Рішення № 85084481, 21.10.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4678/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

судді - Бутенка А.В.,

за участю секретаря - Філімоненка А.О.,

сторін:

представник відповідача - Козеровська А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд:

- Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС в Одеський області про відмову поверненні з бюджету надміру сплачених коштів, яке оформлене листом № 9270/Т/15-32-51-07-06 від 14.05.2019 року;

- Зобов`язати Головне управління ДФС в Одеській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 : щодо погашення основної суми боргу по єдиному податку в сумі 22637,74 грн., щодо погашення пені по єдиному податку в сумі 6689,91 грн. та боргу по єдиному соціальному внеску для фізичних осіб підприємців в сумі 8049,57 грн.

- Зобов`язати Головне управління ДФС в Одеській області скласти висновок про повернення з відповідного бюджету помилково та надміру сплаченої суми єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 22637,74 грн. та суми єдиного соціального внеску в розмірі 3168,08 грн.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування адміністративного позову Позивачем зазначено, що рішення Головного управління ДФС в Одеський області про відмову поверненні з бюджету надміру сплачених коштів, яке оформлене листом № 9270/Т/15-32-51 -07-06 від 14.05.2019 року, є безпідставним та протиправним.

13.09.2019 року, від Відповідача надійшов відзив на позов (а.с. 42-44). В обгрунтування зазначено, що Відповідач заперечує щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, оскільки для визнання податкового боргу (зокрема, з єдиного податку) безнадійним та його списання обов`язковою є наявність відповідного сертифікату саме Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили та їх вплив на фінансово-господарську діяльність конкретного суб`єкта господарювання, оформленого з урахуванням вимог ДФС.

Відсутність такого сертифікату унеможливлює списання податкового боргу заявників з єдиного податку.

Також, у разі надходження заяви про повернення коштів, підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, проводить перевірку наданої Платником інформації.Заява залишається без задоволення у таких випадках:

- невідповідність Заяви формі, визначеній у додатку 1 до цього Порядку;

- недостовірність викладеної у Заяві Платника інформації;

- подання Заяви не за місцем обліку надміру та/або помилково сплачених сум єдиного внеску;

- наявність у Платника заборгованості зі сплати єдиного внеску та/або фінансових санкцій.

Відповідно до ІКП платника податків ФОП Тищенко за технологічним кодом 18050400 (єдиний податок з фізичних осіб) рахується пеня, а в ІКП за технологічним кодом 71040000 (єдиний соціальний внесок для фізичних осіб-підприємців) борг у сумі 10803,75 грн.

Таким чином, Відповідач вважає позовну заяву необгркнтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Заяви чи клопотання від сторін.

18.09.2019 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій, представник наполягає на задоволенні позову (а.с. 61-63).

18.09.2019 року від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (а.с. 66-71).

Інших заяв чи клопотань від сторін, до суду не надходило.

Процесуальні дії судом не вчинялись.

Представник Позивача до судового засідання не з`явився, повідомлений належним чином (а.с. 80).

Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог, з підстав зазначених у відзиві на позов.

Обставини справи.

З 21.12.2000 року ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та здійснював свою підприємницьку діяльність на території Автономної Республіки Крим, яка на даний час перебуває в статусі тимчасово окупованої території.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження реєстраційної справи: Реєстраційна служба Красногвардійського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим.

04.02.2019 року ФОП ОСОБА_1 став на облік як фізична особа-підприємець в Малиновському районі м. Одеси, що підтверджується випискою з ЄДР, виданою 04.02.2019 року.

З метою звернення до ДПІ в Малиновському районі м. Одеси з заявою про списання податкової заборгованості за період нездійснення підприємницької діяльності через тимчасову окупацію АРК, 19.02.2019 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до Одеської регіональної Торгово-промислової палати (далі за текстом - ОРТПП) з заявою про видачу йому сертифікату про наявність обставин непереборної дії (форс- мажору) на території АРК (а.с. 17-18).

При цьому, в той час коли ФОП ОСОБА_1 очікував на Сертифікат ОРТПП про засвідчення форс-мажору, в Державній податковій інспекції в Малиновському районі м. Одеси ФОП ОСОБА_1 було повідомлено про необхідність негайно сплатити податкову заборгованість зі сплати єдиного податку та єдиного соціального внеску, а у разі несплати такої заборгованості заявник не матиме права працювати як ФОП.

