Ухвала суду № 85091397, 18.10.2019, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/3418/19

Провадження № 1-кп/359/352/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2019 м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кабанячого Ю.В.,

при секретарі судового засідання Вітківському Є.О.

за участю:

прокурора Пророченко О.С.,

потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника потерпілого Гошко В.І., Клімова А.О.

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисників Воронцової Л.В., Санамян О.О.,Головкова О.М.,

провівши відкрите судове засідання кримінального провадження №12018110000000641 від 05.11.2018 з повною відео та аудіо фіксацією за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Кулинічі Харківської області, українця, громадянина України, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

встановив:

Прокурор Пророченко О.С. заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 обґрунтовуючи наступним.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02.09.2019 ОСОБА_3 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 31.10.2019 включно.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 закінчується, однак закінчити судовий розгляд кримінального провадження до цього часу не представляється можливим.

В той же час ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зникли та продовжують існувати і залишилася ймовірність за відсутності найсуворішого запобіжного заходу, що обвинувачений може змінити місце проживання та переховуватись від суду.

У обвинуваченого ОСОБА_3 відсутнє постійне місце проживання та будь-які стійкі соціальні зв`язки на території м. Бориспіль та Київської області, який зареєстрований та фактично проживає на території Харківської області, яка є приграничною зоною із Російською Федерацією та межує із самопроголошеними республіками ДНР та ЛHP, де має родину та міцні соціальні зв`язки, тобто у нього наявні всі можливості для уникнення відповідальності на території України шляхом виїзду за її межі як до Російської Федерації, так і самопроголошених республік ДНР та J1HP для подальшого переховування від суду.

Окрім цього, відповідно до інформації Державної прикордонної служби України обвинувачений ОСОБА_3 неодноразово здійснював виїзди за межі території України до Російської Федерації, через пункти пропуску «Гоптівка» та «Плетинівка», тобто він має фактичну можливість для перетину державного кордону та необхідну обізнаність у поведінці та правилах перебування в інших країнах з метою тривалого проживання за межами території України.

Враховуючи викладене, прокурор вважає, що під впливом тяжкості покарання у разі визнання ОСОБА_3 винним у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні (злочині), з метою уникнення покарання може переховуватись від суду.

Окрім цього існує ризик, передбачений п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_4 від 07.11.2019 встановлено, що ОСОБА_3 та його захисник, після ДТП, телефонували йому та впливали на нього заради зміни показань.

Зважаючи на те, що у судовому засіданні ще не допитано свідка ОСОБА_4 , прокурор вважає, що у обвинуваченого ОСОБА_3 , перебуваючи на волі, існує реальна можливість незаконно вплинути на свідка з метою зміни останнім своїх показів у суді, що, в свою чергу, призведе до неможливості встановити об`єктивну істину за фактом ДТП.

Встановлено, що запобігання ризикам переховування обвинуваченого від суду, унеможливлення незаконного впливу на свідка становить суспільний інтерес, який полягає в забезпеченні відправлення судочинства. Цей інтерес має превалююче значення та виправдовує продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку тримання під вартою.

В судовому засіданні клопотання підтримав.

Захисник Санамян О.О. просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строк тримання під вартою та просила задовольнити її клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.

В обґрунтування зазначила, що жодного доказу, що матеріали кримінального провадження не містять жодного доказу на підтвердження упередженого ризику - уникнення від кримінальної відповідальності. Після порушення кримінального провадження. ОСОБА_3 жодного разу не перетинав державний кордон України, а постійно знаходився в м.Харкові. Ризик втечі не може бути встановлений лише на основі суворості можливого покарання.

ОСОБА_3 не має будь-якого наміру переховуватися від суду, більш того місцем його проживання є АДРЕСА_1 , має міцні соціальні зв`язки, в тому числі наявність його родини. Він позбавлений можливості знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так як всі речові докази, які мають суттєве значення для справи, були вилучені. ОСОБА_3 не має потреби незаконно впливати на потерпілих, свідків, експерта так як під час досудового розслідування було допитано зазначених осіб та зроблений висновок експерта та не збирається не збирається вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.

Таким чином, характеризуючи особу обвинуваченого ОСОБА_3 немає підстав на даний час стверджувати про існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на запобігання яким спрямоване застосування виняткового запобіжного заходу - тримання під вартою. Наявність адміністративних правопорушень не є ризиками в розумінні вказаної статті.

Згідно до ч.1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у період доби. Домашній арешт може бути застосований до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. А тому, доцільність саме такого запобіжного заходу полягає в тому, що ОСОБА_3 до моменту затримання офіційно працював; мав та має постійне місце проживання; має міцні соціальні зв`язки, в тому числі наявність його родини; одружений, а тому повинен матеріально забезпечувати родину, а також є необхідність з`являтися до суду за викликом.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, відсутність ризиків, на які вказує прокурор, враховуючи позитивні характеристики та наявність досудової доповіді, просить обрати ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту чи в нічний час.

