Рішення № 85112706, 21.10.2019, Ямпільський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2019 р. Справа153/1565/18

Провадження2/153/450/18-ц

у залі судових засідань у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Вінницької області

Ямпільський районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Гаврилюк Т. В.

за участю секретаря судового засідання Гуцол Т. Ю.

учасники справи: позивач ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , представник позивача ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 – адвокат Вітвіцький О.Ю., представник відповідача ПрАТ «ПК «Поділля» - адвокат Бартко О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , ПАТ «СК «Країна», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок ДТП,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 звернулася із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , ПАТ «СК «Країна», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок ДТП, в якій просила стягнути на її користь, як законного представника малолітньої дитини – сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля» витрати пов`язані із лікуванням сина у розмірі 5785,04 гривень та витрати на поїздку у зв`язку з лікуванням сина в розмірі 642 грн., всього 6427,04 гривні; стягнути на її користь, як законного представника малолітньої дитини – сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля» майнову шкоду завдану пошкодженням дитячого велосипеда «Салют» у розмірі 2 000 гривень; стягнути на її користь, як законного представника малолітньої дитини – сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля» моральну (немайнову) шкоду завдану каліцтвом малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 500 000 гривень. Свої вимоги мотивувала тим, що 12.04.2018 вироком Ямпільського районного суду Вінницької області, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 25.07.2018, ОСОБА_3 , 1964 року народження, визнано винним та засуджено за ч.1 ст.286 КК України до покарання у виді обмеження волі строком 2 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 2 роки. Згідно обставин справи та вироку суду, ОСОБА_3 30 липня 2016 року приблизно о 22 год. 30 хв. рухаючись заднім ходом на автомобілі МАЗ НОМЕР_1 д.н.з. НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував на узбіччі вказаної дороги, внаслідок чого останньому спричинено тілесні ушкодження. Судово-автотехнічною експертизою №574а від 25.08.2016 встановлено, що на момент експертного огляду гальмівна система та рульове керування автомобіля МАЗ НОМЕР_1 д.н.з. НОМЕР_2 знаходилися в технічно працездатному стані, при якому були відсутні які-небудь несправності, що впливають на її вихідні параметри. Відповідно до висновку автотехнічної експертизи №15а від 20.01.2017 у дорожній ситуації, що склалась, дії водія автомобіля М ОСОБА_4 НОМЕР_1 д.н.з.АВ6210ВО ОСОБА_3 з технічної точки зору регламентувались вимогами п.10.9 ПДР України. Пунктом 10.9 ПДР України передбачено, що під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб. Згідно із висновком судово-медичної експертизи №1 від 03.01.2017 у потерпілого ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді відкритого уламкового перелому лівої малогомілкової кістки, у нижній третині, рваної рани на передній поверхні лівої гомілки, епіфізіоліса дистального метаепіфіза. Вказані тілесні ушкодження могли виникнути від дії тупого, твердого предмету, можливо 30.07.2016 під час дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок наїзду та переїзду колесом вантажного транспорту і відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. Окрім викладеного, в результаті ДТП також був пошкоджений дитячий велосипед «Салют», який у руках в момент ДТП вів ОСОБА_2 , що підтверджується вироком Ямпільського районного суду Вінницької області від 12.04.2018. Велосипед був речовим доказом по кримінальному провадженню. Велосипед відновленню не підлягає. Орієнтована вартість аналогічного дитячого велосипеда «Салют» становить 2000 гривень. Також, у зв`язку з поїздкою автобусом на лікування до Вінницької обласної дитячої лікарні 24.07.2017, що підтверджується Випискою із медичної картки №9226 від 01.08.2017 року та до Липовецької лікарні відновного лікування дітей 24.07.2018, що підтверджується випискою медичної картки від 04.08.2018 на дорогу в один та інший бік вона витратила коштів всього в розмірі 642 грн. До ДТП дитина була фізично здоровою, жила звичним радісним дитячим життям, була життєрадісною, гарно навчалась у школі і раптово, за декілька секунд, життя дитини перевернулось і стало жахіттям, через неуважність і недотримання водієм елементарних вимог ПДР, дитина стала інвалідом дитинства, і сьогодні пересувається за допомогою палиць. Ліва нога дитини нижче коліна була розчавлена заднім колесом. Всі дитячі мрії після закінчення вищого навчального закладу працювати в правоохоронних органах або служити у ЗСУ залишились лише мрією. Стопа дитини через повністю перебитий нерв сьогодні є неконтрольованою. Переламана малогомілкова кістка лівої ноги дитини зрослась із зміщенням і лікарі сказали, що по іншому кістка уже не зростеться, тобто дитина залишиться інвалідом на все життя. Лікарі жодних гарантій не дають, що дитина повноцінно зможе ходити. Дитина перенесла безліч важких операцій на нозі з пересадкою шкіри. Простими словами не передати скільки фізичної болі і страждань витерпіла дитина у такому віці і скільки сліз нею, як матір`ю, було виплакано і пережито. Ця трагедія для дитини і сьогодні є невиліковною великою душевною раною і не компенсується ніякими грішми. Однак, зважаючи на те, що Закон визначає право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди у грошовому виразі, то відповідно її треба визначити. Виходячи із тривалості страждань, безповоротності здорового стану здоров`я, яке було у дитини до ДТП, а після ДТП дитина стала калікою і дитиною-інвалідом, повністю змінився спосіб життя дитини, вважає, що завдана моральна шкода не може становити менше як 500000 гривень. Як вбачається із вироку суду заявлений нею цивільний позов був залишений без розгляду, що не перешкоджає їй повторно звернутись до суду із цим позовом. Згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ власником джерела підвищеної небезпеки – автомобіля МАЗ 55 1605 д.н.з. НОМЕР_2 є відповідач - юридична особа ПрАТ «ПК «Поділля». Оскільки, ОСОБА_3 в момент ДТП керував автомобілем поза робочим часом та не виконував трудових обов`язків, хоча і перебував у трудових відносинах із ПрАТ ПК «Поділля», тому вважає, що саме відповідач, як власник джерела підвищеної небезпеки, має нести цивільну відповідальність за завдану шкоду за правилами ст.1187 ЦК України. При цьому, власник джерела підвищеної небезпеки не позбавлений права після задоволення вимог потерпілого захистити свій майновий інтерес в порядку регресу шляхом пред`явлення вимоги до водія ОСОБА_3 у розмірі виплаченого відшкодування.

