Рішення № 8508947, 02.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/6902.03.10 За позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» До           Товариства з обмеженою відповідальністю «Госптовари»

Про           стягнення 2865,62 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Ковальчук В.М. –по дов. № 155/1/11-07 від 11.01.2010

Від відповідача не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Госптовари» 2865,62 грн. основного боргу по орендній платі, який виник внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору оренди нерухомого майна № 0427 від 01.07.2000 в редакції змін № 03/1266 від 17.12.2003.

Відповідач в засідання суду не з’явився, письмовий відзив на позов не надав, не виконав вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 10.02.2010.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Ухвала суду надсилалась за адресами, що зазначені в позовній заяві : за юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України станом на 01.02.2010 : м. Київ, пр.-т Лісовий, 39 та за адресою об’єкта оренди: м. Київ, пр.-т Лісовий, 39 літер А.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засідання 02.03.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою представника позивача, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.07.2000 між Управлінням майном та орендних відносин Ватутінської районної у місті Києві державної адміністрації (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Госптовари»(орендар) було укладено договір № 0427 оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) (далі –договір).

Рішенням Київської міської ради № 208/1642 від 27.12.2001 «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва»(із змінами та доповненнями рішенням Київради від 26.12.2002 № 220/380) затверджено перелік об’єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва згідно з додатком 1.

Згідно цього переліку нежилий будинок № 39 на просп. Лісовому віднесено до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 347 від 22.02.2002 «Про закріплення нежилих будинків та приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва»(із змінами згідно розпорядження від 08.05.2003 № 782) на виконання рішення Київської міської ради № 208/1642 від 27.12.2001 «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва»нежилий будинок № 39 на просп. Лісовому закріплено на праві повного господарського відання за КП «Київжитлоспецексплуатація».

17.12.2003 між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Госптовари»було внесено зміни і доповнення до договору оренди № 0427 від 01.07.2000 виклавши його в новій редакції.

Відповідно до п. 1.1. договору в редакції змін орендодавець (позивач) на підставі

на підставі ч. 1 ст.23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», протоколу засідання міської комісії по розгляду питань щодо використання нерухомого майна (приміщень, будівель, споруд) комунальної власності територіальної громади м. Києва від 09.07.2002 № 5 пункт 23 та договору оренди з Управлінням майном та орендних відносин Ватутінської районної у м. Києві державної адміністрації від 01.07.2000 № 0427 передає, а орендар приймає в оренду нежиле приміщення (будівлю, споруду), вартість якого визначена експертним шляхом, на проспекті Лісовому, 39 загальною площею 276,60 кв. м, в т.ч. на 1 поверсі

для розміщення магазину госптоварів.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди за період з 01.12.2007 до 10.01.2008, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 2865,62 грн. 6

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 6.2. договору в редакції змін встановлено, що строк дії договору встановлений з 17.12.2003 до 25.02.2007.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2007 у справі № 3/422 задоволено позовні вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»та виселено Товариство з обмеженою відповідальністю «Госптовари»з нежитлового приміщення загальною площею 276,60 кв. м., що розташовано за адресою м. Київ, просп. Лісовий, 39-А повернувши зазначене приміщення Комунальному підприємству «Київжитлоспецексплуатація».

Вищезазначене рішення суду було виконано 10.01.2008 про що свідчить акт державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві про звільнення приміщення боржником в добровільному порядку та передачу його Комунальному підприємству «Київжитлоспецексплуатація».

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно п. 1.3. договору в редакції змін за користування орендованим приміщенням оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, місячний розмір якої, на момент початку дії договору, становить 1242,12 грн.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць. Податок на додану вартість сплачується орендарем окремо від орендної плати у розмірах та порядку, визначених чинним законодавством України.

Відповідно до п. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов‘язання сторін припиняються.

Разом з цим, пункт 3 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі розірвання договору зобов'язання припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором.

Так пунктом 6.3. договору встановлено, що за час фактичного користування об‘єктом оренди після припинення дії даного договору до передачі приміщення за актом, орендар зобов‘язаний внести плату за користування приміщенням в розмірі орендної плати.

Отже, умовами договору передбачено, що зобов‘язання орендаря по сплаті орендних платежів припиняються лише по поверненню орендованого приміщення.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 1.4. договору орендар повинен сплачувати орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Всупереч вищеназваному договірному зобов’язанню відповідач не виконав своїх обов’язків в частинні внесення плати за оренду нежитлового приміщення, в результаті чого виникла заборгованість за період з 01.12.2007 по 10.01.2008 (дата виселення), що становить 2865,62 грн.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»однією із істотних умов договору оренди та основним обов’язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначається, що орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 2.3. договору орендар зобов‘язався вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі, незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 2865,62 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Госптовари»(м. Київ, просп. Лісовий, 39, код ЄДРПОУ 23727561) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»(м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, код ЄДРПОУ 03366500) 2 865 (дві тисячі вісімсот шістдесят п‘ять) грн. 62 коп. боргу по орендній платі, 102 (сто дві) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяВ.В. Сівакова Рішення підписано 04.03.2010.