Ухвала суду № 85088314, 21.10.2019, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/11338/19

Провадження № 2-н/201/244/2019

У Х В А Л А

про відмову у видачі судового наказу

22 жовтня 2019 року місто Дніпро

Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Демидова С.О., ознайомившись із матеріалами заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина з ОСОБА_2 ,-

ВСТАНОВИВ:

До суду 07 жовтня 2019 року надійшла заява ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина з ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 5 ст. 165 ЦПК України судом був наданий запит до ГУДМС України в Дніпропетровській області для уточнення місця реєстрації ОСОБА_2

До суду 22 жовтня 2019 року на запит надійшла інформація про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) боржника.

Ознайомившись із заявою та доданими до неї документами, вважаю за необхідне відмовити у видачі судового наказу з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Сімейного кодексу України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

У відповідність зі ст. 199 Сімейного кодексу України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, у разі, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей – однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; заявлено вимогу про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Обов`язок по утриманню повнолітніх дочки або сина, які продовжують навчання, не є продовженням обов`язку по утриманню дитини до вісімнадцяти років. Це два самостійні обов`язки, які закріплені в різних главах Сімейного кодексу України.

Відповідно до п.20 постанови Пленум Верховного Суду України№3 від 15 травня 2006 року обов`язок батьків утримувати повнолітню дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Цей склад юридичних фактів розглядається у позовному провадженні за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно п.3 ч.1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, не передбачену ст. 161 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд відмовляє заявнику у видачі судового наказу про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.

У відповідності до ч. 2 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Керуючись ст.ст.163,165,258-260 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина з ОСОБА_2 .

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя С.О. Демидова