Позивач ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд їх задовольнити. Пояснила, що разом із водієм ОСОБА_3 в автомобілі був пасажир, і ОСОБА_3 мав би скористатися його допомогою перед початком руху автомобіля заднім ходом, що є порушенням ПДР України.

Представник позивача ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 – адвокат Вітвіцький О.Ю., який діє на підставі Ордеру серії НОМЕР_3 від 26.11.2018 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Суду пояснив, що ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України відповідно до вироку Ямпільського районного суду Вінницької області від 12.04.2018. ОСОБА_3 30 липня 2016 року приблизно о 22 год. 30 хв. рухаючись заднім ходом на автомобілі МАЗ НОМЕР_1 д.н.з. НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував на узбіччі вказаної дороги, внаслідок чого останньому спричинено тілесні ушкодження. Також був пошкоджений дитячий велосипед. Власником автомобіля є відповідач. ОСОБА_3 керував автомобілем в поза робочий час. Позивачка понесла великі витрати на лікування неповнолітнього сина. Також підлягає відшкодування моральна (немайнова) шкода, так як до ДТП неповнолітній ОСОБА_2 був фізично здоровим, жив радісним, дитячим життям, гарно навчався у школі і раптово за декілька секунд життя дитини перевернулося і стало для нього жахіттям через неуважність і недотримання водієм ОСОБА_3 ПДР України. Всі дитячі мрії працювати у правоохоронних органах чи в ЗС України залишилися тільки мріями. Вважає позовні вимоги обґрунтованим, законним та такими, що підлягають задоволенню. Просив суд позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача ПрАТ ПК «Поділля» адвокат Бартко О.І., який діє на підставі Ордеру серії НОМЕР_4 від 03.06.2019 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та суду пояснив, що дійсно вина водія ОСОБА_3 була встановлена. Однак звертає увагу на те, що на вулиці було темно, вулиця не освітлювалася. З неповнолітнім ОСОБА_2 була його бабуся, тобто повнолітня особа, однак на їх одязі не було світло відбиваючих знаків, вони рухалися в темну пору доби не з боку водія, а з другої сторони, де водій не може контролювати ситуацію позаду автомобіля. Неповнолітній ОСОБА_2 став на пагорбок в заростях, взагалі був невидимим для водія, який здійснює рух задом. Жодної мови не іде, що у неповнолітнього ОСОБА_2 було пошкоджено плече, так як стверджує позивач від поштовху у плече автомобіля, дитина впала і на ногу наїхав автомобіль. Вбачається груба необережність, нехтування ПДР України неповнолітнім ОСОБА_2 Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, так як позов є необґрунтованим.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про день та час проведення засідання повідомлявся належним чином – судовою повісткою із рекомендованим повідомленням вих..№2450000818421. На адресу суду повернувся лист з відміткою про відмову від отримання. Про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи ОСОБА_3 – адвокат Жук А.А. у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином – судовою повісткою із рекомендованим повідомленням, в якому стоїть відмітка про отримання листа 10.10.2019. Про причини неявки суд не повідомив, заперечень суду не подав, клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи в його відсутність до суду не надійшло.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПрАТ «СК «Країна» у судове засідання не з`явився, про день та час проведення судового засідання повідомлявся належним чином – судовою повісткою із рекомендованим повідомленням вих.№2450000818413, в якому стоїть відмітка про отримання листа 09.10,2019. Про причини неявки суд не повідомив, заперечень суду не подав, клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи в його відсутність до суду не надійшло.

Заяви, клопотання: заява представника третьої особи ОСОБА_3 – адвокат Жук А.А. про перенесення підготовчого засідання (а.с.45-47 том 1); клопотання позивачки ОСОБА_1 про призначення судово-психологічної експертизи (а.с.48 том 1); клопотання позивачки ОСОБА_1 про призначення товарознавчої експертизи (а.с.49 том 1); клопотання позивачки ОСОБА_1 про приєднання до цивільної справи письмових доказів на обґрунтування позовних вимог (а.с.50 том 1); клопотання позивачки ОСОБА_1 про розгляд підготовчого судового засідання26.11.2018 у відсутність позивача (а.с.53 том 1); заява представника відповідача адвоката Бартко О.І. про проведення підготовчого засідання 26.11.2018 у його відсутність (а.с.55 том 1); клопотання експерта про надання додаткових матеріалів (вихідних даних), необхідних для проведення експертизи №28542 від 27.12.2018 (а.с.69 том 1); клопотання експерта (а.с.90 том 1); клопотання представника позивача – адвоката Вітвіцького О.Ю. про відновлення провадження у справі та розгляд клопотання судового експерта у відсутність позивача та його представника (а.с.96 том 1); заява представника позивача – адвоката Вітвіцького О.Ю. (а.с.109 том 1); заява представника позивача – адвоката Вітвіцького О.Ю. про приєднання до справи доказів щодо оплати експертиз (а.с.124 том 1); заява представника позивача – адвоката Вітвіцького О.Ю. про ознайомлення із матеріалами справи (а.с.168 том 1); клопотання представника позивача – адвоката Вітвіцького О.Ю. про приєднання до справи письмових доказів (а.с.169-171 том 1); клопотання представника позивача – адвоката Вітвіцького О.Ю. про приєднання до справи письмових доказів (а.с.179-180 том 1); заява представника відповідача – адвоката Бартко О.І. (а.с.191 том 1); заява представника відповідача – адвоката Бартко О.І. про притягнення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог (а.с.206 том 1); клопотання представника відповідача – адвоката Бартко О.І. про призначення судової експертизи (а.с.207-209 том 1); клопотання представника позивача – адвоката Вітвіцького О.Ю. про огляд та дослідження письмового доказу (а.с.241 том 1); клопотання представника відповідача – адвоката Бартко О.І. про перенесення розгляду справи (а.с.1, 3 том 2); заява позивачки ОСОБА_1 про повернення медичних документів (а.с.19 том 2).

