Рішення № 85084944, 10.10.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2019 р. Справа № 818/1890/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М.

за участю секретаря судового засідання - Високос Я.С.

представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Демченко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до міського голови м. Глухів Терещенко М. про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 ), звернувся в суд з позовом до міського голови м.Глухів Мішеля Терещенко (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову від 04.05.2018 №2 накладення штрафу в розмірі 3723 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після проведеного уповноваженою особою інспекційного відвідування складено акт, відповідно до якого встановлено порушення позивачем трудового законодавства. Зазначає, що спірну постанову винесено не уповноваженою особою, про час та місце розгляду справи про накладення штрафних санкцій не було повідомлено позивача, таким чином позбавлено позивача скористатися своїми правами та користуватися правовою допомогою. Крім того зазначає, що розпорядження міського голови про призначення перевірки відсутнє на офіційному сайті.

Представником відповідача було надано відзив на вказаний позов, у якому відповідач проти позовних вимог заперечує, просить відмовити в їх задоволенні. Зазначив, що право накладення штрафів у разі виявлення порушень вимог законодавства про працю керівникам виконавчих органів міських рад міст обласного значення надано постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509. В ході проведеної перевірки було зафіксовано порушення, за які до позивача було застосовано штрафні санкції. Зазначає, що на час винесення спірної постанови в.о. міського голови була секретар ради Демішева О. М .

Ухвалою від 21.05.2018 відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Ухвалою від 19.06.2018 судом закрито підготовче провадження, призначено судовий розгляд справи. Ухвалою суду від 20.07.2018 зупинено провадження у справі. Ухвалою суду від 24.09.2019 поновлено провадження.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити. Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, просив суд відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд задовольняє позовні вимоги, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що на підставі розпорядження міського голови м.Глухів від 03.04.2018 №64ОД було призначено інспекційне відвідування з 11.04.2018 ОСОБА_2 терміном 2 робочі дні з питань додержання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин. На підставі зазначеного розпорядження було видано направлення №2 б/д, яке було отримано позивачем 11.04.2018, що підтверджується підписом на направленні.

За результатами такого відвідування начальником відділу з питань додержання законодавства про працю міської ради Нікольським О.Л. складено акт інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця, яка використовує найману працю від 12.04.2018 № СМ2/795/АВ, в якому зафіксовано порушення трудового законодавства, а саме повідомлення про прийняття 11.04.2018 працівника на роботу подано до контролюючого органу не до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором, із запізненням - 12.04.2018.

За виявлене порушення спірною постановою від 04.05.2018 №2 в.о. міського голови Демішевою О.М. за порушення Постанови КМУ від 17.06.2015№413, керуючись ст. 259 КЗпП України, ч. 3 ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затв. Постановою КМУ від 17.07.2013 №509, на підставі абз 8 ч.2 ст. 265 КЗпП України, до позивача накладено штраф в розмірі 3723,00 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд не погоджується із твердженнями позивача щодо відсутності повноважень у о.в. міського голови - секретаря Глухівської міської ради ОСОБА_5 у зв`язку із рішенням першого пленарного засідання восьмої сесії Глухівської міської ради про дострокове припинення повноважень секретаря міської ради, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, в межах справи № 818/1916/18 депутат Глухівської міської ради сьомого скликання ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до Міського голови ОСОБА_7, в якому просить визнати протиправною бездіяльність міського голови - ОСОБА_7 в частині ненадання доручення організаційно - контрольному відділу Глухівської міської ради щодо внесення запису до трудової книжки ОСОБА_5 про припинення її повноважень секретаря міської ради; та зобов`язати міського голову - ОСОБА_7 надати доручення організаційно - контрольному відділу Глухівської міської ради щодо внесення запису до трудової книжки ОСОБА_5 про припинення її повноважень секретаря міської ради.

У даній справі № 818/1890/18 позивач оскаржує постанову про накладення штрафу від 04.05.2018 № 2 прийняту ОСОБА_5 як виконуючою обов`язки міського голови. При цьому позовні вимоги у даній справі позивач також обґрунтовує відсутністю у ОСОБА_5 повноважень секретаря міської ради у зв`язку із рішенням першого пленарного засідання восьмої сесії Глухівської міської ради про дострокове припинення повноважень секретаря міської ради, а отже і повноважень на виконання обов`язків міського голови.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 по пов`язаній справі № 818/1916/18 в задоволенні позовних вимог було відмовлено в повному обсязі. Судом встановлено відсутність правових підстав вважати повноваження секретаря Глухівської міської ради ОСОБА_5 достроково припиненими. Станом на час розгляду даної справи по суті, судове рішення від 16.072019 по справі №818/1916/18 сторонами не оскаржено.

Враховуючи вищевикладене, у суду відсутні підстави вважати, що на час винесення спірної постанови, що є предметом розгляду у даній справі, у ОСОБА_5 не було правових підстав виконувати повноваження міського голови м.Глухів у зв`язку із відпусткою міського голови м.Глухів М.Терещенко згідно рішення від 26.04.2018№115 «Про надання відпустки ОСОБА_7.» та розпорядження №242-ОД від 28.11.2018 «Про розподіл обов`язків між міським головою, секретарем міської ради, заступниками міського голови з питань діяльності виконавчих органів міської ради, керуючою справами виконавчого комітету міської ради».

Стосовно посилання позивача на те, що акт інспекційного відвідування не вручався позивачу, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що позивачем було направлено на адресу інспектора праці, що здійснював інспекційне відвідування, зауваження до акту інспекційного відвідування, яке ним було отримано. Але позивачем висловлювалася незгода із таким актом. Таким чином твердження позивача не підтверджуються належними доказами. Посилання на недоліки в направленні на інспекційне відвідування, відмова у підписанні акту, не спростовує факт направлення та отримання позивачем акту.

Крім того, в разі зауважень позивач мав змогу скористатися своїм правом не допуску до інспекційного відвідування, але позивачем допущено до перевірки інспектора, який встановив та відобразив наявність порушення, яке позивачем не оспорюються, складено відповідний акт, на підставі якого винесено спірну постанову.

Разом із тим, при розгляді справи відповідачем не доведено правомірність застосування штрафних санкцій, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Таким чином у суду наявний обов`язок, із врахуванням вище викладе, перевірити чи прийняте спірне рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

За абз. 3 частини 2 вказаної статті юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 265 КЗпП України).

Таким чином, повноваження щодо накладення штрафів має центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Указом Президента України від 09.12.2010 № 1085/2010 утворено Державну інспекцію України з питань праці. Відповідно до розділу IV Указу діяльність Державної інспекції України з питань праці як Центрального органу виконавчої влади, спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України.

В даному випадку штраф за порушення законодавства про працю накладено в..о.міського голови м.Глухів, який не може вважатися центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, оскільки входить до структури органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 3 ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" до відання виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об`єднаних територіальних громад, крім повноважень, визначених пунктом "б" частини першої цієї статті, належать: 1) здійснення на відповідних територіях контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у порядку, встановленому законодавством; 2) накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у порядку, встановленому законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю.

Цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

Відповідно до п. 2 Порядку державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці:

Держпраці та її територіальних органів;

виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (п. 3 Порядку).

В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що суму штрафу було визначено відповідно до КЗпП України, яку було застосовано відповідачем відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509, яким передбачено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Однак, суд вважає такі твердження необґрунтованими, оскільки ч. 6 ст. 265 КЗпП України прямо передбачає повноваження щодо накладення штрафів центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В даному випадку норми ст. 265 Кодексу Законів про Працю України є спеціальними нормами, які передбачають як підстави відповідальності за порушення законодавства про працю так і санкції, які підлягають застосуванню за такі порушення.

При цьому частина 6 ст. 265 КЗпП України чітко визначає право накладати штрафи за центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю (Держпраці та її територіальні підрозділи).

Суд зазначає, що повноваження на застосування штрафів та визначення розміру штрафу, тобто нормативно-правовий акт, який передбачає права та обов`язки відповідної посадової особи, визначені законодавством і не може збільшувати обсяг прав такої особи, всупереч вимог нормативного акту вищої юридичної сили, яким у даному випадку є Кодекс Законів про Працю України.

Аналогічним чином норми постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 не можуть суперечити нормам Закону та надавати відповідному суб`єкту права та повноваження, які за законом належать іншим суб`єктам контролю у сфері державного контролю за додержанням законодавства про працю.

Слід зазначити, що в даному випадку, відповідач мав право призначити перевірку, доручити її проведення уповноваженій особі, зафіксувати висновки проведеної перевірки у відповідному акті, але у відповідача, як органу місцевого самоврядування, відсутні механізми визначення розміру штрафу за порушення, враховуючи вищевикладене, оскільки право визначати суму штрафу в КЗпП України на підставі ст. 265 надано лише центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Жодних змін до КЗпП України законодавцем внесено не було, редакція зазначеної статті не включає право її застосування будь-яким іншим суб`єктам владних повноважень, крім центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Даний висновок суду згоджується із позицією Другого апеляційного адміністративного суду, викладеною в постанові від 09.10.2019 по справі №480/1235/19

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. ч. 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність підстав для визначення розміру застосованих штрафних санкцій.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, з огляду на відсутність у посадової особи органу місцевого самоврядування повноважень на застосування штрафів за порушення законодавства про працю на підставі ч. 6 ст. 265 КЗпП України, суд, у відповідності до ст.ст. 2,9,77,90 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати постанову від 04.05.2018 №2 про накладення штрафу в розмірі 3723 грн.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1762 грн. , що підтверджується квитанцією №4 від 14.05..2018.

Оскільки, позов задоволено повністю, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 704,80 за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Глухівської міської ради, враховуючи те, що при зверненні до суду станом на день звернення позивача із позовом 14.05.2018 судовий збір за вимогу майнового характеру відповідно до Закону України «Прос удовий збір» складав суму 704,80 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до міського голови м. Глухів Терещенко М. про скасування постанови - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення штрафу від 04.05.2018 № 2, винесену виконуючою обов`язки міського голови м.Глухів Демішевою О.М.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Глухівської міської ради (м.Глухів, вул. Шевченка,буд.6, і.к. 04058048) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_1 ) суму судового збору в розмірі 704,80 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 22.10.2019

Суддя С.М. Гелета