмовити.

24 вересня 2019 року на адресу суду надійшла відповідь на додаткові пояснення відповідача, згідно якої банк стверджував, що відповідач, підписавши Анкету-Заяву підтвердила, що вона була ознайомлена з умовами кредитування та погодилася з ними, що засвідчено власним її підписом. Погашаючи заборгованість по кредиту відповідач прийняла умови дговору та погодилася з ними. Також зауважили, що згідно виписки по рахунку вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконувала зобов`язання за кредитом, що свідчить про обізнаність відповідача щодо умов кредитування та визнавала свої зобов`язання за договором. Тому посилання представника відповідача про те, що вона не була ознайомлена з умовами кредитування не мають прийматися судом до уваги. Згідно ст. 526 ЦК Ураїни зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Так, як на даний час відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, тому позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути судові витрати.

Представник позивача Вержихівський В.В. в судовому засіданні підтримав позицію висловлену у позові, відзиві на заяву про перегляд заочного рішення та відповіді на додаткові пояснення відповідача до позову, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідачки судові витрати

Представник відповідача ОСОБА_5 , не заперечуючи наявності договірних відносин між сторонами у справі, які випливають з кредитного договору без номеру від 25.04.2007 року, позов визнав лише в частині стягнення з відповідачки тіла кредиту в сумі 7375,45 грн., а в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафу - просив суд відмовити з підстав висловлених у відзиві на позов від 20.06.2019 року та додаткових пояснень до відзиву на позов від 27.08.2019 року. Судові витрати просив стягнути відповідно до задоволених позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши в сукупності досліджені докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 25.04.2007 року відповідач звернулася до ПАТ КБ "Приватбанк", правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», із анкетою-заявою про приєднання до "Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою" та погодилася, що вказана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами складає договір про надання банківських послуг.

До кредитного договору банк додав витяг з "Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою", витяг з "Тарифів Банку", розміщених на сайті банку: https://privatbank.ua/terms/.

Частинами 1,2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 25.04.2007 року процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 25.04.2007 року, посилався на Умови та правила надання банківських послуг, "Правила користування платіжною карткою" та "Тарифами Банку", які розміщені на банківському сайті: https://privatbank.ua/terms/, як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з "Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою", витягом з "Тарифів Банку", які розміщені на банківському сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що встановлено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (25.04.2007 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (05.05.2018 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Суд вважає, що Витяг з "Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою", витяг з "Тарифів Банку", розміщених на сайті банку: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи та не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 25 квітня 2007 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Великою Палатою Верховного Суду у справі № 342/180/17, провадження №14-131цс19 у постанові від 03.07.2019 року вказано на те, що з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснювати свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору

Відповідно до ч.1 ст. 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Суд керується правовою позицією, викладеною в зазначеній постанові, при вирішенні даної справи.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_6 Банк дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України від 12.05.1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» в частині повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими Банк.

Суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 25.04.2007 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, суд приходить до висновку про те, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином, суд вважає, що наявні підстави для стягнення в примусовому порядку з відповідача суми всього тіла кредиту в розмірі 7375 грн. 45 коп.

За наведених обставин, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Крім того, на підставі ст. 141 ЦПК України, оскільки позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволеної частини вимог в сумі 110 грн. 63 коп.

Керуючись ст. ст. 2, 10-13, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (місце знаходження: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ: 14360570, розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 305299) до ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором без номеру від 25.04.2007р. станом на 31.03.2018р. заборгованості за тілом кредиту в сумі 7375 грн. 45 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 110 грн 63 коп, всього 7486 (сім тисяч чотириста вісімдесят шість) грн 08 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23.10.2019 року.

Суддя: