Рішення № 85085018, 21.10.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2070/19

21 жовтня 2019 рокум. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.08.2019 № Ф-30760-17.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 13.08.2019 відповідач виніс вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-30760-17, якою зобов`язано позивача сплатити заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску (далі - ЄСВ) в розмірі 18275,78 грн. відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Винесена відповідачем зазначена вимога про сплату боргу позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки позивач працює на посаді керівника ТОВ "Повшам - КЛ", внаслідок чого ТОВ "Повшам - КЛ" регулярно проводить оплату ЄСВ за позивача, на підтвердження чого надав індивідуальну відомість про застраховану особу по формі ОК-5 ПФУ.

Ухвалою суду від 17.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання на 10.10.2019.

Ухвалою суду від 10.10.2019 розгляд справи відкладено на 21.10.2019 відповідно до статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (далі - КАС).

Позивач у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву від 21.10.2019, в якій просить розглядати справу в порядку письмового провадження. Щодо заміни сторони відповідача не заперечує.

Представник відповідача у судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву від 21.10.2019, в якій просить розглядати справу без її участі в порядку письмового провадження та відмовити у задоволенні позовних вимог. Водночас, у відзиві на позов, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що оскаржену вимогу відповідач виніс на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Також у відзиві на позов, з урахуванням заяви від 18.10.2019 про виправлення описки, просить допустити процесуальне правонаступництво шляхом заміни відповідача - Головного управління ДФС у Тернопільській області на відповідача - Головне управління ДПС у Тернопільській області, мотивуючи тим, що наказом Головного управління ДПС у Тернопільській області від 29.08.2019 № 9 розпочато виконання останнім функцій і повноважень Головного управління ДФС у Тернопільській області, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС (арк. справи 18-20).

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі, суд, керуючись частиною четвертою статті 229 КАС не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та розглянув дану справу в порядку письмового провадження відповідно до частини третьої статті 194 КАС.

Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" постановлено реорганізувати деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2. Також установлено, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної податкової служби.

Наказом Державної податкової служби України "Про початок діяльності Державної податкової служби України" від 28.08.2019 № 36 розпочато виконання ДПС України функцій і повноважень ДФС України, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС (арк. справи 22).

Водночас, наказом Головного управління ДПС у Тернопільській області "Про початок діяльності Головного управління ДПС у Тернопільській області" від 29.08.2019 № 9 розпочато виконання останнім функцій і повноважень Головного управління ДФС у Тернопільській області, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС (арк. справи 23).

Частиною першою статті 52 КАС визначено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що правонаступником прав та обов`язків Головного управління ДФС у Тернопільській області стало Головне управління ДПС у Тернопільській області, а тому клопотання представника відповідача слід задовольнити та допустити процесуальне правонаступництво шляхом заміни відповідача - Головного управління ДФС у Тернопільській області на відповідача - Головне управління ДПС у Тернопільській області.

Водночас, як слідує з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що позивач зареєстрований як фізична особа - підприємець 08.04.2010, на податковому обліку перебуває з 12.04.2010 як фізична особа-підприємець, 08.04.2010 взятий на облік як платник єдиного внеску, реєстраційний номер 19180801863 (арк. справи 24-25).

Відповідно до відомостей з Реєстру страхувальників, позивач 08.04.2010 взятий на облік як платник єдиного внеску, реєстраційний номер 19180801863, код КВЕД по якому призначений клас ризику: 74.11.1 - адвокатська діяльність (арк. справи 43).

Витягом з Єдиного реєстру адвокатів України підтверджується те, що позивач на підставі рішення від 17.04.2010 № 25 має право на заняття адвокатською діяльністю, про що Тернопільською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури видано відповідне свідоцтво № 587 від 17.04.2010, провадить індивідуальну адвокатську діяльність (арк. справи 26).

Водночас, згідно довідки форми № 4-ОПП від 24.12.2013 № 1319180700310 позивач перебуває на обліку в контролюючого органу, як фізична особа - підприємець та фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю - адвокат (арк. справи 28).

