Рішення № 85084365, 21.10.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2019 р. № 400/2667/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову на стороні відповідача:Національна поліція України, вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01601

про:стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

Постановою від 06.12.2016 у справі № 814/844/16, що була залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017, Миколаївський окружний адміністративний суд задовольнив позов ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Головного управління Національної поліції України в Миколаївській області (надалі - Управління або відповідач), а саме:

визнав протиправним та скасував наказ Управління від 17.03.2016 № 44 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції;

визнав протиправним та скасував висновок Атестаційної комісії № 5 Управління, викладений у протоколі ОП № 15.00004066.0022391 від 27.02.2016;

поновив ОСОБА_1 на посаді слідчого Баштанського відділу поліції Управління;

стягнув з Управління на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 18.03.2016 по 06.12.2016 в сумі 34 391,09 грн., без урахування середньої заробітної плати за один місяць, що підлягає негайному виконанню;

стягнув з Управління на користь ОСОБА_1 заробітну плату за один місяць в сумі 4 408,99 грн.

При визначенні суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд керувався «Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання», затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (надалі - Порядок № 260), та вказав, що загальна сума, що підлягає виплаті на користь позивача (38 800,08 грн.), є добутком середньоденного грошового утримання ОСОБА_1 (146,97 грн.) та кількістю календарних днів з 18.03.2016 по 06.12.2016 (264).

Постановою від 25.07.2019 Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу Управління шляхом скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.12.2016 та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 18.03.2016 по 06.12.2016 в сумі 34 391,09 грн. та направлення справи у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.12.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017 Верховний Суд залишив без змін.

Як зазначено у постанові Верховного Суду «… у правовідносинах, що склались у цій справі є спірне питання щодо застосування Порядку № 260 як спеціального нормативно-правового акта або застосування Порядку КМУ № 100 … враховуючи, що на момент звільнення позивача зі служби в поліції, а саме 18 березня 2016 року норми Порядку № 260 не набрали законної сили, натомість на той момент діяли норми загального нормативно-правового акту, що регулює однорідні правовідносини, - Постанова КМУ № 100, Верховний Суд дійшов висновку про неможливість застосування Порядку № 260 до спірних правовідносин та вважає правильним використати саме постанову Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати». Отже, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у справі, при обрахуванні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу неправильно застосував до спірних правовідносин норми Порядку № 260. Суд апеляційної інстанції вказаної помилки не виправив … при новому розгляду справи та визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу суду необхідно врахувати дію нормативно правових актів в часі з урахуванням спірного періоду. Також з`ясуванню підлягають питання кількості днів, які враховуються при обрахунку середнього заробітку …».

Ухвалою від 02.09.2019 суд прийняв справу до провадження з розглядом її за правилами спрощеного позовного провадження, призначив судове засідання на 08.10.2019 та зобов`язав Управління надати довідку про суму середньоденної заробітної плати позивача, обчислену відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Порядку обчислення середньої заробітної плати» (надалі - Порядок № 100).

У відзиві Управління зазначило, що обчислена відповідно до Порядку № 100 середньоденна заробітна плата позивача дорівнює 203,15 грн. Виходячи з цього, за період вимушеного прогулу позивача з 18.03.2016 по 26.05.2016 виплаті підлягає 10 157,50 грн. (за 50 днів). 27.05.2016 набрав чинності Порядок № 260. Обчислена Управлінням відповідно до Порядку № 260 середньоденна заробітна плата позивача дорівнює 146,97 грн. Виходячи з цього, за період вимушеного прогулу позивача з 27.05.2016 по 06.12.2016 виплаті підлягає 19 987,92 грн. (за 136 днів). Відповідно до розрахунків відповідача, загальна сума (обчислена з урахуванням висновків Верховного Суду), що підлягає виплаті ОСОБА_1 , - 30 145,42 грн.

Також відповідач повідомив суд про виконання постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.12.2016 в частині виплати ОСОБА_1 суми 38 800,08 грн.

У відповідності з частиною дев`ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу у письмовому провадженні.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», чинність цієї постанови поширюється на підприємства, установи і організації усіх форм власності.

Як вказано у підпункті «з» пункту 1 Порядку № 100, він застосовується для обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У пункті 2 Порядку № 100 зазначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Виплати, що включаються у розрахунок середньої заробітної плати, визначені пунктами 3 та 4 Порядку № 100. Проте, в даному випадку застосуванню підлягають норми спеціального нормативно-правового акта - Порядку № 260, у пункті 6 розділу ІІІ якого вказано, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Абзацом першим пункту 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяця роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Таким чином, згідно з пунктом 2 Порядку № 100, період, за який обчислюється середня заробітна плата позивача, - січень та лютий 2016 року (два повні місяці проходження служби до місяця, в якому відбулося звільнення); згідно з пунктом 6 розділу ІІІ Порядку № 260, до виплат, що включаються у розрахунок середньої заробітної плати позивача, включаються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були йому визначені на день звільнення; згідно з абзацом першим пункту 8 Порядку № 100, сума, що підлягає виплаті позивачеві, є добутком середньоденного заробітку та кількості робочих днів за період вимушеного прогулу.

Відповідно до вказаних у довідці Управління від 21.10.2019 № 465/28/1-2019 сум грошового забезпечення позивача за січень та лютий 2016 року (8 740 грн.), середньоденна (40 робочих днів) заробітна плата позивача дорівнює 218,50 грн. Кількість робочих днів за період з 18.03.2016 по 06.12.2016 - 181. Виходячи з цього, виплаті підлягає сума 39 548,50 грн.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 9, 12, 19, 77, 205, 241-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 40108735) задовольнити.

2. Стягнути з Головного управління Національної поліції України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.03.2016 по 06.12.2016 в сумі 39 548,50 грн. (тридцять дев`ять тисяч п`ятсот сорок вісім грн. 50 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна