Рішення № 85085548, 22.10.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/729/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом приватного підприємства “Торг Експерт” до Головного управління Державної фіскальної служби в Чернівецькій області, Державної фіскальної служби України про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство “Торг Експерт” звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Чернівецькій області про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії.

Позивач просить суд:

- скасувати рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби в Чернівецькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 05 лютого 2019 року №1069039/42523569 про відмову в реєстрації податкової накладної від 02 січня 2019 року №2;

- зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби в Чернівецькій області зареєструвати податкову накладну від 02 січня 2019 року №2 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що не погоджується із прийнятим відповідачем рішенням, оскільки ним подано до контролюючого органу всі необхідні первинні документи, що підтверджували реальність господарських операцій та правомірність складання та подання на реєстрацію в ЄРПН податкової накладної від 02 січня 2019 року №2. Вважає, що дії комісії Головного управління Державної фіскальної служи у Чернівецькій області щодо винесення рішення від 05 лютого 2019 року №1069039/42523569 про відмову в реєстрації податкової накладної від 02 січня 2019 року №2 є протиправним.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, встановлено строки для подання заяв по суті спору.

Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області подано до суду відзив на позовну заяву, у якому суб`єкт владних повноважень просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Відповідач вказував, що оскільки податкова накладна №2 від 02 січня 2019 року була подана із порушенням форми (ненадання договорів зовнішньоекономічної діяльності з додатками до них, письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеній у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена, розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків, документи щодо підтвердження відповідності продукції, первинні документи щодо транспортування товарів, робіт, послуг та надання копій документів, які складені з порушенням законодавства), то ним правомірно прийнято оскаржуване позивачем рішення.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року замінено неналежного відповідача Головне управління Державної фіскальної служби в Чернівецькій області на належного - Державну фіскальну службу України щодо позовних вимог про зобов`язання зареєструвати податкову накладну від 02 січня 2019 року №2 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Встановлено строк для подання заяв по суті справи.

07 жовтня 2019 року Державною фіскальною службою України подано до суду відзив на позовну заяву, в якому також як і у відзиві Головного управління Державної фіскальної служби в Чернівецькій області вказано, що оскільки податкова накладна №2 від 02 січня 2019 року була подана із порушенням форми, а саме: не надано договорів зовнішньоекономічної діяльності з додатками до них, письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеній у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена, розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків, документи щодо підтвердження відповідності продукції, первинні документи щодо транспортування товарів, робіт, послуг та надання копій документів, які складені з порушенням законодавства, то рішенням Комісії було правомірно відмовлено у її реєстрації. Вказаний відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

В судове засідання, призначене на 21 жовтня 2019 року, учасники справи не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Водночас 17 жовтня 2019 року представником позивача подано до суду заяву, в якій заявник просить суд продовжити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні.

21 жовтня 2019 року представником Головного управління Державної фіскальної служби в Чернівецькій області також подано клопотання про розгляд цієї справи в порядку письмового провадження.

Від Державної фіскальної служби України заяв до суду не надходило, про причини неявки в судове засідання не повідомлено.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення вказаних норм та беручи до уваги клопотання учасників справи про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд вважає за можливе розглянути дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що приватне підприємство “Торг Експерт” є юридичною особою, ідентифікаційний код якої 42523569, місцезнаходження: вул. Головна, 287 а, м. Чернівці, 58000. Основний вид діяльності – неспеціалізована оптова торгівля.

Відповідно до витягу з Реєстру платників податку на додану вартість №1824124500168 приватне підприємство “Торг Експерт” зареєстроване платником податку на додану вартість 01 листопада 2018 року.

10 грудня 2018 року між Приватним підприємством “Бестком” (Виконавець) та приватним підприємством “Торг Експерт” (Замовник) укладено договір про надання послуг завантаження та розвантаження №1012/18, згідно якого Виконавець зобов`язується за завданням Замовника протягом установленого у Договорі строку надавати за плату послуги із завантаження та розвантаження товару, а Замовник зобов`язується оплачувати такі послуги (пункт 1.1 договору).

Згідно пункту 2.1 цього Договору вартість послуг із завантаження і розвантаження товару Виконавцем становить 15000,00 грн, в тому числі ПДВ 2500, 00 грн за 1 місяць.

11 грудня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Бестком Дистриб`юшн” (Суборендодавець) та приватним підприємством “Торг Експерт” (Суборендар) укладено договір суборенди №1112/18, згідно пункту 1.1 цього договору Суборендодавець надає, а Суборендар приймає у тимчасове платне користування на умовах, визначених цим Договором, офісне приміщення пл. 20м2, що розташоване за адресою: Незалежності 1Г, село Чагор, Глибоцького району, Чернівецької області, яке належить Суборендодавцю.

Метою суборенди даного приміщення є використання його для здійснення господарської діяльності Суборендаря.

Факт виконання умов договору суборенди, підтверджується актом надання послуг №47 від 02 січня 2019 року.

12 грудня 2018 року між приватним підприємством “Торг Експерт” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Бестком Дистриб`юшн” (Замовник) укладено договір поставки товару №1212/18.

Згідно пункту 1.1 вказаного договору Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Замовника товар відповідно до погодженої видаткової накладної, а Замовник зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених Договором.

Відповідно до пункту 4.1 договору Замовник оплачує замовлений товар згідно цін, що вказуються в накладних, які є додатками до даного Договору та його невід`ємною частиною на протязі 180 (ста вісімдесяти) календарних днів після отримання ним товару.

15 грудня 2018 року до цього договору, укладено додаткову угоду №1, якою встановлено, що товар доставляється на склад покупця за рахунок покупця.

На виконання цього договору, позивач відповідно до видаткової накладної №2 від 02 січня 2019 року поставив Товариству з обмеженою відповідальністю “Бестком Дистриб`юшн” великі шпроти в олії 190 г, кілька ризька обж. в том. соусі 240 г., сардина в олії 240 г, сардина в томатному соусі 240 г. загальною вартістю 452231,42 грн., в т.ч. ПДВ 75371,90 грн.

На підставі контракту 09-16 від 06 грудня 2018 року та інвойсу 18336 від 06 грудня 2018 року позивачем закуплено у BRAVAISE VILNIS JSC, та відповідно, ввезено на митну територію України по митній декларації №UA408150/2018/026240 від 14 грудня 2018 року рибні консерви на загальну суму 35997,70 грн.

02 січня 2019 року представники Замовника Приватне підприємство “Торг Експерт” та представник Виконавця Приватне підприємство “Бестком” склали Акт №БК-0000001 здачі-прийняття (надання послуг) про те, що Виконавцем були проведені такі роботи (надані такі послуги) за договором №1012/18 від 10 грудня 2018 року – послуги по завантаженню та розвантаженню товарів. Загальна вартість робіт (послуг) без ПДВ 12500,00 грн, ПДВ 20 % - 2500,00 грн. Загальна вартість робіт (послуг) з ПДВ 15000,00 грн.

За результатами здійснення вказаної вище операції позивачем виписано податкову накладну №2 від 02 січня 2019 року на суму 452231,42 грн (в тому числі ПДВ 75371,90 грн.).

29 січня 2019 року за допомогою програми електронного документообігу позивачем отримано повідомлення, в якому зазначено, що відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної від 02 січня 2019 року №2 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам п.п. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На виконання вимог вказаного повідомлення, 04 лютого 2019 року позивачем направлено контролюючому органу повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено.

05 лютого 2019 року комісією Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області прийнято рішення №1069039/42523569 про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку із ненаданням платником податку копій документів, а саме: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02 грудня 2010 року (далі - ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. п. 16.1.2, 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

У відповідності до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п. 201.1 цієї статті та/або п. 192.1 ст. 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до п. 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Відповідно до п. п. 14.1.60 п. 14.1 ст. 14 ПК України, єдиний реєстр податкових накладних - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий Порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (далі - Порядок №1246).

Згідно із п. 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Відповідно до п. 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Пунктом 14 Порядку №1246 визначено, що квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України, реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №117 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - Порядок №117), згідно із п. 5 якого податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється (п. 6 Порядку №117).

Пунктом 13 Порядку №117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій (ї) ризиковості платника податку та/або критерій (ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Як вбачається з матеріалів справи, реєстрація податкової накладної від 02 січня 2019 року №2 була зупинена у зв`язку з відповідністю податкової накладної підпункту 1.6 пункту 1 "Критеріїв ризиковості платника податків".

Відповідно до підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податків, комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

- платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);

- дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

- платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

- платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

- платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

- платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України;

- наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв.

Ризиковість платника податку може бути встановлено у разі виконання хоча б одного з критеріїв, визначених у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв.

Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Якщо платник податків, якого внесено до переліку ризикових суб`єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв, такого платника податків виключають з переліку ризикових суб`єктів господарювання в день отримання/виявлення такої інформації.

У разі якщо платник податків, внесений до переліку ризикових суб`єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пункті 1.6 цих Критеріїв, платника виключають з переліку ризикових суб`єктів господарювання за рішенням комісій головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС.

