Рішення № 85084693, 21.10.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/3113/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання - Панькіної А.С.,

представника відповідача - Деміхіної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

20 серпня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.05.2019 №5853035-5674-1624.

В обґрунтування протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яким визначено податкове зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за 2019 рік, позивачем вказано, що ним жодного договору оренди земельної ділянки із Новосанжарською селищною радою не укладено. У договорах купівлі - продажу відсутня інформація про площу земельної ділянки, яка передається у користування позивачеві, норма землекористування не визначена, тому позивач не може встановити, на яку саме площу нараховано земельний податок.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №440/3113/19 за правилами спрощеного позовного провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, у якому вказував на правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про нарахування позивачу суми земельного податку з фізичних осіб. Зазначав, що скільки позивач є власником земельних ділянок, він відповідно до статті 286 Податкового кодексу України має обов`язок сплачувати земельний податок за кожну з них.

Представник позивача до суду з`явився, надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження без його участі та без участі позивача.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 28.12.2014 є власником 211/1000 часток нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на об`єкт нерухомого майна зареєстровано у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно /а.с.9-10/.

Відповідно до договору дарування від 17.03.2018 ОСОБА_1 є власником 149/1000 часток нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на об`єкт нерухомого майна зареєстровано у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно /а.с.12-13/.

23.05.2019 ГУ ДФС у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення № 5853035-5674-1624, яким визначено ОСОБА_1 податкове зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за 2019 рік в розмірі 47913,06 грн /а.с. 8/.

Позивач, не погоджуючись з правомірністю прийнятого податкового повідомлення-рішення, звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Підпункт 14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України зазначено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Пункт 286.5 ст.286 ПК України передбачено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Якщо такий перехід відбувається після 1 липня поточного року, то контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки для проведення звірки даних щодо: розміру площі земельної ділянки, що перебуває у власності та/або користуванні платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, контролюючий орган за місцем знаходження земельної ділянки проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Пункт 287.5 ст.287 ПК України каже, що податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Фізичними особами у сільській та селищній місцевості земельний податок може сплачуватися через каси сільських (селищних) рад або рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за квитанцією про приймання податкових платежів. Форма квитанції встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Пункт 288.1 ст.288 ПК України визначає, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Підпунктами 288.2, 288.3 ст.288 ПК України зазначено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Підпунктом 288.5 ст.288 ПК України передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

не може бути меншою за розмір земельного податку:

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

для пасовищ у населених пунктах, яким надано статус гірських, не може перевищувати розміру земельного податку.

для баз олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, не може перевищувати 0,1 відсотка нормативної грошової оцінки.

Частина 1 ст. 377 ЦК України визначає, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частина 1 ст.120 ЗК України передбачає, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Пункт 287.6 ст.287 ПК України каже, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Стаття 270 ПК України передбачає, що об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

За обставинами справи, позивач набув право власності на 211/1000 часток нежитлових будівель, та 149/1000 часток нежитлових будівель що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та відповідно здійснює фактичне користування земельними ділянками, на яких розташоване відповідне нерухоме майно.

З огляду на це, суд вважає що позивач є платником земельного податку з фізичних осіб.

З аналізу наведених вище норм законодавства вбачається, що фізична особа - власник нежилого приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно та зобов`язаний сплачувати до бюджету податок за площі під такими приміщеннями з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території.

Таким чином, позивач після набуття права власності на вищезазначені частки нежитлових приміщень повинен сплачувати земельний податок за площі під такими приміщеннями, з урахуванням прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Договори оренди на земельні ділянки між позивачем та органом місцевого самоврядування не укладались.

У той же час суд звертає увагу на недоведеність ГУ ДФС у Полтавській області бази оподаткування, застосованої в даному випадку.

Згідно із поясненнями представника відповідача, сума земельного податку, визначена у спірному податковому повідомленні-рішенні, була розрахована на підставі рішення Новосанжарської селищної ради від 26.06.2018 №10 "Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку на території Новосанжарської селищної ради на 2019 рік".

