Ухвала суду № 85101643, 21.10.2019, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

1 із 3 Справа № 303/5728/19

Провадження №1-кп/303/662/19

Номер рядка стат. звіту 11

Ухвала

21 жовтня 2019 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі колегії :

головуючої судді Маргитич О.І.

суддів Морозової Н.Л.

Монич В.О.

секретар Цульба О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мукачево клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого, громадянина України,

- обвинуваченого за частиною 3 статті 187 КК України,-

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та мешканця АДРЕСА_2 , раніше судимого, громадянина України,

- обвинуваченого за частиною 4 статті 187, пунктом 6 частини 2 статті 115 КК України,-

з участю сторін та учасників судового провадження:

прокурора Красноголовець А.В.

захисників Дренкалюк І.І.

Олегаш В.В.

Фітас В.С.

обвинувачених ОСОБА_1

ОСОБА_2

В С Т А Н О В И В:

02 вересня 2019 року до Мукачівського міськрайонного суду надійшов обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 , обвинуваченого за частиною 3 статті 187 КК України та стосовно ОСОБА_2 , обвинуваченого за частиною 4 статті 187, пунктом 6 частини 2 статті 115 КК України.

У судовому засіданні прокурор звернувся з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 , мотивував тим, що він обвинувачується у вченні особливо тяжкого злочину, може впливати на потерпілу і свідків, які судом не допитані, перешкоджати їх явці в судове засідання

Щодо обвинуваченого ОСОБА_2 , аналогічно зазначив що останній може впливати на потерпілу і свідків, які судом не допитані, перешкоджати їх явці в судове засідання, оскільки обвинувачується у вченні особливо тяжких злочинів.

Обвинувачені та їх захисники Дренкалюк І.І., Олегаш В.В., Фітас В.С. заперечили проти задоволення клопотання прокурора стосовно продовження строку тримання під вартою. Зокрема, захисники зазначили, що обвинувачений ОСОБА_2 не має наміру переховуватися, навпаки націлений на справедливий судовий розгляд і бажає довести свою непричетність до даного злочину. Обвинувачений ОСОБА_1 раніше не судимий, визнав свою вину, тому відсутні будь-які підстави для продовження строку тримання під вартою. У зв`язку з чим просили застосувати до обвинувачених запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю.

2 із 3

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши наданий суду обвинувальний акт, суд приходить до наступного.

Частиною 3 статті 331 КПК України визначено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Також суд ураховує вимоги статі 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод, статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачуються у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 187 КК України, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за який визначено кримінальну відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років.

ОСОБА_2 обвинувачуються у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 187, пунктом 6 частини 2 статті 115 КК України, яки відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за одне з яких визначено кримінальну відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі.

Згідно з вимогами статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників судового процесу та інше.

Статтею 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні або продовженні дії запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, в тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що хоча суворість можливого вироку є елементом, який має бути прийнятим до уваги при оцінці ризику переховування від правосуддя або вчинення злочину повторно, необхідність продовження строку тримання під вартою не може оцінюватися з виключної абстрактної точки зору та лише з точки зору тяжкості злочину (рішення у справі «Мамедов проти Росії»).

Наявність підстав для тримання обвинуваченого під вартою має оцінюватися в кожній справі з урахуванням її конкретних обставин. У будь-якій справі тривале тримання під вартою може виявитися виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають

3 із 3

справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення у справі «W. проти Швейцарії»).

При застосуванні запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 під час досудового розслідування слідчий суддя встановив у тому числі наявність ризиків передбачених пунктами 1,2,3 частини 1 статті 177 КПК України, на які покликається прокурор в обґрунтуванні клопотання про обрання запобіжного заходу на стадії підготовчого судового засідання, а саме ризиків можливості обвинуваченого переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні.

При застосуванні запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 під час досудового розслідування слідчий суддя встановив у тому числі наявність ризиків передбачених пунктами 1,2,3,5 частини 1 статті 177 КПК України, на які покликається прокурор в обґрунтуванні клопотання про обрання запобіжного заходу на стадії підготовчого судового засідання, а саме ризиків можливості обвинуваченого переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Слід зазначити, що при вирішенні питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу, суд враховує суворість можливого призначеного покарання, тільки при оцінці ризику переховування від правосуддя або вчинення злочину повторно. Необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не може оцінюватися з виключно з точки зору тяжкості злочину. Тримання під вартою може виявитися виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства.

Відтак, суд приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні.

Одночасно суд зазначає, що своїм рішенням Конституційний Суд України № 4-р/2019 від 13 червня 2019 року у справі № 3-208/2018(2402/18) визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини 2 статті 392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 331, 372,376 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора – задовільнити.

Обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та мешканцю АДРЕСА_1 , продовжити строк тримання під вартою по 19 грудня 2019 року включно.

Обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю та мешканцю АДРЕСА_2 , продовжити строк тримання під вартою по 19 грудня 2019 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом семи днів з дня проголошення, а обвинувачений, який перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Головуюча О.І. Маргитич

Судді Н.Л. Морозова

В.О. Монич