Інші процесуальні дії у справі: відкриття провадження у справі та призначення підготовчого засідання на 23 листопада 2018 року на 09 годину 00 хвилин (а.с.35-38 том 1); призначення судово-психологічної та товарознавчої експертизи, зупинення провадження у справі до закінчення проведення експертизи, оголошено перерву у підготовчому засідання до поновлення провадження у справі (а.с.58-64 том 1); поновлення провадження у справі (а.с.80-81 том 1); задоволення клопотання експерта про надання додаткових матеріалів (вихідних даних), необхідних для проведення експертизи, зупинення провадження у справі до закінчення проведення експертизи, оголошено перерву у підготовчому засідання до поновлення провадження у справі (а.с.82-86 том 1); поновлення провадження у справі (а.с.98-99 том 1); задоволення клопотання експерта зупинення провадження у справі до закінчення проведення експертизи, оголошено перерву у підготовчому засідання до поновлення провадження у справі (а.с.101-104 том 1); поновлення провадження у справі (а.с.200-201 том 1); залучення до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, призначення у справі комплексну транспортно-трасологічну експертизу, зупинення провадження у справі до закінчення проведення експертизи, оголошення перерви у підготовчому засіданні до поновлення провадження у справі (а.с.215-223 том 1); поновлення провадження у справі та призначення підготовчого засідання на 02 жовтня 2019 року (а.с.238-239 том 1); приєднання до цивільної справи письмових доказів, закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 21 жовтня 2019 на 13 годину 00 хвилин (а.с.8-16, том 2), про що постановлено ухвали окремими процесуальними документами.

Судом встановлені такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини:

Із досліджених судом письмових доказів, що містяться у матеріалах справи, зокрема: із копії паспорта громадянина України (а.с.3-4 том 1) судом встановлено, що позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Дзигівка Ямпільського району Вінницької області, там і зареєстрована.

Із копії Свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 виданого 12 серпня 2004 року (а.с.5 том 1) судом встановлено, що позивачка є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Із копії Посвідчення серії НОМЕР_6 виданого 19 грудня 2016 року (а.с.5 том 1) судом встановлено, що позивачка є законним представником неповнолітнього сина ОСОБА_2 , 2004 року народження, який є дитиною-інвалідом.

Із копії довідки №298 від 20.12.2016 (а.с.6 том 1) судом встановлено, що неповнолітньому ОСОБА_2 за станом його здоров`я рекомендується індивідуальне навчання на період з 2016 року по 2017 рік.

Із копії Виписки з медичної карти амбулаторного, стаціонарного хворого (а.с.6 том 1) судом встановлено, що неповнолітній ОСОБА_2 , 2004 року народження, потрапив до Дзигівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини 30 липня 2016 року у зв`язку із отриманими травмами внаслідок ДТП.

Із копії Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (а.с.7 том 1) судом встановлено, що неповнолітній ОСОБА_2 , 2004 року народження, направлений з травмами в результаті наїзду автомобіля у стаціонар Дзигівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини 01 серпня 2016 року проходив лікування по 22 серпня 2016 року.

Із копії Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (а.с.8 том 1) судом встановлено, що неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проходив лікування у Вінницькій обласній дитячій клінічній лікарні з 05 вересня 2016 року по 12 вересня 2016 року.

Із копії Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (а.с.8 том 1) судом встановлено, що неповнолітній ОСОБА_2 , 2004 року народження, проходив лікування у Вінницькій обласній дитячій клінічній лікарні з 15 листопада 2016 року по 25 листопада 2016 року.

Із копії Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (а.с.9 том 1) судом встановлено, що неповнолітній ОСОБА_2 , 2004 року народження, проходив лікування у Вінницькій обласній дитячій клінічній лікарні з 23 березня 2018 року по 02 квітня 2018 року.

Із копії Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (а.с.9 том 1) судом встановлено, що неповнолітній ОСОБА_2 , 2004 року народження, проходив лікування у Липовецькій обласній лікарні відновного лікування дітей з органічним ураженням центральної нервової системи, порушенням психіки і опорно-рухового апарату з 24 липня 2017 року по 01 серпня 2017 року.