Новосанжарською селищною радою надана інформація від 03.10.2019 №1288/02-16 /а.с. 54/, середня базова вартість 1 кв.м. земельної ділянки по Новосанжарській селищній раді станом на 2019 рік - 146,58 грн. з урахуванням коефіцієнта індексації 6,0714. Земельна ділянка, на якій знаходиться нежитлова будівля гр. ОСОБА_1 знаходиться в ІІІ - економіко планувальній зоні (зональний коефіцієнт Км2 0,95). Локальні коефіцієнти по місцезнаходженню земельної ділянки у межах економіко-планувальної зони для нарахування нормативної грошової оцінки становлять: в зоні пішохідної доступності до зовнішнього пасажирського транспорту - 1,04; до громадського центру -1,04; не забезпеченість каналізацією - 0,9, в зоні залягання грунтових вод менше 3-х метрів - 0,95. Коефіцієнт Кф - 3 (Наказ Мінагрополітики від 27.03.2018 р №162). Нормативна грошова оцінка 1 кв.м. становить: 146,58 х 0,95 х 1,04 х 1,04 х 0,9 х 0,95х 3 = 386,32 грн. Площа земельної ділянки - 4134 кв.м. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки в АДРЕСА_1 становить 1597046,86 грн.

Крім того, відповідно до інформації Новосанжарської селищної ради від 15.03.2019 №335/02-16 /а.с. 35-36/, отриманої Новосанжарським управлінням ГУ ДФС у Полтавській області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки в АДРЕСА_1, що належить позивачу, площею 7134 кв.м. становить 1597046,86 грн.

Разом з тим, як вказано в процитованих вище нормах, дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи (додаток 8) як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (додаток 9).

Представник відповідача пояснив у судовому засіданні, що при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у розпорядженні фіскального органу були відсутні витяги про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, так само вони відсутні і на час розгляду справи по суті. Замість витягів був використаний лист Новосанжарської селищної ради від 15.03.2019 №335/02-16 зі зведеною інформацією щодо розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Відтак суд приходить до висновку, що ГУ ДФС у Полтавській області було прийнято оскаржуване рішення без наявності документальних підстав для його винесення, а сам розмір нормативної грошової оцінки земельних ділянок, які є об`єктом оподаткування, не підтверджено належними доказами.

У той же час, відповідно до пункту 271.1.1 Податкового кодексу України, нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом, є базою оподаткування. Відповідно база оподаткування в даному випадку не є доведеною належним чином.

Таким чином, відповідачем не доведено правомірність розрахунку гр. ОСОБА_1 земельного податку з фізичних осіб за спірний період.

За таких обставин суд не може вважати обґрунтованим оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки воно не ґрунтуються на достовірних доказах та прийняте без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому суд визнає його протиправним і як наслідок - скасовує.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 768 грн 40 коп. і суд дійшов висновку про задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Полтавській області на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 768 грн 40 коп.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що 26.07.2019 між ОСОБА_1 (замовник) та адвокатським об`єнанням "Хіт" (виконавець) укладено договір про надання правової допомоги №46-2019, за умовами якого розмір гонорару визначається за погодженням Адвокатського об`єднання з замовником, що викладається окремим актом та підписується сторонами.

Позивачем надано акт погодження гонорару від 26.07.2019 та акт прийому-передачі наданої правової допомоги від 17.10.2019 на загальну суму 5000 грн, рахунок №38 від 26.07.2019, меморіальний ордер від 12.08.2019 №@2PL404512.

При цьому законодавством не встановлено права суду змінювати розмір гонорару і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Дослідивши прийому-передачі наданої правової допомоги, оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, значення справи для сторони, суд приходить висновку про необхідність стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Полтавській області витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в сумі 5000 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 39461639) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 23 травня 2019 року №5853035-5674-1624.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 39461639) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок), витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн. (п`ять тисяч гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22 жовтня 2019 року.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва