Рішення № 8509892, 23.03.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.10                                                                                 Справа № 8/43

За позовом Державної податкової інспекції в Лутугинському районі, м. Лутугине Луганської області,

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Челюскінець», с. Челюскінець Лутугинського району Луганської області,

за участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Головного управління державного казначейства України у Луганській області, м. Луганськ, -

про стягнення заборгованості за бюджетними позичками в сумі 4302 грн. 56 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Королько Л.О. –старший державний податковий інспектор, - довіреність №21/10 від 11.01.10 року;

від відповідача –представник не з’явився;

від третьої особи –Кисловська О.І. –провідний спеціаліст-юрисконсульт, - довіреність №14-12/1-7 від 31.12.09 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

          суть спору: позивач 08.12.09 року звернувся до господарського суду Луганської області з позовом (вих. №9136/10 від 04.12.09 року), у якому просив стягнути з відповідача заборгованість за отримані бюджетні позички у сумі 4302,56 грн. за рахунок майна відповідача, мотивуючи позовні вимоги неналежним виконанням з його боку умов договорів: про надання фінансової допомоги на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/1998 років від 01.10.97 року; про надання фінансової допомоги на проведення комплексу весняно-польових робіт у 1998 році від 20.04.98 року; про надання фінансової допомоги на проведення комплексу весняно-польових робіт у 1999 році від 18.02.99 року.

          Ухвалою суду від 08.12.09 року відмовлено у прийнятті позову з посиланням на ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАСУ) та непідсудність спору господарським судам України.

          Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 25.01.10 року цю ухвалу скасовано, справу направлено на розгляд до господарського суду Луганської області.

          Розпорядженням заступника голови господарського суду Рябцевої О.В. від 05.02.10 року розгляд справи доручено судді Середі А.П.

          Провадження по справі № 8/43 порушено 05.02.10 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 23 лютого 2010 року до 09 березня 2010 року та з 09 березня до 23 березня 2010 року - у зв’язку з неявкою повноважного представника відповідача та невиконанням вимог суду у частині подання витребуваних документів.

          До початку судового засідання, призначеного на 23.03.10 року, від представників позивача та третьої особи надійшло клопотання про відмову здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, з огляду на що його задоволено судом.

          У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі.

          Відповідач позов визнав у повному обсязі та заявив клопотання про розгляд спору по суті за його відсутності (вих. №б/н від 23.03.10 року).

Представник третьої особи позов вважає законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі (пояснення від 19.02.10 року за вих. №14-07/2208).

          Представник позивача та третьої особи не заперечили проти розгляду спору по суті за відсутності відповідача.

І.Заслухавши представників позивача та третьої особи, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

          Відповідно до п.6.4 Статуту Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Челюскінець»(далі –СТОВ «Челюскінець»), воно є правонаступником Сільськогосподарського акціонерного товариства закритого типу «Челюскінець»(далі –САТЗТ «Челюскінець») (а.с.20-25).

          01.10.1997 року між Відділенням Державного казначейства у Лутугинському районі Луганської області (далі –ВДК) та САТЗТ «Челюскінець»(позичальник) відповідно до постанови КМ України від 11.09.1997 року №1003 «Про фінансову допомогу на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/1998 року»уклали договір №б/н - про надання фінансової допомоги на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/1998 років (далі –договір-1), - відповідно до якого ВДК надає сільськогосподарському товаровиробнику фінансову допомогу у сумі 4000 грн. для проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 19987/1998 року на умовах повернення до 01.10.1998 року (п.1.1 договору).

          Сільськогосподарське підприємство зобов’язується забезпечити повне одержання фінансової допомоги у сумі 4000 грн. згідно з укладеним договором, але не пізніше 01.10.1998 року (п. 3.1). У разі відсутності коштів СТОВ повертає фінансову допомогу продовольчим зерном до 01.091998 року у кількості, що відповідає сумі отриманої фінансової допомоги за цінами, що складають на біржових торгах України за спотовими контрактами шляхом закладенні його на підприємствах ДАК «Хліб України»для державних потреб (п.3.2).

          Договір набирає чинності з моменту перерахування коштів сільськогосподарському підприємству і діє до повного виконання зобов'язань сторонами (п.4.1).

          Зобов’язання за даним договором вважаються виконаними після повернення фінансової допомоги сільськогосподарським підприємством (п.4.2).

          При невиконанні сільськогосподарським товаровиробником умов договору, зазначених у пункті 3.1, ВДК має право безспірного стягнення з нього заборгованості по виданій позичці (п.5.1).

          Несвоєчасне повернення фінансової допомоги або нецільове її використання тягне за собою застосування санкцій, передбачених чинним законодавством (п.5.2) (а.с.27).

          Факт отримання фінансової допомоги відповідачем у сумі 4000,00 грн. підтверджено платіжними документами, долученими до справи (а.с.28-31).

          20.04.1998 року між тими ж сторонами, відповідно до постанови КМ України від 26.02.1998 року №220 «Про фінансове забезпечення підготовки сільськогосподарської техніки до проведення весняно-польових робіт у 1998 році» укладено договір №б/н про надання фінансової допомоги для забезпечення підготовки техніки до проведення весняно-польових робіт у 1998 році (далі –договір-2), - відповідно до якого ВДК надає сільськогосподарському товаровиробнику фінансову допомогу у сумі 2000 грн. для забезпечення підготовки техніки до проведення весняно-польових робіт у 1998 році (п.1.1 договору).

          СТОВ зобов’язується забезпечити повне повернення коштами фінансової допомоги у сумі 2000,00 грн. згідно з укладеним договором але не пізніше 01.10.1998 року (п.4.1).

          Договір набирає чинності з моменту перерахування коштів сільськогосподарському підприємству і діє до повного виконання зобов'язань сторонами (п.5.1).

          Зобов’язання за даним договором вважаються виконаними після повернення фінансової допомоги сільськогосподарським підприємством (п.5.2).

          При невиконанні сільськогосподарським товаровиробником умов договору, зазначених у пункті 4.1, ВДК має право безспірного стягнення з нього заборгованості по виданій позичці (п.6.1).

          Несвоєчасне повернення фінансової допомоги або нецільове її використання тягне за собою застосування санкцій, передбачених чинним законодавством (п.6.2) (а.с.32).

          Факт отримання фінансової допомоги відповідачем у сумі 2000,00 грн. підтверджено платіжним документом, долученим до справи (а.с.33).

          18.02.1999 року між тими ж сторонами, відповідно до постанови КМ України від 10.12.1998 року №1953 «Про забезпечення сільськогосподарських товаровиробників матеріально-технічними та фінансовими ресурсами у 1999 році» укладено договір №б/н про надання фінансової допомоги для забезпечення підготовки техніки до проведення весняно-польових робіт у 1999 році (далі –договір-3), - відповідно до якого ВДК надає сільськогосподарському товаровиробнику фінансову допомогу у сумі 1850 грн. для забезпечення підготовки техніки до проведення весняно-польових робіт у 1999 році (п.1.1 договору).

          СТОВ зобов’язується забезпечити повне повернення коштами фінансової допомоги у сумі 1850,00 грн. згідно з укладеним договором але не пізніше 01.10.1999 року (п.4.1).

          Договір набирає чинності з моменту перерахування коштів сільськогосподарському підприємству і діє до повного виконання зобов'язань сторонами (п.5.1).

          Зобов’язання за даним договором вважаються виконаними після повернення фінансової допомоги сільськогосподарським підприємством (п.5.2).

          При невиконанні сільськогосподарським товаровиробником умов договору, зазначених у пункті 4.1, ВДК має право безспірного стягнення з нього заборгованості по виданій позичці (п.6.1).

          Несвоєчасне повернення фінансової допомоги або нецільове її використання тягне за собою застосування санкцій, передбачених чинним законодавством (п.6.2) (а.с.32).

          Факт отримання фінансової допомоги відповідачем у сумі 1850,00 грн. підтверджено платіжним документом, долученим до справи (а.с.35).

          У зв’язку з непогашенням позичальником боргу по кожному з вищезгаданих у договорів встановлені ними терміни, була здійснена його реструктуризація по кожному з договорів, складено та затверджено графіки погашення відповідачем реструктуризованої заборгованості (а.с.40-42).

Як стверджує позивач, позичальник не у повному обсязі погасив борги по кожному з цих договорів(згідно графікам), внаслідок чого за період з 15.12.06 року по 01.11.09 року він має борг (включаючи пеню за кожним договором за той же період) у загальній сумі 4302,56 грн. ( 2776,70 грн. основний борг + 1525,86 грн. пеня), у тому числі:

за договором-1: основний борг –1416,70 грн. та пеню у сумі 782,03 грн., а всього 2198,73 грн.;

за договором -2: основний борг –708,30 грн. та пеню у сумі 391,42 грн., а всього 1099,72 грн.;

за договором -3: основний борг –651,70 грн. та пеню у сумі 352,41 грн., а всього 1004,11 грн.

          Розрахунки суми боргу та пені позивачем додано до справи.

          Відповідач повністю визнав наявність цього боргу.

          ІІ.Заслухавши представників позивача та третьої особи, оцінивши наявні докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

          Право ДПІ на звернення з цим позовом до суду ґрунтується на чинному законодавстві.

Так, згідно п.11 статті 10 Закону України від 04.12.1999 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»на органи державної податкової служби покладено обов'язок по зверненню до суду з позовами про стягнення з підприємств, установ, організацій та громадян в доход держави заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами.

