Рішення № 85085934, 22.10.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 жовтня 2019 року № 640/10152/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в м.Києвіпровизнання протиправними дій, зобов`язання вчинити діїВ С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 та/або позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (надалі - відповідач), в якому просить, з урахуванням змінених позовних вимог від 11.09.2019

1. Визнати протиправним та скасувати рішення № 17387/02 від 28.01.2019, рішення № 114281/02 від 28.05.2019 Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ), обчисленої з п`ятикратного розміру заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) з 01.10.2017 провести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ), перерахунок та виплату пенсії з 25.04.2019, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (5x4 173,00 грн = 20 865,00 грн.), як норми прямої дії, згідно висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 25.04.2019 № 1 -р(ІІ)/2019 у справі №3-14/2019 (402/19 1737/19) з урахуванням вже виплачених сум та з урахуванням зміни розміру мінімальної заробітної плати за період перерахунку.

Також просив встановити судовий контроль за виконанням даного судового рішення та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати до суду протягом п`ятнадцяти календарних днів з дати набрання законної сили рішенням суду звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що звертався до відповідача з заявами про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», яким внесено зміни до ст.59 Закону № 196-ХІІ, однак позивачу було відмовлено з посиланням на те, що даний Закон стосується лише тих осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС піж час проходження дійсної строкової служби. Позивач зазначає, що Рішенням Конституційного Суду України від 25.04.2019 №1-р(ІІ)/2019 у справі №3-14/2019(402/19, 1737/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю. У зв`язку з винесенням вказаного рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 №1-р(ІІ)/2019 у справі №3-14/2019(402/19, 1737/19) позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про обчислення та виплату основної державної пенсії по інвалідності виходячи із п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до вимог частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Водночас, за твердженням позивача, відповідачем протиправно відмовлено ОСОБА_1 в обчисленні та виплаті пенсії відповідно до вимог частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2019 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог вказавши, що в матеріалах пенсійної справи відсутні документи, які підтверджують участь позивача у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до приписів частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив (частина третя статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві та отримує пенсію як особа з інвалідністю ІІ групи захворювання, пов`язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У серпні 2018 року позивач звернувся з письмовою заявою до Головного управління ПФУ в м. Києві із заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України від 03.10.2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», яким внесено зміни до ст. 59 Закону № 796-XII.

Не дочекавшись відповіді на своє звернення, позивач повторно звернувся з заявою до Головного управління ПФУ в м. Києві із заявою про призначення мені пенсії відповідно до Закону України від 03.10.2017 року № 2148-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», яким внесено зміни до ст. 59 Закону № 796-ХІІ.

Листом від 28.01.2019 Головне управління ПФУ в м. Києві відмовило у призначенні пенсії відповідно до Закону України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», яким внесено зміни до ст. 59 Закону № 796-ХІІ, посилаючись на те, що цей Закон стосується лише тих осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час проходження дійсної строкової служби.

Разом з тим, 25.04.2019 року Другий сенат Конституційного Суду України ухвалив Рішення у справі за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ зі змінами (далі - Закон).

Після рішення Конституційного суду України 29.04.2019 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ПФУ в м. Києві із заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України від 03.10.2017 року № 2148-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», яким внесено зміни до ст. 59 Закону № 796-ХІІ.

Листом від 28.05.2019 Головне управління ПФУ в м. Києві відмовило у призначенні пенсії відповідно до Закону України від 03.10.2017 року № 2148-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», яким внесено зміни до ст. 59 Закону № 796-ХІІ, посилаючись на те, що цей Закон стосується лише тих осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час проходження дійсної строкової служби.

Не погоджуючи із зазначеною відмовою, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За змістом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 15 вказаного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Статтею 59 цього Закону визначено порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Частиною третьою зазначеної статті (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII від 03.10.2017) було передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Водночас 25.04.2019 Конституційним Судом України ухвалено рішення у справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19) (№1-р(II)/2019), яким вирішено:

1) визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю;

2) словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 №2136-VIII.

Отже, вимога частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби втратила чинність з 25.04.2019.

Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, категорія 1 (а.с. 14).

Згідно з довідкою Серія КБ-1 №004969 від 16.01.2007 позивачу встановлено другу групу інвалідності, захворювання, отримане при виконанні обов`язків військової служби по ЛНА на ЧАЕС (а.с. 16).

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 11.05.1986 по 30.05.1986 (а.с.23)

Суд звертає увагу на те, що позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії - 29.04.2019 (а.с. 14).

Посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України №851 від 15.11.2017, якою внесено зміни до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210, та яка застосовується з 01.10.2017, суд відхиляє, оскільки ця постанова містить лише формулу, за якою обчислюється пенсія з 5-кратного розміру мінімальної заробітної плати. Однак, право на обчислення пенсії за цією формулою не є абсолютним, оскільки, в силу положень ч.3 ст.59 Закону № 796-ХІІ, потребує вчинення пенсіонером певних дій для його реалізації.

Крім того, як зазначалось вище, обмеження щодо застосування норми ч.3 ст.59 Закону № 796-ХІІ, на виконання якої прийнята ця постанова, для осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи не під час проходження дійсної строкової служби, були зняті лише з 25.04.2019, а відтак, формула обчислення пенсії, передбачена цією постановою КМУ, не може бути застосована до позивача з 01.10.2017.

Вказана постанова Кабміну не надає повноважень органам Пенсійного фонду автоматично змінити механізм обчислення фактично пенсіонером отримуваної пенсії на механізм, передбачений ч.3 ст.59 Закону № 796-ХІІ, без волевиявлення пенсіонера.

Як зазначалося вище та не заперечується сторонами ОСОБА_1 звертався із заявами про перерахунок пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві у серпні 2018 року, грудні 2018 та у квітні 2019 року.

Враховуючи незмінне бажання особи, висловлене у вищевказаних заявах до відповідача, а також рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 1-р(ІІ)/2019, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні починаючи з 25.04.2019 перерахунку та виплати пенсії на підставі частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Разом з тим, як слідує з наданого позивачем листа Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 19.08.2019 № 185616/02, з 01.07.2019 позивачу проведено перерахунок пенсії відповідно до ч.3 ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві перерахувати та виплатити пенсію з урахуванням раніше виплачених сум ОСОБА_1 на підставі частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, починаючи з 25.04.2019 по 30.06.2019.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць. Тому, суд приходить до висновку, щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми пенсійних виплат за один місяць.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Стосовно ж вимоги позивача зобов`язати відповідача подати звіт про виконання рішення суду, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду, а також зважаючи на приписи статті 14 КАС України щодо обов`язковості судових рішень, статті 287 КАС України щодо можливості сторони виконавчого провадження оскаржити дії державного виконавця в ході виконання судового рішення, та на відсутність об`єктивних обставин, які вказують на невиконання відповідачем рішення суду, суд не вбачає підстав для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» відсутні підстави для розподілу судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні починаючи з 25.04.2019 перерахунку та виплати пенсії на підставі частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві перерахувати та виплатити пенсію з урахуванням раніше виплачених сум ОСОБА_1 на підставі частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, починаючи з 25.04.2019 по 30.06.2019.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Головного Управління Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_1 суми пенсійних виплат за один місяць.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 )

Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (код ЄДРПОУ 42098368, 04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, 16)

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Р.О. Арсірій