Ухвала суду № 85101322, 18.10.2019, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/4703/16-ц

Провадження № 4-с/242/19/19

У Х В А Л А

іменем України

18 жовтня 2019 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Коліщук З.М.,

з участю секретаря Гречки К.О.,

представника заявника – адвоката Євдокименка М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове Донецької області в режимі відеоконференції, скаргу представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Євдокименка Миколи Сергійовича, на дії приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненка Олексія Вікторовича, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк»,

встановив:

24.09.2019 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Євдокименко М.С. звернувся до суду із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненко О.В., в якій просить відкликати(визнати недійсним) виконавчий лист № 242/4703/16-ц від 04.12.2018 року, виданий ПАТ "Родовід Банк" на підставі рішення Селидівського міського суду Донецької області від 15 листопада 2017 року; визнати неправомірними та скасувати винесені приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Літвиненком О.В.: постанову про відкриття виконавчого провадження від 04.09.2019 року(ВП 59955634) на підставі виконавчого листа №242/4703/16-ц від 04.12.2017 року, виданого Селидівським міським судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Родовід Банку" заборгованості за кредитним договором № 2005-141 від 05.07.2015 року в розмірі 357 224,86 доларів США, судового збору в сумі 138 186, 59 грн., винагороди приватного виконавця в сумі 916 168,66 грн.; постанову про арешт майна боржника від 04.09.2019 року стосовно накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 ; постанову про зміни(доповнення) реєстраційних даних від 04.09.2019 року, відповідно до якої приватний виконавець вніс зміни(доповнення) в автоматизовану систему виконавчого провадження, перереєструвавши ОСОБА_1 з адреси: АДРЕСА_1 , де він фактично та юридично мешкає, одночасно на 2 адреси: АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 ; зобов`язати приватного виконавця Літвиненко О.В. негайно закрити виконавче провадження № 59955634, внести про це відповідні зміни в автоматизованій системі виконавчих проваджень Міністерства юстиції України, відкликати з реєстраційних органів та інших органів, що посвідчують договори про відчуження майна та його перереєстрацію на іншого власника, направлені повідомлення про арешт майна громадянина ОСОБА_1 .

У обгрунтування своєї скарги заявник посилався на те, що рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 15 листопада 2017 року частково задоволено позовні вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Родовід Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнуто на користь позивача 357 224,24 доларів США 138 186 грн 59 коп. витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору. У задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ "Родовід Банк" про розірвання договору відмовлено. Постановою Апеляційного суду Донецької області від 16.05.2018 року рішення Селидівського міського суду Донецької області від 15.11.2017 року залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду від 30.10.2018 року зупинено виконання постанови Апеляційного суду Донецької області від 16.05.2018 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Позивач ПАТ "Родовід Банк", 23.11.2018 року, будучи проінформованим та, одержавши вказану ухвалу, направив Верховному Суду відзив на його касаційну скаргу за № 17-11-б.б/7487

12.09.2019 року йому надйшли листи від Приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненка О.В., котрі містили спірні постанови приватного виконавця. Зазначені постанови приватного виконавця він вважає притиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки Верховним Судом провадження 61-37879ск18, порушеного за скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на цей час не розглянуто, рішення судом не прийнято.

Крім того, зазначив, що ОСОБА_1 не має статусу тимчасово переміщеної особи, мешкає в квартирі батьків на території України за адресою: АДРЕСА_1 , а тому вважає, що у приватного виконавця були відсутні підстави перереєстрації його в м.Києві.

Представник заявника ОСОБА_2 в судовому засіданні в режимі відеоконференції скаргу підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, по дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Літвиненко О.В. в судове засідання не з`явився, подав відзив на скаргу, в якому зазначив, що 03.09.2019 року надійшла заява про відкриття виконавчого провадження з оригіналом виконавчого листа Селидівського міського суду Донецької області у справі № 242/4703/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості за кредитним договором № 2005-141 від 05.07.2005 року, на підставі якого ним було відкрито виконавче провадження № 59955634.

Разом з відкриттям виконавчого провадження ним було прийнято постанову про арешт майна боржника та постанову про стягнення з боржника основної винагороди.

При перевірці майнового стану боржника ним було встановлено, що боржник ОСОБА_1 є власником квартир за адресою: АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 . Боржник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

В даний час м.Донецьк є тимчасово окупованою територією і у зв`язку з цим за данною адресою неможливо направити постанову про відкриття виконавчого провадження, а також в майбутньому інші документи виконавчого провадження, які, згідно із Законом необхідно направляти боржнику і з метою не порушення прав боржника ним 04.09.2019 року було прийнято постанову про зміну(доповнення) реєстраційних даних та внесено зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме замість адреси: АДРЕСА_4 було доповнено адреси: АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 .

