Ухвала суду № 85109224, 17.10.2019, Київський районний суд м. Одеси

справа № 520/8156/19

провадження № 2-з/520/708/19

УХВАЛА

про відмову у витребуванні доказів

17.10.2019 року м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси у одноособовому складі:

суддя Літвінова І.А. – головуючий

секретар судового засідання – помічник судді Палій А.Г. (за дорученням судді на підставі ч. 3 ст. 66 ЦПК України),

за відсутності учасників справи

розглянув клопотання адвоката Вронського С.В. про витребування доказів у цивільній справі № 520/8156/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Київська районна адміністрація Одеської міської ради, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування записів про право власності та позовом третьої особи ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування записів про право власності,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 17.04.2019 року розпочато підготовче провадження у цивільній справі № 520/8156/19.

Під час підготовчого провадження до суду надійшло клопотання зі сторони представника позивача ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_4 адвоката Вронського С.В. про витребування доказів (уточнене вхід. № 28130/19 від 05.06.2019).

У період з 25.07.2019 суд припинив вчинення процесуальних дій у цій справі з підстав перебування головуючого у відпустці до 01.10.2019, наступним завантаженням іншими справами і зайнятістю у судових засіданнях.

Слід зазначити, що діючими нормами процесуального закону не передбачена можливість зупинення провадження у справі на час перебування суддів у відпустці. В свою чергу законодавець встановив захисну норму від порушення строків розгляду справ.

Так, згідно з частиною сьомою статті 33 ЦПК України невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач із складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у передбачених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

Тривалість відпустки суддів не є закритою інформацією та може бути одержана заінтересованою особою, як у працівників апарату суду так і судді.

Позивач, як і інші учасники справи, з подібними запитами та заявами до суду не звертались, скориставшись наданим їм правом на власний розсуд.

У відповідності до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Вказане вище клопотання про витребування доказів (вхід. № 28130/19 від 05.06.2019) винесено на розгляд у підготовчому судовому засіданні 17.10.2019 року.

17.10.2019 представником позивача ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_4 подана заява, у якій він просить провести розгляд його клопотання без його присутності. Також у заяві зазначено про підтримання клопотання та прохання його задовольнити.

За вказаним клопотанням (в уточненій редакції) поставлено питання про витребування судом у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану управління державної реєстрації (65036, Одеська обл., м. Одеса, вул. Старицького, 10-а) копії актового запису про наявність дітей у відповідача ОСОБА_3 (мати), ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , та копії актового запису про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 .

У клопотання зазначено, що позовні вимоги «стосуються обставин самочинного будівництва будинку АДРЕСА_1 та наступного відчуження будинку та земельної ділянки без достатніх правових підстав. Предмет позову (будинок АДРЕСА_1 ) не відповідає будівельним нормам та завдає реальну загрозу для позивачки та інших осіб оскільки зазначений будинок є пожеже небезпечним.». Надалі, з підстав неможливості одержати інформацію з обмеженим доступом щодо сімейного стану та наявності дітей у відповідача, представник позивача просить таку інформацію одержати за допомогою суду.

Проаналізувавши матеріали справи суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання, виходячи з наступного

Так, у цивільній справі № 520/8156/19 на вирішенні суду знаходяться позовні вимоги щодо скасування записів про право власності та визнання недійними договорів купівлі – продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , укладеного між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Заявлені вимоги аргументовані тим, що відповідач ОСОБА_2 не мав правових підстав відчужувати вказаний будинок ОСОБА_3 , а у ОСОБА_3 в свою чергу не було правових підстав на виникнення права власності на цей об`єкт нерухомості, у зв`язку із самочинністю будівництва.

В уточненій позовній заяві ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_4 дані про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживають однією сім`єю за одною адресою, ведуть спільне господарство і у них є спільна дитина, - носять інформативний характер. На цьому твердженні позовні вимоги не базуються.

В позовній заяві зазначено, що позивач має намір підтвердити шляхом відповідних запитів факт перебування відповідачів у шлюбі та наявність у них спільної дитини. Проте мету підтвердження таких фактів позивач не конкретизує, як і те, яке значення встановлення таких фактів має для вирішення позовних вимог про скасування записів про право власності та визнання недійними договорів купівлі – продажу житлового будинку з підстав його самочинного будівництва.