У той же час, згідно із п. 14 Порядку №117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе:

- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Отже, рішення Комісії контролюючого органу повинно містити чітку підставу для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

Незважаючи на те, що рішення про зупинення реєстрації податкової накладної не є предметом розгляду в рамках даного спору, водночас таке передувало прийняттю оскаржуваного позивачем рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.

Відтак, суд вважає за необхідне відзначити, що таке рішення фіскального органу не містить в собі визначення конкретного критерію ризиковості платника податку, а містить лише посилання на підпункт 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку, який є доволі змістовним.

Крім цього, варто зазначити і те, що Критерії ризиковості платника податку, на які посилаються відповідач в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, встановлені листом ДФС України від 21 березня 2018 року № 959/99-99-07-18.

Між тим, листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України та не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством,

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02 квітня 2019 року по справі №822/1878/18.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність посилань контролюючого органу на підпункт 1.6. пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку як на підставу зупинення реєстрації податкової накладної, відносно якої розглядається цей спір. Тому законних підстав для зупинення реєстрації такої податкової накладної у контролюючого органу не було.

Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, викладеною, зокрема, у постанові від 23 серпня 2019 року у справі №540/2602/18.

За таких обставин прийняте відповідачем після незаконного рішення про зупинення реєстрації податкової накладної оскаржуване рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН є також незаконним, а тому підлягає скасуванню.

Поряд з цим, судом встановлено, що після отримання рішення про зупинення реєстрації податкової накладної позивачем були направлені контролюючому органу матеріали на підтвердження вчинення господарської операції зі своїм контрагентом, про що зазначено вище.

Між тим, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Чернівецькій області було прийнято оскаржуване позивачем рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за номером №1069039/42523569 від 05 лютого 2019 року.

Як вбачається із вказаного рішення, підставою для відмови у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначено “ненадання платником податку копій документів”.

Так, відповідно до пункту 21 Порядку №117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування є:

-ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

-ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

-подання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Отже, рішення комісії контролюючого органу повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.

Водночас варто зазначити і те, що оскаржуване позивачем рішення по своїй правовій природі є актом індивідуальної дії.

Так, згідно пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, оскаржуване позивачем рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області не відповідає критеріям чіткості й зрозумілості акту індивідуальної дії та породжує його неоднозначне трактування, що, в свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

В оскаржуваному рішенні не зазначено, яких саме документів не надано та по яким операціям, яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

З оскаржуваного рішення вбачається, що воно не містить конкретної інформації щодо причин та підстав для його прийняття, а лише містить загальні фрази про те, що причиною його прийняття є ненадання платником податку копій документів: 1) договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; 2) первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентарні описи), у тому числі рахунки –фактури інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні.

При цьому стосовно ненадання платником податку копій «первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахуики-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт-послуг)- з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні», то суд звертає увагу, що в приписі до даного пункту у дужках, зазначено про те, що документи, які не надано платником, необхідно підкреслити.

Між тим, оскаржуване рішення контролюючого органу не містить жодних підкреслень, що свідчить про не надання комісією належної оцінки вирішенню питання, які ж саме документи позивачем-платником податку не було подано, і яким чином це унеможливило реєстрацію податкової накладної в ЄРПН.

Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/1817/18.

Поряд з цим, як вбачається з обставин справи, позивачем Головному управлінню Державної фіскальної служби у Чернівецькій області надавались наступні документи: договір суборенди з Товариством з обмеженою відповідальністю “Бестком Дистриб`юшн” від 11 грудня 2018 року №1112/18; акт надання послуг від 02 січня 2019 року №47; договір №1012/18 про надання послуг завантаження та розвантаження від 10 грудня 2018 року; акт №БК-000001 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 02 січня 2019 року; банківські виписки Приватне підприємство “Торг Експерт” за період з 14 грудня 2018 року по 30 січня 2019 року; пояснюючі записки Приватне підприємство “Торг Експерт”; витяг із статуту Приватне підприємство “Торг Експерт”; виписки з ЄДР Приватне підприємство “Торг Експерт”; витяг №1824124500168 з реєстру платників ПДВ Приватне підприємство “Торг Експерт”; рішення засновника Приватне підприємство “Торг Експерт” від 22 грудня 2018 року №2/18; наказ від 03 жовтня 2018 року №1 про призначення директора Приватне підприємство “Торг Експерт”; наказ про затвердження штатного розкладу Приватне підприємство “Торг Експерт” від 29 грудня 2018 року №1; контракт купівлі-продажу рибних консервів від 06 грудня 2018 року №09-16; вантажно-митна декларація UA408150/2018/026240; інвойс №18336; товарно-транспортна накладна міжнародного зразка за формою CMR №003180з відмітками про перетин митного контролю; сертифікат якості від 07 грудня 2018 року №245; банківська виписка Приватне підприємство “Торг Експерт” за період з 20 грудня 2018 року по 21 грудня 2018 року.

