Рішення № 85090172, 21.10.2019, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/1896/19

Провадження №2/278/1071/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2019 року суддя Житомирського районного суду Житомирської області Зубчук І.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди завданої ушкодженням здоров`я та злочином,-

В С Т А Н О В И В:

Виклад позиції позивача.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди завданої ушкодженням здоров`я та злочином.

Позов мотивований тим, що 15 лютого 2017 року близько 14 години у дворі будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 умисно наніс потерпілому ОСОБА_1 близько п`яти ударів кулаком кожної руки в область голови та обличчя, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді синців у навколо орбітальних ділянках, садна на обличчі, крововиливу верхньої губи, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

За час лікування позивачем було витрачено кошти в сумі 13848,60 гривень.

Окрім матеріальної шкоди позивач зазнав і моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, які отримані в наслідок травм, весь уклад його життя змінився, чим порушився його спокій та нормальний спосіб життя, внаслідок чого позивач зазнав моральних збитків, які оцінює у розмірі 200 000 гривень.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 27 серпня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.34-35).

Представник позивача отримав ухвалу про відкриття провадження у справі, відповідач отримав пакет документів, що підтверджується матеріалами справи (а.с.68).

Клопотань від учасників процесу про розгляд справи у поряду загального позовного провадження не надходило.

25 вересня 2019 року на адресу суду надійшло заперечення відповідача на позов (а.с.38-41).

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.8 ст.178 ЦПК України).

Оскільки, відповідно до вимог ст.279 ЦПК України, справа в порядку спрощеного позовного провадження розглядається без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, то, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд, розглянувши позовну заяву позивача у справі, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.

Як вбачається зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються вимогами ст.ст. 23, 1166, 1167, 1168 ЦК України, чинними на день їх виникнення.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 лютого 2017 року близько 14 години у дворі будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 умисно наніс потерпілому ОСОБА_1 близько п`яти ударів кулаком кожної руки в область голови та обличчя, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді синців у навколо орбітальних ділянках, садна на обличчі, крововиливу верхньої губи, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 22 лютого 2019 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.125 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (а.с.24-25).

Частиною 6 ст.82 ЦПК України визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму ВСУ №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

З абзацу 1 п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 31.03.1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, стягнення безпідставно нажитого майна» (з наступними змінами) та абзацу 1 п.2 постанови Пленуму ВСУ №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» вбачається, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, в повному обсязі.

На підставі ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з п.10 ч.1 ст.56 КПК України потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч.7 ст.128 КПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Згідно із наданих копій квитанцій про придбання ліків, суд задовольняє позовну вимогу в межах доведеності про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 13848 гривень 60 копійок (а.с.5-16).

Відповідно до п.9 ч.2 ст.16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодуванням моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб; моральна шкода може полягати, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до ст.23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Щодо глибини душевних страждань позивача ОСОБА_1 то на думку суду, такі страждання були присутні, оскільки внаслідок нанесення тілесних ушкоджень, які в його віці (66 років) могли бути фатальними та завдати йому невідворотних наслідків, які потребують реабілітації, порушено звичайний спосіб життя, щоденні думки та спогади про наслідки події, страх можливого її повторення, тривога, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, нервозність, дратівливість, реакція замикання, а тому такі дії відповідача дійсно призвели до фізичних та моральних страждань, негативних емоцій і переживань позивача.

Тому, виходячи із вищезазначеного, керуючись вимогами розумності і справедливості, суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди, із врахуванням розміру, заявленого позивачем, повинен бути встановлений судом на рівні 5000 гривень.

Таким чином, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, підлягають до часткового задоволення.

Згідно зі ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1921 грн. судових витрат за надання правничої допомоги.

На підставі викладеного, керуючись ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.1166, 1167, 1177, 1195 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 82, 89, 133, 137, 141, 263- 265, 280-282 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 13848 гривень 60 копійок та моральної шкоди в розмірі 5000 гривень а всього на загальну суму 18848 гривень 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1921 гривня.

Рішення може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклик) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: І. В. Зубчук