Відповідно до ст. 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Положення Конституції України є нормами прямої дії, досить широко тлумачать право на приватність. Як і в більшості держав, воно не є абсолютним, проте можливості його обмеження чітко регламентовані і не можуть бути змінені на шкоду особі.

Положення Конституції України, що направлені на захист приватного життя людини були роз`ясненні в рішенні Конституційного Суду України, у справі № 1-9/2012 від 20 січня 2012 року за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України, в якому, дається офіційне тлумачення частин першої, другої статті 32 Конституції України.

В цьому рішенні Конституційний Суд України зазначив, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) – це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім`ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов`язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Така інформація про фізичну особу та членів її сім`ї є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У клопотанні про витребування доказів, поданому адвокатом Вронським С.В. не зазначено ОСОБА_1 чи ОСОБА_4 можуть бути захищені збиранням інформації щодо особистого життя ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Відомості про приватне життя особи, що становлять її особисту чи сімейну таємницю (зокрема, інформація про освіту, сімейний стан, релігійність, стан здоров`я, дата і місце народження, майновий стан та інші персональні дані про особу) є конфіденційною інформацією про особу, яка може бути поширена за її бажанням відповідно до передбачених умов. Під приватним життям особи розуміється сфера життєдіяльності окремої особи, яка включає в себе зв`язки особи з іншими людьми, її приватні справи, сімейні стосунки тощо, тобто все, що пов`язане з її способом життя і не має публічного характеру. Особисту таємницю становлять відомості про приватне життя конкретної особи, які ця особа бажає зберегти в таємниці від інших осіб. Такими відомостями можуть бути відомості про її здоров`я, інтимне життя (зокрема наявність позашлюбних інтимних стосунків), хобі, особливість сімейних стосунків (народження поза шлюбом дитини тощо). Сімейна таємниця - це відомості про приватне життя члена (членів) окремої сім`ї чи декількох сімей, які він (вони) бажають зберегти у таємниці від сторонніх осіб.

Суд дійшов висновку, що у даному випадку збирання інформації щодо особистого життя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , і встановлення відомості щодо дітей ОСОБА_3 є безпідставним та може порушити ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року встановлено, що ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, таємницю його кореспонденції або на його честь і репутацію.

Отже, кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.

Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року встановлено, що ніхто не повинен зазнавати свавільного чи незаконного втручання в його особисте і сімейне життя, свавільних чи незаконних посягань на недоторканність його житла або таємницю його кореспонденції чи незаконних посягань на його честь і репутацію (пункт 1 статті 17).

Зокрема, Парламентська Асамблея Ради Європи в Резолюції № 1165 зазначила, що право кожної людини на приватність і право на свободу вираження поглядів є основою демократичного суспільства; ці права не є абсолютними і не мають ієрархічного характеру, оскільки мають однакову цінність (пункт 11).

Виходячи з цього право на приватність, закріплене у статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, повинне захищати приватне життя особи не лише від втручання влади, а й від подібних дій з боку інших осіб чи інститутів.

Отже приватність гарантується як законодавством України, так і міжнародними документами, обов`язковість яких визнана всіма демократичними та цивілізованими державами.

У відповідності до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією із засад цивільного судочинства.

Керуючись ч. 1 ст. 11, ч. 4 ст. 19, ст.ст. 183, 185, 187, 188, 353-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання адвоката Вронського С.В. про витребування доказів у цивільній справі № 520/8156/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Київська районна адміністрація Одеської міської ради, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування записів про право власності та позовом третьої особи ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування записів про право власності.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала про відмову у витребуванні доказів не може бути оскаржена окремо від рішення суду.

Копію ухвали направити учасникам справи – до відома.

З текстом ухвали можна ознайомитись за веб-адресою: www.reyestr.court.gov.ua.

Можливість отримати інформацію щодо справи, що розглядається, учасники справи мають на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет. Веб-адреса сторінки: http://ki.od.court.gov.ua .

Суддя

Літвінова І. А.