          Крім того, статтею 21 Закону України від 26.12.08 року №835-УІ «Про Державний бюджет України на 2009 рік» визначено, що у 2009 році органи державної податкової служби України органами стягнення заборгованості юридичних осіб перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі (кошти від повернення якої надходять за кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 2801380, 2801400, 2801410, 2801440, 3401360, 3511550, 3511560, 3511630.           Отже, ОДПІ законно звернулася до суду з позовом, який є предметом розгляду по цій справі.           Незважаючи на те, що вищезгадані договори укладені в 1997-1999 роках, тобто після їх укладення сплинув трирічний термін, - підстави для застосування терміну позовної давності відсутні, оскільки згідно пункту 4.1 (договір-1) та п.5.1 (договір-2 та 3) набирає чинності з моменту перерахування коштів на користь позичальника і діє до повного виконання зобов'язань сторонами; відповідач не виконав свого зобов’язання за договорами про повернення у повному об’ємі суми отриманої фінансової допомоги (бюджетної позички), а тому будь-які твердження про пропуск ДПІ строку позовної давності є безпідставними і не ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

          Спірні суми боргу за кожним з договорів станом на час вирішення спору по суті не списано.           

Статтею 1 Закону України від 18.01.2001 року №2237-ІІІ «Про врегулювання заборгованості за бюджетними позичками, наданими державним та іншим сільськогосподарським підприємствам усіх форм власності і господарювання через обслуговуючі, заготівельні і переробні підприємства та реструктуризацію заборгованості зі сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) переробних підприємств агропромислового комплексу», встановлено, що право на списання боргу за бюджетними позичками надається лише тим сільгосппідприємствам, які уклали угоди на закупівлю зерна до державних ресурсів за державним замовленням (контрактом), за станом на 1 січня 2000 року за отримані ними в 1994-1999 роках бюджетні позички, включаючи грошові аванси та натуральні насіннєві і фуражні позички, зерно державних ресурсів та державних резервів, використане для придбання матеріально-технічних ресурсів, крім заборгованості за отриману імпортну техніку, коштів, використаних не за цільовим призначенням, та сум, що підлягають списанню відповідно до вимог статті 2 Закону України "Про списання заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) платників податків у зв'язку з реформуванням сільськогосподарських підприємств", на суму заборгованості держави перед сільськогосподарськими підприємствами, пов'язаної з будівництвом об'єктів соціально-культурного призначення на селі у 1995-2000 роках, а також заборгованості за зерно, поставлене ними в рахунок державного замовлення (контракту) до державних ресурсів, і витрат на його доставку до заготівельних підприємств.

          Відповідач не надав до справи доказів наявності у нього права на списання боргу, що є предметом спору по даній справі.

          Крім того, абз. 2 ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»заборонено списання заборгованості суб'єктів господарювання перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, крім заборгованості суб'єктів господарювання, визнаних у встановленому порядку банкрутами, вимоги щодо погашення заборгованості яких не були задоволені у зв'язку з недостатністю їх активів.

          Аналогічні статті містять закони України про державний бюджет, починаючи з 2003 року.

          За таких обставин суд погоджується з позицією позивача та третьої особи про те, що відповідач не має права на списання бюджетного боргу –предмету спору по цій справі.

          Як сказано у частині 4 ст. 17 Бюджетного кодексу України, у разі невиконання юридичними особами своїх зобов'язань щодо погашення та обслуговування наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих державою зобов'язань, та стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із державного бюджету, позичок, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників. Згідно підпункту 15.1.1. п. 15.1 ст. 15 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі - ЗУ №2181), - тобто спеціальному Закону з питань погашення податкових платежів, - за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно ВИЗНАЧИТИ суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Але по цьому спору податковий орган –ДПІ –НЕ ВИЗНАЧАЄ, а просить стягнути У СУДОВОМУ ПОРЯДКУ бюджетний борг (основний платіж та пеню), прирівняний до податкового боргу, а ЗУ №2181-ІІІ НЕ МІСТИТЬ будь-яких обмежень щодо терміну давності для стягнення У СУДОВОМУ ПОРЯДКУ податкового боргу (у тому числі –пені та штрафних санкцій), який узгоджено НЕ податковими органами. Крім того, частиною 3 статті 2 Цивільного кодексу Української РСР (далі –ЦК УРСР), який був чинним на час отримання фінансової допомоги та виникнення боргу у зв’язку з її несвоєчасним погашенням, та частиною 2 статті 1 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ), який є чинним з 01.01.04 року, - встановлено, що до майнових відносин, які існують на адміністративному підпорядкуванні однієї сторони іншій, а також до податкових та бюджетних відносин цей Кодекс не застосовується.

