Рішення № 85089614, 21.10.2019, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/4598/19

Провадження 2/206/1185/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2019 року Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Кушнірчука Р.О.,

при секретареві Савченко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження у відповідності до ст. 247 ЦПК України цивільну справу за позовом Військової частини А1035 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди за втрату військового майна переданого у користування, –

ВСТАНОВИВ:

Командир Військової частини А1035 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача суму спричиненої матеріальної шкоди у розмірі 67598,61 гривень.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що наказом командира військової частини - польова пошта В0136 від 15 листопада 2016 року № 268 солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини та призначено на посаду номера обслуги гранатометного відділення взводу бойового забезпечення 2 розвідувальної роти. Будучи військовослужбовцем Збройних Сил України солдат ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХІУ, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 №551-ХІУ (далі Статутів), зобов`язаний, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, не допускати протиправних дій, берегти державне майно. Проте, солдат ОСОБА_1 , діючи із порушенням зазначених вище вимог законодавства, вчинив втрату (розкрадання) державного військового майна (речове майно), яке було видано військовослужбовцю у користування, чим заподіяв матеріальну шкоду державі в особі військової частини А1035. Необхідність стягнення матеріальної шкоди заподіяною протиправними діями Відповідача зумовлена: самовільним залишенням військової частини військовослужбовцем з 30 березня 2017 року по 07 серпня 2017 року та з 04 вересня 2017 року по теперішній час, у зв`язку із чим їм не здано та вважається втраченим речове військове майно, яке було видане у користування. таким чином солдат ОСОБА_1 недбало виконував свої службові обов`язки та вчинив втрату майна речової служби, яку було видане йому для користування, внаслідок чого військові частині спричинено майнову шкоду, яку позивач просить стягнути з відповідача, з урахуванням кратності, відповідно до Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі.

Ухвалою суду від 29 серпня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду порядку спрощеного позовного провадження.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність, позов підтримав, просить задовольнити позов у повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, вважається таким, що повідомлений належним чином, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання, причина неявки суду не відома, а тому у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд з погодження позивача, ухвалює заочне рішення у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що наказом командира військової частини - польова пошта В0136 від 15 листопада 2016 року № 268 солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини та призначено на посаду номера обслуги гранатометного відділення взводу бойового забезпечення 2 розвідувальної роти, який прибув із Дніпропетровського РВК м. Дніпро для подальшого проходження військової служби з 15 листопада 2016 року зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення, на котлове забезпечення – з 16 листопада 2016 року (а.с.5).

Відповідач ОСОБА_1 під час проходження військової служби у користування отримав військове майно, факт видачі якого підтверджується: Роздавально-здавальною відомістю №328 від 23.11.2016, найменування: бронежилет «Корсар» МЗс -1 - 4 , шолом кевларовий 1М; Роздавально-здавальною відомістю №316 від 21.11.2016, найменування: казанок; Роздавально-здавальною відомістю №351 від 14.12.2016, найменування: мішок спальний зимовий; Роздавально-здавальною відомістю №299 від 16.11.2016, найменування: мішок спальний літній; Роздавально-здавальною відомістю №332 від 29.11.2016, найменування: костюм маскувальний зимовий, чохол до шолому (а.с.7-11).

Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.06.2018 (справа 183/3783/17) ухвалено визнати ОСОБА_1 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки та звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.

Також вироком встановлено, що 30березня 2017 року ОСОБА_1 , діючи умисно та з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, самовільно залишив військову частину польова пошта В0136 без поважних причин, свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, не приймаючи заходів для повернення до військової частини, про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв (а.с.4).

Суду надано довідку-розрахунок №28 від 16.08.2017 у відповідності до якої на утримання з солдата ОСОБА_1 видане речове майно на суму 8114,70 гривень.

Згідно цього ж розрахунку вартість втраченого майна, з урахуванням кратності складає 67598,61 гривень (а.с.6).

Витягом з книги грошових стягнень і нарахувань військової частини А1035 від 26.07.2019 р. № 1480 вбачається про відсутність здійснення утримання з солдата ОСОБА_1 будь-яких грошових сум на відшкодування шкоди завданої державі внаслідок втрати (розкрадання) речового майна військової частини А1035 (а.с.12).

До правовідносин, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне застосувати наступні норми права.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до пунктів 13,14 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі: умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій; приписки у нарядах та інших документах фактично невиконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах; заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані; дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину; недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.

Військовослужбовці за шкоду заподіяну розкраданням, марнотратством або втратою інвентарних речей несуть матеріальну відповідальність у кратному розмірі вартості цього майна.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.1995 року №880 "Про затвердження Переліку військового майна, нестача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості", інвентарні речі відшкодовуються у 5-ти кратному співвідношенні його вартості.

Відповідно до п. 31 Положення, у разі звільнення у запас або у відставку чи вибуття із військової частини винної особи (винних осіб) до прийняття рішення про стягнення з неї заподіяної шкоди командир (начальник) військової частини у порядку, встановленому чинним законодавством, подає цивільний позов до суду на суму заподіяної цією особою шкоди.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути суму не відшкодованої матеріальної шкоди за втрату військового майна, у розмірі 67598,61 гривень.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, то у відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1921,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 12, 141, 228-229, 258-260, 263 -265, 268, 280-283 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов Військової частини А1035 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди за втрату військового майна переданого у користування – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ) на користь Військової частини А1035 (код 24982143, місцезнаходження: Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Черкаське) матеріальну шкоду за втрату військового майна, переданого у користування, у розмірі 67598,61 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1921,00 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто Самарським районним судом м. Дніпропетровська за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України подається до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя: Р.О. Кушнірчук