Рішення № 85084885, 16.10.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2019 р. Справа № 480/3197/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Діски А.Б.,

за участю секретаря судового засідання - Заіченко А.М.,

представник позивача - ОСОБА_1 .,

представника відповідача - Сича Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Сумської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумської митниці ДФС (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Сумської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 22.07.2019 р. №UA805180/2019/000203/2.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що у Німеччині ним було придбано легковий автомобіль, що був у користуванні, марки AUDI модель Q7 2016 року випуску, з пошкодженнями за 31 550 Євро. При здійсненні митного оформлення автомобіля ним було визначено вартість товару за основним методом та подано відповідну митну декларацію, однак відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості за резервним методом на підставі ст. 64 Митного кодексу України та визначено ціну автомобіля 39 600 Євро. Позивач вважає рішення митного органу незаконним, оскільки воно містить невірно встановлені факти та неправильно застосовано норми закону, відповідачем не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що позивачем заявлено неповні чи/або недостовірні відомості щодо митної вартості заявленого до декларування товару, зокрема, не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими.

Ухвалою суду від 19.08.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

29.08.2019 року до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що системою управління ризиками автоматизованої системи митного оформлення "Інспектор-2006" за поданою позивачем митною декларацією були сформовані митні формальності 103-1 і 105-2 - вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення MB за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість - 39600. Можливе заниження митної вартості товару. Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості, звернувши увагу на вартість ідентичних або подібних товарів.

За результатами перевірки товаросупровідних документів, які надіслано до АСМО декларантом позивача, інспектором митниці встановлено факт відсутності документального підтвердження заявлених відомостей про митну вартість автомобіля. У зв`язку з цим, позивачу направлявся лист про необхідність надання додаткових документів для підтвердження митної вартості. Втім, у відповідь на цей лист відповідачу повідомлено, що надати інші документи, крім зазначених у декларації, немає можливості. Наведені обставини, на думку Сумської митниці ДФС, свідчать про наявність підстав для коригування відповідачем заявленої митної вартості товарів за другорядним методом згідно ст. 59 Митного кодексу України. Тому відповідач вважає, що підстав для задоволення позову немає (а.с.39-43).

Ухвалою суду від 13.09.2019 року ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, судове засідання призначено на 16.10.2019 року.

15.10.2019 року представником позивача до суду подано відповідь на відзив, в якій зазначив, що наведені у відзиві доводи не стосуються позовної заяви по суті, а в переважній частині зводиться до цитування норм Митного кодексу України. Крім того, відповідачем застосовано резервний, тобто останній з другорядних, метод, при цьому, в рішенні про коригування митної вартості товару не було вказано про причини неможливості послідовного застосування попередніх другорядних методів, унормованих статтями 59-62 Митного кодексу України (а.с.55-60).

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.

Суд, заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що за договором купівлі-продажу від 16.07.2019 року у Німеччині позивачем було придбано легковий автомобіль, що був у користуванні: марка AUDI модель Q7 2016 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1 , за ціною 31 5500 Євро (а.с.14).

22.07.2019 року декларантом позивача - митним брокером ФОП ОСОБА_3 була подана до Сумської митниці ДФС митна декларація UA № 805180/2019/020390 для здійснення митного оформлення товару легкового автомобіля. Задекларована митна вартість товару становила 31 550 Євро (а.с.26-27).

На підтвердження митної вартості, разом з декларацією були подані: 1) рахунок-фактура (Rechnung und Kaufvertrag) №07190560 від 16.07.2019 року; 2) свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 16.02.2016 року; 3) платіжний документ, що підтверджує вартість та оплату товару (квитанція від 16.07.2019 р.) до вищезгаданого рахунку-фактури; 4) акт про проведення огляду транспортного засобу UA209060/2019/041253 від 17.07.2019 року; 5) сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу №UA.008.84614-19 від 18.07.2019 року; 6) копія митної декларації країни відправлення 19DE955110109503Е4 від 16.07.2019 року; 7) квитанції про сплату коштів за митне оформлення транспортного засобу від 16.07.2019 року (а.с. 15-25).

