Рішення № 85109815, 16.10.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/15783/19

Провадження № 2/522/7347/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Донцова Д.Ю.,

при секретарі судового засідання – Скибінській Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 13.09.2019 року звернувся ОСОБА_1 із позовом до ОСОБА_2 , в якому просив визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який укладений на Одеській товарні біржі 14.05.1997 року за №18511.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що 14.05.1997 року між ОСОБА_3 , який діяв в інтересах ОСОБА_2 на підставі довіреності, та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі – продажу нерухомого майна №18511, відповідно до якого ОСОБА_1 купив квартиру АДРЕСА_1 . На даний час ОСОБА_1 має намір відчужити зазначену квартиру, однак вказаний вид договору відповідно до чинного законодавства має бути визнаний дійсним в судовому порядку, оскільки не був нотаріально посвідченим.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16.09.2019 року відкрито провадження у вказаній цивільні справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача – адвокат Завальнюк Д.Ю. надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій справу просив розглянути у його відсутність, позов визнав.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Таким чином, датою ухвалення цього рішення є 21.10.2019 року.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 14.05.1997 року між ОСОБА_3 , який діяв в інтересах та від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності, та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі – продажу нерухомого майна №18511, відповідно до якого ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купив квартиру АДРЕСА_1 .

Вказаний договір був укладений та зареєстрований на Одеській товарні біржі за №18511 від 14.05.1997 року.

Право власності було зареєстровано в КП «ОМБТІ» 18.07.1997 року в кн..90 доп стор.123 р. №339. Нотаріальне посвідчення угоди не здійснювалось.

Згідно із п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватись судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Вирішуючи питання щодо дійсності договору купівлі-продажу, суд керується вимогами законодавства, чинного на день виникнення спірних правовідносин.

У відповідності з ст. 224 ЦК УРСР, за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 225 ЦК УРСР, право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

За змістом ч. 1 ст. 227 ЦК УРСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу).

Разом з тим, згідно із ст. 1 Закону України "Про товарну біржу" (в редакції, чинній на час укладення договору), діяльність товарної біржі здійснюється у відповідності з цим Законом та діючим законодавством України, статутом біржі, правилами біржової торгівлі.

Розділом 4 Закону України "Про товарну біржу" визначені основні принципи правил ведення біржової торгівлі та здійснення біржових операцій, якими, зокрема, встановлено, що біржовою операцією вважається тільки та угода, яка відповідає сукупності умов, які передбачені ч. 1 ст. 15 Закону, а саме: якщо вона представляє собою купівлю-продажу, поставку, обмін товару, що допущені до обміну на товарній біржі; якщо її учасники ї членами товарної біржі; якщо угода надана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню, угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі (частини 2, 4 статті 15 Закону України "Про товарну біржу").

Отже, при укладенні договору купівлі-продажу нерухомого майна від 14.05.1997 року за реєстровим №№18511 сторонами були дотримані умови, передбачені Законом України "Про товарну біржу".

Відповідно до ст. 47 ЦК УРСР якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» суд на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР 1963 року за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною. Це правило не може бути застосовано, якщо сторонам не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності передбачені законом обмеження. Крім того, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Відповідно до п. 13 Постанови при розгляді справ про визнання правочинів дійсними суди повинні з`ясувати чи підлягає правочин обов`язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи не втрачена така можливість.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони при укладенні 14.05.1997 року Договору купівлі-продажу нерухомого майна досягли згоди з усіх його істотних умов та виконали усі умови цього договору, однак відсутність нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна обумовлена діючим на той час законодавством.

Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно із ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та наявності правових підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, судом встановлено, що згідно квитанції №2072542340 від 13.09.2019 року позивачем сплачено судовий збір за подання позову в розмірі 768,40 грн.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Окрім цього, згідно ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Таким чином, судовий збір у розмірі 384,20 грн. підлягає поверненню позивачу ОСОБА_1 з державного бюджету. Інша частина судового збору в розмірі 50 відсотків в сумі 384,20 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 13, 18, 19, 258, 259, 263 – 265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним – задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений на Одеській товарні біржі 14 травня 1997 року за №18511 між ОСОБА_3 , який діяв на підставі довіреності від імені ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) , та ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ).

Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ) 50 відсотків від сплаченої суми судового збору в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок.

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України м. Одеси в Одеській області (м. Одеса, вул. Черняховського 6, код ЄДРПОУ:38016923) повернути позивачу ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок, який було сплачено на номер рахунку: №31219206015008, отримувач УК у м. Одесі/Приморський район/22030101, код 38016923, згідно квитанції №2072542340 від 13.09.2019 року.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду складено 21.10.2019 року.

Суддя Д.Ю. Донцов