Рішення № 85091777, 10.10.2019, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/4133/18

Провадження №2/359/784/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2019р. м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Чирки С.С.,

при секретарі Гомолі О.А., Коробові О.П., Шляхетко Ю.В.,

за участю відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Представник ПАТ КБ «Приватбанк» Гаренко Н.В. звернулась до суду з вказаним позовом, який обґрунтовує тим, що відповідно до поданої заяви № б/н від 01.06.2011 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 10500 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач своїх обов`язків не виконує, станом на 22.03.2018 року має заборгованість в сумі 66540 гривень 64 копійок, яка складається з заборгованості по кредиту в сумі 10355 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 50148 гривень 98 копійок, заборгованості за пенею та комісією в сумі 2391 гривні 87 копійок та штрафів в загальному розмірі 3644 гривень 79 копійок (500 грн. (фіксована частина) + 3144, 79 грн. (процентна складова).

З огляду на це позивач просить суд стягнути на його користь вказану заборгованість та понесені судові витрати.

Ухвалою судді Яковлєвої Л.В. від 11.10.2018 року позовну заяву ПАТ КБ «Приватбанк» прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11.09.2019 року (а.с.41 т.3) підготовче провадження у цивільній праві було закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті.

У судове засідання представник позивача не з`явився. Він завчасно та в установленому порядку був повідомлений про час та місце розгляду цивільної справи. В матеріалах цивільної справи міститься заява (а.с.43 т.1), в якій він позовні вимоги підтримує, проти заочного розгляду цивільної справи не заперечує та просить проводити судовий розгляд у його відсутність.

У письмовій відповіді на відзив (а.с.146-160;205-219 т.1; 32-39 т.2) представник позивача зазначив, що договір між сторонами укладався за принципом укладання договору приєднання в порядку с.634 ЦК України, тобто підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів. Відповідач ОСОБА_1 висловив свою згоду на укладення договору кредиту в анкеті-заяві, яку він підписав власноручно та тим самим засвідчив те, що погоджується на всі умови кредитування та Тарифи банку, а також підтвердив факт укладення договору кредиту між ним та ПАТ КБ «Приватбанк». Крім того, він вважає, що строк позовної давності не є пропущеним, оскільки позивач звернувся до суду в межах цього строку, а саме 10.04.2018 року. Також у відповіді на відзив представник позивача Гаренко Н.В. вказала, що відповідач був обізнаний з умовами кредитування та визнав свої зобов`язання за кредитним договором, оскільки до певного часу виконував свої договірні зобов`язання, що підтверджується випискою по рахунку відповідача.

Крім того, у відзиві на зустрічну позовну заяву (а.с.64-83 т.2) представник позивача Гаренко Н.В. просив застосувати суд до спірних правовідносин за зустрічним позовом строк позовної давності, який минув ще 01.06.2014 року та з цих підстав відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні первинний позов не визнав та підтримав позовні вимоги, заявлені ним у зустрічному позові, в якому він просив визнати договір №б/н від 01.06.2011 року, укладений між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» щодо кредитування, недійсним. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що такий договір між сторонами взагалі не укладався, а він не отримував та фактично ніколи не користувався кредитом (встановленим кредитним лімітом) у розмірі 10500 гривень на платіжній картці, як то стверджує позивач. Під час укладення вказаного правочину ПАТ КБ «Приватбанк» не було дотримано вимог п.2 ч.1 ст.208 ЦК України (вчинення правочину у письмовій формі). Крім того, 14.11.2018 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про застосування строку позовної давності при вирішенні цього спору. Він вважає, що ПАТ КБ «Приватбанк», звернувся до суду з вказаним позовом після спливу строку позовної давності, початок перебігу якого настав 01 жовтня 2014 року (закінчення терміну платіжної банківської картки) та минув ще 1 жовтня 2017 року.

Суд, вислухавши пояснення учасників цивільного процесу, дослідивши письмові докази, приєднані до матеріалів цивільної справи, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 01.06.2011 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір без номеру, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 10500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява складає між ним і банком Договір, що підтверджується підписом відповідача у заяві та, що відповідач ознайомлений та згоден з «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами банку».

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість у ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 22.03.2018 року становить суму в розмірі 66540 гривень 64 копійок, яка складається з заборгованості по кредиту в сумі 10355 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 50148 гривень 98 копійок, заборгованості за пенею та комісією в сумі 2391 гривні 87 копійок та штрафів в загальному розмірі 3644 гривень 79 копійок (500 грн. (фіксована частина) + 3144, 79 грн. (процентна складова).

Частина 1 ст. 207 ЦК України передбачає, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як вбачається із анкети-заяви, підписаної ОСОБА_1 від 01.06.2011 року, вона містить пункт наступного змісту: "Я ознайомився і згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення у письмовому вигляді" .

