Рішення № 85102661, 27.09.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 27.09.2019

Справа № 320/10012/18

Провадження № 2/320/4879/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2019 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі головуючого судді Редько О.В., за участі секретаря Колеснікової Л.В.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК»,

відповідач - ОСОБА_1

представник відповідача - адвокат Алексеєнко Віталій Петрович,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

29 листопада 2018 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом у якому зазначило, що 05 листопада 2012 року між позивачем і відповідачем - ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачкою анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.

Позивач зазначав, що за умовами вказаного договору позичальник отримала кредит у розмірі 5000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Своїм підписом у заяві відповідачка підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг.

ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала внаслідок чого на 13 листопада 2018 року борг відповідачки за кредитним договором №б/н від 05 листопада 2012 року становить 35621,43 гривень. Складовими частинами боргу є 4500,01 гривень - тіло кредиту, 12573,14 гривень – відсотки за користування кредитом, 16375,83 гривень – пеня, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 гривень – штраф (фіксована частина), 1672,45 гривень – штраф (процентна сторона).

Посилаючись на викладене, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просив суд стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості за кредитним договором від 05 листопада 2012 року.

Відповідач визнала позов частково в розмірі 1417,20 гривень. Представник відповідача 21 травня 2019 року надав суду відзив на позовну заяву. У відзиві представник відповідача визнає факт користування кредитними грошима, але не погоджується із сумою заборгованості. За розрахунками представника відповідача відповідач має сплатити позивачу 1417,20 гривень, з яких 217,20 гривень – тіло кредиту, 1200 гривень – пеня.

Представник відповідача також зазначає, що Умови та правил надання банківських послуг, Тарифи, що додані до позовної заяви, не підписані відповідачем, а тому в матеріалах справи відсутні допустимі докази, які б підтверджували, що саме ці Умови і Тарифи розумів позичальник підписуючи заяву про приєднання від 05 листопада 2012 року.

03 липня 2019 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив. У відповіді на відзив позивач посилається на текст заяви про приєднання, зазначає формулу нарахування відсотків за кредитом, надає суду нові докази: копію наказу правління АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 06 березня 2010 року №СП-2010-256 «Про затвердження Умов і Правил надання банківських послуг в регіональних підрозділах ПриватБанку і дочірніх банків», виписку за карткою відповідачки, довідку про видачу відповідачці банківських карток, паперові копії смс-повідомлення про підвищення відсоткової ставки.

Основними доводами позивача, що зазначений у відповіді на відзив, є те, що розрахунки відповідачки є невірними. Відповідач не надала висновок економічної експертизи, а відтак розрахунок заборгованості позивача не спростований.

Під час підготовки справи до розгляду по суті представником відповідача 28 лютого 2019 року подана заява про витребування у позивача окремого розрахунку нарахованої пені із зазначенням періоду її нарахована і окремого розрахунку тіла кредиту станом на 13 листопада 2018 року. Заява обґрунтована тим, що з доданого до позову розрахунку заборгованості не можна встановити розмір заборгованості за тілом кредиту, а також період нарахування і суму пені.

Ухвалою суду від 01 березня 2019 року заява представника відповідача про витребування доказів задоволена. Ухвала надіслана на адресу позивача.

Листом від 06 березня 2019 року №41589-ВБ представник позивача повідомив суд, що надати суду більш детальний розрахунок заборгованості не виявляється можливим. До листа додана виписка за рахунком відповідачки.

Інших заяв і клопотань суду не надходило.

Представник позивача у судове засідання не з`явся. Суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачка і її представник у судове засідання не з`явилися. Представник надав суду заяву про розгляд справи за відсутності відповідачки ї її представника.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини та правовідносини, що їм відповідають.

05 листопада 2012 року між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» і ОСОБА_1 укладено договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с. 11). На підставі цього договору відповідачці відкритий банківський рахунок на який встановлений кредитний ліміт у розмірі 5000 гривень.

В анкеті-заяві зазначено, що відповідачка згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

До позовної заяви банк додав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold» (а.с. 12) та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 13-27). Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містить дати підписання головою Правління позивача, а також номеру і дати розпорядчого документу позивача, яким ці Умови та правила затверджені.

У відповідних розділах анкети-заяви від 05 листопада 2012 року відсутні позначки щодо виду платіжної картки, яка видана відповідачці: «Універсальна», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold». Також в анкеті-заяві відсутня позначка щодо отримання відповідачкою платіжної картки, а також відсутня позначка про отримання відповідачем Пам`ятки клієнта, яка видається клієнту у разі оформлення продукту по кредитній схемі.

Як вбачається з виписки з банківського рахунку відповідача (а.с. 74-81) вона користувалася своїм рахунком: списувала і вносила гроші на свій рахунок. Датою першої операції по рахунку є 05 листопада 2011 року (а.с 77).

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за договором від 05 листопада 2012 року на 13 листопада 2018 року становить 35621,43 гривень (а.с. 8-10). Складовими частинами боргу є 4500,01 гривень - тіло кредиту, 12573,14 гривень – відсотки за користування кредитом, 16375,83 гривень – пеня, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 гривень – штраф (фіксована частина), 1672,45 гривень – штраф (процентна сторона).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договору приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування грошима та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті - заяві позичальника від 05 листопада 2012 року процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 05 листопада 2012 року, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold», витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємні частини спірного договору.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Тарифів та витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не містить дати коли такі умови та правила затверджені позивачем. Після підпису голови Правління позивача в цих Умовах не стоїть дата підписання. Надана позивачем копія наказу правління АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 06 березня 2010 року №СП-2010-256 «Про затвердження Умов і Правил надання банківських послуг в регіональних підрозділах ПриватБанку і дочірніх банків» (а.с. 106-122) не може бути доказом затвердження саме цих Умов, тому що додатки до цього наказу позивачем не додані.

Цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила надання банківських послуг.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (05 листопада 2012 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (29 листопада 2018 року), тобто банк міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Також суд бере до уваги, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 05 листопада 2012 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів».

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПРИВАТБАНК» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд вважає неналежними і недостовірними доказами інформаційний лист АТ КБ «ПРИВАТБАНК» №30.1.0.0/2-20181127/344 про видані відповідачці платіжні картки (а.с. 102), наказ правління АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 06 березня 2010 року №СП-2010-256 «Про затвердження Умов і Правил надання банківських послуг в регіональних підрозділах ПриватБанку і дочірніх банків» (а.с. 106-122), паперові копії смс-повідомлень про підвищення відсоткової ставки на адресу відповідачки (а.с. 123-124).

Так, інформаційний лист АТ КБ «ПРИВАТБАНК» №30.1.0.0/2-20181127/344 про видані відповідачці платіжні картки не містить відомостей про вид виданої картки, а саме: чи є ці картки картками «Універсальна», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract» або «Універсальна Gold». Як слідує із позовної заяви тільки використання платіжних карток виду «Універсальна», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold» є підставою для застосування тарифів, зазначених у витягу на аркуші справи № 12. У відповідних розділах анкети-заяви відповідачки від 05 листопада 2012 року відсутні позначки щодо виду платіжної картки, яка видана їй банком: «Універсальна», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold». Також в анкеті-заяві відсутня позначка щодо отримання відповідачкою платіжної картки, а також відсутня позначка про отримання відповідачемю Пам`ятки клієнта.

Надана позивачем копія наказу правління АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 06 березня 2010 року №СП-2010-256 «Про затвердження Умов і Правил надання банківських послуг в регіональних підрозділах ПриватБанку і дочірніх банків» (а.с. 106-122) не може бути доказом затвердження саме Умов і правил, що містяться на аркушах справи 13-27. Додатки до цього наказу позивачем не додані, а тому суд не може встановити ідентичність Умов і правил, затверджених цим наказом, та Умов і правил, що містяться на аркушах справи 13-27.

Паперові копії смс-повідомлень про підвищення відсоткової ставки на адресу відповідача не містять номеру засобу зв`язку на який таке повідомлення надіслано, час надіслання та звіт про доставлення повідомлення. За своїм статусом цей доказ відноситься до електронних доказів. Оригінал такого доказу суду не поданий і позивач, при поданні паперової копії, не зазначив про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Згідно з ч.3 ст. 100 ЦПК України паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Отже, проаналізувавши подані суду докази, оцінивши їх як у сукупності так і окремо, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково. З відповідача на користь позивача слід стягнути кошти в розмірі 4500,01 гривень, якими фактично скористалася відповідач і не повернула позивачу. Інші позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При зверненні до суду позивачем сплачений судовий збір в сумі 1762 гривень. В пропорції до задоволених вимог сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, складає 222,54 гривні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12,81,89,141,263,264,265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» 4500 (чотири тисячі) гривень 01 копійка.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» судовий збір в сумі 222 (двісті двадцять дві) гривні 54 копійки.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного рішення.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ: 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце мешкання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлений 07.10.2019 року

Суддя: О.В. Редько