Рішення № 85101231, 22.10.2019, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/4327/19

Провадженя№ 2/266/930/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2019 року м. Маріуполь

Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого – судді Пантелєєва Д.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання права власності за набувальною давністюі,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача з позовом про визнання права власності за набувальною даністю на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що в червні 2001 року ОСОБА_1 з членами родини зі згоди власника ОСОБА_2 та її доньки, ОСОБА_3 вселилась в житловий будинок АДРЕСА_1 . За домовленістю з власником будинку та її донькою позивач повинна була доглядати паралізовану власницю ОСОБА_2 , після смерті якої спадкоємець ОСОБА_3 надала згоду на дарування будинку позивачу. Позивач мешкала разом з власником будинку, доглядала її. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Після смерті володільця будинку ОСОБА_3 забрала документи та в усній бесіді підтвердила факт відсутності претензій на будинок, після чого поїхала. Інші особи претензій щодо будинку АДРЕСА_1 не пред`являли. Позивач добросовісно та відкрито користується вказаним нерухомим майном, проводить в ньому ремонтні роботи, поліпшує його експлуатаційні якості, утримує майно сплачуючи відповідні комунальні платежі. Просила на підставі викладеного визнати за нею право власності за набувальною давністю на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Позивачу надіслана ухвалу про відкриття провадження у справі, що підтверджується матеріалами справи.

Судове повідомлення, яке направлялося відповідачу в особі Маріупольської міської ради, вручено адресату та повернуто на адресу Приморського районного суду м. Маріуполя з відміткою про отримання.

Клопотань від учасників процесу про розгляд справи у поряду загального позовного провадження не надходило.

В своєму відзиві на позов відповідач в особі Маріупольської міської ради позовні вимоги не визнав. Заперечення проти позовних вимог обґрунтовано тим, що в розумінні добросовісного володіння володілець повинен був не знати і не мав можливості знати про те, що він володів чужою річчю, не сумніваючись щодо правомірності набуття майна. ОСОБА_1 володіла нерухомим майном в вигляді б. АДРЕСА_1 на підставі усної угоди з власником вказаного майна, ОСОБА_2 , що позбавляє її права на визнання права власності за набувальною давністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами ( ч.8 ст.178 ЦПК України).

Оскільки, відповідно до вимог ст.279 ЦПК України, справа в порядку спрощеного позовного провадження розглядається без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, то, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.

Перешкод для розгляду справи немає.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактично мешкає в б. АДРЕСА_1 . с. 4,5,6)

Житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину належав ОСОБА_3 , яка також є спадкоємцем та донькою ОСОБА_2 .

З червня 2001 року в б. АДРЕСА_1 мешкали ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , її цивільний чоловік ОСОБА_4 , донька ОСОБА_5 (а. с. 6 – 11)

ОСОБА_1 відкрито мешкала в будинку, утримувала його та користувалась з червня 2001 року мешкаючи спільно з власником будинку та продовжила мешкати після смерті ОСОБА_2 02.01.2006 року (а. с. 13-27)

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідно враховувати, зокрема, наступне: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Набуття права власності на чужі речі можливе лише за наявності наступних умов: законний об`єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння).

Тобто, набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вказаних умов у сукупності.

Володіння без правової підстави - це фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку законну підставу володіння чужим майном.

Аналізуючи поняття добросовісності володіння, як підстави для набуття права власності за набувальною давністю за статтею 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного законодавства і цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення добросовісність поведінки заявника на момент отримання ним майна, тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З наданих суду матеріалів вбачається, що в позивача відсутня сукупність умов, які необхідні для набуття нею права власності за набувальною давністю.

Тому вказані позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 13, 81, 263, 265, 268, 272, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 328, 344 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання права власності за набувальною давністюі – відмовити повністю.

На рішення може бути подано апеляцію до Донецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22.10.2019 року.

Суддя: Пантелєєв Д. Г.