Із копії рішення обласної лікувально-консультативної комісії №606 (а.с.11 том 1), індивідуальної програми реабілітації дитини-інваліда №606 (а.с.12-13 том 1) та копії медичного висновку №55 про дитину-інваліда віком до 18 років (а.с.14 том 1) судом встановлено, що неповнолітньому ОСОБА_2 , 2004 року народження, рекомендовано надати державну соціальну допомогу терміном на два роки і йому встановлена програма реабілітації терміном на два роки.

Із копії довідки №339 від 06.10.2017 (а.с.14 том 1) судом встановлено, що неповнолітньому ОСОБА_2 , 2004 року народження, за станом здоров`я рекомендована палиця.

Із копій чеків (а.с.15-27 том 1) судом встановлено, що позивачкою витрачено 5785 гривень 04 копійки на лікування неповнолітнього сина ОСОБА_2 , 2004 року народження. Разом з тим, суд не бере до уваги копію квитанції до прибуткового касового ордера №1995 від 02 серпня 2016 року (а.с.18 том 1) як доказ понесених витрат, так як кошти сплачені позивачкою у сумі 1500 гривень є благодійною допомогою, які відшкодуванню не підлягають.

Із копій чеків (а.с.28 том 1) та оригіналів чеків №24374 та 24373 (а.с.29-30 том 1) судом встановлено, що позивачкою витрачено кошти на переїзд до лікарень для лікування неповнолітнього сина ОСОБА_2 , 2004 року народження. Проте, суд не бере їх до уваги як доказ понесення витрат, по скільки відшкодування підлягають тільки кошти, витрачені на стаціонарне лікування потерпілого в лікарні, госпіталі, диспансері чи в іншому стаціонарному лікувальному закладі.

Із копії Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 (а.с.31, 172 том 1) судом встановлено, що відповідач ПрАТ «ПК «Поділля» є власником автомобіля МАЗ 551605 д.н.з. НОМЕР_2 .

Із копії Подорожнього листа №100 вантажного автомобіля від 30.07.2016 (а.с.32, 173 том 1) судом встановлено, що саме в день ДТП водієм автомобіля МАЗ 551605 д.н.з. НОМЕР_2 був ОСОБА_3 і о 22 годині він мав автомобілем прибути в гараж.

Із копії Витягу з Наказу №677-К від 24.09.2015 (а.с.33, 174 том 1) судом встановлено, що ОСОБА_3 прийнято на роботу з 25.09.2015 в підрозділ Робітники на технологічних процесах Клембівка, на посаду водій автотранспортних засобів.

Із вироку Ямпільського районного суду Вінницької області №153/280/17 від 12.04.2018 (а.с.214-223 том 1 кримінального провадження №153/280/17 по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч.1 ст.286 КК України, який залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 25.07.2018 (а.с.51-52 том 1) та Постановою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 05.03.2019 (а.с.183-189 том 1) судом встановлено, що ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України. Тобто, судом встановлено, що винуватість ОСОБА_3 у допущенні наїзду на пішохода ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував на узбіччі дороги, внаслідок чого отримав тілесні ушкодження, знайшла своє підтвердження.

Із висновку експерта №94 від 26.02.2019 (а.с.131-135 том 1) судом встановлено, що ринкова вартість дитячого велосипеда «Салют», який пошкоджено при ДТП, яка сталася 30 липня 2016 року о 22 годині 30 хвилин у селі Дзигівка Ямпільського району Вінницької області за обставин описаних у позовній заяві, на момент проведення експертизи може становити 750 гривень.

Із висновку експерта за результатами проведення судово-психологічної експертизи №28542 за матеріалами цивільної справи №153/1565/18, провадження №2/153/450/18-ц, складеного 26.04.2019 (а.с.146-160 том 1) судом встановлено, що ситуація, а саме - дорожньо-транспортна пригода, що мала місце ІНФОРМАЦІЯ_4 у селі Дзигівка Ямпільського району Вінницької області о 22 годині 30 хвилин за участю неповнолітнього ОСОБА_2 , 2004 року народження, була для останнього психотравмуючою. Неповнолітньому ОСОБА_2 , 2004 року народження, внаслідок отриманих при ДТП тілесних ушкоджень середньої тяжкості та проходження тривалого курсу лікування та реабілітації спричинені страждання, тобто моральна шкода. Орієнтовний розмір грошової компенсації за завдані страждання (моральну шкоду) неповнолітньому ОСОБА_2 , 2004 року народження, внаслідок ДТП, що сталася 30.07.2016 може складати 162 розміри мінімальної заробітної плати в Україні, прийнятої на момент винесення відповідного рішення суду.