В адміністративному судочинстві обов`язок доказувати правомірність своїх дій чи рішень покладено на суб`єкта владних повноважень (частина четверта статі 9, частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України), тобто у даному випадку на Головне управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області.

Проте, наданий відповідачем відзив на позов не містять обґрунтованих доводів та спростувань відносно наданих позивачем тверджень та доказів щодо реальності господарської операції згідно договору поставки від 12 грудня 2018 року №1212/18, за яким складено податкову накладну від 02 січня 2019 року №2.

Зазначення в оскаржуваному рішенні під додатковою інформацією про «не надання первинних документів щодо реалізованого товару: договір, накладні, рахунок-фактура. Згідно бази даних ДФС відсутня інформація про наявність об`єктів оподаткування» не відповідає фактичним обставинам даної справи.

Проаналізувавши наведені вище та наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо придбання ним товару (рибних консервів) у латвійської Компанії BRIVAIS VILNIS JSC з метою подальшого продажу, зокрема, товариству з обмеженою відповідальністю “Бестком Дистриб`юшн”, для отримання прибутку від посередницької діяльності пов`язаної з перепродажем вказаного товару.

При цьому ці господарські операції документовані відповідно до вимог законодавства України, чого контролюючим органом не спростовано. Відповідач не надав суду жодного доказу фіктивності досліджуваних господарських операцій.

Позиція відповідача ґрунтується виключно на формальній підставі, яка полягає в ненаданні позивачем копій документів. Однак, наведене спростовується матеріалами справи, будь-яких суттєвих недоліків досліджувані операції не містять, мав місце рух активів підприємств та переслідувалась мета законного отримання прибутку.

Враховуючи логічність та розумність проведених позивачем господарських операцій, метою яких є отримання прибутку, а також приймаючи до уваги, що консерви імпортовані в України, а тому пройшли відповідний митний контроль, суд вважає, що господарські операції по продажу позивачем товариству з обмеженою відповідальністю “Бестком Дистриб`юшн” консервів є реальними, а враховуючи те, що зазначені суб`єкти господарювання є платниками ПДВ, позивача було зобов`язано внаслідок реалізації такого товару скласти податкові накладі та направити їх для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Перевіряючи оскаржуване рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області на відповідність його критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про те, що воно прийнято не на підставі закону та є необґрунтованим.

Відтак, відповідачі як суб`єкти владних повноважень не довели правомірність оскаржуваного рішення, а тому наявні правові підстави для визнання такого протиправним та скасування.

Отже, позов у цій частині підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог зобов`язального характеру, то суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 19, пункту 20 Порядку №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

- прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);

- неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (пункт 20 Порядку №1246).

Аналогічні за змістом норми містяться і в пункті 28 Порядку №117, відповідно до якого податкова накладна / розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

- прийнято та набрало чинності рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому що втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Обрана ж форма захисту порушених прав у даному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження відповідачів. В даному випадку задоволення позовних вимог щодо зобов`язання Державної фіскальної служби України здійснити реєстрацію спірної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Таким чином, позовна вимога про зобов`язання Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №2 від 02 січня 2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних також підлягає задоволенню.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно частин першої – третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність письмових та електронних доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів обґрунтованість позову, а відповідачі як суб`єкти владних повноважень не довели правомірність оскаржуваного рішення. Тому позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.

Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання даного позову було сплачено судовий збір у розмірі 1921,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №157 від 18 червня 2019 року. Відтак, стягненню на користь позивача підлягає 1921,00 грн.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-77, 90, 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства “Торг Експерт” до Головного управління Державної фіскальної служби в Чернівецькій області, Державної фіскальної служби України про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби в Чернівецькій області рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 05 лютого 2019 року №1069039/42523569.

Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну від 02 січня 2019 року №2 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області (Державної фіскальної служби України) на користь приватного підприємства “Торг Експерт” судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 жовтня 2019 року.

Повне найменування учасників справи:

позивач – приватне підприємство “Торг Експерт” (вул. Головна, 265-В, м. Чернівці), відповідачі – Головне управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану 200-А, м.Чернівці, 58013), Державна фіскальна служба України (Львівська площа,8, м. Київ, 04053).

Суддя О.П. Лелюк