Рішення № 8510024, 16.03.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.10                                                                                           Справа№ 17/17

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

при секретарі Хрунь І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: ВАТ “Львівобленерго”, м. Львів

до відповідача: ТзОВ “Арка Моріс”, м. Комарно

про: стягнення 18 042,08 грн.

Представники :

Від позивача: Чорней О.В. –представник (Довіреність № 502-6598/2 від 30.12.2009р.)

Від відповідача: не з’явився

Представнику позивача роз’яснено права і обов’язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Згідно клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ВАТ “Львівобленерго”, м. Львів до ТзОВ “Арка Моріс”, м. Комарно про стягнення 18 042,08 грн. .

Ухвалою суду від 08.02.2010р. вказана позовна заява прийнята до провадження та призначена до розгляду на 23.02.2010р.

З підстав, викладених в Ухвалі суду від 23.02.2010р. розгляд справи відкладався.

В судових засіданнях представник позивача викладені у позовній заяві вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач явку представника в судове засідання з невідомих причин не забезпечив, відзиву на позовну заяву суду не надав, хоч і був належно повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення справи по суті, відповідно до ст. 75 ГПК України, справу розглянуто у відсутності представника відповідача.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

02.09.2005р. між сторонами у справі укладено Договір № 68221 про постачання електричної енергії, відповідно до умов якого позивач взяв не себе зобов’язання постачати електроенергію відповідачу, а відповідач у свою чергу зобов’язався оплачувати її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід’ємними частинами.

Порядок розрахунків за спожиту електроенергію врегульовано Додатком № 2 до Договору. Так, у п. 2. Додатку № 2 сторони визначили, що розрахунковим періодом вважається період з 20 числа попереднього місяця до такого ж числа поточного місяця та прирівнюється до календарного. Згідно п. 3 Додатку № 2 відповідач зобов’язався до 10 числа, що передує розрахунковому періоду, здійснювати платіж на наступний розрахунковий період у сумі вартості 100% заявленого (очікуваного) обсягу споживання електричної енергії.

Згідно із п. 9.7. Договору термін його дії визначається терміном дії технічних умов і терміном дії дозволу на виконання підготовчих робіт. У відповідності до п. 21 Тимчасових технічних умов №277.114-1085 від 19.04.2005р. термін їх дії встановлено –до закінчення будівництва і проведення внутрішніх оздоблювальних робіт.

П. 2.5. Договору передбачено обов’язок відповідача у разі звільнення ним займаного приміщення, реорганізації, ліквідації, відчуження у будь-який спосіб займаного приміщення повідомити позивача за 7 діб до дня зміни власника приміщення і в цей самий термін здійснити сплату усіх видів платежів, передбачених цим Договором.

Як вбачається із матеріалів справи, 15.05.2008р. інспектором ВАТ “Львівобленерго” було складено Акт про розірвання договірних відносин з ТзОВ “Арка-Моріс” та виписано завдання на зняття трьохфазного обліку електроенергії та пломбування кіл обліку. 19.05.2008р. інспектором було знято показники лічильника відповідача.

Згідно показів лічильника, станом на 01.06.2008р. заборгованість ТзОВ “Арка Моріс” за спожиту електроенергію становила 13 399,03 грн. Станом на день звернення позивача до суду із позовною заявою відповідач вказаної заборгованості не сплатив.

За порушення строків оплати на підставі п. 4.2.1. Договору позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що згідно розрахунку позовних вимог становить 1 486,01 грн.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення 2 619,39 грн. інфляційних втрат та 637,65 грн. 3% річних.

Однак, при дослідженні матеріалів справи, судом встановлено, що в прохальній частині позовної заяви позивачем допущено описку щодо розміру інфляційних втрат, оскільки відповідно до наданого позивачем розрахунку позовних вимог розмір інфляційних нарахувань становить 2 519,02 грн.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов’язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Спірні зобов’язання між сторонами виникли на підставі Договору № 68221 про постачання електричної енергії від 02.09.2005р. на виконання умов якого позивач здійснював постачання електроенергії відповідачу.

Відповідно до умов вищевказаного договору відповідач зобов’язався, зокрема, оплачувати вартість електричної енергії, а також у разі звільнення ним займаного приміщення, реорганізації, ліквідації, відчуження у будь-який спосіб займаного приміщення повідомити позивача за 7 діб до дня зміни власника приміщення і в цей самий термін здійснити сплату усіх видів платежів, передбачених цим Договором.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії) регулюються Правилами користування електричною енергією, затверджених Постанова Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. № 28.

П. 6.18 Правил передбачено, що у разі звільнення займаного приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний повідомити постачальника електричної енергії та (у разі наявності відповідного договору) електропередавальну організацію або основного споживача не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договору, і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.

Як встановлено в процесі розгляду справи в порушення вимог вищенаведеної правової норми Правил та п. 2.5. Договору відповідач про закінчення будівництва та звільнення займаного приміщення позивачу не повідомив.

Відповідно до ч. 3 п. 6.18 Правил у разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем постачальника електричної енергії та (у разі наявності відповідного договору) електропередавальну організацію або основного споживача про звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний здійснювати оплату спожитої на таких об'єктах електричної енергії та інших платежів, виходячи з умов відповідних договорів.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що відповідач договірних зобов’язань щодо оплати спожитої електроенергії не виконав, а відтак позовні вимоги в частині стягнення 13 399,03 грн. основного боргу є обгрунтованими та підлягають до задоволення.

Порушенням зобов’язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже зазначалося в прохальній частині позовної заяви позивачем допущено описку щодо розміру інфляційних нарахувань. Таким чином, перевіривши наданий позивачем розрахунок позовних вимог, суд прийшов до висновку про задоволення позову в частині стягнення 2 519,02 грн. інфляційних втрат та 637,65 грн. 3% річних.

В частині стягнення пені, позов до задоволення не підлягає з огляду на наступне:

Згідно розрахунку позовних вимог сума основного боргу в розмірі 13 399,03 грн. у відповідача виникла станом на 01.06.2008р. Нарахування пені позивачем здійснено за період з липня 2009р. по грудень 2009р.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається із змісту Договору № 68221 про постачання електричної енергії від 02.09.2005р., його умовами не передбачено іншого порядку нарахування штрафних санкцій, ніж той що визначений вищенаведеною правовою нормою.

Із врахуванням вищевикладеного нарахування відповідачу пені за період з липня 2009р. по грудень 2009р. суд вважає безпідставним.

Ухвалою від 08.02.2010р. суд вимагав у позивача розрахунок пені із врахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України, проте вказаної вимоги ухвали суду позивач не виконав.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати згідно із ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст. 174, 193, 216, 232 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 599, 610, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 4-3, 33, 43, 49, 75, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ :

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути ТзОВ “Арка Моріс” (81561, Львівська обл., Городоцький р-н, м. Комарно, пл. Ів. Франка, 32 А. Код ЄДРПОУ 19333081) на користь ВАТ “Львівобленерго” (79026, м.Львів, вул. Козельницька, 3. Код ЄДРПОУ 00131587) 13 399,03 грн. основного боргу, 2 519,02 грн. інфляційних втрат та 637,65 грн. 3% річних, всього –16 555,70 грн.; 165,56 грн. державного мита та 216,56 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 1 486,01 грн. пені у позові відмовити.

4.          Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя