Рішення № 85088359, 23.09.2019, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/9849/18

2/212/850/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2019 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді: Козлова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання : Курбакової Ю.О.,

представника позивача: Ратушної Р.П.,

представника відповідача ПАТ «КЗРК»: Ніколенко К.В.,

представника відповідача ПАТ «Суха Балка»: Гарькавого А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», Приватне акціонерне товариство «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, -

В С Т А Н О В И В:

18 грудня 2018 року представник позивача ОСОБА_1 - Ратушна Р.П. звернулася до суду із позовом до відповідачів публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (ПАТ «КЗРК») та Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (ПАТ «Суха Балка»), в якому просила стягнути на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у звязку з ушкодженням здоровя у розмірі 20 000,00 гривень (з кожного) та витрати на правову допомогу у розмірі 1500,00 гривень (з кожного).

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що у період з 08.09.1995 року по 04.10.2004 рік він працював на підприємстві ПАТ «Суха Балка», кріпильником шахти «Ювілейна рудника «Суха Балка» та ВАТ «Суха Балка»; з 14.03.1994 по 08.09.1995, з 29.08.2005 по 19.05.2009, з 16.07.2009 по 19.02.2016 працював начальником (заступником начальника) підземної дільниці шахти «Фрунзе» рудника «Суха Балка», ВАТ «Суха Балка», шахти «Ювілейна» ВАТ «Суха Балка» /на теперішній час ПрАТ «Суха балка - Відповідач 2/. Також у період з 01.04.2016 по 27.11.2017 працював на підприємстві ПАТ «КЗРК» /ПАТ «Кривбасзалізрудком»/. Висновком МСЕК від 11.10.2018 йому визначено 20% втрати професійної працездатності. Позивач вважає, що з вини підприємств, які не створили безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я. Завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він відчуває постійні фізичні страждання, наслідком якого є порушення нормальних життєвих звязків, позбавлення можливості реалізовувати свої звички та бажання, виникнення складнощів у звязку з загальною слабкістю, втомою, постійними болями, тривалий процес лікування хронічних професійних захворювань, позбавлення можливості вести повноцінний спосіб життя, відчуття фізичних страждань, обґрунтованих важкістю самопочуття та особливостями лікування. Зазначив, що розмір моральної шкоди, яку просить стягнути з відповідачів визначено з урахуванням стажу роботи на кожному з підприємств.

Ухвалою суду від 26 грудня 2018 року прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи з викликом сторін.

29 січня 2019 року представником ПАТ «Суха Балка» подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог заявлених до ПАТ «Суха Балка», при цьому посилається на те, що загальний стаж роботи ОСОБА_1 складає 35 років 10 місяців, а у умовах впливу шкідливих факторів лише 1 рік 7 місяців, з яких працював на підприємстві ПАТ «Кривбасзалізрудком» на посадах заступника начальника підземної дільниці шахти «Октябрська» та заступника головного інженера з виробництва шахти «Октябрська», тобто на виникнення професійного захворювання вплинула тільки робота на ПАТ «Кривбасзалізрудком». Зазначив, що підприємством будь-яких порушень законодавства про працю відносно позивача, які б знаходились в причинному звязку з настанням професійного захворювання не вчиняв, а тому відсутні підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди. Вказав, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди є необґрунтованим та не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості. Також зазначив, що позивачем належним чином не обґрунтовано та не підтверджено відповідними доказами розмір витрат на професійну правничу допомогу.

30 січня 2019 року представником ПАТ «КЗРК» подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог заявлених до ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат», при цьому посилається на те, що ОСОБА_1 , ще до моменту працевлаштування на шахту «Октябрська», тривалий час, зокрема 25 років 6 місяців прював у шкідливих умовах праці на іншому підприємстві, а саме на підприємстві ПАТ «Суха Балка». Тому позивач ушкодив своє здоровя ще задовго до початку роботи на підприємстві ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат», у звязку з чим підприємство не має відповідати за зобовязаннями іншого підприємства. Крім того, представник ПАТ «КЗРК» зазначив, що позивачем не доведено самого факту спричинення моральної шкоди та її розміру. Також вказав, що в Акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 26.07.2018 року встановлено безпосередньо вину ОСОБА_1 .

В судовому засіданні представник позивача Ратушна Р.П. позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.

Представник ПАТ «КЗРК» - Ніколенко К.В. в судовому засіданні позовні вимоги заявлені до ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» не визнав, просив у задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзиві на позов.

Представник ПАТ «Суха Балка» - Гарьковий А.Г. в судовому засіданні позовні вимоги заявлені до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» не визнав, просив у задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзиві на позов.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 працював в період:

- з 14.03.1994 по 08.09.1995 на підземній дільниці шахти «Фрунзе» рудника «Суха Балка», ВАТ «Суха Балка» - начальником дільниці;

- з 08.09.1995 по 04.10.2004 на шахти «Ювілейна» ВАТ «Суха Балка» - підземним крепільщиком;

- з 04.10.2004 по 29.08.2005 на підприємстві шахти «Ювілейна рудника «Суха Балка» - підземним гірничим майстром;

- з 29.08.2005 по 19.05.2009 на підприємстві шахти «Ювілейна рудника «Суха Балка» - начальником (заступником начальника) підземної дільниці;

- з 19.05.2009 по 16.07.2009 на підприємстві шахти «Ювілейна рудника «Суха Балка» - підземним гірничим майстром;

- з 16.07.2009 по 19.02.2016 на шахті «Ювілейна» ВАТ «Суха Балка» - начальником підземної дільниці.

19.02.2016 звільнений за власним бажанням у звязку з виходом на пенсію за ст.38 КЗпП України.

Також ОСОБА_1 працював в період:

- з 01.04.2016 по 22.09.2016 на шахті «Октябрська» ПАТ «Кривбасзалізрудком» - заступником начальника підземної дільниці;

- 22.09.2016 по 27.11.2017 на шахті «Октябрська» ПАТ «Кривбасзалізрудком» - заступником інженера з виробництва, що підтверджується копією трудової книжки позивача та не заперечувалось сторонами під час розгляду справи, копія трудової книжки міститься в матеріалах справи.

У період з 27.02.2018 року по 13.03.2018 року ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні та йому встановлений діагноз: хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії, група А, фаза загострення, ЛН першого ступеня. Супутній діагноз - післятравматичний остеохондроз попереково-крижового відділу з корінцевим L4-S1 синдромом зліва, помірно виражені статико-динамічні порушення та больовий синдром. Вертеброгенна цервікобрахіалгія помірно виражена. Нейросенсорна приглухуватість нульового ступеня, початкові явища. Гіпертонічна хвороба першої стадії, ступінь 1, СН-0ст Ризик 2. Виразкова хвороба ДПК, фаза ремісії. Стан після ушивання перфоративної виразки ДПК (1991р.). Хронічний гастродуоденіт, фаза ремісії. Хронічний пієлонефрит, латентний перебіг, фаза нестійкої ремісії. ХНН-0ст, копія виписки із медичної карти № 887 стаціонарного хворого знаходиться в матеріалах справи.

У період з 25.06.2018 по 09.07.2018 ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні та йому встановлений діагноз хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група В, загострення середнього ступеня важкості. ЛН-другого ступеня - Захворювання професійне, копія виписки із медичної карти № 2675 стаціонарного хворого знаходиться в матеріалах справи.

26 липня 2018 року на підприємстві ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» складений Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, копія акту долучена до справи.

Відповідно до п. 13 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, умови праці заступника головного інженера виробництва шахти «Октябрська» ПАТ «Кривбасзалізрудком» ОСОБА_1 . відносяться:

-за концентрацією аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони - до 3 класу 1 ступеню (шкідливі);

-за показниками мікроклімату - до 3 класу 2 ступеню (шкідливі);

-за показниками важкості праці - до 3 класу 1 ступеню (шкідливі).

Загальна оцінка умов праці відноситься до 3 класу 1 ступеню (шкідливі).

Відповідно до п.14 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, ОСОБА_1 встановлений діагноз: хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група В, легенева недостатність другого ступеня, код J 44.

Відповідно до п.16 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (умови праці заступника головного інженера виробництва шахти «Октябрська» ПАТ «Кривбасзалізрудком» з 22.09.2016 по 27.11.2017), ОСОБА_1 виконував комплекс робіт з організації та забезпечення єфіктивного і безпечного виробництва на шахті. ОСОБА_1 внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, порушень систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування, підпадав під вплив підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони.

Відповідно до п.17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, причиною виникнення професійного захворювання встановлено пил переважно фіброгенної дії: концентрація пилу з вмістом вільного діомексиду кремнію від 10% до 70% в повітрі робочої зони - 2,8 мг/м? при гранично допустимій 2,0 мг/м? згідно ГОСТу12.1.005 - 88 «Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны».

Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні мадичної та соціальної допомоги Серії 12 ААА № 054045 від 11.10.2018 року встановлено 20% втрати професійної - ХОЗЛ з 01 жовтня 2018 року до 01 жовтня 2019 року. Копія довідки долучена до матеріалів справи.

Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні мадичної та соціальної допомоги Серії 12 ААА № 054873 від 20.08.2019 встановлено 20% втрати професійної - ХОЗЛ з 01 жовтня 2019 року до 01 жовтня 2021 року. Копія довідки долучена до матеріалів справи.

Суд, встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов`язків, і наявності у зв`язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди. До такого висновку суд прийшов з наступного.

