Рішення № 85094710, 18.10.2019, Острозький районний суд Рівненської області

Справа № 567/1121/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2019 рокум. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя Венгерчук А.О.

секретар Войтко А.Г.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Острозького районного суду Рівненської області справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Острозького ВП ГУНП в Рівненській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи,

встановив:

в Острозький районний суд звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Острозького ВП ГУНП в Рівненській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та закриття справи, мотивуючи позов тим, що 04.09.2019 відносно нього поліцейським Острозького ВП було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП №314227 за порушення вимог п.2.1 ґ ПДР України, а саме, серед іншого, що він керуючи транспортним засобом не мав при собі полісу (сертифікату) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП, за що накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 425 грн. Однак, вказує, що дане правопорушення він не вчиняв, оскільки він дійсно керував мотоциклом НОМЕР_5 Мінск по просп.Незалежності не маючи при собі полісу обов`язкового страхування, проте вважає, що він не повинен мати при собі вказаного полісу, оскільки має право на пільги передбачені ст.13 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", тому що є учасником бойових дій і звільнений від страхування.

Зазначив, що він заперечував свою вину і не вважав, що ним вчинене адміністративне правопорушення. При цьому, постанова виносилась за відсутності посилань на докази, які підтверджували вчинення адміністративного правопорушення та з порушенням вимог КУпАП щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення оскаржуваної постанови.

Ухвалою від 02.10.2019 відкрито провадження у справі за даною позовною заявою, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, відзиву на позов та будь-яких інших документів від його імені на адресу суду не надходило.

Згідно положень, визначених у постанові Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних і справ про адміністративні правопорушення" № 11 від 17.10.2014, при здійсненні правосуддя судам слід брати до уваги те, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4. XI. 1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.

Окрім цього, у відповідності до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", частини 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

У відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ДП №314227 від 04.09.2019, винесеної поліцейським СРПП №1 Острозького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області Зелінським Д.А., ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки ММВЗ 311, реєстраційний номер НОМЕР_4, 04.09.2019 о 16 год. 26 хв. в м.Острог по просп.Незалежності, керував мотоциклом без застебнутого мотошолома, а також не мав при собі поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чим скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч.5 ст.121, ч.1 ст.126 КУпАП, за що до останнього застосовано адміністративне стягнення - штраф у розмірі 425 грн.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 23 Закону України «Про Національну поліцію України» визначає, що основними повноваженнями патрульної поліції є, зокрема, виявлення та припинення адміністративних правопорушень, а також регулювання дорожнього руху та контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративне правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення регулюється КУпАП, яким серед іншого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах і в порядку встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення в тому й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч.ч.1,2 ст.7 КУпАП).

Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, ч.1 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Згідно ч.5 ст.258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Як вбачається з ч.1 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 №1395 (далі - інструкція №1395 від 07.11.2015), ця Інструкція визначає процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Відповідно до ч.4 розділу І інструкції №1395 від 07.11.2015, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч.1 ст.126 КУпАП.

Як вбачається із вищевказаних норм, уповноважений поліцейський має право при виявленні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.126 КУпАП, скласти постанову про притягнення винної особи до адміністративної відповідальності без попереднього складання протоколу про дане правопорушення, не залежно від того, зафіксоване чи не зафіксоване воно в автоматичному режимі, чи оспорюється факт вчинення такого правопорушення та накладення адміністративного стягнення, так як, такі правопорушення відносяться до сфери забезпечення дорожнього руху, разом з тим, не обмежені лише зафіксованими в автоматичному режимі, а зафіксовані в автоматичному режимі правопорушення також входять у цей перелік, разом з тим, розгляд таких правопорушень віднесено до компетенції Національної поліції.

Відповідно до п.1 р.ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Пунктом 2 р.ІІІ наведеної Інструкції передбачено, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч.1 ст.126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

З аналізу наведених норм чинного законодавства України вбачається, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП №314227 складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, адміністративне стягнення накладено в межах санкції, передбаченої ч.1 ст.121, ч.1 ст.126 КУпАП.

