Рішення № 8509923, 23.03.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.10                                                                                 Справа № 8/53

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області, м. Луганськ,

до Приватного підприємства «Профі-Арт», м. Сєвєродонецьк Луганської області, -

про стягнення 1 785 грн. 69 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судових засідань Качановській О.А.

за участі представників сторін:

від позивача –Долгопола М.Е. - старший інспектор юридичного відділу, - довіреність №18-01-00105 від 13.01.2009 року;

від відповідача –представник не з’явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача:

заборгованості з орендної плати за період з червня по вересень 2009 року у сумі 1619,26 грн., пені за період з 09.07.09 року по 16.02.10 року у сумі 162,34 грн. та 3% річних у сумі 4,09 грн., нарахованих позивачем у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди державного майна №002466/09, укладеного між сторонами 16.01.06 року;

судових витрат.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 05 березня до 23 березня 2010 року –у зв’язку з неявкою відповідача.

До початку судового засідання, призначеного на 23.03.2010 року, від представника позивача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, з огляду на що його задоволено судом.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач своїм правом на надання відзиву та участь у судовому засіданні не скористався, інші витребувані судом документи не надав, хоча належним чином був поставлений          до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи.

Так, 22.02.10 року за вих. №219 та 10.03.10 року за вих. №298 на юридичну адресу відповідача (м. Сєвєродонецьк, просп. Радянський, 63, кв. 66 Луганської області) спрямовано ухвали про призначення справи до слухання у судовому засіданні.

Перше поштове відправлення оператор поштового зв’язку 24.02.10 року вручив уповноваженій особі відповідача.

За таких обставин суд керується підпунктом 3.6 п.3 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року №02-5/289 «Про деякі питання практики застосування ГПК України», згідно якому особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження по справі надіслано за адресою, вказаною у позовній заяві.

Представник позивача не заперечив проти вирішення спору по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, враховуючи обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.ст.4-3,22,32-34,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе вирішити спір по суті у цьому судовому засіданні на підставі наявних у справі доказів, - відсутності відповідача.

І.Заслухавши представника позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

16.01.06 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди державного майна №002466/09, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування вбудоване нежитлове приміщення площею 74,6 кв.м, оціночною вартістю 52910,00 грн., розташоване на 2-му поверсі 7-миповерхової адміністративної будівлі, яка перебуває на балансі Науково-дослідний і проектний інститут хімічних технологій «Хімтехнологія»та розташоване за адресою: місто Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова, 1 Луганської області (п.1.1 договору), з метою використання їх під розміщення рекламної контори (п.2.1).

Орендна плата за базовий місяць оренди –жовтень 2005 року –становить 667,33 грн., без ПДВ, та підлягає корегуванню на індекс інфляції (п.3.1; п.3.1.2); вона повинна перераховуватися щомісячно не пізніше 8-го числа місяця, наступного за звітним (п.3.1.2); її розмір може бути переглянуто за умов, визначених п.3.2 договору.

Орендар зобов'язаний вчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату до Державного бюджету України та балансоутримувачу (п.5.3).

          Пунктом 10.3 договору передбачено, що у випадку неповного або несвоєчасного перерахування Орендарем орендної плати він сплачує на користь державного бюджету та балансоутримувача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня, виходячи з суми прострочки на день платежу, при цьому нарахування пені здійснюється на суму боргу незалежно від часу його виникнення, а також 3% річних.

Термін дії договору – з 16.01.06 року по до 16.12.06 року (п.11.1).

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі оплати орендарем орендних платежів до державного бюджету України та балансоутримувачу договір оренди може бути достроково розірваний в односторонньому порядку за рішенням суду (п.11.4).

За відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення терміну його чинності протягом одного місяця він вважається продовженим на той же термін і на тих же умовах, що були передбачені цим договором (п.11.7) (а.с.5-6).

          Предмет оренди орендар отримав на підставі акту приймання-передачі від 16.01.06 року (а.с.7).

          До основного договору було внесено зміни угодою №1 від 28.12.06 року (а.с.11), угодою №2 від 19.02.07 року (а.с.12) та договором №3 від 26.11.07 року, а з 17.09.09 року на підставі рішення господарського суду Луганської області від 04.09.09 року по справі №15/208пд –його припинено.

          Орендар за період з червня по вересень 2009 року не сплатив орендну плату.

          Згідно розрахунку суми позову, наданому позивачем, заборгованість зі сплати орендної за вказаний період становить 1619,26 грн.

Керуючись умовами договору та чинним законодавством на вказану суму боргу позивач нарахував:

пеню за період з 09.07.09 року по 16.02.10 року у сумі 162,34 грн.;

3% річних у сумі 4,09 грн., - а всього 1785,69 грн., - які він просить стягнути з відповідача.

Відповідач позов не оспорив та не спростував.

ІІ.Заслухавши представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

          Як сказано у частинах 1 та 2 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та зобов'язання виникають з дій осіб, встановлених актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та зобов'язань, між іншим, є договори та інші правочини.

          Згідно частині 1 ст.202 ЦКУ правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

          До числа правочинів належить договір.

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 ЦКУ), який є обов’язковим до виконання (ст. 629 ЦКУ).

          Права та зобов’язання сторін виникають відповідно до договору.