Згідно до Закону України "Про охорону праці», на підприємство покладено обов`язок забезпечити якісні та безпечні умови праці, а в даному випадку маса вантажу, статичне навантаження, періодичне перебування в позі стоячи, концентрація пилу перевищували гранічно допустимі норми, що стали причиною профзахворювання позивача.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року «Кечко проти України» у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року, абз.9 п.5 встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу Українитастаттею 237-1 Кодексу законів про працю Україниїм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП Українизакріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умовипрацівідповіднодо нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Суд прийшов до висновку, що виниклі правовідносини врегульовані статтею 237-1 КЗпП України, яка діяла на момент виникнення правовідносин та якою передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідачів.

Зупиненням, а в подальшому й скасуванням права громадян, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємствами - відповідачами внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, встановлених нормативів щодо загальної впливу підвищених параметрів пилу у повітрі робочої зони, фізичного перевантаження, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.

Суд відхиляє заперечення Відповідачів в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеними висновками суду. Надання підприємствами засобів захисту від шкідливих чинників, які не усунули вплив негативних факторів, інформованість позивача при прийомі на роботу про умови праці не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови підтвердження завдання такої шкоди. Доводи представників відповідачів, щодо відсутності факту встановлення наявності доказу вини відповідачів суд не приймає до уваги, оскільки у судовому засіданні встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу. З урахуванням викладеного, доводи Відповідачів про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди у зв`язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.

Обговорюючи розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, постійний характер страждань позивача, який переносить постійний фізичний дискомфорт, обмежений в можливості звичайних повсякденних занять та активному спілкуванні, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності 20%, які встановлені, періоди роботи на підприємствах відповідачів, в умовах впливу шкідливих факторів, судом встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода, тому суд вважає необхідним призначити позивачу компенсацію з ПАТ «Суха Балка» в розмірі 20 000,00 гривень та з ПАТ «КЗРК» в розмірі 18 000,00 гривень, що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди зурахуванням час роботи на підприємствах відповідачів.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Ратушною Р.П. 10.12.2018 року укладено договір про надання правової допомоги, згідно якого ОСОБА_1 надана правова допомога, яка полягає у опрацюванні матеріалів, законодавчої бази, зборі документів, підготовки правової позиції тощо, копя договору міститься в матеріалах справи.

Згідно акту виконаних робіт відповідно до умов договору про надання правової допомоги від 10.12.2018 року ОСОБА_1 сплачено Ратушній Р.П. винагороду в сумі 3000,00 гривень, що підтверджується квитанцією Серії АВ-ТБ 009060 від 10.12.2018, копія квітануії долучена до матеріалів справи.

Позивача згідно п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Частина 1 статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, повязаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, повязані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно положення ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі задоволення позову - на відповідача.

Пленум Верховного Суду України у постанові від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розяснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з частиною третьою статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб. Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру.

Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоровя до двох відповідачів та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою та складається із двох окремих позовних вимог.

Зі змісту положень п.3 ч.3 ст.175, п.1.ч.1 ст.176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Згідно положення п.3 ст.6 ЗУ «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві обєднано дві і більше позовних вимог, судовий збір сплачується за кожну позовну вимогу.

Отже, з урахуванням положення, п.п.1 п.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 1,0 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на 1 січня календарного року.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи норми ст. 141 ЦПК України, дату звернення позивача до суду у грудні 2018 року, суд приходить до висновку, що з ПАТ «КЗРК» підлягають стягненню судові витрати повязані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 768,40 грн виходячи з розрахунку (1 921,00 грн х 0,4), та витрати повязані з правничою допомогою у пропорційному розмірі щодо задоволених вимог, тобто в сумі 1 200,00 гривень; з ПАТ «Суха Балка» підлягають стягненню судові витрати повязані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 768,40 грн виходячи з розрахунку (1 921,00 грн х 0,4), та витрати повязані з правничою допомогою у пропорційному розмірі щодо задоволених вимог, тобто в сумі 1 800,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 153,237-1 КЗпП України, Законом України «Про охорону праці», ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 279, 354 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», Приватне акціонерне товариство «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 - 18 000 гривень (вісімнадцять тисяч гривень) в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої ушкодженням здоров`я.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 - 1 200 гривень (одна тисяча двесті гривень) у якості відшкодування витрат на правничу допомогу.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий збір 768,40 гривень.

Стягнути з Приватне акціонерне товариство «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 - 20 000 гривень (двадцять тисяч гривень) в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої ушкодженням здоров`я.

Стягнути з Приватне акціонерне товариство «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 - 1 800 гривень (одна тисяча вісімсот гривень) у якості відшкодування витрат на правничу допомогу.

Стягнути з Приватне акціонерне товариство «Суха Балка» на користь держави судовий збір 768,40 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а в разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Повне рішення виготовлено 27 вересня 2019 року.

Суддя: Ю. В. Козлов