Рішення № 8509403, 09.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 18/4909.02.10 За позовом:          ТОВ „Торговий дім ВІКАНТ”;

До:                    ТОВ „Лісс ЛТД”;

Про:                     стягнення 147520,20 грн.

Суддя О.В. Мандриченко

Представники:

Від позивача:                    Соболевська І.В., представник, довіреність № 64/09 від 31.12.2009 р.;

Від відповідача:          не з’явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 133397,91 грн.основного боргу, 1874,14 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 12248,15 грн. інфляційних втрат, 1475,20 грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У позовній заяві позивач також просить забезпечити позов накладенням арешту на грошові суми, що належать відповідачеві, в межах суми основного боргу.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач —Товариство з обмеженою відповідальністю „Лісс ЛТД”, повноважних представників у судове засідання не направив, відзив на позов не надав, позовні вимоги по суті не заперечив. Керуючись статтею 75 ГПК України, господарський суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір по суті за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Матеріалами справи встановлено, що позивач поставив відповідачу металопрокат на загальну суму 157076,45 грн., що підтверджується видатковими накладними, доданими до позовної заяви.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частиною 2 статті 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як визначено частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Видаткові накладні, додані до матеріалів справи, свідчать про те, що між сторонами були укладені угоди.

Відповідач неналежним чином виконав свої зобов’язання за угодами, поставлену позивачем продукцію оплатив частково. Станом на день слухання справи у судовому засіданні сума боргу відповідача перед позивачем складає 133937,91 грн.

Як визначено абзацом 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарюванні та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За прострочку оплати позивачем нараховані інфляційні втрати у розмірі 12248, 15 грн. та 1874,14 грн. трьох процентів річних з простроченої суми.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          В укладених між сторонами угодах не був передбачений строк оплати відповідачем отриманої продукції.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

До матеріалів справи не додані докази направлення позивачем на адресу відповідача вимоги № 951 від 12.08.2009 р. про оплату боргу.

Фактичною вимогою про сплату боргу відповідачем є позовна заява, яка була направлена відповідачеві 18.01.2010 р., про що свідчать фіскальний чек № 0839 та опис вкладення у цінний лист від 18.01.2010 р.

Враховуючи вимоги статті 530 Цивільного кодексу України та те, що позовна заява подана до суду 19.01.2010 р., у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох процентів річних з простроченої суми.

Вина відповідача повністю підтверджена дослідженими доказами та матеріалами справи.

Враховуючи ту обставину, що відповідач позовні вимоги належними та допустимими засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи документи свідчать про безспірність та обґрунтованість позовних вимог позивача, вимоги останнього підлягають частковому задоволенню.

Клопотання позивача, викладене у позовній заяві, про накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми основного боргу не підлягає задоволенню, оскільки статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. У даному випадку це стосувалося позивача, який мав би довести наявність обставин, визначених статтями 66, 67 ГПК України. Такі докази позивачем не доведені та господарському суду не надані, а тому у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення зазначеного клопотання.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Лісс ЛТД” (інд. 04209, м. Київ, вул. Богатирська, 9, код ЄДРПОУ 30554431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім ВІКАНТ” (інд. 01001, м. Київ, вул. Еспланадна, 34/2, оф. 5, код ЄДРПОУ 31568293) 133397 (сто тридцять три тисячі триста дев’яносто сім) 91 коп. основного боргу, 1 334 (одна тисяча триста тридцять чотири) грн. 00 коп. витрат по сплаті держмита та 213 (двісті тринадцять) грн. 41 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяО.В. Мандриченко