Ухвала суду № 85087943, 18.10.2019, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/8527/19

(2/199/3559/19)

УХВАЛА

18 жовтня 2019 року м. Дніпро

Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Богун О.О., розглянувши заяву позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу Гугель Світлана Юріївна, приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу Петренко Катерина Володимирівна, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державної реєстрації на нерухоме майно, витребування з чужого незаконного володіння майна, -

В С Т А Н О В И В:

До Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу Гугель Світлана Юріївна, приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу Петренко Катерина Володимирівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації на нерухоме майно, витребування з чужого незаконного володіння майна.

Разом із позовною заявою позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подано заяву про забезпечення позову ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу Гугель Світлана Юріївна, приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу Петренко Катерина Володимирівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації на нерухоме майно, витребування з чужого незаконного володіння майна.

В обґрунтуванні заяви про забезпечення позову посилаються на те, що 12 серпня 2004 року під час приватизації квартири АДРЕСА_1 , управлінням житлового господарства виконкому Дніпропетровської міської ради на підставі розпорядження від 12 серпня 2004 року № 4/197-04 на ім`я ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 було видано свідоцтво про право спільної сумісної власності на житло.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2015 року визначено, що частки ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 є рівними та складають по ј частці, припинивши право спільної сумісної власності на зазначену квартиру.

Позивачам з реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо, що квартира АДРЕСА_1 відчужена без їх дозволу, тому звернулися до суду за захистом порушених прав. Зазначають, що наразі будь-які арешти та заборони щодо продажу спірної квартири відсутні, а отже у разі задоволення позовних вимог та у разі, якщо відповідач протягом судового розгляду реалізує вказане житлове приміщення, можливе виникнення складнощів при його виконанні.

Враховуючи вищевикладене, позивачі просять суд вжити заходів забезпечення позову та накласти арешт на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч.1,2 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Оскільки забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, то розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема, в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясовує відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову необхідно встановити наявність зв`язку між вказаним заходом забезпечення позову і предметом спору, співрозмірність та адекватність заходу із заявленими позивачем вимогами.

З приписів норм цивільно-процесуального законодавства України вбачається, що процесуальне законодавство обумовлює допустимість застосування заходів із забезпечення позову наявністю обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Забезпечення позову застосовується як засіб запобігання можливим порушенням майнових чи охоронюваних законом інтересів особи.

Вирішуючи питання про забезпечення позову необхідно взяти до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Зокрема, такий вид забезпечення позову як арешт майна передбачає обмеження права власника майна на користування цим майном.

Частина 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. За змістом наведеного, жодне з положень Конвенції не може бути витлумачене як таке, що легітимізує набуття права власності одним суб`єктом за рахунок протиправного позбавлення майнового права іншого суб`єкта, із відмовою, до того ж, у можливості захисту порушеного права. Кожен, чиї права та свободи було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (Статті 13 і 14 Конвенції). Таким чином накладення арешту на вказане нерухоме майно позбавить власника можливості користуватися вказаним майном, що є порушенням його прав. Однак не накладення заборони саме на користування майном, жодним чином не вплине на виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 153 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу Гугель Світлана Юріївна, приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу Петренко Катерина Володимирівна, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державної реєстрації на нерухоме майно, витребування з чужого незаконного володіння майна - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції яка діє з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до апеляційного суду через суд першої інстанції..

Суддя О.О. Богун

18.10.2019