У зв`язку з необхідністю працювати, ФОП ОСОБА_1 вимушений був сплатити 22637,74 грн. єдиного податку з фізичних осіб та 3168,08 грн. ЄСВ, що підтверджується квитанціями Приватбанку від 12.02.2019 року (а.с. 16).

Листом від 14.03.2019 року №2003-14/122 ОРТПП повідомила про те, що наявність Сертифікату про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), засвідченого ТПП, не є необхідною підставою для звільнення від нарахування податку, а також рекомендувала звернутися до Державної податкової інспекції за місцем проживання.

Також, зі змісту листа ОРТПП від 14.03.2019 року №2003-14/122 позивачу стало відомо про те, що нарахування заборгованості по єдиному податку та єдиному соціальному внеску за період перебування на тимчасово окупованій території є незаконним, оскільки на початок окупації території Криму його статус фізичної особи-підприємця було анульовано Законом України «Про створення вільної економічної зони «Крим».

17.04.2019 року позивач звернувся до ГУ ДФС в Одеській області з заявою (а.с. 19-21), в якій, посилаючись на вищевикладені обставини, просив:

- Скласти висновок про повернення з відповідного бюджету суму помилково та надміру сплаченої суми єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 22637,74 грн. на користь ФОП ОСОБА_1 шляхом перерахунку коштів (ПАТ «Приватбанк», ЄДРПОУ банку 14360570, МФО банку 305299, рахунок отримувача НОМЕР_2);

- Скласти висновок про повернення з відповідного бюджету суму помилково та надміру сплаченої суми єдиного соціального внеску в розмірі 3168,08 грн. шляхом перерахунку коштів на користь ФОП ОСОБА_1 (ПАТ «Приватбанк», ЄДРПОУ банку 14360570, МФО банку 305299, рахунок отримувача НОМЕР_2).

За результатом розгляду вищевказаної заяви, листом ТУ ДФС в Одеській області № 9270/Т/15-32-51-07-06 від 14.05.2019 року позивачу відмовлено в поверненні надмірно сплачених коштів (а.с. 22-23).

Дане рішення контролюючого органу мотивовано тим, що відповідно до ITC «Податковий блок» в інтегрованій картці платника ФОП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) за технологічним кодом 18050400 «єдиний податок з фізичних осіб» рахується залишок несплаченої пені на загальну суму 6689,91 грн., а в ІКП за технологічним кодом 71040000 «єдиний соціальний внесок для фізичних осіб-підприємців» борг 8049,57 грн.

Не погоджуючись із зазначеними діями Відповідача, Позивач звернувся із даним позовом до суду.

Джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010р. №2756-VI (зі змінами та доповненнями), яким, зокрема, визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Функції контролюючих органів визначені в статті 191 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 17.1.10 п. 17.1 ст.17 ПК України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з пп. 19-1.1.24 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України, контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу здійснюють відстрочення, розстрочення та реструктуризацію грошових зобов`язань та/або податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, а також списання безнадійного податкового боргу.

Відповідно до пп.21.1.29 п. 21.1 ст.21 ПК України, контролюючі органи мають право приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу, а також про списання безнадійного податкового боргу у порядку, передбаченому законодавством.

Пунктом 43.1 ст.43 ПК України визначено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Згідно з п. 101. ст. 101 ПК України, списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Підпунктом 101.2.4 пункту 101.2 ст. 101 ПК України визначено, що під терміном "безнадійний" розуміється податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Відповідно до положень п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України, суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

- перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень;

- друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005). а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи;

- третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень;

четверта група - сільськогосподарські товаровиробники: а) юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків; б) фізичні особи - підприємці, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України "Про фермерське господарство", за умови виконання сукупності таких вимог: здійснюють виключно вирощування, відгодовування сільськогосподарської продукції, збирання, вилов, переробку такої власновирощеної або відгодованої продукції та її продаж; провадять господарську діяльність (крім постачання) за місцем податкової адреси; не використовують працю найманих осіб; членами фермерського господарства такої фізичної особи є лише члени її сім`ї у визначенні частини другої статті 3 Сімейного кодексу України; площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у власності та/або користуванні членів фермерського господарства становить не менше двох гектарів, але не більше 20 гектарів.