За результатами розгляду поданих декларантом документів та проведення сформованих автоматизованою системою митного оформлення "Інспектор-2006" митних формальностей за наступними кодами класифікатору: 103-1 та 105-2 Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість - 39600 (а.с. 45), інспектором митниці за допомогою електронних засобів зв`язку, був направлений лист про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості (а.с.46).

У відповідь на вказаний лист, уповноважена особа позивача - митний брокер ФОП ОСОБА_3 повідомив відповідача про відсутність інших документів ніж зазначені у митній декларації (а.с.47).

За наслідками розгляду митної декларації та доданих до неї документів, Сумською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA805180/2019/000203/2 від 22.07.2019 року та визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 39600 євро (а.с.28-29).

У графі 33 Рішення зазначені обставини, які були підставою для його прийняття: "...Основний метод не застосовано тому, що використані декларантом відомості не є об`єктивними та достатньо підтвердженими документально, в результаті здійснення контролю правильності визначання митної вартості товару встановлено наступне. На вимогу митного органу надано банківській платіжний документ щодо оплати морського перевезення в контейнері. Але не надано документа стосовно витрат на транспортування оцінюваного товару да порту відправлення, витрат на навантаження на судно та обробку оцінюваного товару, пов`язаного із його транспортуванням до порту ввезення на митну територію України. У зв`язку з вищезазначеним, декларанту направлено запит про надання додаткових документів. На вимогу митного органу декларантом додаткових документів не надано. Між декларантом і митним органом проведено консультацію... Підстави для визначення митної вартості: цінова інформація щодо імпортних операцій ЄАІС ДФС України: МД № UА 400030/2019/16147 від 23.04.2019." (а.с.29).

Відповідно до картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA805180/2019/00441 від 22.07.2019 року позивача повідомлено про відмову у митному оформленні транспортного засобу (а.с.30-31).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (стаття 248 МК України).

Згідно з ч. 8 ст. 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 МК України).

На виконання статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому, частина 3 вказаної статті встановлює, що у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів має право, зокрема, у встановлених випадках, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (пункт 2 частини 5 статті 54 МК України).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування (частина 3 статті 54 МК України).

Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, орган доходів і зборів може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (частина 6 статті 54 МК України).

Згідно зі ст. 55 МК України, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частини 2, 3 статті 57 МК України).

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов`язковому порядку зобов`язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Вказані норми містяться у розділі ІІІ Митного кодексу України "Митна вартість товарів та методи її визначення", глави 8 "Загальні положення щодо митної вартості" та 9 "Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування". Тобто, ці норми є загальними і розповсюджуються на всі правовідносини, які виникають у процесі митного оформлення товарів, що імпортуються в Україну.

В той же час, стаття 364 МК України встановлює, що умови й порядок пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов`язаних зі здійсненням підприємницької діяльності, регулюються розділом ХІІ "Особливості пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами". Тобто, норми цього розділу є спеціальними у правовідносинах, які виникають у процесі митного оформлення товарів, що імпортуються громадянами України для особистих потреб, у зв`язку з чим, превалюють над згаданими загальними нормами та першочергово мають застосовуватись при вирішенні спору між сторонами у цій справі.

Так, статтею 368 МК України врегульовано, що для цілей оподаткування товарів, які переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

При визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України (частина 2 статті 368 МК України).

У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу (частина 4 статті 368 МК України).

Отже, системний аналіз вказаних норм, дає підстави для висновків, що у правовідносинах, які виникають при імпорті громадянами товарів для власних потреб, митною вартістю є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, а саме: касовими або товарними чеками, ярликами та іншими документами роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. Тобто, надання платіжних документів є необов`язковим.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, право самостійно визначати митну вартість товарів, що імпортуються громадянами України для власних потреб, у митного органу виникає лише у разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної (митної) вартості товарів. Визначення митної вартості в цьому випадку здійснюється на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари.

Наявність у митного органу доказів недостовірності заявленої фактурної (митної) вартості товарів є обов`язковою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує виникнення права самостійно визначати митну вартість імпортованих товарів відповідно до приписів статей 59, 60 Митного кодексу України.

Судом встановлено, що відповідно до оскаржуваного рішення від 22.07.2019 року, підставою для проведення перевірки достовірності заявленої фактурної вартості транспортного засобу слугувало те, що використані декларантом відомості, на думку відповідача, не є об`єктивними та достатньо підтвердженими документально.

Проте, суд наголошує, що зазначення у оскаржуваному рішенні про ненадання позивачем документа стосовно витрат на транспортування оцінюваного товару до порту відправлення, витрат на навантаження на судно та обробку оцінюваного товару, пов`язаного із його транспортуванням до порту ввезення на митну територію України, у той час, як транспортування автомобіля шляхом морського перевезення не здійснювалось, оскільки автомобіль було придбано в Німеччині, на думку суду, свідчить про відсутність у відповідача підстав для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товару.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 16.07.2019 року (а.с.14), придбав для власних потреб автомобіль AUDI Q7, 2016 року випуску. Обставина щодо придбання згаданого автомобіля саме для власних потреб, Сумською митницею ДФС не заперечувалась, доказів на підтвердження іншого, відповідач не надавав.

Для митного оформлення придбаного позивачем автомобіля, 22.07.2019 року Сумській митниці ДФС були надані: митна декларація № UA805180/2019/020390; рахунок-фактура (Rechnung und Kaufvertrag) №07190560 від 16.07.2019 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 16.02.2016 року; платіжний документ, що підтверджує вартість та оплату товару (квитанція від 16.07.2019 р.) до вищезгаданого рахунку-фактури; акт про проведення огляду транспортного засобу UA209060/2019/041253 від 17.07.2019 року; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу №UA.008.84614-19 від 18.07.2019 року; копія митної декларації країни відправлення 19DE955110109503Е4 від 16.07.2019 року; квитанції про сплату коштів за митне оформлення транспортного засобу від 16.07.2019 року (а.с. 15-25).

При визначенні митної вартості імпортованого для власних потреб транспортного засобу, була застосована фактурна вартість, вказана в договорі купівлі-продажу (рахунку-фактурі) та квитанції про оплату товару, 31 550 Євро.

На переконання суду, наведені обставини свідчать про належне підтвердження ОСОБА_2 заявленої митної (фактурної) вартості автомобіля AUDI Q7, 2016 року випуску. У зв`язку з цим, беручи до уваги ненадання відповідачем жодного доказу на підтвердження недостовірності вказаної декларантом митної вартості, а також не зазначення про існування цих доказів, суд робить висновок про відсутність у Сумської митниці ДФС права самостійно визначати митну вартість товару.

У рішенні відсутнє обґрунтування належних підстав, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано. Будь-яких доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товару в рішенні відповідача не зазначено. Так само, таких доказів не надано і суду.

Крім того, застосовуючи резервний метод визначення митної вартості товару, відповідачем у рішенні не зазначено, чому не може бути застосовано інші, передуючі йому методи, у той час, як ч. 4 ст. 368 МК України передбачає, що митні органи визначають митну вартість самостійно на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу.

Також суд зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення про визначення митної вартості у розмірі 39600 Євро, відповідач не вказав з яких числових значень складається така вартість, враховуючи, що підставою для її визначення стала митна декларація № UA400030/2019/016147 від 23.04.2019 року, за якою вартість легкового автомобіля AUDI Q7, скоригована митницею, становила 20000 Євро.

Зазначені обставини вказують на невідповідність оскаржуваного рішення критеріям, встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України, та наявність підстав для задоволення позову.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем у справі, як суб`єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов`язку щодо доказування правомірності свого рішення щодо коригування митної вартості товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 768,40 грн. за квитанцією №ПН11340 від 26.07.2019 року (а.с.3). Тому вказана сума судового збору підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 257, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Сумської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 22.07.2019 року №UA805180/2019/000203/2.

Стягнути на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці ДФС (40020, м. Суми, вул. Ю. Вєтрова, 24, код ЄДРПОУ 39420037).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 21.10.2019 року.

Суддя А.Б. Діска