Рішення № 85090049, 21.10.2019, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/5116/14-ц Провадження № 2/0274/65/19

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.19 р.м. Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Корбут В.В. (далі – Суд),

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовомОСОБА_1 доТовариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівське АТП-11837", представником якого є ОСОБА_2 ,провстановлення права на безоплатний проїзд як інваліда війни, зобов`язання вчинити дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2014 р. ОСОБА_1 звернувся з вказаним позовом, у якому просить відновити його право на безоплатний проїзд автобусами міських і приміських маршрутів м. Бердичева, зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Бердичівське АТП-11837" (далі – Товариство) на всіх автостанціях у м. Бердичеві біля кожної білетної каси з продажу проїзних квитків, у кожному приміському і міському автобусі вивісити копії Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та інші нормативно-правові акти і закони, що стосуються надання безоплатного проїзду в автобусах пільговим категоріям громадян України, визнати безпідставну відмову Товариства провести перерахунок оплати за проїзд із врахуванням пільги у розмірі 100% протиправною та стягнути з Товариства грошову компенсацію за умисно заподіяну матеріальну шкоду у розмірі 2,50 грн., зобов`язати Товариство публічно перед усіма людьми в автобусі принести йому вибачення за вчинені образи і приниження людської гідності, відновити його законне право як інваліда війни на безоплатний проїзд в автобусах м. Бердичева, стягнути з Товариства на його користь компенсацію за заподіяну моральну шкоду у розмірі 3 000,00 грн.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 на підставі статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на безоплатний проїзд усіма видами пасажирського транспорту та автобусами приміських та міжміських маршрутів, однак 20.08.2014 р. близько 18:00, 29.08.2014 р. близько 11:00 водій автобуса марки "Газель", д.н.з. НОМЕР_1 , що слідував по маршруту № 6 пл. Седлецька – Червона Гора, відмовився надати йому безкоштовний проїзд, безпідставно вимагав гроші за проїзд.

Товариство проти позову заперечило та просило відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що ОСОБА_3 не довів, що йому після пред`явлення посвідчення особи, яка має право на пільговий проїзд, працівниками Товариства було відмовлено у наданні безоплатного проїзду (а. с. 36 – 37).

Ухвалою від 15.09.2014 р. було відкрито провадження у справі.

Ухвалою від 30.06.2015 р. провадження у справі було зупинено за заявою ОСОБА_1 у зв`язку з його тривалою хворобою.

Ухвалою від 14.12.2017 р. справу було прийнято до провадження суддею Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Замегою О.В.

Ухвалою від 13.02.2018 р. справу було прийнято до провадження суддею Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Скибою М.М.

Ухвалою від 06.06.2018 р. провадження у справі було зупинено за заявою ОСОБА_1 у зв`язку з його тривалою хворобою.

Ухвалою від 14.02.2019 р. справу було прийнято до провадження Судом та відновлено провадження у справі, проте у зв`язку з надходженням заяви про відвід провадження було зупинено до вирішення питання про відвід.

Ухвалою від 26.09.2019 р. провадження у справі відновлено.

Судом з`ясовано, що ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 (зворотній бік а. с. 33).

Таким чином ОСОБА_1 станом на серпень 2014 р. мав право на, зокрема, безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання, що було передбачено пунктом 7 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції, чинній у серпні 2014 р.

З заперечень Товариства вбачається, що воно не заперечує проти того, що в серпні 2014 р. дійсно було перевізником за маршрутом № 6 пл. Седлецька – Червона Гора.

Між тим, ОСОБА_1 не довів, що 20.08.2014 р. близько 18:00 та 29.08.2014 р. близько 11:00 водій автобуса марки "Газель", д.н.з. НОМЕР_1 , що слідував по маршруту № 6 пл. Седлецька – Червона Гора, відмовився надати йому безкоштовний проїзд, а саме – будь-яких доказів на підтвердження цих обставин ОСОБА_1 не подав.

Відповідно до частини третьої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічна за змістом норма була чинною на момент звернення ОСОБА_1 з позовом, а саме – частина третя статті 10 Цивільного процесуального кодексу України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином ОСОБА_1 не доведено обставин, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.

При цьому Товариство на підтвердження своїх заперечень надало письмові пояснення від 19.09.2019 р. водія ОСОБА_4 , з яких випливає, що 20.08.2014 р., рухаючись по маршруту № 6 пл. Седлецька – Червона Гора, біля 18:08 на зупинці "Лікарня" до нього зайшов пільговик, він в ввічливій формі попросив його пред`явити посвідчення, яке надає право пільгового проїзду, на що пасажир відреагував неадекватно, почавши ображати і погрожувати звільнити з роботи, а потім вийшов з маршрутки. 29.08.2014 р. він знову працював водієм на тому ж маршруті, але ніяких інцидентів у той день не відбулось (а. с. 38).

Також Суд зазначає, що законодавством України не передбачено обов`язку перевізника (у даному випадку – Товариства) вивішувати копії Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та інших нормативно-правових актів і законів, що стосуються надання безоплатного проїзду в автобусах пільговим категоріям громадян України, на автостанціях за маршрутом перевезення біля кожної білетної каси з продажу проїзних квитків, у кожному приміському і міському автобусі, як цього вимагає ОСОБА_1 у позові.

Враховуючи викладене Суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки той не довів, що мали місце дії (бездіяльність) Товариства, на які він посилається, і що цими діями (бездіяльністю) йому було завдано матеріальної та моральної шкоди.

Керуючись статтями 141, 258, 259, 263 – 265 Цивільного процесуального кодексу України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , відомості про РНОКПП у матеріалах справі відсутні) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівське АТП-11837" (13312, Житомирська область, м. Бердичів, вул. Варварівська, 4, код ЄДРПОУ 03116751) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення у письмовій формі до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Корбут