Також, Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року № 422, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 року за № 751/28881, затверджено Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі за текстом - Порядок № 422).

Згідно з п. 1 Розділу І Порядку № 422, цей Порядок визначає організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Пунктом 2 Розділу І Порядку №422 визначено, що інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Відповідно до положень пункту 2 Розділу VI Порядку № 422, визначення первинних показників документів органів ДФС, відображених в підсистемі, що забезпечує облік платежів, які підлягають перенесенню до ІКП, щодо сум погашення податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску.

Первинними документами, на підставі яких в ІКП здійснюється погашення (зменшення) суми податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску, є, зокрема: рішення суду про вирішення питання по суті (скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання та пені / суми єдиного внеску за результатами судового оскарження).

Крім того, відповідно до п. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Положеннями ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Висновки суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідач у своєму відзиві вказує, що єдиним належним і достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), які мали місце на території АРК Крим, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат торгово-промислової палати України.

Проте, суд не погоджується із таким висновком та вважає зазначити наступне.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії. оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув грунту, інші стихійні лиха тощо.

Як зазначалося вище, ОРТПП своїм листом від 14.03.2019 року №2003-14/122 з посиланням на Закон України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» повідомила про те, що наявність Сертифікату про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), засвідченого ТПП, не є необхідною підставою для звільнення від нарахування податку, а також рекомендувала звернутися до Державної податкової інспекції за місцем проживання.

Також, суд зазначає, що сфера дії Закону України від 02.09.2014 року № 1669-УІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», на який посилається відповідач, поширюється лише на території, де проводиться антитерористична операція, тобто Донецька та Луганська області.

При цьому тимчасово окупована територія Автономної Республіки Крим не є територією, на якій проводиться АТО або операція об`єднаних сил.

Отже наявність форс-мажорних обставин у вигляді тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь визначена Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та Законом України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України».

На сьогодні вже сформувалася судова практика, відповідно до якої окупація території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя розглядається як форс-мажорна обставина та є підставою для звільнення від відповідальності. До того ж зазначені форс-мажорні обставини є загальновідомими, а тому не потребують додаткового повідомлення іншій стороні.

Таким чином, відмова контролюючого органу в списанні податкової заборгованості як безнадійної з підстав ненадання відповідного сертифікату ТПП та за наявності обставин непереборної сили, визнаних та встановлених законодавством України, є протиправною.

Відповідно до пп.3 пункту 12.3 Розділу II Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України», під час тимчасової окупації справляння податків і зборів, єдиного соціального внеску та застосування реєстраторів розрахункових операцій відносно території ВЕЗ "Крим" діють з урахуванням того, що: з 1 червня 2014 року вважається анульованою податкова реєстрація осіб, які станом на 31 травня 2014 року мали місцезнаходження (місце проживання) та перебували на обліку в контролюючих органах на території Автономної Республіки Крим або міста Севастополя.

Така податкова реєстрація може бути відновленою після евакуації особи на іншу територію України згідно із статтею 15 цього Закону у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань оподаткування, або внаслідок завершення строку тимчасової окупації.

Згідно приписів п.15.1 ст. 15 Розділу II Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України», будь-якій юридичній особі - резиденту України, яка змінює (змінила) своє місцезнаходження з тимчасово окупованої території на іншу територію України: а) списується податковий борг, суми розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань за будь-якими податками (зборами, обов`язковими платежами), що виникли з моменту тимчасової окупації.

До платників податків, які станом на початок тимчасової окупації мали місцезнаходження на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, починаючи з 1 числа місяця, на який припадає початок тимчасової окупації, не застосовуються фінансові санкції, штрафні санкції та пеня за порушення порядку подання, обчислення, правильності заповнення податкових декларацій та повноти сплати сум податків і зборів, допущені під час здійснення господарської діяльності на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

Частиною 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Таким чином, враховуючи положення пп.3 пункту 12.3 Розділу II Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України», за період з 01.06.2014 року по 03.02.2019 року реєстрація ФОП ОСОБА_1 вважається анульованою, а тому останній був звільнений від справляння податків та зборів за цей період, оскільки не здійснював підприємницьку діяльність.

Оскільки позивач як фізична особа-підприємець станом на початок тимчасової окупації (20.02.2014 року) мав місцезнаходження на території Автономної Республіки Крим, яка і на даний час знаходиться в статусі тимчасово окупованої території, застосування до позивача фінансових санкцій, штрафів та пені прямо заборонено пунктом 15.1 ст.15 Розділу II Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України».

