Рішення № 8508905, 03.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 13/44003.02.10 За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської

державної адміністрації) "Київреклама"

до Приватного підприємства "Медстом"

третя особа Голосіївську районну в місті Києві раду

про стягнення заборгованості 8 962,11 грн.

за зустрічним позовом Приватного підприємства "Медстом"

до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської

державної адміністрації) "Київреклама"

про визнання недійсним договору

Суддя Курдельчук І. Д.

Представники сторін:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом) Мошенець Д.М. –дов. № 196-8672/1/КР

від 31.12.2009 р., Шмагалов О.В. дов.№196-6438/кр від25.08.09 р.

від відповідача (позивача за зустрічним позовом) Корюковець Д.Г. - директор

від третьої особи Боженко Д.Є дов.№79-д 02.04.09 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

КП «Київреклама»у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з ПП «Медстом»суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 8962,11 грн. (7083,11 грн. основного боргу + 1313,56 грн. інфляційних втрат, 254,84грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 310,60 грн. пені).

Крім того просить стягнути 102,00грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.

Позов мотивований неналежним виконанням в частині оплати умов договору №873/ТК від 01.07.05 на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення об’єкту (-ів) зовнішньої реклами (ОЗР).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.09 прийнято позовну заяву до провадження, сторони зобов’язано надати документи та вчинити дії, справу №13/440 призначено до розгляду на 12.11.09.

12.11.09 в судовому засіданні ПП «Медстом» в особі директора повідомило, що має аналогічні правовідносини з Голосіївською районною в місті Києві радою, яка є власником будівлі № 48 по проспекту 40-річчя Жовтня в місті Києві, плату вносить на рахунок структурного підрозділу Голосіївської райради.

В судове засідання КП «Київреклама»повноважних представників не направило, вимог ухвали суду не виконав, розгляд справи був відкладений на 30.11.09

30.11.09 з’явились представники КП «Київреклама», ПП «Медстом», та Голосіївської районної в місті Києві ради.

ПП «Медстом»надав відзив, представник Голосіївської райради –пояснення. Через невиконання вимог ухвал суду КП «Київреклама»неподанням витребуваних документів, господарський суд, відклав розгляд справи на 11.12.09 та витребував нові докази у справі.

08.12.09 ПП «Медстом» подав зустрічну позовні заяву про визнання недійсним договору.

Позов мотивований тим, що ПП «Медстом»укладаючи оспорювань угоду не розумів значення свої дій, оскільки вважав, що умови договору визначають лише право на розміщення ОЗР з отриманням Дозволу, і позивач безпідставно, використовуючи майно третьої особи, нараховує і стягує плату.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.09 зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

11.12.09 вимоги ухвали суду виконані не у повному обсязі, наслідком чого стало відкладення розгляду справи до 14.01.10. За клопотанням сторін строк вирішення спору продовжений, як це передбачено ст.69 ГПК України.

14.01.10 з’явився представник КП «Київреклама», повідомив, що зустрічну позовну заяву КП «Київреклама»не отримувало, відзив на неї надати не може. Представники ПП «Медстом»та третьої особи повноважних представників не направили. Вимоги ухвали суду учасниками судового процесу не виконано, розгляд справи відкладений на 03.02.10.

В ході розгляду справи представники КП «Київреклама»підтримали вимоги первісного позову, зазначивши, що між сторонами укладений договір №873/ТК від 01.07.05 з додатковими угодами і додатками, відповідно до яких КП «Київреклама»виставляє рахунки, а ПП «Медстом»їх не оплачує, що порушує його права і стосується його обов’язків. В зустрічному позові просив відмовити через його безпідставність.

Водночас представник КП «Київреклама»пояснив, що припинення дії договору здійснюється лише за попередньою письмовою заявою Розповсюджувача реклами шляхом укладення угоди про розірвання договору на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення об’єкту (-ів) зовнішньої реклами (ОЗР).

ПП «Медстом»надав відзив, і в судовому засіданні його представник надав пояснення відповідно до яких заперечив проти первісного позову вказавши, що після укладення договору №873/ТК на отримання права розміщення ОЗР і оформлення дозволу позивачем, ПП «Медстом»уклав договір з Голосіївською районною в місті Києві радою - власником будівлі на якій розміщено ОЗР і саме власнику сплачує за розміщення рекламної вивіски ПП «Медстом»до умов договору №12/12/2006 від 25.12.06, крім того, неодноразові звернення до позивача про розірвання договору в порядку визначеному договором №873/ТК результату не дали.