За таких обставин, під час укладення договору б/н від 01.06.2011 року були дотримані вимоги як частини 1, так і частини 2 ст. 207 ЦК України, оскільки всі умови договору викладені у письмовій формі на паперових носіях, а сам договір скріплений підписами обох сторін. З врахуванням наведеного, вказаний вище кредитний договір складається із анкети-заяви позичальника та умов та правил надання банківських послуг. Відповідач в межах укладеного договору від 01.06.2011 року отримав кредитну картку "Універсальна" та отримав кредит у розмірі 10500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Отже, судом встановлено, що 01.06.2011 року між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, згідно з яким відповідач отримав кредит у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Аналізуючи вищевикладене, суд оцінює твердження відповідача щодо не укладення договору кредиту як безпідставне, оскільки він висловив свою згоду на укладення договору кредиту в анкеті-заяві, яку він підписав власноручно та тим самим засвідчив те, що погоджується на всі умови кредитування та Тарифи банку, а також підтвердив факт укладення договору кредиту між ним та ПАТ КБ «Приватбанк».

Крім того, суд оцінює критично посилання відповідача ОСОБА_1 на ту обставину, що він не отримував та фактично ніколи не користувався кредитом (встановленим кредитним лімітом) у розмірі 10500 гривень на платіжній картці, оскільки як вбачається з виписки по рахунку (а.с.221-239 т.1, а.с.40-49, 118-131 т.2), він користувався кредитним коштами протягом всього строку дії платіжної картки та частково здійснював платіжні операції по погашенню кредиту та процентів за користування ним.

Ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Крім того, судом встановлено, що Банк свої зобов`язання за вищенаведеним договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, а відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконував.

Разом з тим, керуючись правовими висновками Великої Палати Верховного суду, висловленими в постанові від 03 липня 2019 року по справа №342/180/17, провадження №14-131цс19, за результатами перегляду судових рішень в справі по аналогічному спору, про те, що підписана відповідачем анкета-заява не може вважатись договором, який підтверджує обов`язок відповідача сплатити позивачеві проценти за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, суд дійшов висновку про те, що, оскільки укладений між сторонами кредитний договір від 01.06.2011 у виді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить умов про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, не зазначена процентна ставка за користування кредитними коштами, то позивач вправі вимагати лише виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої та не повернутої суми кредитних коштів.

Вимоги позивача про стягнення іншої частини заборгованості є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на умовах укладеного сторонами договору.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню та з ОСОБА_1 на користь позивача належить стягнути лише заборгованість по кредиту в сумі 10355 гривень.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із ст.253 цього ж Кодексу перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Як роз`яснив у правовій позиції Верховний Суд України в постанові від 19.03.2014 року (справа №6-14 цс 14), відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, що визначає місячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Як вбачається з п.п.1.1.7.12 Умов та Правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 року №СП-2010-256, договір діє на протязі 12 місяців з моменту його підписання, якщо протягом цього строку одна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

Як вбачається з копії довідки АТ КБ «Приватбанк» №20180410/1126 від 21.11.2018 року (а.с.241 т.1, а.с.50 т.2) ОСОБА_1 згідно кредитного договору б/н від 01.06.2011 року отримував картки №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_5 та № НОМЕР_2 , строк дії останньої картки до березня 2018 року.

Судом встановлено, що ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з цим позовом 20.04.2018 року (а.с.2 т.1). Строк дії банківської картки закінчився у березні 2018 року. Ретельний аналіз цих обставин вказує на те, що позивач не пропустив строк звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості по кредиту. Тому суд не вбачає підстав для застосування строку позовної давності, як того вимагає відповідач ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно зі ст.215 цього ж Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Під час укладення договору б/н від 01.06.2011 року були дотримані вимоги ст.203 ЦК України, а також частин 1 та 2 ст. 207 ЦК України, оскільки всі умови договору викладені у письмовій формі на паперових носіях, а сам договір скріплений підписами обох сторін. З врахуванням наведеного, вказаний вище кредитний договір складається із анкети-заяви позичальника та умов та правил надання банківських послуг.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для визнання цього договору недійсним та вважає, що зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Також відсутні підстави для застосування строку позовної давності при вирішенні спірних правовідносин за зустрічним позовом, як того вимагає представник позивача, оскільки, виходячи з вимог ст.261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. А в даному випадку права відповідача ОСОБА_1 під час укладення договору щодо кредитування жодним чином порушені не були.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом був сплачений судовий збір в розмірі 1762,00 грн. (а.с.1 т.1), який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача в сумі 274 гривень 20 копійок пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.203, 215, ч.1 та ч.2 ст.207, ст.ст.253, 257, 526, 634, 638, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 12, 13, 81, 89, 141, 263-266, 273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» розташованого за адресою м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, р/р НОМЕР_4 , МФО №305299 заборгованість за кредитним договором у розмірі 10355 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» розташованого за адресою м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, р/р НОМЕР_4 , МФО №305299 судовий збір у розмірі 274 гривень 20 копійок.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання договору недійсним залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Чирка С.С.