Також, суд зазначає, що як вбачається із листа Одеської регіональної Торгово-промислової палати від 14.03.2019 року №2003-14/122, остання посилається на Закон України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України», а також зазначає про те, що наявність Сертифікату про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), засвідченого ТПП, не є необхідною підставою для звільнення від нарахування податку, а також рекомендувала звернутися до Державної податкової інспекції за місцем проживання.

Отже наявність форс-мажорних обставин у вигляді тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь визначена Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та Законом України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України».

Таким чином, позивач має право на списання податкової заборгованості, в тому числі по єдиному соціальному внеску, як безнадійної на підставі підпункту 101.2.4 пункту 101.2 ст. 101 ПК України.

Разом з тим, позивач звертає увагу суду на те, що у ДПІ в Малиновському районі м. Одеси йому було повідомлено лише про наявність заборгованості по ЄСВ у розмірі 3168,08 грн., а про борг по ЄСВ у розмірі 8049,57, про який йдеться в оскаржуваному рішенні позивачу відомо не було.

З викладеного чітко вбачається, що позивач мав право скористуватися правом на списання податкового боргу по єдиному податку та ЄСВ, однак вимушений був його сплатити для здійснення в подальшому підприємницької діяльності на території м. Одеси.

Отже ФОП Тищенко помилково та надмірно сплатив 22637,74 грн. єдиного податку з фізичних осіб та 3168,08 грн. ЄСВ.

Таким чином, посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на наявність у позивача заборгованості у вигляді пені по єдиному податку в розмірі 6689,91 грн. є безпідставним та необгрунтованим.

Також, суд зазначає, що оскільки Позивач вимушений був сплатити 22637,74 грн. єдиного податку з фізичних осіб та 3168,08 грн. ЄСВ, що підтверджується квитанціями Приватбанку від 30.07.2019 року, а відповідач безпідставно та необґрунтовано відмовив позивачу в заяві про повернення надміру сплачених коштів, суд вважає зобов`язати відповідача скласти висновок про повернення з відповідного бюджету помилково та надміру сплаченої суми єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 22637,74 грн. та суми єдиного соціального внеску в розмірі 3168,08 грн.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікованого Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Першого протоколу та протоколів N 2. 4. 7 та 11 до Конвенції» № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до пункту сі Декларації про майбутнє Європейського суду з прав людини від 26.04.2011 р.: Установити і зробити передбачуваними для всіх сторін публічні правила стосовно застосування етапі 41 Конвенції, включаючи рівень справедливого відшкодування, котрого слід очікувати за різних обставин.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України» від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, іншими словами, людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично.

З огляду на вищевикладені обставини, суд вважає рішення Головного управління ДФС в Одеський області про відмову у поверненні з бюджету надміру сплачених коштів, яке оформлене листом № 9270/Т/15-32-51-07-06 від 14.05.2019 року, безпідставним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню в судовому порядку.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23 червня 1993 р., серія A, N 262, с. 25, § 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands, рішення від 27 жовтня 1993 р., серія A, N 274, с. 19, § 33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23 жовтня 1996 р., Reports 1996-V, стор. 1567-68, § 38). Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (див. рішення у справі Ruiz-Mateos, наведене вище, с. 25, § 63).

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 5-9, 72-73, 77, 139, 159, 241-246, 250-251, 263 КАСУкраїни, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС в Одеський області про відмову у поверненні з бюджету надміру сплачених коштів, яке оформлене листом № 9270/Т/15-32-51-07-06 від 14.05.2019 року;

Зобов`язати Головне управління ДФС в Одеській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 : щодо погашення основної суми боргу по єдиному податку в сумі 22637,74 грн., щодо погашення пені по єдиному податку в сумі 6689,91 грн. та боргу по єдиному соціальному внеску для фізичних осіб підприємців в сумі 8049,57 грн.

Зобов`язати Головне управління ДФС в Одеській області скласти висновок про повернення з відповідного бюджету помилково та надміру сплаченої суми єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 22637,74 грн. та суми єдиного соціального внеску в розмірі 3168,08 грн.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) судовий збір у розмірі 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) гривні.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 21.10.2019 року.

Суддя Бутенко А.В.

.