Таким чином, приймаючи постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП №314227, відповідач діяв обґрунтовано, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови із підстав, які зазначає позивач.

Щодо факту правопорушення.

За приписами статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, передбачених частинами 1, 2, 3 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.288 КУпАП, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, що встановлюються протоколом, про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України і набрала чинності для України 11вересня 1997 року та є обов`язковою.

У п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України», в п.48 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мала проти України» та в п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України №2» наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як вбачається з позовної заяви позивача, останній заперечує факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.

Віповідно до ч.1 ст.126 КУпАП, адміністративна відповідальність за вказаною частиною статті настає за керування ТЗ особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідно категорії, реєстраційного документа на ТЗ, поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Згідно ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до п.13.1 ст.13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), учасники бойових дій та інваліди війни, що визначені законом, інваліди I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним інваліду I групи, у його присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України.

Аналіз ст. 13 вказаного Закону дає змогу зробити висновок, що учасник бойових дій звільняється від обов`язку страхувати цивільно-правову тільки у разі, якщо керує транспортним засобом, який йому належить.

При цьому, пунктом 21.2 ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено коло суб`єктів, уповноважених на перевірку відповідних полісів, а також визначено випадки обов`язкової перевірки останніх.

У свою чергу, пунктом 21.3 вказаної статті передбачено, що страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, зокрема Національної поліції, на їх вимогу, що узгоджується з вищевказаними положення Правил дорожнього руху.

Щодо преференцій, які мають учасники бойових дій при страхуванні цивільно-правової відповідальності, то у відповідності до статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», вони належать до пільгової категорії громадян, які звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Проте ОСЦПВ ВНТЗ не потребують лише учасники бойових дій, які особисто керують належними їм (на підставі права власності, іншого речового права, договору підряду, оренди тощо) транспортними засобами. Пільга застосовується лише при укладанні внутрішніх договорів страхування, на договори міжнародного страхування - «Зелена картка» - така пільга не поширюються.

Як слідує з матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5, реєстраційний номер НОМЕР_4 , його власником є ОСОБА_2 , а не позивач по справі - ОСОБА_1 .

В адміністративному позові позивач не заперечує, що в місці, дату та час, вказані в оскаржуваній постанові, він керував транспортним засобом не маючи при собі чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Таким чином, оскільки позивач не є власником зазначеного транспортного засобу, то підстав для звільнення від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відповідно до п.13.1 ст.13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не має.

Окрім того, слід зауважити, що відповідно до ст.7 Закону України "Про страхування", в Україні здійснюють види обов`язкового страхування, серед іншого - страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

На підставі вищевикладеного, судом встановлено, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, підтверджується матеріалами справи, а інспектор поліції при складанні постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача в частині притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Провадження по справі, процесуальні документи, вид покарання (розмір штрафу призначений в межах санкції статті), не суперечать діючому законодавству, відтак порушень з боку відповідача не встановлено.

Враховуючи вище викладене, оцінивши всі надані докази в їх сукупності, встановлені судом обставини вчинення правопорушення, а також те, що факт порушення позивачем Правил дорожнього руху знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду, суд дійшов висновку про те, що поліцейський при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та при винесенні постанови діяв в повній відповідності до наданих йому повноважень та в межах чинного законодавства, в зв`язку з чим в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 9, 222, 245, 251, 280 КУпАП, ст.ст. 72, 77, 205, 229, 241-246, 250, 255, 286, 295 КАС України, суд

ухвалив

у задоволенні позову ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_3 виданий Острозьким РВ УМВС України в Рівненській області 22.08.2003) до Острозького ВП ГУНП в Рівненській області (місцезнаходження: м.Острог, просп.Незалежності, буд.89 Рівненська область, код ЄДРПОУ 40108761) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи відмовити.

Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Острозький районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Острозького районного судуВенгерчук А.О.