З огляду на викладене у суду немає правових підстав для застосування при вирішенні цього спору строку позовної давності у три роки (або 1095 днів).

Як вбачається з матеріалів справи та з урахуванням вищевикладених доводів, пеня за прострочення відповідачем терміну повернення фінансової допомоги (бюджетної позички) позивачем та третьою особою на його стороні правильно визначена у відповідності до вимог Інструкції про порядок нарахування та погашення пені, затвердженої наказом ДПА України від 01.03.2001 року №77/377 (далі –Інструкція №77/377), - тобто за весь період існування заборгованості, що відповідає вимогам наступних пунктів:

3.4. Нарахування пені здійснюється на день фактичного погашення податкового боргу (частини податкового боргу).

3.5. Нарахування пені закінчується у день прийняття банком (органом державного казначейства), який обслуговує платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. У разі часткової сплати суми податкового боргу нарахування пені зупиняється на таку сплачену частку.

У разі погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів або відчуження інших активів боржника у порядку, передбаченому Законом, нарахування пені зупиняється у день такого стягнення або відчуження активів з права власності (повного господарського відання) такого боржника в рахунок такого погашення незалежно від строків оплати вартості таких активів їх покупцем. 3.7.Пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, при цьому для розрахунку використовується більша із зазначених ставок. Розрахунок пені здійснюється на дату погашення суми податкового боргу (частини податкового боргу) за кожний календарний день прострочення платежу, включаючи день такого погашення. Зазначений розмір пені діє для всіх видів податків і зборів (обов'язкових платежів), крім пені щодо порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється окремим законодавством. Таким чином, позивачем вірно визначено предмет спору –суму боргу (основний платіж та пеню), яка підлягає стягненню з відповідача.

Законом України №2181-ІІІ встановлено лише один спосіб стягнення У СУДОВОМУ ПОРЯДКУ податкового та прирівняного до нього боргу –шляхом звернення стягнення на активи боржника.

Відповідно до п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 цього Закону, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

          Активами платника податків за змістом п.1.7 статті 1 ЗУ №2181 є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі на праві власності або повного господарського відання.

          Відповідач позовні вимоги не спростував.

          Позивач довів законність та обґрунтованість своїх позовних вимог, а тому вони підлягають до задоволення у повному обсязі.

При вирішенні питання про стягнення судових витрат суд виходить з наступного.

Позивач згідно п.15 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 «Про державне мито»при зверненні до господарського суду з позовом в інтересах держави звільнений від сплати державного мита на користь Державного бюджету України.

Згідно ч.3 ст. 49 ГПК України державне мито, від сплати якого звільнений позивач, підлягає стягненню з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Відповідач не звільнений від сплати державного мита.

За таких обставин з нього за розгляд господарським судом майнового спору, яким є даний спір, відповідно до п. «а»ч.2 ст. 3 вищеназваного Декрету підлягає стягненню державне мито у розмірі 1% вартості позову, але не менше 6 (102,00 грн.) та не більше 1500 (25500,00 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - тобто у даному випадку 102,00 грн.

З нього ж відповідно до розділу ІІ постанови КМУ України від 05.08.09 року №825 «Про внесення змін до постанови КМУ від 21.12.05 року №1258»підлягають стягненню на користь Державного бюджету витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

          На підставі викладеного, частиною 4 ст. 17 Бюджетного кодексу України; п.1.7 ст.1; п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3, ст.ст. 15, 16 ст. 3 Закону України від 20.12.2000 року №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»; ст.ст. 21 та 65 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»; ст.ст. 10, 11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»; керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,43,44,47-1,49,75 та 82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Челюскінець», ідентифікаційний код 00846613, яке знаходиться за адресою: смт. Челюскінець, вул. Гагаріна, 11 Лутугинського району Луганської області, - на користь Державного бюджету України основний борг з бюджетних позичок у сумі 2776 (дві тисячі сімсот сімдесят шість) грн. 70 коп. та пеню у сумі 1525 (одна тисяча п’ятсот двадцять п’ять) грн. 86 коп. –за рахунок майна боржника.

3. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Челюскінець», ідентифікаційний код 00846613, яке знаходиться за адресою: смт. Челюскінець, вул. Гагаріна, 11 Лутугинського району Луганської області, - на користь Державного бюджету України на рахунок:

          31118095700006, банк: ГУ ДКУ у Луганській області, одержувач: УДК у місті Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, ОКПО –24046582, КБК –22090200, символ звітності банку –095, - державне мито у сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп.;

           31211259700006, банк: ГУ ДКУ у Луганській області, одержувач: УДК у місті Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, ОКПО –24046582, КБК –2205000, символ звітності банку –259, - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 23.03.10 року за згодою представника відповідача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано – 25 березня 2010 року.

Суддя                                                   А.П.Середа