Із копії характеристики від 12 січня 2017 року виданої ОСОБА_3 (а.с.175 том 1) судом встановлено, що ОСОБА_3 позитивно характеризується за місцем своєї роботи.

Із копії протоколу допиту підозрюваного від 14.02.2017 (а.с.176-178 том 1) судом встановлено, що рухаючись заднім ходом, приблизно 40-50 метрів до свого домоволодіння щоб припаркуватись, він почув, що позаду автомобіля кричить дитина і він відразу зупинився. Побачив, що за середини пагорбка лежить неповнолітній хлопець ОСОБА_5 , у якого була пошкоджена гомілка лівої ноги, на якій була рана та з якої текла кров. Потім він зателефонував своєму сусіду і попросив його відвезти хлопчика у лікарню і сам викликав працівників поліції.

Із висновку експерта №379 від 30.08.2019 (а.с.233-235 том 1) судом встановлено, що питання, які поставленні на вирішення експертизи, експертом-автотехніком не досліджувалися, так як спеціальних пізнань в галузі авто техніки не потрібно, і може бути вирішене органами слідства (суду) самостійно відповідно до вимог розділу 4 «Обов`язки і права пішоходів». Протокол огляду місця ДТП від 31.07.2016, який є в матеріалах кримінального провадження, не містить відомостей про наявність будь-яких слідів руху коліс автомобіля МАЗ 551605 д.н.з. НОМЕР_2 , які могли бути виявлені та зафіксовані при огляді місця ДТП.

Із висновку експерта №15а від 20.01.2017 (а.с.137-139 том 1 кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч.1 ст.286 КК України) судом встановлено, що дії водія ОСОБА_3 з технічної точки зору регламентувались вимогами п.10.9 ПДР України. У дорожній ситуації, що склалася, з технічної точки зору можливість попередження виникнення даної ДТП у водія ОСОБА_3 полягала у виконанні вимог п.10.96 ПДР України. В діях водія ОСОБА_3 . вбачається невідповідність вимог п.10.9 ПДР України, яка з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з виникненням події ДТП. Вихідними даними у даному висновку вказано, що пішохід ОСОБА_2 стояв за межами проїзної частини дороги, а саме на пагорбку; до наїзду автомобілем своє положення не змінював, тобто не рухався.

Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приходить до наступних висновків:

Відповідно положень до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона може здійснити шляхом звернення до суду у визначеному ЦПК України порядку (ст.4 ЦПК України).

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 81 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.5 ст.81 ЦПК України).

Згідно ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст.1172 ЦК України юридична особа або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним трудових (службових) обов`язків.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», в п.4 під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер). В п.5 передбачено, що відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяно шкоду, перебуває з даною організацією в трудових відносинах і шкоду заподіяно нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим, за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Під час судового засідання судом беззаперечно встановлено, що автомобіль МАЗ 551605 д.н.з. НОМЕР_2 є власністю відповідача ПрАТ «ПК «Поділля», і в ДТП, що мала місце 30.07.2016 у селі Дзигівка Ямпільського району Вінницької області о 22 годині 30 хвилин, був джерелом підвищеної небезпеки, а водій ОСОБА_3 перебував із ПрАТ «ПК «Поділля» у трудових відносинах.

Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України – особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних прав за позовами про відшкодування шкоди» шкода підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ним і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до ст.386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Статтею 1166 ЦК України передбачено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, а саме: майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини; шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом; шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

У судовому засіданні встановлено та обставина, що під час ДТП неповнолітньому ОСОБА_2 , 2004 року народження, були спричиненні важкі фізичні ушкодження здоров`я, що стало причиною тривалого лікування, постійного догляду, і як результат дитина стала інвалідом дитинства і пересувається виключно за допомогою палиць.

