Рішення № 8510759, 15.03.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.03.10           Справа № 15/21-10.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Союз-Суми”, м. Суми, Сумська область

до відповідача Агрофірми “Глазівська”, с. Глазово, Шосткинський район, Сумська область

про стягнення 2 992 грн. 44 коп.

          СУДДЯ                    Резніченко О.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача: Наталуха Н.О., довіреність №32 від 01.03.2010р.

Від відповідача: не з‘явився

Суть спору: Позивач просить стягнути з відповідача 2 992 грн. 44 коп. заборгованості по договору поставки №87 від 13.02.2009р., а саме: 2 554 грн. 78 коп. – основний борг, 317 грн. 97 коп. – пені, 43 грн. 05 коп. – 3% річних, 76 грн. 64 коп. інфляційних витрат.

Позивач на виконання ухвали суду від 12.02.2010р. подав довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців серії АД №203448 щодо відповідача, відповідно до якої відповідач станом на 18.02.2010р. відповідач знаходиться за адресою: 41110, Сумська область, Шосткінський район, село Глазове, вул. Кірова, буд. 1. Тобто за адресою, що зазначена у позовній заяві та за якою відповідачу направлялася ухвала про порушення провадження у справі.

Крім цього, позивачем в дане судове засідання на виконання ухвали суду від 01.03.2010р. подано обґрунтований розрахунок суми пені відповідно до вимог діючого законодавства з урахуванням ст. 232 ГК України, довідку з приводу того, що поставка продукції по видатковій накладній №02629/03 від 09.04.2009р. здійснювалася саме за договором поставки №87 від 13.02.2009р., докази, що підтверджують повноваження директора Шосткінського філіалу Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Союз-Суми” Несвитного Р.Н. на укладання договорів від Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Союз-Суми”. Вказані документи були оглянуті судом та долучені до матеріалів справи.

Також позивач в дане судове засідання подав заяву, в якій зазначив, що 11.03.2010р. відповідач розрахувався з позивачем по основному боргу у повному розмірі.

Відповідач письмовий відзив на позов не подав, в засідання суду не з’явився. Тому, оскільки відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні (ухвалу про порушення провадження у справі відповідачем отримано16.02.2010р., про що свідчить залучене до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвали по справі надсилалися відповідачу за адресою, що зазначена у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців), причину неявки суду не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, в дане судове засідання клопотання про відкладення розгляду справи від нього не надходило, згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем 13.02.2009р. був укладений договір поставки №87, за умовами п.1.1. якого постачальник (позивач) зобов‘язався поставити, а покупець (відповідач) зобов‘язався прийняти і оплатити товар в асортименті, кількості та по ціні, що вказані в підписаних сторонами рахунках-фактурах, накладних, специфікаціях, які є невід’ємною частиною договору.

Датою поставки продукції є дата підписання накладної сторонами (п. 2.4 договору).

Згідно п. 3.1 договору оплата кожної партії продукції здійснюється покупцем на протязі 25 банківських днів з дати поставки партії продукції, але не пізніше 28 числа звітного місяця.

Строк дії договору визначений у п. 6.1 договору поставки, в якому зазначено, що договір діє до 31.12.2009р.

Таким чином, по накладній №02629/03 від 09.04.2009р. позивач поставив відповідачу за договором продукцію на суму 2564 грн. 62 коп., за яку відповідач у встановлений договором строк оплати розрахунок повністю не провів, сума 9 грн. 84 коп. була зарахована позивачем як передплата.

Позивачем подано довідку з приводу того, що поставка продукції по видатковій накладній №02629/03 від 09.04.2009р. здійснювалася саме за договором поставки №87 від 13.02.2009р. (вказана довідка підписана директором та головним бухгалтером позивача та скріплена печаткою).

