Рішення № 85101075, 22.10.2019, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

22.10.19

Провадження № 2/235/1952/19

Справа № 235/5806/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2019 року м.Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого - судді Філь О.Є.

за участю секретаря судового засідання Придворової В.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Покровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Покровської міської ради про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та державного акту на право власності на землю, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 27.08.2019 року звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 , Покровської міської ради про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та державного акту на право власності на землю, посилаючись на те, що вона являється власником 1/2 частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, нотаріально посвідченого державним нотаріусом Першої красноармійської державної нотаріальної контори 25.07.1996 року, реєстр № 2266.

Співвласником 1/2 частини являється відповідач, чоловік позивачки, на підставі того ж самого право установочного документу.

Рішенням виконавчого комітету Красноармійської міської ради від 24.06.1997 року № 315 відповідачеві у власність була передана земельна ділянка площею 0,0946 га за адресою: АДРЕСА_2 та видано Державний акт на право приватної власності на землю серії ДН, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 00911 від 12.08.1997 року.

Позивач вважає, що рішення органу місцевого самоврядування та державний акт на право власності на земельну ділянку порушує її права як співвласника житлового будинку та просить визнати частково недійсним рішення виконавчого комітету Красноармійської міської ради від 24.06.1997 року № 315, в частині передачі ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0946 га за адресою: АДРЕСА_2 та визнати недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку серії ДН, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 00911 від 12.08.1997 року, виданий на ім`я ОСОБА_3 .

27 серпня 2019 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Філь О.Є.

29 серпня 2019 року ухвалою судді відкрито провадження у справі, надано відповідачу 15 - денний строк на подання відзиву на позов з дня вручення ухвали про відкриття провадження та призначено підготовче засідання на 25 вересня 2019 року.

У підготовче судове засідання позивач не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі. Відповідач у підготовче судове засідання не з`явився, про дату, час

та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Інших клопотань від сторін не надійшло, справу призначено до судового розгляду на 09 жовтня 2019 року.

09 жовтня 2019 року розгляд справи було відкладено на 22 жовтня 2019 року.

Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності. На задоволенні позовних вимог наполягає.

Представник позивача ОСОБА_4 . ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримала вимоги позивача.

Відповідач ОСОБА_3 про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Представник відповідача Покровської міської ради Донецької області про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, в судове засідання не з`явився без повідомлення причин, відзив не подав.

Згідно ст.281 ЦПК України по справі ухвалено заочне рішення на підставі наявних у ній доказів.

Вислухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1 , дослідивши матеріли справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача законні, обгрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі за наступних підстав:

Судом встановлено, що відповідно договору дарування, нотаріально посвідченого державним нотаріусом Першої красноармійської державної нотаріальної контори 25.07.1996 року, реєстр № 2266, позивач являється власником 1/2 частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Співвласником 1/2 частини являється відповідач, чоловік позивачки, на підставі того ж самого право установочного документу (а.с.5-6).

Відповідно Рішення виконавчого комітету Красноармійської міської ради від 24.06.1997 року № 315 (а.с.7) відповідачеві у власність була передана земельна ділянка площею 0,0946 га за адресою: АДРЕСА_2 та видано Державний акт на право приватної власності на землю серії ДН, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 00911 від 12.08.1997 року (а.с.8).

Згідно правовстановлюючим документам на житловий будинок вбачається, що житловий будинок належить двом співвласникам, коли як земельна ділянка передана лише одному співвласникові.

Відповідно до п.п. 2,10 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання правочину недійсним та визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Відповідно до статті 17 ЗК України від 18.12.1990 року № 561-ХІІ ( в редакції чинній на час передачі земельної ділянки), передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки для: будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва у розмірах згідно із статтями 57 і 67 цього Кодексу.

Згідно п. 1 Порядку передачі земельних ділянок у приватну власність громадянам України, затвердженого Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах N 10 від 15.02.93, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 лютого 1993 р. за N 7 (чинному на час передачі мені земельної ділянки) у приватну власність, згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року N 15-92 "Про приватизацію земельних ділянок", громадянам України передаються безплатно земельні ділянки, надані їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, індивідуального дачного і гаражного будівництва.

Пунктом 3 Порядку, передбачено, що передача у приватну власність земельних ділянок, що були раніше надані громадянам, провадиться відповідними Радами народних депутатів за місцем розташування цих ділянок. Зазначені земельні ділянки передаються безплатно у приватну власність на підставі матеріалів, що підтверджують їх розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо), і заяв громадян.

Відповідно до ч. 1 статті 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органами державної влади, органами влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства та порушує цивільні права та інтереси.

Відповідно до абз.2 п.7 постанови Пленуму ВСУ від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з ч.3 ст.152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (ст.16 ЦК України).

Ч. 3 ст. 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: г) визнання недійсним рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 1.2. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №28 від 15.04.93, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 23 квітня 1993 р. за N 31, державні акти, що посвідчують право власності на землю або право постійного користування землею, яка перебуває у державній власності, видаються на підставі рішень Верховної Ради України, Верховної Ради Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів.

Пунктом 1.7. Інструкції передбачено, що на земельні ділянки, якими користуються громадяни, підприємства, установи, організації та садівницькі товариства, державні акти виготовляються після визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) і складання плану земельної ділянки.

Згідно п. 2.4. Інструкції, при заповненні бланків державних актів на право власності на землю, постійного користування землею і договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) всі записи мають бути зроблені чітко і акуратно, помарки і виправлення не допускаються.

Окрім того, з 01.01.2013 року набули чинності зміни до Земельного Кодексу України, зокрема стаття 126 викладено в новій редакції, а саме право власності на земельну ділянку посвідчується не державним актом, а оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ч. 2 ст.152, ч. 1 ст. 155 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Так як інформація про земельну ділянку не внесена до Державного реєстру земель (2003 рік) та до Державного земельного кадастру (2013 рік), відповідач звернувся до землевпорядної організації для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо

встановлення (відновлення) меж в натурі, як того вимагає п. 2 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр», після виготовлення якої, він звернувся до державного кадастрового реєстратора з заявою про внесення відомостей до Державного земельного кадастру.

Рішенням державного кадастрового реєстратора від 20.05.2019 року № РВ-1400513202019 відповідачеві було відмовлено у внесенні відомостей до ДЗК, у зв`язку з невідповідністю статтям 116, 120 ЗК України (а.с.9).

Дана обставина підвереджує те, що при винесенні оскаржуваного рішення та видачі Державного акту були порушені норми законодавства та права позивача як співвласника житлового будинку.

У відповідності до ч. 4 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Таким чином, вимоги позивача законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного вище та керуючись ст.ст.152, 158 ЗК України, ст. 16 ЦК України, статтями 4-5, 175-177, 263-265, 282 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити у повному обсязі.

Визнати частково недійсним рішення виконавчого комітету Красноармійської міської ради від 24.06.1997 року № 315, в частині передачі ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0946 га за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку серії ДН, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 00911 від 12.08.1997 року, виданий на ім`я ОСОБА_3 .

Рішення суду є правовстановлюючим документом та підлягає державній реєстрації.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законно сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Відповідач 1: ОСОБА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Відповідач 2: Покровська міська рада, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04052933, місцезнаходження м.Покровськ, Донецької області, пл.. Шибанкова, 11.

Дата складання повного тексту рішення 22 жовтня 2019 року.

Суддя О.Є.Філь