Рішення № 8509940, 23.03.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.10                                                                                 Справа № 8/52

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Люверс», м. Стаханов Луганської області,

до Відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод», м. Стаханов Луганської області, -

про стягнення 344110 грн. 00 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представники сторін:

від позивача - Долженко О.М.- представник, - довіреність №1 від 11.01.10 року;

від відповідача – представник не з’явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача:

заборгованості за надані послуги спецтехніки у сумі 344110,00 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Луганської області від 10.03.09 року по справі №15/16;

          судових витрат.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 05 березня до 23 березня 2010 року –у зв’язку з необхідністю надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

До початку судового засідання, призначеного на 23.03.10 року, представник позивача звернувся до суду з клопотанням про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст. 4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.

У судовому засіданні він позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач до судового засідання не з’явився, але спрямував до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності (вих. №2986 від 23.03.10 року).

Позов він вважає необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки провадження по справі №15/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Люверс»до Відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод»- про стягнення 412110,00 грн. –ухвалою господарського суду Луганської області від 10.03.09 року припинено на підставі п.7 ч.1 ст. 80 ГПК України –у зв’язку з затвердженням мирової угоди.

Посилаючись на підпункт 3.9.6 п.3 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 року №02-5/289 «Про деякі питання практики застосування ГПК України», відповідач стверджує, що у разі ухилення однієї із сторін від виконання мирової угоди наказ про примусове виконання не може бути видано, оскільки провадження зі справи господарським судом припинено. Інша сторона у цьому випадку не позбавлена права звернутися на загальних підставах з позовом про спонукання до виконання мирової угоди. Відповідач вважає, що даний позов задоволенню не підлягає, посилаючись при цьому ще і на судову практику господарського суду Луганської області по справі аналогічної категорії (№1/109). На його думку, провадження по справі №8/52 підлягає припиненню на підставі п.2 ч. 1 ст.80 ГПК України (відзив на позов за вих. №1985 від 25.02.10 року) (а.с.39-40).

І.Заслухавши представника позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

Між сторонами за цим спором існували договірні правовідносини, які базувалися на договорі №1т/33, укладеному 21.03.07 року.

На його виконання позивач надав на користь відповідача послуги спецтехніки.

У зв’язку з тим, що розрахунки за вказані послуги не були здійснені у порядку, встановленому договором, позивач визначив суму заборгованості за надані послуги спецтехніки у розмірі 423323,00 грн. (з урахуванням індексу інфляції), а також пеню у сумі 47915,00 грн., а всього 471238,00 грн.

          Вказана сума коштів була предметом розгляду по справі господарського суду Луганської області за №15/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Люверс»до Відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод»- про стягнення 471238,00 грн.

В ході судового розгляду цього спору сторони уклали мирову наступного змісту:

«м. Стаханов Луганської області, 27 лютого 2009 року.

Ми, Товариство з обмеженою відповідальністю «Люверс»(позивач) в особі директора Швецова Олександра Вікторовича, який діє на підставі Статуту, та Відкрите акціонерне товариство «Стахановський вагонобудівний завод» (відповідач) в особі голови правління Касінова Віталія Івановича, який діє на підставі Статуту, - сторони по справі №15/16 за позовом ТОВ «Люверс»до ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод»- про стягнення 471237 (чотириста сімдесят одна тисяча двісті тридцять сім) грн. 00 коп., з метою врегулювання спору у справі №15/16 уклали цю мирову угоду згідно зі ст. 78 Господарського процесуального кодексу України на наступних умовах:

1.Сторони цієї Мирової угоди підтверджують, що загальна сума грошових зобов’язань ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод»перед ТОВ «Люверс»за договором №445 від 28.02.2008 року складає 412110 (чотириста дванадцять тисяч сто десять) грн. 00 коп.

2.Згідно цієї Мирової угоди ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод»зобов’язується від дня затвердження цієї мирової угоди судом перерахувати ТОВ «Люверс»в рахунок погашення заборгованості за договором №445 від 28.02.2008 року суму у розмірі 412110 (чотириста дванадцять тисяч сто десять) грн. 00 коп., з урахуванням розстрочки платежу протягом 4 (чотирьох) місяців, починаючи з 27.02.2009 року і до 30.06.2009 року відповідно до наведеного нижче графіку:

Загальна сумаСтроки погашення кредиторської заборгованості

412110,00 грн.до 31.03.2009 р.до 30.04.2009 р.до 31.05.2009 р.до 30.06.2009 р.

Сума погашення103027,50 грн.103027,50 грн.103027,50 грн.103027,50 грн.

Перерахування здійснюється відповідачем шляхом переводу грошових коштів у безготівковій формі на рахунковий рахунок позивача №26008611414 в АБ «Укркоммунбанк»м. Стаханов, МФО 304988, код 23259367, рівними частками у розмірі 103027 (сто три тисячі двадцять сім) грн.50 коп.

3.Дострокове погашення заборгованості позивачем допускається.

4.У разі невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань ця Мирова угода може бути розірвана в порядку, встановленому чинним законодавством України.

5.Судові витрати, що складаються з державного мита та сплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу по справі №15/16 покладаються на відповідача у повному обсязі.

6.Відповідач не вправі робити дії, що заподіюють збитки і порушують права та законні інтереси Позивача.

7.Відповідач і Позивач зобов’язуються негайно повідомляти один одного про зміну своїх платіжних реквізитів, місцезнаходження та інші обставини, здатні вплинути на належне виконання Відповідачем своїх зобов’язань по цій угоді.