Дана постанова винесена виключно з метою не допущення порушення прав боржника і ніякої перереєстрації боржника до м.Київ, шляхом втручання в електронну систему Мінюсту, здійснено не було.

25.09.2019 року надійшов лист, який стосується виконавчого провадження №59955634, відкритого на підставі виконавчого листа № 242/4703/16-ц, виданого Селидівським міським судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід банк» заборгованості за кредитним договором № 2005-141 від 05.07.2005 року у розмірі 357224,86 доларів США, 138186,59 грн. судового збору та 916168,66 грн., винагороди приватного виконавця. До листа додано ухвалу Верховного Суду від 30.10.2018 року по справі № 424/4703/16-ц(провадження № 61-37879 ск18), відповідно до якої суд зупинив виконання постанови Апеляційного суду Донецької області від 16.05.2018 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Оскільки виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого листа №242/4703/16-ц, а ухвала Верховного Суду від 30.10.2018 року винесена по справі 424/4703/16-ц(провадження № 61-37879 ск18), то він був позбавлений можливості перевірити дані обставини, на офіційному сайті Судової влади України при введені в пошук номер справи 242/4703/16 інформація про те, що дана справа в даний час знаходиться у Верховному Суді, відсутня.

Також інформація, що виконавчий лист у справі № 242/4703/19 визнаний таким, що не підлягає виконанню, на даному веб порталі не міститься. Тобто, йому лише 25.09.2019 року стало відомо про зупинення виконання постанови Апеляційного суду Донецької області від 16.05.2018 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку і цього ж числа(25.09.2019) ним зупинено вчинення виконавчих дій, про що винесена відповідна постанова.

Щодо вимоги скаржника про відкликання(визнання недійсним) виконавчого листа у справі № 242/4703/16-ц від 04.12.2018 року вважає, що жодною нормою діючого законодавства України не передбачена така форма захисту прав, як відкликання(визнання недійсним) виконавчого документу.

Враховуючи вищевикладене, вважає, що при вчиненні виконавчих дій ним не було допущено порушення жодної норми діючого законодавства України, всі дії були вчинені ним в рамках Закону України «Про виконавче провадження» та Конституції України, а тому просить відмовити у задоволенні скарги.

Заінтересована особа – представник Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав письмові пояснення щодо скарги, в яких зазначив, що не погоджується з вимогами, викладеними у скарзі та вважає їх необґрунтованими, оскільки рішення Селидівського міського суду Донецької області від 15.11.2017 року набрало законної сили 27.11.2017 року, у зв`язку з чим 04.12.2017 року Селидівським міським судом Донецької області видано відповідний виконавчий лист №242/4703/16-ц. Водночас 04.12.2017 року представник Щербаня ОСОБА_3 .В ОСОБА_4 звернувся до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою про скасування рішення першої інстанції та постановлення нового. Однак, 16.05.2018 року постановою Апеляційного суду Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Селидівського міського суду Донецької області від 15.11.2017 року без змін. 07.06.2018 року відповідачем подано касаційну скаргу на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 16.05.2018 року з клопотанням про зупинення виконання рішення Апеляційного суду Донецької області. 30 жовтня 2018 року у справі № 424/4703/16-ц Верховним судом зупинено виконання постанови Апеляційного суду Донецької області від 16 травня 2018 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку, однак не зазначено про зупинення Селидівського міського суду Донецької області від 15.11.2017 року, на підставі якого було видано виконавчий лист, який 23.08.2019 року було пред`явлено до виконання приватному виконавцю виконавчого округу Донецької області Літвиненку О.В. 04.09.2019 року і на підставі вищезазначеного виконавчого документа приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження №59955634 та проведено виконавчі дії у відповідності до положень Закону України «Про виконавче провадження», що аргументовано зазначено у відзиві ОСОБА_5 від 01.10.2019 року на скаргу від 17.09.2019 року, а тому вважає, що підстави для скасування постанов, винесених у ВП № 59955634 – відсутні. 25.09.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Літвиненком О.В. винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у ВП № 59955634. Отже, виконавчий лист було видано у відповідності до рішення Селидівського міського суду Донецької області від 15.11.2017 року, яке на той момент вже набрало законної сили та жодна зі сторін справи ще не звернулася за його оскарженням до апеляційної інстанції.

