Рішення № 85085879, 18.10.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 жовтня 2019 року № 640/17047/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представників сторін: від позивача - Гром А.М., від відповідача - Башілов В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомМіністерства оборони УкраїнидоВідділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції Українипровизнання протиправною та скасування постанови, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міністерство оборони України (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесену в рамках виконавчого провадження ВП№58038312 від 20.08.2019 про накладення штрафу на Міністерство оборони України в розмірі 5100 грн.;

- зобов`язати старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винести постанову про закінчення виконавчого провадження №58038312 у зв`язку з фактичним виконанням рішення.

На обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та норми Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, відповідно до яких, розпорядник бюджетних коштів, за наслідками розгляду заяви може прийняти одне з двох рішень, а саме: про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, в залежності від категорії військовослужбовців, проміжку часу між зміною групи інвалідності та наявних документів про обставини отриманих поранень, контузій чи захворювань ними. Відтак, на думку позивача, рішення суду фактично виконане.

На виконання вимог суду, відповідачем надані матеріали виконавчого провадження №58038312.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 26.06.2018 у справі №760/19613/17 суд вирішив:

«Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності ІІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

Зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення за результатами розгляду питання про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності ІІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» з урахуванням висновків, викладених у цій постанові.»

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2018 рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 26.06.2018 у справі №760/19613/17 залишено без змін.

На виконання вказаного рішення, Солом`янським районним судом м. Києва 27 листопада 2018 року виданий виконавчий лист №760/19613/17.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 14.01.2019 відкрито виконавче провадження №58038312 з примусового виконання виконавчого листа №760/09613/17, виданого 27.11.2018 Солом`янським районним судом м. Києва про зобов`язання Міністерство оборони України прийняти рішення за результатами розгляду питання про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності ІІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» з урахуванням висновків, викладених у цій постанові.

В подальшому, Міністерством оборони України направлено до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заяву про закінчення виконавчого провадження №58038312 у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі судового рішення.

Водночас, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято постанову від 20.08.2019 №58038312 про накладення штрафу на боржника - Міністерство оборони України штрафу за невиконання рішення суду в розмірі 5100 грн.

Вважаючи вказану постанову про накладення штрафу протиправною та такою, що підлягає скасуванню, а виконавче провадження таким, що підлягає закриттю, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції чинній на час прийняття спірної постанови) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 4 ст. 18 названого Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Отже, виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з ч. 1 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Таким чином, зі змісту вказаних норм вбачається, що у разі невиконання боржником без поважних причин рішення суду виконавець зобов`язаний прийняти постанову про накладення штрафу на боржника.

Водночас, позивач вбачає прийняту постанову про накладання штрафу від 20.08.2019 ВП №58038312 протиправною з огляду на те, що рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26.06.2018 у справі №760/19613/17 фактично виконане в повному обсязі.

З витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 11.01.2019 №3, затвердженого 16.01.2019, вбачається, що на виконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26.06.2018 у справі №760/19613/17 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2018, відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги громадянину ОСОБА_1 .

Натомість, рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 26.06.2018 у справі №760/19613/17 зобов`язано Міністерство оборони України прийняти рішення за результатами розгляду питання про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності ІІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» з урахуванням висновків, викладених у цій постанові.

Отже, в порушення вимог рішення суду від 26.06.2018 по справі №760/19613/17, комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято протилежне рішення (витяг з протоколу від 11.01.2019 №3), ніж визначив суд, а саме: про відмову ОСОБА_1 у призначені одноразової грошової допомоги.

Тобто, прийняте комісією Міністерства оборони України рішення свідчить про невиконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26.06.2018 у справі №760/19613/17.

Крім того, матеріали справи не містять жодних, у розумінні статті 73 КАС України доказів, поважності причин невиконання Міністерством оборони України рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26.06.2018 у справі №760/19613/17.

Більше того, окремою ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 05.08.2019 у справі №760/19613/17 визнано протиправним рішення про відмову у призначенні і виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, оформлене пунктом 18 протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 11.01.19 №3 (затвердженого Міністром оборони України 16.01.2019); зобов`язано Міністерство оборони України вжити заходи щодо усунення порушень п. 9 ч. 1 ст. 129, ст. 129-1 Конституції України шляхом розгляду питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням ІІІ (третьої) групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії відповідно до пп. «б» п. 1 ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.

З матеріалів справи вбачається, що фактично належно вказане рішення суду виконано позивачем в подальшому, а саме: згідно витягу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 13.09.2019 №122, затвердженого 16.09.2019, вбачається, що на виконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26.06.2018 у справі №760/19613/17 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2018 та окремої ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 05.08.2019 призначено одноразову грошову допомогу громадянину ОСОБА_1 .

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 04.10.2019 закінчено виконавче провадження №58038312 з огляду на виконання рішення в повному обсязі.

Відтак, зважаючи на те, що на час прийняття спірної постанови про накладання штрафу, позивачем було прийнято рішення, яке суперечить висновкам та вимогам, викладеним у рішенні Солом`янського районного суду м. Києва від 26.06.2018 у справі №760/19613/17, а вимоги, які суд зобов`язав вчинити Міністерство оборони України, так і не були виконанні останнім, відповідачем правомірно прийнято постанову про накладення на боржника штрафу від 20.08.2018 ВП №58038312 у розмірі 5100 грн., відтак у суду відсутні належні правові підстави для скасування оскаржуваної постанови.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Зважаючи, що у задоволенні позову позивача, відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255,287 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Міністерства оборони України відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 22.10.2019.

Суддя С.К. Каракашьян