Ухвала суду № 85103211, 10.10.2019, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/4918/17

Провадження № 4-с/461/27/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.10.2019 року Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючої судді Волоско І.Р.,

секретар судового засідання Скаб В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові скаргу стягувача ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області (суб`єкт оскарження), сторін виконавчого провадження: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , -

в с т а н о в и в :

18 липня 2017 року стягувач у виконавчому провадженні № 44831119, ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії головного державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі – Галицький ВДВС міста Львів) Левко Л.Р., в якій просила визнати дії головного державного виконавця щодо винесення постанови від 25 жовтня 2016 року про звільнення майна боржника з-під арешту в межах виконавчого провадження № 44831119 неправомірними, скасувати постанову головного державного виконавця Галицького ВДВС міста Львів Левко Л.Р. від 25 жовтня 2016 року про звільнення майна боржника з-під арешту в межах зазначеного виконавчого провадження і зобов`язати державного виконавця відновити чинність знятих арештів.

Обґрунтовуючи скаргу, ОСОБА_1 посилалася на те, що на виконанні у Галицькому ВДВС міста Львова перебувала ухвала Галицького районного суду міста Львова від 11 вересня 2014 року у справі № 461/10920/14-ц за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Квадрос» (далі – ТОВ «Квадрос»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Євген» (далі – ТОВ «Євген»), Приватного підприємства «М-Студія» (далі – ПП «М-Студія»), Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-Кіпрське підприємство «Лео Порто» (далі – ТОВ Спільне Українсько-Кіпрське підприємство «Лео Порто»), Товариства з обмеженою відповідальністю «САМШИТ» (далі – ТОВ «САМШИТ») про стягнення боргу за договором позики, якою в порядку забезпечення позову було накладено арешт на майно ОСОБА_3 , зокрема на житлову будівлю та земельну ділянку по АДРЕСА_1 , а також на автомобіль марки «Тойота Ленд Крузер Прадо», державний номерний знак ( НОМЕР_1 – д.н.з.) НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_3 . Постановою державного виконавця від 25 жовтня 2016 року вищевказане майно було звільнено з-під арешту на підставі рішення Галицького районного суду міста Львова від 03 жовтня 2016 року у справі № 461/5308/16-ц про зняття заборони на відчуження майна. Вважає дії державного виконавця неправомірними, оскільки вказане судове рішення було отримане державним виконавцем не від сторони виконавчого провадження і без винесення постанови про відкриття або відновлення виконавчого провадження. Арешт на спірне майно був накладений в порядку виконання ухвали суду про забезпечення позову, тому єдиною підставою для його зняття може бути лише ухвала суду про скасування таких заходів.

Ухвалою судового засідання від 30 липня 2019 року до участі у розгляді скарги відповідно до ст.450 ЦПК України, залучено сторін виконавчого провадження №44831119: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

У судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_1 – ОСОБА_6 , ОСОБА_7 скаргу підтримали в повному обсязі, наполягали на задоволенні скарги з підстав у ній викладених.

У судовому засіданні – ОСОБА_2 (стягувач) скаргу підтримав в повному обсязі, просив таку задовольнити.

У судовому засіданні представник суб`єкту оскарження Галицького ВДВС міста Львів – Макаров Ю.Ю. просив відмовити у задоволені скарги у зв`язку із безпідставністю. Зокрема зазначивши, що у державного виконавця існували законні підстави для винесення 25.10.2016 року постанови про звільнення майна з-під арешту, з метою виконання рішення Галицького районного суду м Львова від 06.10.2010 року по справі №461/5308/16-ц, оскільки у вказаному рішення чітко зазначено спосіб та порядок виконання, а саме зняття арешту та заборони на відчуження майна боржника та в межах ВП 44831119, накладених постановою 24.09.2014року. Окрім того, вказує на те що скарга ОСОБА_1 мала бути подана у строк до 3 грудня або до 30 грудня 2016 року, однак з цією скаргою вона звернулася до суду лише 18 липня 2017 року, тобто з пропуском встановленого законом строку. Клопотання чи заяви про поновлення пропущеного строку заявником не подавалися.

У судовому засіданні представник ОСОБА_3 (боржника) – ОСОБА_8 скаргу заперечив, просив відмовити у задоволені. Вказують на те, що державним виконавцем було правомірно знято арешт з майна.

У судовому засіданні – ОСОБА_5 скаргу заперечив, просив відмовити у задоволені. Вважає, що в оспорюваних діях державного виконавця не було жодних порушень.

ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась, хоча належним чином була повідомлена судом про час та місце розгляду справи.

Суд вирішив розглянути скаргу за відсутності ОСОБА_4 , оскільки її неявка не перешкоджає розгляду скарги відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України.

Позиція суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд, заслухавши виступи сторін, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженими в судовому засіданні, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних міркувань.

Щодо строку звернення до суду із скаргою.

Статтею 383 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час звернення з даною скаргою (далі – ЦПК України 2004 року), передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до частини першої, другої статті 385 ЦПК України 2004 року скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин (частина перша статті 72, частина перша статті 73 ЦПК України 2004 року).

19 червня 2019 року представник скаржника ОСОБА_1 – ОСОБА_6 подав суду обґрунтування позиції стягувача щодо строку звернення до суду із даною скаргою, мотивуючи тим, що про оскаржувану постанову остання дізналась 18 липня 2017 року.

З матеріалів виконавчого провадження №44831119, оглянутого в судовому засіданні вбачається, що копія оскаржуваної постанови стягувачу Михайляк Т.Д. у встановленому порядку не вручена, відтак, остання не була ознайомлена із її змістом. В судовому засіданні державний виконавець визнав факт неналежного вручення процесуального документу ОСОБА_1 .

Наведене дає підстави вважати, що ОСОБА_1 не знала і не могла знати до 11.07.2017р. (дата отримання постанови) про порушення її прав та свобод. Із скаргою на дії державного виконавця звернулась 18.07.2017р. в межах встановленого строку на оскарження.

Щодо доводів представника ОСОБА_3 – адвоката Воробець С.І. та Гадомського І.В. про наявність в матеріалах справи доказів про обізнаність ОСОБА_2 із змістом оскаржуваної постанови, то судом встановлено наступне.

Дійсно, 21 листопада 2016 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до Галицького ВДВС міста Львів про видачу постанови про зняття арешту у виконавчому провадженні ВП 44831119, а 20 грудня 2016 року – із заявою до відділу контролю за виконанням рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області про надання інформації та проведення службового розслідування, в якій зазначив, що йому відомо про зняття арешту з майна у виконавчому провадженні ВП 44831119.

В судовому засіданні ОСОБА_2 , не заперечуючи цих обставин, пояснив, що звертався до виконавчої служби від свого імені, як одного із стягувачів, і про ці обставини ОСОБА_1 не повідомляв.

Представники ОСОБА_1 підтвердили від імені стягувачки, що ОСОБА_2 не повідомляв її про прийняту державним виконавцем постанову від 25.10.2016р. про звільнення майна боржника з-під арештує

Інших обставин суд не встановив.

Із скарги вбачається (т.1 а.с. 1-3), що така подана ОСОБА_1 , оскільки підписана саме нею. ОСОБА_2 зазначений як стягувач у межах виконавчого провадження, однак скаргу не подавав і не підписував; до участі у справі залучений ухвалою суду від 30.07.2019р., як сторона виконавчого провадження.

Тому суд не може виходити лише із припущень, за відсутності достатніх доказів, що ОСОБА_1 повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод від ОСОБА_2 .

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 подала дану скаргу на дії головного державного виконавця Галицького ВДВС міста Львів щодо незаконності постанови від 25 жовтня 2016 року про звільнення майна боржника з-під арешту у межах строку, встановленого частиною першою, другої статті 385 ЦПК України 2004 року; правових підстав вважати процесуальний строк порушеним у суду не має.

Розгляд скарги по суті.

Судом встановлено, що у провадженні Галицького районного суду міста Львова перебувала справа № 461/10920/14-ц за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ТОВ «Квадрос», ТОВ «Євген», ПП «М-Студія», ТОВ Спільне Українсько-Кіпрське підприємство «Лео Порто», ТОВ «САМШИТ» про стягнення боргу за договором позики.

