Рішення № 85084625, 16.10.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/2691/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

судді - Супруна Є.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання - Ткаченко А.К.,

представника відповідача за довіреністю - Казмерчука М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/2691/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання неправомірною та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В:

25 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області , в якому просить:

- визнати його таким, що 31.12.2010 припинив діяльність фізичної особи-підприємця;

- визнати протиправною та скасувати вимогу від 11.06.2019 №Ф-5600-50 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 20 188,77 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на обставини порушення його прав через безпідставну, як на його думку, вимогу відповідача сплатити борг (недоїмку) з єдиного внеску, обов`язок зі сплати якого на позивача не поширюється з огляду на факт сплати внесків за нього роботодавцем та відсутності доходів від підприємницької діяльності, яку позивач фактично припинив здійснювати ще у 2010 році.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

15.08.2019 відповідач подав до суду письмовий відзив, у якому висловив свої заперечення проти позову. Зазначив, що вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, а податкова вимога - такою, що відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки державна реєстрація припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 відбулася лише 06.05.2019. До цього ж часу він повинен був сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування незалежно від фінансового стану (а.с. 10-18).

У судовому засіданні 27.08.2019 суд відклав розгляд справи з метою повторного інформування позивача про дату, час та місце розгляду справи на 16.10.2019.

16.10.2019 позивач у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі у порядку письмового провадження. При цьому, позов підтримав, просив задовольнити його у повному обсязі.

Протокольною ухвалою від 16.10.2019 судом здійснено заміну відповідача Головного управління ДФС у Полтавській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Полтавській області.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Як стверджує позивач, у 2009 році він працював на підприємстві ТОВ "Торговий дім "Мегаполіс" м. Полтава і для здійснення трудових обов`язків зареєструвався у встановленому законом порядку як приватний підприємець. Наприкінці того ж року позивач звільнився. При звільненні керівництво повідомило ОСОБА_1 про те, що він знятий з реєстрації та припинив підприємницьку діяльність як фізична особа - підприємець, дані відомості внесені до реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, а інформацію подано до органу ДФС у м. Полтаві та Полтавської області. У зв`язку з цим позивач починаючи з 2010 року не подавав податкову звітність та не платив єдиний соціальний внесок.

Позивач також зазначає, що починаючи з 2009 року та по теперішній час перебуває у трудових відносинах з підприємствами, які і сплачують як податкові агенти єдиний соціальний внесок за ОСОБА_1

Незважаючи на факт припинення позивачем підприємницької діяльності, ГУ ДФС у Полтавській області була сформована та направлена на адресу ОСОБА_1 податкова вимога №Ф-5600-50 від 11.06.2019 про сплату заборгованості з ЄСВ в сумі 20 188,77 грн (а.с. 7).

Не погоджуючись із правомірністю підстав нарахування усієї суми податкового боргу, позивач звернувся до суду з вимогою про скасування податкової вимоги №Ф-4268-50 від 26.11.2018 та визнання факту припинення ним підприємницької діяльності 31.12.2010.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.08.2010 №2464 (надалі - Закон №2464).

Відповідно до статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців).

З 01.10.2013 функції адміністрування єдиного соціального внеску передані від Пенсійного фонду України до Міністерства доходів і зборів України, яке перетворено шляхом реорганізації у ДФС України (постанова КМУ від 21.05.2014 №160 "Про утворення Державної фіскальної служби").

Законом України від 06.12.2016 №1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону №2464, що діють з 01.01.2017, зокрема щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Платники нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464).

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Законом України від 21.12.2016 №1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік" установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2017 - 3200 грн.

Частиною п`ятою статті 8 Закону №2464 для зазначеної категорії платників встановлена обов`язкова ставка єдиного внеску, що дорівнює 22% бази нарахування.

З прийняттям Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" були внесені зміни до Закону №2464, що діють з 01.01.2018, зокрема щодо строків сплати зобов`язань платниками єдиного внеску.

Так, з 01.01.2018 всі фізичні особи-підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), крім звільненої статтею 4 Закону №2464 категорії страхувальників, зобов`язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац третій частини восьмої статті 9 Закону №2464).