В судовому засіданні власне клопотання підтримала та просила його задовольнити.

Захисники Воронцова Л.В., Головков О.М. та обвинувачений ОСОБА_3 підтримали клопотання захисника Санамян О.О. та заперечували проти задоволення прокурора, так як вказане клопотання було подано ним з порушенням процедури, не за три години до судового засідання.

Представники потерпілих Гошко В.І., Клімов А.О. та потерпілі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , підтримали клопотання прокурора. Проти задоволення клопотання захисника ОСОБА_5 О.О. заперечували.

Суд заслухавши думку учасників процесу, прийшов до наступних висновків.

На думку суду, прокурор переконав про наявність вищевказаних ризиків, які на день розгляду справи не перестали існувати, а тому суд бере їх за основу. Проте прокурором було порушено процедуру зверненням до суду з даним клопотанням, тому суд відмовляє у його задоволенні.

Суд також враховує подані докази захисниками, щодо міцних соціальних зв`язків обвинуваченого, наявність місця проживання, сім`ї та місця роботи, а також характеристик. Проте не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу на даний час зважаючи на наступне.

Відсутні підстави для обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, так як може безпосередньо та через інших осіб вплинути на свідків, які ще не допитані в судовому засіданні, так як прокурором вказано на безпосередній факт впливу на свідка ОСОБА_4 під час досудового розслідування, який іншими учасниками не спростовується. Крім того є ризик переховування від суду під тягарем майбутнього покарання на території Російської Федерації, до якої неодноразово виїжджав через пропускний пункт Гоптівка, відповідно до довідки Державної прикордонної служби чи іншої держави.

Як роз`яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 17 листа №511-550/0/4-13 від 04.04.2013, розумність тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку в залежності від особливостей конкретної справи та причин, про які йдеться у рішеннях національних судів. Тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011).

Крім того, Європейський суду з прав людини наголошує, що вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризики перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. Небезпека настання таких ризиків може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, в якій його переслідують та міжнародними контактами.

Відповідно до вимог Директиви Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу щодо встановлення мінімальних стандартів забезпечення прав, підтримання та захисту жертв злочинів від 25 жовтня 2012, вказує на обов`язок держав здійснювати захист вразливих учасників кримінального процесу не лише від фізичного, а й від емоційного та психічного впливу.

Ймовірність впливу на потерпілих та свідків безпосередньо ОСОБА_3 чи через інших осіб, з великою ймовірністю залишаються існувати так як під час розгляду клопотань потерпілий ОСОБА_1 повідомив, що на минулому судовому засіданні, коли суд перебував у нарадчій кімнаті, обвинувачений ОСОБА_3 погрожував йому фізичною розправою. Дані обставини підтвердила потерпіла ОСОБА_2 Були допитані свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які підтвердили факт погрози потерпілому зі сторони обвинуваченого. Свідок ОСОБА_9 заперечила наявність погроз зі сторони ОСОБА_3 , проте підтвердила факт словесного конфлікту.

Зважаючи на викладене, суд вбачає негативний тиск на потерпілого зі сторони обвинуваченого.

Таким чином, застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості вчиненого, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, наявність міцних соціальних зв`язків за відсутності будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі, не встановлено.

Продовження дії запобіжного заходу відбудеться в даному випадку не «автоматично», а із встановленням і дослідженням питання про наявність та характер ризиків, які обґрунтовують доцільність та правомірність подальшого обмеження прав людини в кримінальному провадженні.

З урахуванням викладеного суд вважає, що тримання під вартою в даному випадку не виходить за межі розумного строку та не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, оскільки суспільний інтерес, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає над принципом поваги до особистої свободи. А тому, на даний час, підстав для застосування іншого запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 , не пов`язаного з триманням під вартою, суд не вбачає.

Безумовно, ступінь вказаних ризиків не зменшився, менш суворий запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, навіть із застосуванням електронних засобів контролю, об`єктивно не спроможний запобігти наведеним ризикам.

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, що спричинив загибель людини. В такому випадку суд не вбачає підстав для застосування визначення застави обвинуваченому.

Відповідно до Рішення Конституційного суд України від 23 листопада 2017 у справі № 1-28/2017, ухвала про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може бути оскаржена протягом семи днів.

Керуючись ст.ст. 331, ч.2 ст.376 КПК України, суд,

ухвалив:

У задоволенні клопотання прокурора Пророченка Олександра Сергійовича про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 - відмовити.

У задоволенні клопотання захисника Санамян Ольги Олегівни щодо застосування обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - відмовити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до 24 год. 16.12.2019 включно, утримуючи його у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом семи днів до Київського апеляційного суду.

Повний текст ухвали буде проголошено о 08:30 год. 22.10.2019.

Головуючий суддя Ю.В. Кабанячий