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

          Одностороння відмова від зобов’язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

Відповідно до ст.526 ЦКУ зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Правовідносини, що мають місце між сторонами за цим спором, належать до орендних.

          За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний термін (частина 1 ст.759 ЦКУ; ст. 2 Закону України від 10.04.92 року №2269-ХІІ «Про оренду державного та комунального майна»(далі –ЗУ №2269-ХІІ)).

Згідно частині 1 статті 762 ЦКУ (а також ст. 797 ЦКУ) за користування майном, у т.ч. нерухомим, з наймача стягується плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 ЦКУ; ст. 19 ЗУ №2269-ХІІ).

Відповідно до ч. 3 ст. 18 та ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно та у повному обсязі.

          Як стверджує позивач, Орендар в період з травня 2008 року по 21.09.09 року не вносив орендну плату, що підтверджуються документальними доказами та розрахунками, наданими позивачем до справи.

          Орендар ці доводи не спростував.

Як визначено частиною 1 ст. 782 ЦКУ, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Ця норма кореспондується з нормою, викладеною у частині 3 ст. 26 Закону «Про оренду державного та комунального майна», згідно якій на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов’язань та з інших підстав, передбачених законодавством України.

Позивач у порядку та у спосіб, визначені чинним законодавством, довів факт порушення орендарем умов договору, у т.ч. несплати ним впродовж 3-х місяців орендної плати за користування предметом оренди.

Отже, відповідач припустився порушення своїх зобов’язань за договором оренди.           Згідно статті 610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). А пунктом 1 частини 1 статті 611 ЦКУ передбачено правові наслідки порушення зобов'язання: у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.           З огляду на викладене, відповідно до ст. 29 ЗУ №2269-ХІІ, за невиконання зобов’язань за договором оренди в односторонньому порядку сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором, - на чому і наполягає позивач по цій справі.           Частиною 1 ст. 10 ЗУ №2269-ХІІ обов’язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном віднесено до істотних умов договору оренди.

Позивач належним чином довів суду, що орендарем порушено умови договору про своєчасну та у повному обсязі сплату орендної плати, а також про повернення предмету оренди після закінчення терміну дії договору оренди.

Таким чином, несвоєчасне виконання відповідачем зобов’язань щодо сплати орендної плати за користуванням орендованим майном, - тобто істотної умови договору оренди, підтверджено матеріалами справи. Відповідач не довів суду правомірність своєї відмови від сплати орендної плати у спірній сумі, а також продовження користування предметом оренди після розірвання договору оренди.          

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України(далі –ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

          Пунктом 1 ч.2 ст. 258 ЦКУ для стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлено річний термін.

          Позивач дотримався усіх перелічених вимог закону щодо визначення суми пені.

          При вирішенні питання про стягнення 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Спосіб захисту порушеного права, обраний позивачем, відповідає вимогам ст. 16 ЦКУ та ст. 20 Господарського кодексу України.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши доводи позивача та наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

          Виходячи з того, що відповідно до п.35 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 «Про державне мито»позивач у разі звернення до суду з позовом в інтересах держави звільнений від сплати державного мита, керуючись ст.ст. 44, 47, 47-1 та 49 ГПК України, суд стягує з відповідача на користь Державного бюджету України судові витрати, а саме на підставі:

п. «а»ч.2 ст. 3 вищеназваного Декрету –державне мито у сумі 102,00 грн.;

розділу ІІ постанови КМУ від 05.08.09 року №825 –витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

          На підставі викладеного, ст.ст.11,16, 203,509, 610, 611, 759,762, 782, 785 та 797 Цивільного кодексу України; ст.ст. 2.10,18,19,26,29 Закону України від 10.04.92 року №2269-ХІ «Про оренду державного та комунального майна», керуючись ст.ст.4-3,22,32-34,36,43,44,47-1,49,75 та ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Профі-Арт», ідентифікаційний код 33270657, яке знаходиться за адресою: місто Сєвєродонецьк, просп. Радянський, 63, кв. 66 Луганської області, - на користь Державного бюджету України на рахунок 31113094700080, банк –ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, код 24046627, - заборгованість з орендної плати у сумі 1619 (одна тисяча шістсот дев’ятнадцять) грн. 26 коп., пеню у сумі 162 (шістдесят дві) грн. 34 коп. 3% річних у сумі 4 (чотири) грн. 09 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Стягнути з Приватного підприємства «Профі-Арт», ідентифікаційний код 33270657, яке знаходиться за адресою: місто Сєвєродонецьк, просп. Радянський, 63, кв. 66 Луганської області, - на користь Державного бюджету України на рахунок:

31118095700006, банк: ГУ ДКУ в Луганській області, одержувач –УДК у місті Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, ОКПО –24046582, КБК –22090200, символ звітності банку –095, - державне мито у сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп.;

31211259700006, банк: ГУ ДКУ в Луганській області, одержувач –УДК у місті Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, ОКПО –24046582, КБК –22050000, символ звітності банку –259, - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

Видати наказ державній податковій інспекції у місті Сєвєродонецьку Луганської області.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 23.03.10 року за згодою представника позивача оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення згідно ст.84 ГПК України набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

          Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду області у десятиденний термін з дня його підписання.

Рішення складено у повному обсязі та підписано – 25.03.2010 року.

Суддя                                                   А.П.Середа