Також, ПП «Медстом»просив задовольнити зустрічний позов і визнати недійсним договір №873/ТК з підстав відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності у КП «Київреклама»для укладення договорів про передачу об’єктів комунальної власності територіальної громади Голосіївського р-ні міста Києва та відсутністю фактичного виконання КП «Київреклама»договору в частині передачі місця для розміщення ОЗР.

Голосіївська районна в місті Києві рада заперечувала проти первісного позову та підтримала позовні вимоги за зустрічною позовною заявою, вказавши, що будівля № 48 по проспекту 40-річчя Жовтня в місті Києві належить до комунальної власності територіальної громади району, КП «Київреклама»права на розпорядження цим майном не отримувало, і розпоряджатись ним не може, в тому числі і для розміщення на її стіні будівлі ОЗР.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представників учасників судового процесу ознайомлено з їх правами та обов’язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 28, 27, 81-1 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд –

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України “Про рекламу” розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі Типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Такими правилами є Типові правила розміщення зовнішньої реклами, затверджені постановою Кабінету міністрів України № 2067 від 29.12.03, а також Порядок розміщення об'єктів зовнішньої реклами у м. Києві, затверджений розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 02.12.02. № 2159.

Для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільською, селищною, міською радою може утворюватися відділ, управління або уповноважуватися установа, організація (робочий орган - ТО “Київреклама”) (п. 5 Типових правил).

Госпрозрахункова організація “Київреклама” уповноважена виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) на виконання функцій з оформлення та реєстрації дозволів на розміщення зовнішньої реклами у м. Києві, укладення договорів з розповсюджувачами зовнішньої реклами та інших відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 15.07.2002 року № 1395 “Про затвердження Положення госпрозрахункової організації “Київреклама”.

Пунктом 32 Типових правил та п. 5.2. Порядку передбачено, що місця для розташування об'єктів зовнішньої реклами, які перебувають в комунальній власності, надаються розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі укладеного з ГО “Київреклама” договору.

Щодо первісного позову.

01.07.05 між ГО «Київреклама»та ПП «Медстом»укладений договір №873/ТК, за умовами якого позивач надає відповідачеві право на тимчасове користуванням місцями за адресами згідно з додатками, які є невід’ємними частинами даного договору, на підставі погодженої у встановленому порядку дозвільної документації на розміщення об’єктів зовнішньої реклами, а відповідач зобов'язався використовувати надані місця за цільовим призначенням, здійснювати оплату за право користування місцями та звільнити у триденний термін місця після закінчення дії дозволу та/або даного договору.

За своєю правовою природою між сторонами виникли правовідносини елементом яких оренда.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що дозвіл на розміщення об’єкту зовнішньої реклами є невід’ємною частиною даного договору.

Додатком №1 від 01.07.05 сторонами погоджена адресна програма для розташування об’єктів зовнішньої реклами, а саме: Голосіївський р-н, просп.40-річчяЖовтня, 48.

Головним управлінням з контролю за благоустроєм та зовнішнім дизайном міста Києва відповідно до протокольного рішення КМДА від 22.12.05 №21 виданий ПП «Медстом»дозвіл на розміщення об’єкта зовнішньої реклами №00745-03 (строк дії дозволу по 31.12.2010).

Згідно з п. 4.1. договору розмір плати за право тимчасового користування місцем для розташування об’єкту зовнішньої реклами встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та сплачується відповідачем на підставі рахунків –фактур, наданих позивачем.

Згідно з пунктом 4.5 договору плата за право тимчасового користування місцями для розміщення ОЗР сплачується щомісячно, не пізніше 20 числа поточного місяця.

Відповідно до рішення ІІІ сесії V скликання Київської міської ради від 28.09.06 №8/65 Госпрозрахункову організацію “Київреклама” реорганізовано в Комунальне підприємство «Київреклама».

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих сторонами доказів вбачається, що КП «Київреклама»виконало в повному обсязі зобов’язання, покладені на нього договором.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Як визначено ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Додатком №1 від 01.07.05 до договору №873/ТК було встановлено плату за право тимчасового користування місцями для розміщення ОЗР в розмірі 120,00грн. без ПДВ на місяць.