Водночас, заборгованість ОСОБА_1 , яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором, станом на момент подання даних пояснень, не погашено і просить відмовити у задоволенні скарги.

Суд, заслухавши думку представника заявника, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заявника, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, приходить до наступного.

Відповідно до положень ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 447 ЦПК, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються.

За положеннями ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (на далі «Закон»), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно положень ст. 5 Закону, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до положень ч. 1 ст. 28 Закону, копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Судом встановлено, що рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 15 листопада 2017 року частково задоволено позовні вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнуто на користь позивача 357 224,24 доларів США 138 186 грн. 59 коп. витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору. У задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «Родовід Банк» про розірвання договору відмовлено. Дане рішення набрало законної сили 27.11.2017 року, у зв`язку з чим 04.12.2017 року видано виконавчий лист.

Апеляційним судом Донецької області поновлено строк апеляційного оскарження і постановою Апеляційного суду Донецької області від 16.05.2018 року рішення Селидівського міського суду Донецької області від 15.11.2017 року залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 30.10.2018 року зупинено виконання постанови Апеляційного суду Донецької області від 16.05.2018 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

04.09.2019 року на підставі заяви Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» та виконавчого листа Селидівського міського суду Донецької області у справі №242/4703/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості за кредитним договором № 2005-141 від 05.07.2005 року, приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Літвиненко О.В. відкрито виконавче провадження № 59955634.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненка О.В. від 04.09.2019 року накладено арешт на майно, що належить боржнику: все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 : АДРЕСА_4 було доповнено адреси: АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 .

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненка О.В. від 04.09.2019 року стягнуто з боржника ОСОБА_1 основну винагороду у сумі 916168,66 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненка О.В. від 04.09.2019 року внесено зміни(доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме: замість адреси: АДРЕСА_1 , зазначено адресу: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_6 .

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненка О.В. від 25.09.2019 року зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 242/4703/16-ц, виданого 04.12.2017 року Селидівським міським судом Донецької області стосовно ОСОБА_1 , до закінчення перегляду постанови Апеляційного суду Донецької області від 16.05.2018 року в касаційному порядку.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всієї території України. Примусове виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів законом покладено на державну виконавчу службу. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) закріплені у Законі України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.

Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону в тому числі і за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі заяви представника АТ «Родовід Банк», отриманої приватним виконавцем 03.09.2019 року, до якої було додано лише оригінал виконавчого листа № 242/4703/16-ц від 04.12.2917 року, копію рішення Конституційного суду України від 15 травня 2019 року та довіреність представника, приватним виконавцем 04.09.2019 року винесено постанови про відкриття виконавчого провадження, арешт майна боржника та постанову про стягнення з боржника основної винагороди, так як виконавчий лист відповідав вимогам до виконавчого документу, викладеним в ст.4 Закону України «Про виконавче провадження»; постанова приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження винесена приватним виконавцем на наступний день після надходження виконавчого документу, що відповідає вимогам ч.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження».

До заяви про відкриття виконавчого провадження не було додано копії ухвали Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року про зупинення виконання постанови Апеляційного суду Донецької області від 16 травня 2018 року до закінчення касаційного провадження.

Крім того, навіть в разі надання відповідної ухвали, приватний виконавець не мав підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, оскільки ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено такої підстави для повернення виконавчого документа як зупинення судом касаційної інстанції виконання рішення суду.

Також даним Законом не передбачено переривання строку пред`явлення виконавчого документу до виконання у зв`язку з зупиненням виконання оскарженого рішення судом касаційної інстанції.

З таких підстав, суд дійшов висновку, що приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження.

Щодо оскаржуваної постанови приватного виконавця про накладення арешту на майно боржника, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Згідно ч. 4 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" арешт, накладений виконавцем на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, протягом строку, на який виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, не знімається, крім випадку, передбаченого пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. У період зупинення вчинення виконавчих дій виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів до розшуку боржника (його майна) або проведення перевірки його майнового стану.

Відповідно до п.7 частини VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року(у редакції наказу Міністерства юстиції України № 2832/5 від 29.09.2016 р.), розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов`язаний винести постанову відповідно до абзацу другого частини першої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно із ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що приватний виконавець при винесенні постанови про арешт майна діяв у межах своїх повноважень, та зазначена постанова винесена з додержанням вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Доводи ОСОБА_2 про те, що накладенням арешту на майно порушені права його довірителя не є підставою для скасування постанови про арешт майна, оскільки Верховний суд зупинив лише виконання рішення суду і приватний виконавець не вчинив жодної дії щодо реального виконання рішення суду.

Щодо оскаржуваної постанови про зміни (доповнення) реєстраційних даних суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до п.14 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5) якщо під час проведення виконавчих дій встановлено дані, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, або виявлено технічну помилку, описку в реєстраційних даних вхідної та вихідної кореспонденції, виконавець своєю постановою змінює або доповнює реєстраційні дані в автоматизованій системі. Така постанова виконавця долучається до матеріалів виконавчого провадження.

З огляду на те, що приватним виконавцем Літвиненком О.В. під час проведення виконавчих дій встановлено дані, які можуть сприяти примусовому виконанню рішення, ним було винесено постанову про зміну(доповнення) реєстраційних даних в автоматизованій системі.

З наведених підстав, суд не вбачає протиправних дій приватного виконавця та порушення прав довірителя заявника.

Судом встановлено, що постановою приватного виконавця від 25.09.2019 року зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання за виконавчим листом №242/4703/16-ц, виданим Селидівським міським судом Донецької області 04.12.2017 року, до закінчення перегляду постанови Апеляційного суду Донецької області від 16.05.2018 року в касаційному порядку, яку винесено на підставі заяви представника боржника ОСОБА_1 – адвоката Євдокименка М.С. від 18.09.2019 року, до якої додано копію ухвали від 30.10.2018 року по справі № 424/4703/16-ц, видану Касаційним цивільним судом Верховного суду, відповідно до якої зупинено виконання постанови Апеляційного суду Донецької області від 16.05.2018 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 34 цього Закону виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

На підставі ухвали суду касаційної інстанції про зупинення виконання оскарженого рішення виконавець не здійснює дії з примусового виконання рішення суду. Тобто, така ухвала суду касаційної інстанції зобов`язує виконавця не проводити дії з примусового виконання рішення суду, перешкоджає проведенню виконавчих дій.

На підставі ч. 2 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.

Приватний виконавець не був стороною у справі №424/4703/16-ц та ухвала Верховного Суду від 30.10.2018 року йому не надсилалася.

Стягувачем також не було надано приватному виконавцю копію ухвали Верховного Суду від 30.10.2018 року про зупинення виконання постанови Апеляційного суду Донецької області від 16.05.2018 року до закінчення касаційного провадження.

Тобто, приватному виконавцю стало відомо про обставину, яка викликає зупинення вчинення виконавчих дій тільки 25 вересня 2019 року та в цей же день 25 вересня 2019 року приватним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 242/4703/16-ц.

Згідно з положеннями частин 2 і 3 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Ураховуючи наведене, суд приходить до висновку, що порушень прав ОСОБА_1 не відбулося, а дії приватного виконавця Літвиненка О.В. відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а тому підстав для задоволення вимог скарги щодо визнання неправомірними та скасування постанов приватного виконавця, суд не вбачає.

Щодо вимоги скаржника про відкликання(визнання недійсним) виконавчого листа №442/4703/16-ц від 04.12.2018 року, виданого ПАТ «Родовід Банк» на підставі рішення Селидівського міського суду Донецької області від 15 листопада 2017 року, суд дійшов висновку, що в цій частині скарга також задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відкликання(визнання недійсним) виконавчого листа не передбачено ні Законом України «Про виконавче провадження», ні Цивільним процесуальним кодексом України.

У частині 2 статті 432 ЦПК України зазначено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Обов`язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов`язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п`ятої ЦК.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема:

- видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню);

- коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню;

- видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа;

- помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване;

- видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката;

- пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Разом з тим, згідно з пунктом 5 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, є самостійною підставою для закінчення виконавчого провадження.

При цьому, положеннями частини 2, 3 статті 39 вказаного Закону передбачено, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги заявника про відкликання виконавчого листа задоволенню не підлягають, оскільки це не передбачено чинним законодавством.

Виконавчі дії за цим виконавчим документом приватним виконавцем зупинено.

У випадку скасування судового рішення, на підставі якого був виданий виконавчий лист, виконавче провадження підлягає закінченню на підставі пункту 5 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» та в такому разі виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Ураховуючи наведене, суд приходить до висновку, що скарга представника заявника ОСОБА_1 – адвоката Євдокименка М.С. не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.258, 259, 260, 261, 353, 354, 451 ЦПК України, суд, -

постановив:

В задоволенні скарги представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Євдокименка Миколи Сергійовича, на дії приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненко Олексія Вікторовича, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» - відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через суд, який постановив ухвалу, протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 22 жовтня 2019 року.

Суддя З.М. Коліщук