Надалі, 13.08.2019 відповідач виніс вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-30760-17, якою зобов`язано позивача сплатити заборгованість зі сплати ЄСВ в розмірі 18275,78 грн. відповідно до статті 25 Закону № 2464-VI (арк. справи 10).

З 01.01.2016 позивач є платником єдиного податку третьої групи за ставкою 5%.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 3 статті 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно статті 13 Закону № 5076-VI адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Підпунктом 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що самозайнятою особою є платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - це, зокрема, діяльність адвокатів за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до Класифікатора професій ДК 003:2010, затвердженого наказом Держспоживстандарту України 28.07.2010 № 327, адвокат є окремою професією з відповідним кодом 2421.2.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно з абзацом другим частини першої статті 5 Закону № 2464-VI взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників. Взяття на облік осіб, зазначених: в абзацах другому, третьому, п`ятому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, на яких поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", - здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей.

Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п`ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці шостому пункту 1 та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", - за їхньою заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - за їхньою заявою (абзац сьомий частини першої статті 5 Закону № 2464-VI).

Відповідно до частини восьмої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 № 755-IV фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Суд встановив, що на дату винесення оскарженої вимоги позивач перебував на обліку в контролюючого органу, як фізична особа - підприємець та фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю - адвокат.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до абзацу третього частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Частиною першою статті 7 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок нараховується: 1) для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами; допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства.

Нарахування та сплата єдиного внеску за платників, зазначених у абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу.

2) для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;

3) для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до частини дванадцятої статті 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Таким чином, враховуючи те, що позивач на дату винесення оскарженої вимоги, не перебував в процесі припинення підприємницької діяльності, в тому числі займався незалежною професійною діяльністю - адвокат, а також те, що відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI являється платником єдиного внеску, суд дійшов висновку, що останній зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок незалежно від фінансового стану платника. При цьому, чинним законодавством України не передбачено звільнення такого платника від сплати єдиного внеску, який одночасно є найманим працівником на підприємстві.

Згідно пункту 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Частиною четвертою статті 25 Закону № 2464-VI визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно з пунктом 4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 № 469), що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 № 508/26953 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (частина п`ята статті 8 Закону № 2464-VI).

Відповідно до частини шістнадцятої статті 25 Закону № 2464-VI строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Як слідує з інтегрованої картки платника єдиного внеску, що загальна сума боргу позивача зі сплати ЄСВ станом на 31.07.2019 становить 18275,78 грн., а тому відповідач на підставі даних інтегрованої картки сформував вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.08.2019 № Ф-30760-17 в розмірі 18275,78 грн. (арк. справи 29-31).

Водночас, суд встановив, що позивачу виставлялася вимога про сплату боргу (недоїмки) від 11.12.2018 № Ф-30760-17, якою було зобов`язано позивача сплатити заборгованість зі сплати ЄСВ в розмірі 15000,48 грн. за період, який охоплюється оскарженою вимогою у даній справі, зокрема за 2017 р. та за І-ІІІ квартали 2018 р. та яка була оскаржена позивачем у судовому порядку. Однак, рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.04.2019 у справі № 500/2900/18, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2019 у справі № 857/5813/19, у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.12.2018 № Ф-30760-17 відмовлено, про що свідчить Єдиний державний реєстр судових рішень (http://reyestr.court.gov.ua/Review/81278420, http://reyestr.court.gov.ua/Review/84897695).

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи те, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.04.2019 у справі № 500/2900/18 встановлено, що відповідач правомірно виніс вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.12.2018 № Ф-30760-17, а також те, що зазначене рішення суду набрало законної сили, суд дійшов висновку, що ці обставини не підлягають доказуванню.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 9, 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Водночас, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржена вимога винесена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У зв`язку з тим, що у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено в повному обсязі, керуючись приписами статті 139 КАС України, судовий збір не повертається позивачу, та за відсутності понесених судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, такі судові витрати не належать стягненню з позивача на користь суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ: 43142763) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.08.2019 № Ф-30760-17, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21.10.2019.

Головуючий суддя Мірінович У.А.

копія вірна

Суддя Мірінович У.А.