Долучені КП «Київреклама»до позовної заяви і договору №873/ТК додаткова угода №873-1 до договору за право тимчасового користування місцями для розміщення ОЗР №873 від 01.07.03 від 07.03.05 та додаток № 1 до договору за право тимчасового користування місцями для розміщення ОЗР №873 від 01.07.03 не прийняті судом як докази в цій справі оскільки не стосуються договору №873/ТК від 01.07.05 на право тимчасового користування місцями для розміщення ОЗР.

КП «Київреклама»було виставлено ПП «Медстом»рахунки –фактури (містяться в матеріалах справи) за грудень 2006 року –вересень 2009 року на загальну суму 7083,11 грн.

ПП «Медстом»належним чином не виконував свої зобов’язання за договором, плату за договором про право розміщення об’єкту зовнішньої реклами не сплачував за період з грудня 2006 року і до часу вирішення даного спору.

У зв’язку з чим виникла заборгованість у сумі 7083,11 грн.

На підставі ч.1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

До загальних засад господарського й цивільного законодавства віднесено свободу договору, суть якої полягає в тому, що сторони є вільними у виборі предмету договору, визначенні зобов’язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ст.67 ГК України, ст.627 ЦК України).

Відповідно до п.7.8 договору він може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою Робочого органу з обов’язковим повідомленням Розповсюджувача зовнішньої реклами не пізніше ніж за п’ять робочих днів до розірвання у випадках передбачених п 7.6.1.- 7.6.10, 7.7 цього договору, а також з інших підстав, передбачених нормами чинного законодавства.

ПП «Медстом»зверталось до КП «Київреклама»з листами від 12.12.06 та 04.08.08 в яких зазначало про укладення договору з Голосіївською райрадою і наполягало на розірванні договору №873/ТК, проте листи залишені без належного реагування.

Представник КП «Київреклама»в судовому засіданні пояснив, що такі листи підприємство не отримувало.

Зобов’язання суду КП «Київреклама»про надання інформації про розгляд листа ПП «Медстом», який у підприємстві зареєстрований за вхідн. № 9386 від 04.08.08 залишене без виконання, що є порушенням ст.4-5 ГПК України.

Відповідно до положень п.7.6, п.7.6.3 договору його дія припиняється внаслідок наявності заборгованості Розповсюджувача зовнішньої реклами більше ніж за три місяці.

Господарський суд дійшов висновку про безпідставне ототожнення інститутів розірвання договору та його припинення.

Положення ст.627 ЦК України встановлюють, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів.

Згідно до ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно до положень ст.ст. 173, 174 ГК України дії суб’єктів господарювання розглядаються в якості підстав виникнення господарського зобов'язання, в силу якого зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку (ст. 175).

На таких підставах правом вимоги виконання обов’язку зобов’язаною стороною має лише управнена сторона внаслідок вчинення певної господарської дії на користь другої сторони.

У цьому зв’язку визначальним є факт існування майново-господарського зобов’язання сторін, в якості підстави виникнення якого КП «Київреклама»розглядається договір від 01.07.05 №873/ТК.

Згідно з ч.7ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов’язання сторін, що виникли на основі цього договору. Оскільки змістом зобов'язання є права і обов'язки сторін, то поняття "строк договору" та "строк дії договору" є тотожними.

Згідно з ч.3ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити, зокрема, строк дії договору. Отже, строк дії господарського договору є його істотною умовою. Разом з тим слід мати на увазі, що строк дії договору, який сторони зобов’язані погодити, не обмежений будь-якими часовими проміжками або вказівками на події. Тому сторони можуть визначити, що договір діє до припинення прав та обов’язків, які з нього виникли.

Отже, сторони домовились про припинення договору у випадку наявності заборгованості більше ніж за три місяці.

Втім, в частині невиконаних зобов’язань за ці три місяці договір є чинним до повного його виконання боржником.

Виставлені КП «Київреклама»ПП «Медстом»після припинення дії договору №873/ТК на право тимчасового користування місцем для розташування об’єкта зовнішньої реклами від 01.07.05, тобто починаючи з 01.03.07, коли фактично договір припинив свою дію і між сторонами були відсутні цивільні правовідносини щодо тимчасового користування місцями для розташування об'єктів зовнішньої реклами.

Оскільки станом на 01.03.07 договір від 01.07.05 № 873/ТК припинив свою дію та продовжений не був, правові підстави для стягнення з відповідача платежів, нарахованих на підставі цього договору у період з 01.03.07 по 20.10.09 відсутні.

Водночас зобов’язання ПП «Медстом»з оплати за період з 20.12.06 по 20.02.07 (за лютий 2007 року включно) не припинено і стягненню підлягають грошові кошти за період перших трьох місяців до припинення дії договору.

Відповідачем вказані вище рахунки сплачено не було, його заборгованість перед позивачем за договором №873/ТК станом на день розгляду даного спору становить 120,00 грн. х 3 + ПДВ, а всього 360 грн. та 20% ПДВ - 72 грн.

Посилання КП «Київреклама»що договір припиняє дію шляхом укладення угоди про розірвання договору не ґрунтується на приписах і умовах договору і суперечить добровільності і вільному волевиявленню сторін при укладанні, зміні, розірванні і припиненні господарських договорів.

Використання ПП «Медстом»місцем для розміщення ОЗР протягом відповідного періоду підтверджується сторонами у справі.

Таким чином, станом на день слухання справи у судовому засіданні сума боргу ПП «Медстом»перед КП «Київреклама»складає 432,00 грн. та підлягає стягненню

За прострочку платежу КП «Київреклама»нараховало пеню у розмірі 310,60 грн., передбачена п. 6.3. договору.

Згідно з ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, КП «Київреклама»просило стягнути 1313,56 грн. інфляційних втрат та три проценти річних 254,84 грн.

Як визначено ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок пені, інфляційних втрат, трьох процентів річних ґрунтується на повному розмірі основної заборгованості.

Вина відповідача повністю підтверджена дослідженими доказами та матеріалами справи.

З урахуванням встановленого судом факту припинення дії договору, суд здійснив перерахунком пені, інфляційних та трьох процентів річних і визнав такими що підлягають задоволенню позовні вимоги за первісним позовом в таких розмірах інфляційні втрати за періоди: з 20.12.06 по 20.10.09 –82.08 грн., з 20.01.07 по 20.10.09 –80.93 грн. та з 20.02.07 по 20.10.09 79.63 грн., а всього 242,64 грн.; три проценти річних за періоди: з 20.12.06 по 20.10.09 –12.26 грн., з 20.01.07 по 20.10.09 –11.89 грн. та з 20.02.07 по 20.10.09 11.53 грн., а всього 35,68 грн.; пеня за періоди: з 20.12.06 по 20.06.07 –12,19 грн., з 20.01.07 по 20.07.07 - 10,12 грн. та з 20.02.07 по 20.08.07 9.93 грн., а всього 32,06 грн.

Враховуючи ту обставину, що ПП «Медстом»позовні вимоги належними та допустимими засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи документи свідчать про безспірність та обґрунтованість позовних вимог первісного позову КП «Київреклама»за період до припинення дії договору, вимоги останнього підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

Щодо зустрічного позову.

01.07.05 між ГО «Київреклама»та ПП «Медстом»укладений договір №873/ТК, за умовами якого позивач надає відповідачеві право на тимчасове користуванням місцями за адресами згідно з додатками, які є невід’ємними частинами даного договору, на підставі погодженої у встановленому порядку дозвільної документації на розміщення об’єктів зовнішньої реклами, а відповідач зобов'язався використовувати надані місця за цільовим призначенням, здійснювати оплату за право користування місцями та звільнити у триденний термін місця після закінчення дії дозволу та/або даного договору.

За своєю правовою природою між сторонами виникли правовідносини елементом яких оренда.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що дозвіл на розміщення об’єкту зовнішньої реклами є невід’ємною частиною даного договору.

Додатком №1 від 01.07.05 сторонами погоджена адресна програма для розташування об’єктів зовнішньої реклами, а саме: Голосіївський р-н, просп.40-річчя Жовтня, 48.

Головним управлінням з контролю за благоустроєм та зовнішнім дизайном міста Києва відповідно до протокольного рішення КМДА від 22.12.05 №21 виданий ПП «Медстом»дозвіл на розміщення об’єкта зовнішньої реклами №00745-03 (строк дії дозволу по 31.12.2010).

Згідно з п. 4.1. договору розмір плати за право тимчасового користування місцем для розташування об’єкту зовнішньої реклами встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та сплачується відповідачем на підставі рахунків –фактур, наданих позивачем.

Згідно з пунктом 4.5 договору плата за право тимчасового користування місцями для розміщення ОЗР сплачується щомісячно, не пізніше 20 числа поточного місяця.

Відповідно до рішення ІІІ сесії V скликання Київської міської ради від 28.09.06 №8/65 Госпрозрахункову організацію “Київреклама” реорганізовано в Комунальне підприємство «Київреклама».

Представник КП «Київреклама»в судовому засіданні пояснив, що зустрічну позовні заяву підприємство не отримувало.

Як вбачається з наданих ПП «Медстом»документів, примірник зустрічної позовної заяви був направлений на адресу КП «Київреклама», однак не був ним отриманий і був повернутий Укрпоштою на адресу відправника з відміткою за закінченням терміну зберігання.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих сторонами доказів вбачається, що КП «Київреклама»виконало в повному обсязі зобов’язання, покладені на нього договором.

Відповідно до положень п.7.6, п.7.6.3 договору його дія припиняється внаслідок наявності заборгованості Розповсюджувача зовнішньої реклами більше ніж за три місяці.

Господарський суд дійшов висновку про безпідставне ототожнення інститутів розірвання договору та його припинення.

Як встановлено судом,станом на 01.03.07 договір від 01.07.05 № 873/ТК припинив свою дію та продовжений не був.

Відповідно до Рішення Київської міської ради ІХ сесії ХХІІІ скликання від 27.12.01 №208/1642 «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва»та додатку № 2 до нього (п/н№918) житловий будинок №48 по просп. 40-річчя Жовтня переданий до комунальної власності територіальної громади Голосіївського району міста Києва.

Відповідно до Акту від 17.01.06 прийому –передачі майна з балансу КПЖГ на баланс Голосіївської районної в м. Києві ради останньою, на виконання вказаного рішення та рішення 8 сесії Голосіївської районної в м. Києві ради від 14.03.02 № 8/09, прийнято житловий будинок №48 по просп. 40-річчя Жовтня (п/н 237).

25.12.06 між ПП «Медстом»та Голосіївською районною в місті Києві радою був укладений №12/12/06 тимчасового користування місцем для розташування рекламного засобу, відповідно до умов якого Рада, як власник, передала, а ПП «Медстом», як користувач, прийняв у строкову платне, за 84,00 грн./місяць, користування частину фасадної площі будинку №48 по проспекту 40-річчя Жовтня, загальною площею 1,75кв.м. для розміщення рекламної вивіски, напису на будівлі розміром 3,50х0,50 у кількості 1. (п.1.1)та додатку № 1.

Відповідно до п.3.2 договору плата за користування місцем для розташування рекламного засобу вноситься ПП «Медстом»на рахунки КП «Голосіївблагоустрій».

Згідно до Акту прийому передачі місця розташування рекламного засобу від 25.12.06 (додаток №2) .

На виконання умов договору ПП «Медстом»вносить плату, що підтверджено платіжними дорученнями (копії яких долучені до справи).

Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про рекламу»- зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщуються за згодою їх власників або уповноважених ними (осіб).

Приписи частини першої цієї норми визначають, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Порядок надання дозволів на розміщення реклами, визначається на підстав Типових правил, що затверджуються Кабінетом міністрів України.

Відповідно до припису п.2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, які затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003 місце розташування рекламного засобу - площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту, що надаються розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою).

Згідно до п. 13.3.6. Рішення Київської міської ради від 27.01.05 № 11/2587 «Про Правила забудови м. Києва»- місця розміщення ОЗР (будинки, споруди, земельні ділянки-) надаються розповсюджувачам зовнішньої реклами на підставі дозволів після укладання ними договорів на тимчасове користування місцями (для розміщення ОЗР) із власниками цих місць.

