Рішення № 85088339, 07.10.2019, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/1080/19

Провадження № 2/201/1607/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2019 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Федоріщева С.С.,

при секретарі - Разумняк К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних збитків та 3% річних за невиконання рішення суду, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищенаведеним позовом.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 січня 2014 року у справі №201/7753/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, переданих в якості авансу, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди у зв`язку із правопорушенням відповідача, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 було задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти передані в якості авансу у розмірі 80 930 грн., в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 було відмовлено. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2014 року рішення Жовтневого районного суду від 09 січня 2014 року залишено без змін. 12 червня 2014 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська був виданий виконавчий лист та розпочато виконавче провадження. Станом на момент подання позову судове рішення не виконане та борг відповідачем не сплачений. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2015 року у цивільній справі №201/7493/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов`язання у загальному розмірі 33 501, 81 грн. Станом на день подання позову заборгованість ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 складає 94586,54 грн. (61084,73 грн. + 33501,81 грн.). Тому позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні збитки та 3% річних за невиконання рішень суду за період з 29 листопада 2015 року по дату звернення до суду із позовом.

Позивач надав до суду заяву, у якій просив справу розглядати без його участі.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому заначив що позовні вимоги ОСОБА_1 не відповідають вимогам законів України та вказав, що позивачем пропущено строк позовної давності.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.

Згідно з частинами 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено, що у провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська перебувала цивільна справа №201/7757/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, переданих в якості авансу та за зустрічним позовом ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди у зв`язку із правопорушенням відповідача.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 січня 2014 року було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти, що були передані в якості авансу, у розмірі 80 930 грн., в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 було відмовлено. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2014 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 січня 2014 року було залишено без змін (а.с. 7-12).

Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська 12 червня 2014 року був виданий виконавчий лист (а.с. 14).

Також встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2015 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2016 року було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов`язання у загальному розмірі 33 501, 81 грн. (а.с. 15-24).

Відповідно до листа начальника Соборного ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області від 29 листопада 2018 року №66458/В28, у провадженні Соборного ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області перебуває виконавче провадження № 43693707 за виконавчим листом № 201/7757/13-ц від 12 червня 2014 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 80930 грн. та виконавче провадження № 50706902 за виконавчим листом №201/7493/15-ц від 23 березня 2016 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов`язання у загальному розмірі 33 501, 81 грн. Заборгованість по виконавчому провадженню №43693707 станом на 29 листопада 2018 року становить 61084,73 грн. Борг по даному провадженню стягнуто частково. Заборгованість по виконавчому провадженню №50706902 станом на 29 листопада 2018 року становить 33501,81 грн. Борг по даному провадженню не стягнуто (а.с. 26).

Згідно із ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 Цивільного кодексу України). Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України). Позичальник зобов`язується повернути (погасити) борг, сплатити проценти згідно умов договору.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В порушення зазначених норм закону відповідач свої зобов`язання не виконав та грошові кошти стягнуті за судовими рішеннями від 09 січня 2014 року та 01 грудня 2015 року, що набрали законної сили, не повернув позивачу.

Відповідно до положень ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу (ч. 1 ст. 260 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як вбачається з матеріалів справи, із позовною заявою про стягнення інфляційних збитків та 3% річних за невиконання рішення суду позивач звернувся до суду 29 січня 2019 року.

З урахуванням викладеного та беручи до уваги заяву відповідача про застосування строків позовної давності, суд вважає, що позовні вимоги стягнення інфляційних збитків та 3% річних за невиконання рішення суду слід задовольнити частково, в частині стягнення збитків за період з 29 січня 2016 року по 29 листопада 2018 року.

Розрахунок інфляційних збитків

Боргові періоди:

Сума заборгованостіВалютаДата початку розрахункуДата закінчення розрахунку94586,54грн.29.01.201629.11.2018

Розраховується за формулою:

[Індекс інфляції] - добуток щомісячних індексів за відповідний період

[Збитки від інфляції] = [Сума боргу] ? [Індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу]

Розрахунок інфляційних збитків.

Місяці простроченняІндекси інфляціїСукупний індекс інфляціїСума боргуСума боргу з урахуванням інфляціїЗбитки від інфляціїЛютий 2016 - Жовтень 201899.6 101 103.5 100.1 99.8 99.9 99.7 101.8 102.8 101.8 100.9 101.1 101 101.8 100.9 101.3 101.6 100.2 99.9 102 101.2 100.9 101 101.5 100.9 101.1 100.8 100 100 100 101.9 101.7136.9194586.00129 497.6934911.69Всього: 34911.69

Інфляційні збитки за вказані періоди складають 34 911.69 грн.

Розрахунок відсотків за користування грошовими коштами.

Боргові періоди:

Сума заборгованостіВалютаДата початку розрахункуДата закінчення розрахунку94586,54грн.29.01.201629.11.2018

Дата початку нарахування:29.01.2016.

Дата закінчення нарахування:29.11.2018.

Відсоткова ставка:3% річних.

Розраховується за формулою:

[Відсотки] = [Сума боргу] ? [Процентна ставка] / 100% / 365 днів ? [Кількість днів]

Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуВідсоткова ставкаВідсотки29.01.201629.11.2018103694586.0038 046.88Всього: 1036 8 046.88

Всього: сума відсотків за користування грошовими коштами за період з 29.01.2016 року по 29.11.2018 року складає 8 046.88 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач має сплатити за прострочене грошове зобов`язання грошові кошти із врахуванням індексу інфляції та 3% річних в загальному розмірі 42958,57 грн.

Крім того, при частковому задоволенні позовних вимог суд враховує висновки Верховного Суду України від 01.10.2014 у справі №6-113цс14, предметом якої був спір про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за період невиконання судового рішення про відшкодування майнової та моральної шкоди, з якого вбачається, що будь-яке зобов`язання, яке зводиться до сплати грошей, є грошовим зобов`язанням незалежно від правових підстав його виникнення і в разі його порушення підлягає застосуванню ч. 2 ст. 625 ЦК України. За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Ураховуючи наведені приписи законодавства та встановлені відповідні їм фактичні обставини справи та правовідносини, а також зважаючи на те, що ніяких доказів щодо повного виконання відповідачем своїх зобов`язань за судовим рішенням до суду надано не було, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподілити в порядку ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 76-78, 141, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних збитків та 3% річних за невиконання рішення суду - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні збитки та 3% річних за невиконання рішення суду за період з 29 січня 2016 року по 29 листопада 2018 року у розмірі 42958,57 грн. (сорок дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят вісім грн. 57 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С.С. Федоріщев