Ухвалою Галицького районного суду міста Львова від 11 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 01 жовтня 2016 року, у справі № 461/10920/14-ц в порядку забезпечення позову було накладено арешт на майно ОСОБА_3 , а саме:

1.на житлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 ;

2.на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610136600:01:007:0004;

3.на автомобіль марки «Тойота Ленд Крузер Прадо», державний реєстраційний № НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_3 ;

4.на 90% корпоративних та майнових прав ОСОБА_3 індивідуальний податковий номер НОМЕР_4 у ТзОВ фірма «Квадрос» ЄДРПОУ 19175434 юридична адреса: м.Львів, вул.Городоцька, 85, та на майно що належить вищевказаному підприємству, в тому числі рухоме майно підприємства автомобіль Кіа Rio, державний номер НОМЕР_5 ;

5.на 100% корпоративних та майнових прав ОСОБА_3 індивідуальний податковий номер НОМЕР_4 у ТзОВ «Євген» ЄДРПОУ 20795154 юридична адреса: м.Львів, м. Винники, вул. Івана-Франка, 114, та на майно, що належить вищевказаному підприємству.

6.на 100% корпоративних та майнових прав ОСОБА_3 індивідуальний податковий номер НОМЕР_4 у ПП «М-Студія» ЄДРПОУ 32483719 юридична адреса: м.Львів. вул. Городоцька, 85 та на майно, що належить вищевказаному підприємству.

7.на 75% корпоративних та майнових прав ОСОБА_3 індивідуальний податковий номер НОМЕР_4 у ТОВ СП українсько-кіпрське «Лео Порто» ЄДРПОУ 23272089, юридична адреса: м.Львів, вул. Пильникарська, 8, та на майно, що належить вищевказаному підприємству.

8.на 22,98% корпоративних та майнових прав ОСОБА_3 індивідуальний податковий номер НОМЕР_4 у ТзОВ «САМШИТ» ЄДРПОУ 22394896, юридична адреса: м.Львів. вул.Ткацька, 29, та на майно, що належить вищевказаному підприємству.

Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 13 січня 2016 року у справі № 461/12463/15-ц позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності, зокрема на автомобіль марки «Тойота Ленд Крузер Прадо», д.н.з. НОМЕР_2 , житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 54,7 кв. м, комору в підвалі площею 10 кв. м, земельну ділянку площею 0,0077 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року, яка залишена без змін постановою Верховного суду від 20 травня 2019 року рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 січня 2016 року скасовано і ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя відмовлено.

Заяву представника ОСОБА_1 – ОСОБА_9 про поворот виконання рішення задоволено. Здійснено поворот виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 січня 2016 року шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 32286201 від 09.11.2016 року державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_10 Євгенія ОСОБА_11 про державну реєстрацію за ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_6 ) земельної ділянки (кадастровий номер 4610136600:01:007:0004) площею 0,0077 га за адресою: АДРЕСА_1 НОМЕР_7 ).

Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 3 жовтня 2016 року у справі № 461/5308/16-ц позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , треті особи: Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Галицький ВДВС міста Львів про зняття арешту з майна задоволено. Знято арешт та заборону на відчуження житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 , накладену постановою Галицького ВДВС міста Львів на майно боржника ОСОБА_3 в межах виконавчого провадження № 44831119, та постановою Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 25 грудня 2015 року на майно боржника ОСОБА_3 в межах виконавчого провадження № 49724214, шляхом виключення цього майна з-під арешту та заборони на його відчуження. Знято арешт та заборону на відчуження автомобіля марки «Тойота Ленд Крузер Прадо», д.н.з. НОМЕР_2 , накладену постановою Галицьким ВДВС міста Львів від 24 вересня 2014 року на майно боржника ОСОБА_3 в межах виконавчого провадження № 44831119 та постановою Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 25 грудня 2015 року на майно боржника ОСОБА_3 в межах виконавчого провадження № 49724214 та Актом опису і арешту майна від 29 лютого 2016 року у зведеному виконавчому провадженні № 49784482, шляхом виключення зазначеного автомобіля з-під арешту та заборони на відчуження.

Постановою головного державного виконавця Галицького ВДВС міста Львів Левко Л.Р. від 25 жовтня 2016 року звільнено з-під арешту автомобіль марки «Тойота Ленд Крузер Прадо», д.н.з. НОМЕР_2 , житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1 , що належать боржнику ОСОБА_3 .

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 20 червня 2017 року у справі № 461/5308/16 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Галицького районного суду міста Львова від 3 жовтня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виходячи із змісту п. 6 ч. 4 ст. 59 цього Закону, у разі накладення арешту на майно у порядку виконання ухвали суду про забезпечення позову, підставою для зняття виконавцем арешту з цього майна є отримання ним судового рішення про скасування заходів забезпечення позову.

В даному випадку нове виконавче провадження не відкривається, арешт знімається в межах закінченого виконавчого провадження по виконанню ухвали суду про забезпечення позову, без вирішення державним виконавцем питання про відновлення такого виконавчого провадження (п. 15 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень).

Поряд з цим, слід зазначити, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (частина перша статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

За змістом наведеної правової норми позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Судом встановлено, що ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом про зняття арешту з вищевказаного майна, покликаючись на рішення Галицького районного суду міста Львова від 13 січня 2016 року, та згідно якого вона є його власником, а накладення арешту на це майно порушує її права щодо розпорядження ним.

При цьому, постановою Апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року, яка залишена без змін постановою Верховного суду від 20 травня 2019 року вказане рішення (від 13 січня 2016 року) скасовано і ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя відмовлено.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що майно, яке було предметом поділу між подружжям та перейшло у власність позивачки, а також частки у статутному фонді юридичних осіб, право власності на частину яких визнано за відповідачем (ТзОВ фірма "Квадрос", ТзОВ "Євген), як і визнано за ним право власності на грошові кошти, отримані ним від продажу іншої частини часток у ПП "М-Студія" та ТОВ СП українсько-кіпрське "Лео Порто", були під арештом, накладеним ухвалою Галицького районного суду м. Львова від від 11 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ТзОВ фірма "Квадрос", ТзОВ "Євген", ПП "М-Студія", ТОВ СП українсько-кіпрське "Лео Порто" про стягнення грошових коштів в розмірі 1 926 000,00 грн., яка на момент ухвалення оскаржуваного рішення була в законній силі.

Колегія суддів також зазначила, що ОСОБА_4 подано позов, який має очевидно штучний характер, та мав на меті вивести з під-арешту майно оформлене на відповідача ОСОБА_3 . Тобто спір вирішено місцевим судом невірно.

Вирішуючи даний спір, суд приходить до висновку, що арешт знято державним виконавцем не у зв`язку із надходженням до нього судового рішення про скасування заходів забезпечення позову. Виконавчий документ прийнято ним не від сторони виконавчого провадження. Питання про відновлення ВП № 44831119 ним вирішувалось, як і не вирішено питання про відкриття нового виконавчого провадження на виконання рішення суду від 03.10.2016 року № 461/5308/16-ц.

При цьому, як судом уже встановлено, рішення Галицького районного суду м. Львова від 03.10.2016 року у справі № 461/5308/16-ц скасовано рішенням апеляційного суду Львівської області від 20.06.2017 року. В скасованому рішенні Галицького районного суду м. Львова (від 3 жовтня 2016 року), зокрема в його резолютивній частині не було зазначено про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою цього суду від 11 вересня 2014 року.

З огляду на те, що майно боржника ОСОБА_3 звільнено з-під арешту необґрунтовано, за наявності не скасованої ухвали Галицького районного суду м. Львова від 11 вересня 2014 року, суд приходить до висновку, що скаргу необхідно задовольнити частково, зокрема визнати дії головного державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Левко Любов Романівни щодо винесення постанови від 25.10.2016 року про звільнення майна боржника з-під арешту в межах ВП № 44831119 – неправомірними та скасувати означену постанову.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи зазначену норму закону, слід також зобов`язати державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області усунути порушення (поновити порушене право заявника) та прийняти рішення у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Керуючись ст.ст. 447, 450-451 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

скаргу задовольнити частково.

Визнати дії головного державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Левко Любов Романівни щодо винесення постанови від 25.10.2016 року про звільнення майна боржника з-під арешту в межах ВП № 44831119 – неправомірними.

Постанову головного державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Левко Любов Романівни від 25.10.2016 року про звільнення майна боржника з-під арешту в межах ВП № 44831119 – скасувати.

Зобов`язати державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області усунути порушення (поновити порушене право заявника) та прийняти рішення у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 15 жовтня 2019 року.

Суддя Волоско І.Р.