8.Мирова угода набуває чинності після затвердження її Господарським судом Луганської області та діє до повного виконання Відповідачем своїх зобов’язань перед Позивачем.

9.Ця Мирова угода складена українською мовою в трьох примірниках, які мають однакову юридичну силу: один –для Господарського суду Луганської області, один –для Позивача, один –для Відповідача».

          Ухвалою суду від 10.03.09 року вказана мирова угода була затверджена (а.с.29-30).

          Зі змісту мирової угоди видно, що зазначений у ній борг у розмірі 412110,00 грн. боржник (відповідач) повинен був сплатити у терміни та частками, визначеними мирової угодою, але не пізніше 30.06.09 року, однак зробив це лише частково: у сумі 68000,00 грн. (412110,00 грн. –344110,00 грн.).

Згідно акту взаємозвірки стану розрахунків за вказаною мировою угодою станом на 14.09.09 року залишок боргу становить 344110,00 грн., - що повністю визнав відповідач по даній справі (№8/52) шляхом підписання цього акту (а.с.9).

          Зважаючи на те, що ВАТ «СВЗ»ухиляється від добровільного виконання мирової угоди шляхом сплати визначеного у ній боргу, ТОВ «Люверс»звернулося до Відділу державної виконавчої служби Стахановського міського управління юстиції (далі –ВДВС) з заявою про примусове виконання мирової угоди. Однак, ВДВС постановою від 19.11.09 року відмовив у відкритті виконавчого провадження, пославшись на те, що у мировій угоді не вказано, які примусові дії повинні бути проведені з цією метою (а.с.28).

Ця постанова ВДВС в порядку ст. 121-2 ГПК України була оскаржена позивачем до господарського суду Луганської області (скарга від 26.11.09 року за вих. №б/н). Ухвалою суду від 12.01.10 року у її задоволенні відмовлено.

Як сказано у підпункті 3.9.6 п.3 вищезгаданого роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 року №02-5/289, наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання

мирової угоди:

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 3 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;

- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 19 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

          Оскільки відповідач ухилився від виконання мирової угоди, позивач 01.02.10 року спрямував на його адресу листа за вих. №б/н (документальні докази спрямуванні надані до справи (а.с.25-27)), у якому висунув вимогу про негайну сплату залишку боргу у сумі 344110,00 грн., - однак, боржник ухилився від погашення боргу.

          Таким чином, факт наявності у відповідача перед позивачем боргу у сумі 344110,00 грн. є документально доведеним та ним визнаним.

          Факт його ухилення від погашення боргу, крім вищезгаданий дій, підтверджується його ж відзивом на позов (вих. №1985 від 25.02.10 року).

          З його відзиву на позов (вих. №1985 від 25.02.10 року) вбачається, що укладену мирову угоду від 10.03.09 року він вважає чи не за підставу, яка фактично дозволяє йому не сплачувати визначений у ній борг.

          Відповідач, крім того, заперечуючи проти позову, посилається на необхідність припинення провадження по справі на підставі п.2 ч.1 ст. 80 ГПК України, згідно якій господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

          Така його думка суперечить фактичним обставинам справи та чинному законодавству.

          Так, сторони за спором по справі №15/16 та по справі №8/52 дійсно співпадають, - однак, підставою першого спору було неналежне виконання ВАТ «СВЗ» умов договору №1т/33 від 21.03.07 року, а по справі №8/52 –ухилення ВАТ «СВЗ»від виконання зобов’язань, покладених на нього згідно затвердженій судом мировій угоді від 10.03.09 року.

          Предметом спору по першій справі є грошові кошти у сумі 471238,00 грн. –борг за надані послуги спецтехніки; по другій справі –несплачений відповідачем згідно мировій угоді залишок боргу у сумі 344110,00 грн.

          Отже, підстави та предмет позову по справі №8/52 не співпадають з такими по справі №15/16, а тому причини для припинення провадження по справі №8/52 –відсутні.

          ІІ.Заслухавши представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

          Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених цим Кодексом, у т.ч. - укладення договорів.

          Мирова угода є одним з різновидів правочинів (угод, договорів).

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ), який є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

          З них виникають права та зобов’язання для сторін.

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

          Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Тобто відповідач, взявши на себе зобов’язання відповідно до мирової угоди від 10.03.09 року, повинен був у визначені нею строк сплатити кожну з часток боргу з метою погашення усієї його суми, однак зробив це лише частково, а в подальшому взагалі ухилився від його сплати.

          Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов’язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

          Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          З позовних вимог вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача лише основний борг.

          Суд вважає ці вимоги доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Судові витрати, керуючись ст.ст.44,45,47-1 та 49 ГПК України, суд покладає на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведеного до суду.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11,16,509,525,526,530,610-612,614,623,626,629 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36,43,44,45,47-1,49,75,п.1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

          2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод», ідентифікаційний код 00210890, яке знаходиться за адресою: місто Стаханов, просп. Леніна, 67 Луганської області, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Люверс», ідентифікаційний код 23259367, яке знаходиться за адресою: місто Стаханов, вул. Тельмана, адмінбудівля ПКіВ «Горняк», - основний борг у сумі 344110 (триста сорок чотири тисячі сто десять) грн.00 коп., а також судові витрати: державне мито у сумі 3441 (три тисячі чотириста сорок одна) грн. 10 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 23.03.10 року за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано – 25 березня 2010 року.

Суддя                                                   А.П.Середа