Отже, дозвіл на розміщення зовнішньої реклами є обов’язковою умовою для розміщення ОЗР та підставою для укладання з розповсюджувачем реклами договору на тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу, а укласти такий договір Розповсюджувач має право як з власником місця для розташування рекламного засобу так і з уповноваженою особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Як встановлено, згідно до рішень Київської міської ради № 3/1437 від 06.09.01 «Про районні у м. Києві ради», № 71/1505 від 08.11.01 «Про хід адміністративно-територіальної реформи в м. Києві», № 208/1642 від 27.12.01 «Про формування комунальної власності територіальних громад районів м. Києва», у власність територіальній громаді Голосіївського району м. Києва було передано житловий будинок на фасаді якого в подальшому було визначено і надано місце для розміщення рекламного засобу.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про те, що укладення договору №12/12/06 від 25.12.06 між власником будівлі та Розповсюджувачем реклами відповідає суперечить приписам законодавства і нормативно-правових актів, що регулюють дані правовідносини.

Втім, ПП «Медстом», мотивуючи зустрічний позов, зазначив, що оспорюваний договір –договір №873/ТК, на право на тимчасове користуванням місцями укладений з перевищенням повноважень ГО «Київреклама», правонаступником якого є КП «Київреклама»з огляду на те, що останнє надало в оренду площу фасаду будівлі, тобто розпорядилось майном, що їй не належить і права володіння та розпорядження щодо якого не передавались.

Представник КП «Київреклама»заперечуючи проти зустрічного позову вказав, що відповідно до п.16.6. Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві, затвердженого Розпорядженням КМДА від 23.08.07 №1100, зареєстрованого у ГУ юстиції у місті Києві 28.04.07 за №21/756 плата за право тимчасового користування місцем (для розміщення РЗ), яке перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва незалежно від відомчої належності такого місця, щомісячно нараховується КП «Київреклама»та перераховується розповсюджувачем зовнішньої реклами згідно умов договору на право тимчасового користування місцем (для розміщення РЗ), яке перебуває у комунальній власності м. Києва виключно на відповідний поточний рахунок КП «Київреклама»і розподіляється КП «Київреклама».

Власність —володіння й розпорядження речами; речі, рухомі й нерухомі, що комусь належать. Розрізняють власність приватну, комунальну і державну в залежності від того, чи речі (майно) належать приватній особі, громаді (спільноті) чи державі.

Право власності –це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і в своїх інтересах, усуненням усіх третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов’язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб.

Згідно до ст.142 Конституції України та п.1 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»первинними суб’єктами права комунальної власності є територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах, від імені і в інтересах яких право комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Право комунальної власності є правом територіальної громади володіти, користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно до положень ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр; адміністративно-територіальна одиниця - область, район, місто, район у місті, селище, село.

З наведеного слідує висновок, що законодавство розділяє таких суб’єктів права комунальної власності як територіальна громада міста та територіальна громада району у місті.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що поняття «об'єкти комунальної власності територіальної громади м. Києва»і «об'єкти комунальної власності територіальних громад районів м. Києва»застосовані у Рішенні Київської міської ради від 27.12.01 № 208/1642 «Про формування комунальної власності територіальних громад районів м. Києва», не є тотожними поняттями, такі поняття є відмінними, а об’єкти різними, це окремо визначені і перелічені у різних додатках об'єкти комунальної власності.

Відповідно до п. 4.1.1. порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві, затвердженого Розпорядженням КМДА від 23.08.07 №1100, зареєстрованого у ГУ юстиції у місті Києві 28.04.07 за №21/756 КП «Київреклама»укладає договори з розповсюджувачами зовнішньої реклами на право тимчасового користування місцями (для розміщення РЗ), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва та здійснює контроль за своєчасним надходженням плати за укладеними договорами.

Отже, заперечення КП «Київреклама»права Голосіївської районної в місті Києві ради розпоряджатись майном територіальної громади Голосіївського району міста Києва і укладати оплатні договори на розміщення ОЗР на фасаді будівлі, що є комунальною власністю цього району, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Разом з тим, вирішуючи спір щодо визнання недійсним договору №873/ТК на право на тимчасове користуванням місцями, господарський суд виходить з того, що даний договір, містить елементи договір оренди і такий договір припинений.

Підставою для визнання договору недійсним ПП «Медстом»визначає ч.2 та ч.5 ст.203 ЦК України.

Відповідно до ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним; якщо юридична особа ввела другу сторону в оману щодо свого права на вчинення такого правочину, вона зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені ст. 203 Цивільного кодексу України, яка, зокрема, передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно до ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг дієздатності. Поняття цивільної дієздатності юридичної особи надається у положеннях ст. 92 Цивільного кодексу України. Юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків, здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно, та не перевищувати своїх повноважень.

Підстави та наслідки недійсності правочинів передбачені, зокрема, ст. ст. 215, 216 ЦК України. Так, встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є також правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд дійшов висновку, що оспорюваний правочин має бути визнаний недійсним як такий, що не відповідає вимогам закону відповідно до ч. 2 ст. 203 і ст. 215 ЦК України, оскільки укладений особою, яка не мала достатнього обсягу прав передати в оренду майно , що їй не належить і такого права їй не делеговано.

Проте, згідно до ч.2 ст.236 ЦК України якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється, не встановлює винятків із правил частини першої ст. 236 ЦК України. Натомість ч.2ст. 236 ЦК України конкретизує норму абз.1 ч.1 ст. 216 ЦК України, згідно з якою недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Саме, ч.2 ст. 236 ЦК України встановлює, що за нікчемним правочином та за правочином, визнаним судом недійсним, не виникають не тільки ті права та обов'язки, настання яких сторони передбачали з моменту укладення правочину, а й ті, виникнення яких передбачалося лише в майбутньому.

Момент, з якого нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є таким, а також припинення можливості настання у майбутньому прав та обов'язків за такими правочинами, імперативно встановлені ч.1 та ч.2 ст. 236 ЦК України, і не можуть бути змінені судом.

Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

При укладенні як основної, так і додаткової угоди сторонами вказані вимоги закону були виконані, обговорені в угодах всі істотні умови їх укладення, в тому числі і ті, що стосуються ціни.

Виходячи з положень ст. 229 ЦК України, угода, укладена внаслідок помилки, що має істотне значення, може бути визнана недійсною за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки.

З пояснень і доводів представників КП «Київреклама»вбачається, що КП «Київреклама»помиляється щодо права на розміщення ОЗР на об’єктах комунального майна територіальних громад районів м. Києва, зокрема, Голосіївського.

Водночас суд зважає, на те, що і Розповсюджувач помилявся, що особи, яка має право укладати оспорюваний договір, оскільки до укладення угоди з Голосіївською райрадою, вважав КП «Київреклама»повноважним надати місце для розміщення рекламного засобу.

Як вказано в п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.78, зі змінами, внесеними постановами від 25.12.92 №13 та від 25.05.98 № 15, "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", відповідно до ст. 229 ЦК України угода може бути визнана судом недійсною, як укладена внаслідок помилки, що має істотне значення, тільки за позовом сторони (громадянина чи організації), що діяла під впливом помилки.

Під помилкою у даному випадку слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб'єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутністю якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена.

Правовідносини сторін з оренди нерухомого майна існують до припинення чинності відповідного договору.

Враховуючи, що оспорюваний договір №873/ТК від 01.07.05 на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення об’єкту (-ів) зовнішньої реклами (ОЗР) припинений з 01.03.07 провадження у справі за зустрічним позовом підлягає припиненню з підстав п1-1ст.80 ГПК України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, враховуючи, що обидві сторони помилялись щодо обсягу прав і обов’язків КП «Київреклама», судові витрати покладаються на ПП «Медстом»при відмові у позові.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 22, 27, 32-34, 43, 44, 49, 60, 75, п.1-1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задоволено частково.

2. Стягнути Приватного підприємства «Медстом»(03039, м. Київ, вул.40-річчя Жовтня,48 к.1 р/р26009715 в «МТ-Банк», ЄДРПОУ 31808732, МФО320962 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київреклама” (01030, м. Київ, вул. М.Коцюбинського, 12-а, код ЄДРПОУ 26199714, р/р 2600333023122 у Києво-Святошинському відділенні КРФ ВАТ КБ «Хрещатик»МФО 300830, код ЄДРПОУ 2128123626) 432(чотириста тридцять дві),00 грн. основного боргу, 242 (двісті сорок дві),64 грн. інфляційних втрат, 35(тридцять п’ять),68 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 32(тридцять дві),06 грн. пені , 8(вісім),45 грн. витрат по сплаті держмита та 19 (дев’ятнадцять),55 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового.

3.В іншій частині первісного позову відмовити.

4. Провадження у справі за зустрічним позовом припинити.

5 Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

                    Суддя І.Д. Курдельчук                     дата підписання 04.03.10