Рішення № 85085726, 18.10.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 жовтня 2019 року № 640/11142/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження матеріали адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1

до Київського апеляційного адміністративного суду

третя особа Державна судова адміністрація України

про зобов`язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м.Києва (надалі - суд) звернувся ОСОБА_1 (надалі також - позивач) з позовом до Київського апеляційного адміністративного суду (надалі також - відповідач), третя особа - Державна судова адміністрація України (надалі також - третя особа), в якому просить суд:

визнати бездіяльність Київського апеляційного адміністративного суду протиправною, який не здійснив перерахунок та виплату суддівської винагороди судді цього суду ОСОБА_1 , а саме - доплату до посадового окладу за вислугу років, з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15).

зобов`язати Київський апеляційний адміністративний суд провести перерахунок та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 , включивши доплату до посадового окладу за вислугу років, з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15).

Ухвалою суду від 01.07.2019 відкрито провадження у справі.

Позивач зазначає, що відповідач протиправно не здійснює перерахунок та виплату суддівської винагороди судді, а саме - доплату до посадового окладу за вислугу років, з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15).

Відповідач проти позову заперечував надавши суду письмові пояснення в яких зазначив, що згідно листа ДСА України, виплата суддівської винагороди суддям, які відстороненні від здійснення правосуддя до проходження повторного кваліфікаційного оцінювання, необхідно здійснювати в розмірі посадового окладу.

Третя особа пояснень щодо заявлених позовних вимог, суду не надала.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), зокрема, положення частини десятої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 №192-VІІІ, за яким суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

В підпункті 3.4 Рішення Конституційного Суду України зазначено, що питання отримання суддею винагороди до проходження ним кваліфікаційного оцінювання регулюється Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 №192-VІІІ, а випадки, коли такий суддя не здійснює правосуддя, визначається Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402.

Рішенням Конституційного Суду України, встановлено, що випадки нездійснення правосуддя поділяються на дві категорії. До першої категорії належать випадки, коли нездійснення правосуддя обумовлене поведінкою самого судді, зокрема відсторонення судді від посади у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя. Друга категорія охоплює випадки, коли суддя не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою. Наприклад, згідно із Законом № 1402 нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами та із неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про його відрядження до іншого суду (частина перша статті 55); з обов`язковим проходженням підготовки для підтримання кваліфікації у Національній школі суддів України (частина восьма статті 56, частини перша, друга статті 89); з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді (частина третя статті 82, частини шоста, сьома статті 147).

Суддя, який не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, має право на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 04.12.2018 №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15).

В зв`язку з чим, Рада суддів України зазначила, що суддя, який не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, має право на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України від 04.12.2018 №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15).

Рішенням №24/ко-17 від 14.11.2017, за результатами проведення первинного кваліфікаційного оцінювання мене було відсторонено від здійснення правосудця до повторного кваліфікаційного оцінювання та направлено до Національної школи судців України для проходження перепідготовки.

Відповідно до 5.10 Порядку та методології кваліфікаційного оцінювання (погоджено Рішенням Ради суддів України 11.12.2015 №14) рішення про не підтвердження можливості здійснення суддею правосуддя за результатами первинного кваліфікаційного оцінювання повинно визначати термін відсторонення судці від здійснення правосуддя, тривалість перепідготовки судді в Національній школі суддів України з урахуванням спеціалізації та інстанційності суду, у якому суддя займає штатну посаду, вимоги до звіту Національної школи суддів України за результатами перепідготовки, терміни проведення повторного кваліфікаційного оцінювання.

Після виконання суддею рішення про направлення його для перепідготовки Національна школа суддів України у триденний строк з дня закінчення перепідготовки надає Вищій кваліфікаційній комісії суддів України звіт про результати проходження суддею перепідготовки. У п`ятиденний строк з дня отримання звіту Національної школи суддів України Кваліфікаційна палата приймає рішення про повторне кваліфікаційне оцінювання судді, про що повідомляє суддю відповідно до порядку, передбаченого пунктами 3.12-3.14 цього Порядку.

Після закінчення перепідготовки в Національній школі суддів України до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України був наданий звіт про результати проходження перепідготовки.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 07.06.2018 №133/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання судців місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема і позивача, судді Київського апеляційного адміністративного суду.

Як зазначає позивач, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, ні в рішенні №24/ко-17 від 14.11.2017, ні в рішенні від 07.06.2018 № 133/зп-18 терміни проведення повторного кваліфікаційного оцінювання не визначила, а також не проводила щодо мене повторного кваліфікаційного оцінювання надмірно тривалий час, включно до 23.04.2019.

Питання оплати праці судді, зокрема отримання чи не отримання ним доплат до посадового окладу, в одних випадках нездійснення ним правосуддя законодавство врегульовані, а саме: відсторонення судді від посади у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, тимчасове відсторонення судді від посади у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя у випадку застосування до судді дисциплінарного стягнення, відрядження судді для роботи у Вищій раді правосуддя, Вищий кваліфікаційній комісії суддів України (у разі призначення судді членом цих органів), Раді суддів України, а також за заявою судді відрядження для роботи у Національній школі суддів України, мобілізація. Щодо інших випадків, коли суддя не здійснює правосуддя, зокрема з незалежних від нього причин або через обставинами, що не обумовлені його поведінкою, відповідного законодавчого регулювання немає, а отже, за положенням частини десятої статті 133 Закону №2453 у редакції Закону №192 у таких випадках суддя не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Конституційний Суд України, в своєму рішенні зазначив, якщо позбавлення судді права на отримання доплат до посадового окладу може бути визнане доцільним та виправданим, зокрема, у випадку притягнення його до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком якого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, то позбавлення судді цього права, коли він не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або обумовлені його поведінкою, як випливає зі змісту положення частини 10 статті 133 Закону №2453 у редакції №192, є несправедливим, невиправданим та необґрунтованим.

Крім того, застосований законодавцем у положенні частини десятої статті 133 Закону №2453 у редакції Закону №192 підхід до об`єднання усіх випадків, коли суддя, який не здійснює правосуддя, не має права на отримання доплат до посадового окладу, не можна визнати виправданим, справедливим та домірним, оскільки такий підхід не враховує особливостей кожної категорії підстав нездійснення правосуддя, ступеня обумовленості таких підстав поведінкою судді та інших законодавчо визначених обставин, а отже, невиправдано призводить до зауваження обсягу гарантій незалежності суддів у виді зниження рівня їх матеріального забезпечення.

Тобто, перебуваючи на посаді судді Київського апеляційного адміністративного суду, позивач тривалий час не здійснював правосуддя через обставини, що не залежать від позивача, а тому позивач вважає, що має право на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 04.12.2018 №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15).

Однак, як зазначає позивача, та не заперечує відповідач, Київський апеляційний адміністративний суд не проводить доплат до посадового окладу за вислугу років з часу прийняття вказаного Рішення Конституційним Судом України.

Крім того, Рада суддів України в Рішенні № 21 від 19.04.2019 щодо права суддів на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 04.12.2018 №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15) зазначила, що у пункті 3.4 Рішення від 04.12.2018 №11-р/2018, у справі №1-7/2018 (4062/15) Конституційний Суд України зазначив, якщо позбавлення судді права на отримання доплат до посадового окладу може бути визнане доцільним та виправданим, зокрема, у випадку притягнення його до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності' наслідком якого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосудця, то позбавлення судці цього права, коли він не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, як випливає зі змісту положення частини десятої статті 133 Закону №2453 у редакції Закону №192 є несправедливим, невиправданим та необґрунтованим.

Конституційний Суд України зазначає, що конституційне закріплення гарантій незалежності суддів спрямоване на унеможливлення будь-яких спроб впливу на суддю. Такий вплив є неприпустимим з огляду на положення частини другої статті 126 Конституції України.

Конституційний Суд України, зазначає, що юридичне регулювання, встановлене положенням частини десятої статті 133 Закону №2453 у редакції Закону №192, яке поширюється на суддів, які не здійснюють правосуддя через обставини, що не залежать від них особисто або не обумовлені їхньою поведінкою, звужує зміст та обсяг гарантій незалежності суддів, створює загрозу для незалежності як суддів, так і судової влади в цілому, а також передумови для впливу на суддів. Отже, положення частини десятої статті 133 Закону № 2453 у редакції Закону №192 для цілей застосування окремих положень Закону № 1402 суперечить частинам першій, другій статті 126 Конституції України.

Відповідно до частини другої статті 151-2 Конституції України рішення та висновки Конституційного Суду України є остаточними і обов`язковими до виконання. Обов`язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України, яка має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів (пункти 3, 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 14.12.2000 № 15-рп/2000 у справі про порядок виконання рішень Конституційного Суду України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки позивач не притягувався до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком якого могло біти відсторонення позивача від посади чи від здійснення правосуддя, що могло би позбавити позивача на отримання винагороди.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій з урахуванням вимог, встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 77, 78, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати бездіяльність Київського апеляційного адміністративного суду протиправною, який не здійснив перерахунок та виплату суддівської винагороди судді цього суду ОСОБА_1 , а саме - доплату до посадового окладу за вислугу років, з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 04.12.2018 №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15).

Зобов`язати Київський апеляційний адміністративний суд провести перерахунок та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 , включивши доплату до посадового окладу за вислугу років, з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 04.12.2018 №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15).

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Смолій