Факт отримання відповідачем продукції за договором підтверджується матеріалами справи, а саме накладною №02629/03 від 09.04.2009р., на якій міститься підпис представника відповідача, довіреністю на отримання товару серії ЯОЧ №784161 від 06.04.2009р. на ім‘я Рондик В.А. Копії вказаних документів долучені до матеріалів справи (а.с.11-12).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, позивач направив відповідачу претензію №6 від 21.10.2009р. з вимогою погасити заборгованість у розмірі 2 554 грн. 78 коп. до 31.10.2009р. (в підтвердження направлення відповідачу претензії позивачем подано копію поштової квитанції №9134 від 21.10.2009р. та копію опису вкладення, а в підтвердження отримання претензії - копію поштового повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу 23.10.2009р.).

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-якій час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Але, як пояснив представник позивача, відповідач розрахунки з позивачем повністю не провів, тому позивач був змушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

Таким чином, на день подачі позовної заяви до суду, заборгованість відповідача перед позивачем по основному боргу склала 2 554 грн. 78 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобов’язання, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобов’язання.

Позивач в дане судове засідання подав заяву, в якій повідомив суд, що 11.03.2010р. відповідач розрахувався з позивачем по основному боргу у повному розмірі.

Тому, враховуючи заяву відповідача і оскільки судом встановлено, що відповідачем сума основного боргу у розмірі 2 554 грн. 78 коп. була погашена повністю, у зв’язку зі сплатою після порушення провадження у справі №15/21-10 відповідачем основного боргу (згідно повідомлення позивача сплата була проведена 11.03.2010р.), провадження у справі в зазначеній частині припиняється згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв‘язку з відсутністю предмету спору.

Крім цього, позивачем заявлені вимоги по стягненню пені в сумі 317 грн. 97 коп. (у розрахунку позивача зазначено, що кількість днів прострочки – 205 дня).

Відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобов‘язання у вигляді стягнення пені передбачена п. 5.2 договору поставки №87 від 13.02.2009р., за яким за несвоєчасну оплату товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої до сплати суми, за кожний день прострочки.

На виконання ухвали суду від 01.03.2010р. позивачем в дане судове засідання подано обґрунтований розрахунок суми пені відповідно до вимог діючого законодавства з урахуванням ст. 232 ГК України, відповідно до нього розмір пені складає 285 грн. 40 коп. Вказаний розрахунок пені позивачем здійснений за період з 04.05.2009р. по 03.11.2009р., при цьому зазначено, що кількість днів прострочки – 184 дня.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлене законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Тому, позивачем при подачі позовної заяви у розрахунку пені невірно визначений період, і відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України пеня повинна нараховуватися за час прострочення виконання зобов‘язання з 04.05.2009р. по 03.11.2009р., і вірним є розрахунок пені, який поданий в дане судове засідання і згідно якого розмір пені складає 285 грн. 40 коп. (кількість днів прострочки – 184 дня).

Таким чином, вказана вимога про стягнення 317 грн. 97 коп. пені підлягає задоволенню частково, а саме: сума пені, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, відповідно до ст.ст. 549-552 ЦК України, ст. 232 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, становить 285 грн. 40 коп., тому в стягненні 32 грн. 57 коп. пені позивачу відмовляється як в сумі нарахованої надмірно.

Також, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по договору поставки позивач просить стягнути з відповідача 43 грн. 05 коп. – 3% річних за період з 04.05.2009р. по 25.11.2009р. та 76 грн. 64 коп. інфляційних витрат за період з травня 2009 року по жовтень 2009 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Частина 4 ст. 232 Господарського кодексу України встановлює, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги стосовно стягнення 43 грн. 05 коп. – 3% річних та 76 грн. 64 коп. інфляційних витрат за порушення терміну виконання грошових зобов‘язань є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу понесені позивачем покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В :

1.           Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Агрофірми “Глазівська” (41110, Сумська область, Шосткінський район, с. Глазово, вул. Кірова, 1, код 30869066) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Союз-Суми” (40022, м. Суми, вул. Тополянська, 28, код 23998159) 43 грн. 05 коп. – 3% річних, 76 грн. 64 коп. інфляційних витрат, 102 грн. 00 коп. витрат по держмиту, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 2 554 грн. 78 коп. основного боргу - провадження у справі припинити згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

4.          В частині стягнення 32 грн. 57 коп. пені - відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                             О.Ю.Резніченко

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Повний текст рішення підписано 17.03.2010р.

Суддя