Законом України від 07.12.2017 №2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік" установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2018 - 3 723 грн, а Законом України від 23.11.2018 №2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік" установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2019 - 4173 грн.

Відповідно, щоквартальний платіж для кола платників, визначених абзацом третім частини восьмої статті 9 Закону №2464, у 2017 році становив 2 112,00 грн (3200 х 3 х 22%), у 2018 році - 2457,18 грн (3723 х 3 х 22%), у 2019 році - 2754,18 грн (4173 х 3 х 22%).

Статтею 6 Закону №2464 визначено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пунктів 6, 7 статті 13 Закону №2464 та розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Статтею 25 цього ж Закону визначено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.

Враховуючи вищевикладене, на підставі Закону №2464 та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, контролюючим органом було нараховано ФОП ОСОБА_1 недоїмку зі сплати ЄСВ у розмірі 20 188,77 грн, оформлену вимогою №Ф-5600-50 від 11.06.2019 (а.с. 7).

До вимоги увійшли:

- розрахункова сума єдиного внеску за 2017 рік в розмірі 8448 грн;

- єдиний внесок за І квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн;

- єдиний внесок за ІІ квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн;

- єдиний внесок за ІІІ квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн;

- єдиний внесок за ІV квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн;

- єдиний внесок за І квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн.

Позивач стверджує, що фактично припинив підприємницьку діяльність ще у 2010 році, позаяк відповідач, не спростовуючи дану обставину належними доказами, продовжує нараховувати єдиний внесок. Зауважує, що перебуває у трудових відносинах з підприємством, яке, як податковий агент, сплачує за позивача єдиний соціальний внесок.

Системний аналіз норм Закону №2464-VI свідчить на користь висновку про те, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту, у випадках передбачених законодавством, саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вказана мета досягається шляхом регулярної сплати мінімального страхового внеску.

Отже, в розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього регулярно нараховує та сплачує особа - роботодавець, що виключає обов`язок зі сплати єдиного внеску позивачем ще й як фізичною особою - підприємцем.

Як видно із отриманого на запит суду витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 06.05.2019 державним реєстратором внесено запис №25880060002020236 про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за власним рішенням (а.с. 36-38).

При цьому із даних Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків судом встановлено, що з квітня 2018 року по червень 2019 року роботодавець сплачував єдиний соціальний внесок як податковий агент за ОСОБА_1 в установленому розмірі (а.с. 28-35).

Встановлені судом обставини сплати за ОСОБА_1 єдиного соціального внеску та неврахування цього факту відповідачем при формуванні оскаржуваної вимоги суд визнає достатнім для висновку про протиправність податкової вимоги ГУ ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5600-50 від 11.06.2019 та скасовує її у зв`язку з цим.

Відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Вирішуючи ж позовну вимогу щодо визнання позивача таким, що 31.12.2010 припинив діяльність фізичної особи-підприємця, суд виходить з такого.

За приписами статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

При цьому повноваження суду у разі задоволення позову визначені частиною другою зазначеної норми, серед яких відсутнє таке повноваження, як встановлення певного факту, про що по суті і просить позивач.

Відтак, позовна вимога ОСОБА_1 про визнання його таким, що 31.12.2010 припинив діяльність фізичної особи-підприємця задоволенню не підлягає, оскільки суд не наділений відповідними повноваженнями відповідно до частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, як встановлено судом вище, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 06.05.2019 державним реєстратором вже внесено запис №25880060002020236 про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за власним рішенням. Тож підстав для зміни дати припинення підприємницької діяльності позивача немає.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1536,80 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією від 22.07.2019 № 0.0.1415896294.1 (а.с. 3).

Враховуючи те, що позовні вимоги позивача задоволено частково, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області у сумі пропорційній до задоволеної частини позовних вимог - 768,40 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 43142831) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області від 11.06.2019 №Ф-5600-50 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у розмірі 20188,77 грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 43142831) частину витрат пов`язаних зі сплатою судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням положень п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення складений 21.10.2019.

Суддя Є.Б. Супрун