Позивачка посилається на те, що внаслідок ДТП, що мала місце ІНФОРМАЦІЯ_4 у селі Дзигівка Ямпільського району Вінницької області о 22 годині 30 хвилин її неповнолітньому сину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , завдано тілесні ушкодження. Вона понесла витрати на лікування неповнолітнього сина у сумі 5785 гривень 04 копійки, що підтверджується копіями чеків, які містяться у матеріалах справи. Тому, суд вважає за необхідне стягнути вказану суму коштів з відповідача.

Окрім того, у позовній заяві позивачка просить стягнути кошти в сумі 642 гривні, як витрати на поїздку у зв`язку із лікуванням неповнолітнього сина, однак, враховуючи роз`яснення, які наведені у пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 07.07.1995 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», зокрема – відшкодуванню підлягають тільки кошти, витрачені на стаціонарне лікування потерпілого в лікарні, госпіталі, диспансері чи в іншому стаціонарному лікувальному закладі. Всі інші витрати (наприклад, пов`язані з наданням потерпілому швидкої або невідкладної медичної допомоги, на амбулаторне лікування тощо) не відшкодовується. Тому, враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні цієї частини позовних вимог.

Згідно ч.1 ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

У судовому засіданні знайшла своє підтвердження та обставина, що під час ДТП, що мала місце 30.07.2016 у селі Дзигівка Ямпільського району Вінницької області о 22 годині 30 хвилин було пошкоджено дитячий велосипед «Салют», який належить неповнолітньому ОСОБА_2 , однак суд вважає, що позивачкою дещо завищено розмір майнової шкоди завданої пошкодженням велосипеда у сумі 2000 гривень та не підтверджено жодним належним та допустимим доказом. Разом з тим, ринкова вартість зазначеного велосипеда, який пошкоджено при ДТП 30.07.2016 о 22 годині 30 хвилин у селі Дзигівка Ямпільського району Вінницької області може становити 750 грн. (висновок експерта №94 від 26.02.2019 (а.с.131-135 том 1). Зазначена сума і підлягає стягненню з відповідача. В іншій частині заявлених вимог (щодо відшкодування вартості велосипеда), суд вважає за необхідне відмовити, у зв`язку із їх недоведеністю.

Згідно ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Шкода,завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв`язку з втратою здоров`я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів. Договором або законом може бути збільшений обсяг і розмір відшкодування шкоди, завданої потерпілому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Що стосується вимоги позивачки про стягнення з відповідача моральної (немайнової) шкоди, то суд зазначає наступне:

Стаття 23 ЦК України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Пункт перший частини другої цієї статті визначає, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Разом з тим, пунктом 3 Постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При визначенні суми моральної шкоди завданої неповнолітньому ОСОБА_2 , 2004 року народження, яка підлягає стягненню з відповідача, суд бере до уваги характер та обсяг фізичних і душевних страждань неповнолітнього ОСОБА_2 , у якого внаслідок ДТП, а саме з 30.07.2016 і по сьогоднішній день відбулися зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, як: переживання втрати фізичного благополуччя та емоційного комфорту, відчуття невизначеності, безпорадності та особистого безсилля перед перешкодами, переживання емоційного напруження через втрату можливості вести усталений активний спосіб життя та реалізовувати раніше намічені життєві плани. Окрім того, судом встановлено, що ситуація ДТП втрутилася у життя неповнолітнього ОСОБА_2 поза його волевиявленням та різко змінила індивідуального досвіду особистості підлітка, яка ще формується, спричиняючи вимушене блокування таких його провідних потреб та цінностей, як потреба у збереженні здоров`я, відчутті безпеки, емоційному комфорті, у активному житті, впевненості в своєму майбутньому.

Згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до якої розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

Позивачка просила суд стягнути з відповідача моральну шкоду завдану каліцтвом малолітньої дитини – сина ОСОБА_2 у розмірі 500000 гривень, тоді як відповідно до висновку судово-психологічної експертизи, яка була призначена у даній справі – орієнтовний розмір грошової компенсації за завдані страждання неповнолітньому ОСОБА_2 внаслідок ДТП, що сталася 30.07.2016 може складати 162 розміри мінімальної заробітної плати в України, що складає 676026 гривень. Однак, позивачкою не заявлено клопотання про збільшення позовних вимог в частині відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Суд також враховує характер немайнових втрат, їх тривалість, вимушеність змін в життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, а також те, що наслідки ДТП, що сталася 30.07.2016 були та є психотравмуючими для неповнолітнього ОСОБА_2 , 2004 року народження, та якому внаслідок ДТП були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження, у зв`язку з чим, заподіяні душевні страждання як психологічне підґрунтя моральної шкоди.

Крім того, розмір шкоди, зазначений позивачкою суд вважає адекватним. Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях і в «Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ» від 28.03.2007 року, затвердженої Головою ЄСПЛ на підставі статті 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначати розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах.

Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, рекомендаційний характер відшкодування згідно висновку експерта за результатами проведення судово-психологічної експертизи №28542 (а.с.146-160 том 1) та судову практику, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивачка, як на підстави для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.6 ст.139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Судом встановлено, що позивачка сплатила за проведення судово-психологічної експертизи кошти у сумі 12870 гривень, а також за товарознавче дослідження сплатила кошти у сумі 1238 гривень 16 копійок, зазначені судові витрати підтверджуються квитанцією №2 від 30 січня 2019 року (а.с.125 том 1) та квитанцією №N1A3O33720 від 19 лютого 2019 року (а.с.126 том 1).

Тому, суд вважає за необхідне стягнути понесені позивачкою судові витрати за проведення експертиз з відповідача на користь позивачки.

З урахуванням викладеного та того, що позовні вимоги задоволено частково, а позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п.6 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», суд вважає за доцільне за правилами ч.6 ст.141 ЦПК України судовий збір стягнути з відповідача пропорційно до задоволеної частини вимог, тобто суд має підстави стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 5065 гривень 40 копійок.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 351, 352, 354 ЦПК України, ст.ст.22, 23, 1166, 1167, 1168, 1177, 1187, 1192, 1195 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Постановою Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних прав за позовами про відшкодування шкоди», Конституцією України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , ПАТ «СК «Країна», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок ДТП – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля», ЄДРПОУ 33143011, (24600 вулиця Юрія Тютюнника,74а, смт.Крижопіль Вінницька область), на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 , як законного представника малолітньої дитини – сина ОСОБА_2 , витрати пов`язані із лікуванням сина у сумі 5785 (п`ять тисяч сімсот вісімдесят п`ять) гривень 04 копійки.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля», ЄДРПОУ 33143011, (24600 вулиця Юрія Тютюнника,74а, смт.Крижопіль Вінницька область), на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 , як законного представника малолітньої дитини – сина ОСОБА_2 , майнову шкоду завдану пошкодженням дитячого велосипеда «Салют» у сумі 750 (сімсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля», ЄДРПОУ 33143011, (24600 вулиця Юрія Тютюнника,74а, смт.Крижопіль Вінницька область), на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 , як законного представника малолітньої дитини – сина ОСОБА_2 , моральну (немайнову) шкоду завдану каліцтвом малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у сумі 500000 (п`ятсот тисяч) гривень.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля», ЄДРПОУ 33143011, (24600 вулиця Юрія Тютюнника,74а, смт.Крижопіль Вінницька область), на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 , судові витрати по оплаті судово-психологічної експертизи у сумі 12870 (дванадцять тисяч вісімсот сімдесят) гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля», ЄДРПОУ 33143011, (24600 вулиця Юрія Тютюнника,74а, смт.Крижопіль Вінницька область), на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 , судові витрати по оплаті товарознавчого дослідження у сумі 1238 (одна тисяча двісті тридцять вісім) гривень 16 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля», ЄДРПОУ 33143011, (24600 вулиця Юрія Тютюнника,74а, смт.Крижопіль Вінницька область), на користь держави судовий збір у сумі 5065 (п`ять тисяч шістдесят п`ять) гривень 40 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Ямпільський районний суд Вінницької області.

Повний текст рішення виготовлено 23 жовтня 2019 року.

Головуючий Т. В. Гаврилюк