Рішення № 8508934, 02.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/7202.03.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Сузір‘я» До           Малого приватного підприємства «Аква»

Про           стягнення 253450,30 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Силаєва Л.Ю. –по дов. № б/н від 22.02.2010

Від відповідача          не з‘явився

СУТЬ СПОРУ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Сузір‘я»про стягнення з Малого приватного підприємства «Аква»202572,43 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 9698,15 грн. та 41179,72 грн. збитків від індексу інфляції за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору купівлі-продажу № 56 від 01.03.2008.

Відповідач в судове засідання не з’явився, у письмовому відзиві на позов, поданому через відділ діловодства суду 01.03.2010, позов визнає в повному обсязі, посилаючись на те, що дійсно отримав від позивач товар на суму 202572,43 грн. Зазначає, що відповідач на сьогоднішній день знаходиться в дуже скрутному становищі і не може розрахуватись з позивачем. Оскільки відповідач визнає позов позивача в повному обсязі просить суд розглядати справу за наявними в ній матеріалами без участі представника відповідача.

В судовому засідання 02.03.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою представників позивача, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.03.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Сузір‘я»(продавець) та Малим приватним підприємством «Аква»(покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 56 (далі - договір).

Згідно з п. 3 ст. 510 Цивільного кодексу України якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов’язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Пунктом 3.1. договору визначено, що розрахунки за товар, що поставляється, здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на протязі 30 календарних днів з моменту постачання товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було виконано зобов’язання по договору та поставлено відповідачу товар на загальну суму 247104 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: №РН-0234 від 30.06.2008 на суму 123552 грн. та № РН-0260 від 28.07.2008 на суму 123 552 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, –за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як свідчать матеріали справи відповідач в порушення умов договору, не виконав свого обов’язку покупця, плату за отриманий товарі повністю не вніс, в результаті чого виникла заборгованість, яка за розрахунками позивача та неоспореним відповідачем згідно підписаного обома сторонами акту звірки взаєморозрахунків від 27.10.2009, складає 202572,43 грн.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 202572,43 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач в порушення умов договору у визначені строки оплату за отриманий товарі не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по оплаті за отримане майно, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь з відповідача 9698,15 грн. –3 % річних та 41179,72 грн. збитків від індексу інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 9698,15 грн. –3 % річних та 41179,72 грн. збитків від індексу інфляції (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Сузір‘я»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства «Аква»(м. Київ, пр.-т Оболонський, 28-Г, код ЄДРПОУ 23726067) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Сузір‘я»(м. Київ, пр.-т Радянської України, 11, кв. 114, код ЄДРПОУ 33548860) 202 572 (двісті дві тисячі п‘ятсот сімдесят дві) грн. 43 коп. основного боргу, 41 179 (сорок одну тисячу сто сімдесят дев‘ять) грн. 72 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 3% річних в сумі 9 698 (дев‘ять тисяч шістсот дев‘яносто вісім) грн. 15 коп., 2 534 (дві тисячі п‘ятсот тридцять чотири) грн. 50 коп. витрат по сплаті держмита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяСівакова В.В. Рішення підписано 04.03.2010