Ухвала суду № 85096265, 21.10.2019, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Попова В. О.

Справа № 644/6946/19

Провадження № 1-кп/644/775/19

21.10.2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2019 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді Попової В.О., за участю прокурора Гнатенко В.С., потерпілого ОСОБА_1 , представника потерпілого адвоката Кошми О.О., захисників обвинуваченого - адвокатів Бубенко С.О., Матарикіної С.П., Гребінника Р.О., обвинуваченого ОСОБА_2 , секретаря Дашкової К.С., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Харкові кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.122 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч.1 ст.122 КК України.

07.10.2019 року через канцелярію суду надійшло клопотання представника потерпілого – адвоката Кошми О.Г. про забезпечення позову в розмірі позовних вимог шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно обвинуваченого ОСОБА_2 , а також накладення арешту на розрахункові рахунки ТОВ «Охорона та Безпека», ТОВ «Охорона 6», ТОВ «Охорона 9».

21.10.2019 року через канцелярію суду надійшла заява потерпілого ОСОБА_1 про забезпечення позову в порядку ст.ст.149-153 ЦПК України, в якій потерпілий просив:

- накласти арешт на розрахункові рахунки в банках України ТОВ «Охорона та Безпека», ТОВ «Охорона 6», ТОВ «Охорона 9» в розмірі позовних вимог;

- накласти арешт на все майно обвинуваченого ОСОБА_2 за його місцем мешкання та реєстрації;

-застосувати заходи забезпечення позову в розмірі позовних вимог шляхом накладення арешту на розрахункові рахунки в банках України та рухоме та нерухоме майно всіх чотирьох відповідачів.

В судовому засіданні представник потерпілого – адвокат Кошма О.Г. підтримав вищевказані клопотання та заяву, мотивуючи свої доводи аналогічно викладеному в них та пояснив, що в заяві потерпілого про забезпечення позову більш детально конкретизовано вимоги про арешт майна, викладені в клопотанні від 07.10.2019 року; зазначив, що і клопотання і вищевказана заява подані з метою забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно.

Потерпілий ОСОБА_1 підтримав думку свого представника.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дійшов наступного.

Виходячи з положень ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Так, відповідно до положень ч.6 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно обвинуваченого, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.

Зі змісту ч.2 ст.173 КПК України вбачається , що при вирішенні питання про арешт майна суд повинен враховувати в тому числі правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для обвинуваченого, третіх осіб .

Положеннями ч.8 ст.170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові.

Судом встановлено, що 15.08.2019 року потерпілий ОСОБА_1 звернувся до органу досудового розслідування з цивільним позовом.

Звертаючись до суду з наведеними клопотанням та заявою про забезпечення позову представник потерпілого – адвокат Кошма О.Г. та потерпілий ОСОБА_1 мотивували необхідність накладення арешту подальшим відшкодуванням завданої шкоди в загальному розмірі 621 000,00 грн., з яких 600 000,00 грн. є моральна шкода, при цьому 500 000 грн. слід солідарно стягнути з ТОВ «Охорона та Безпека», ТОВ «Охорона 6», ТОВ «Охорона 9», а 100 000 грн. - з обвинуваченого ОСОБА_2 ; 21 500, 00 грн. - це витрати на матеріальну шкоду, завдану злочином.

Для забезпечення вказаних вимог цивільний позивач - потерпілий ОСОБА_1 та його представник просять накласти арешт в тому числі на розрахункові рахунки в банках України ТОВ «Охорона та Безпека», ТОВ «Охорона 6», ТОВ «Охорона 9» , при цьому жодних реквізитів не зазначено, в яких саме банках України обслуговуються зазначені юридичні особи не вказано, відомості щодо наявності грошових коштів на банківських рахунках зазначених юридичних осіб відсутні. Водночас суд, зазначає, що арешт грошових коштів, що знаходяться на розрахункових рахунках зазначених юридичних осіб, може створити перешкоди в господарській діяльності товариств, що є неприпустимим.

У судовому засіданні цивільним позивачем - потерпілим ОСОБА_1 та його представником доказів належності цивільному відповідачу - обвинуваченому ОСОБА_2 будь-якого рухомого чи нерухомого майна, а також майна за місцем його реєстрації не надано. Тобто цивільним позивачем - потерпілим ОСОБА_1 та його представником не конкретизовано майно, на яке необхідно накласти арешт, що є необхідною умовою для встановлення співмірності заходів забезпечення позову.

Водночас, цивільним позивачем - потерпілим ОСОБА_1 та його представником не обґрунтовано та не наведено обставин того, що невжиття таких заходів як арешт майна може істотно ускладнити чи унеможливити виконання процесуального рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів потерпілого.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих цивільним позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення цивільного позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки цивільного позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Виходячи з вищевикладеного, з урахуванням принципу співмірності вимог засобам забезпечення позову, беручи до уваги відсутність доказів на підтвердження необхідності застосування заходів забезпечення, суд вважає, що у задоволенні клопотання та заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Відповідно до вимог ч.2 ст.392 КПК України, ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбаченихч.1 ст.392 КПК України, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбаченеч.1 ст.392 КПК України.

Виходячи з викладеного, суд зазначає, що ухвала суду про відмову в задоволенні клопотання про арешт майна при розгляді кримінального провадження по суті, окремому апеляційному оскарженню не підлягає.

В подальшому потерпілий не позбавлений можливості повторного звернення до суду із заявою про забезпечення цивільного позову в кримінальному провадженні.

Керуючись ст.ст. 128, 170 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання потерпілого ОСОБА_1 та його представника адвоката Кошми О.Г. про арешт майна - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя- Попова В.О.