Ухвала суду № 85084171, 22.10.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

22 жовтня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4563/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання «Азот» про забезпечення позову у справі № 360/4563/19 за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Азот» до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

04 жовтня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання «Азот» до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про арешт майна від 09.09.2019 ВП № 51291600.

Одночасно з позовною заявою позивачем була подана заява про забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - постанови від 09.09.2019 по виконавчому провадженню ВП № 51291600.

В обґрунтування заяви про забезпечення адміністративного позову зазначено, що 18.09.2019 на адресу приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання «Азот» від Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшла постанова про арешт майна боржника ВП № 51291600 від 09.09.2019.

Позивач вважає, що постанова про арешт майна боржника ВП № 51291600 від 09.09.2019 винесена Відповідачем з порушенням норм діючого законодавства, а дії державного виконавця незаконними та такими, що порушують права Позивача, з огляду на наступне.

Згідно цієї Постанови, на майно Позивача накладається арешт оскільки на примусовому виконанні у Виконавчій службі знаходяться у тому числі:

1. Ухвала господарського суду Луганської області від 19.11.2015 по справі № 9/5014/969/2012(5/65/2011)

2. Ухвала господарського суду Луганської області від 18.02.2016 по справі № 3/5014/866/2012(9/11/2011).

При цьому, Ухвалою Господарського суду Луганської області від 31.05.2019 у справі № 9/5014/969/2012(5/65/2011), яка залишена без змін Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2019, скасовано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сидоренка Р.Г. про відкриття виконавчого провадження (ВП № 58667668) від 19.03.2019.

Крім того, Ухвалою Господарського суду Луганської області від 01.07.2019 у справі № 3/5014/866/2012(9/11/2011) , яка залишена без змін Постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.08.2019, скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бурли В.Е. про відкриття виконавчого провадження №58668303 від 19.03.2019.

Виконавча служба здійснила приєднання до діючого зведеного виконавчого провадження ВП № 51291600 виконавчих проваджень з виконання ухвали Господарського суду Луганської області від 31.05.2019 у справі № 9/5014/969/2012(5/65/2011) та Ухвали Господарського суду Луганської області від 01.07.2019 у справі № 3/5014/866/2012(9/11/2011), постанови про відкриття яких скасовані судом. При цьому, у Постанові ці Ухвали зазначені як такі, що знаходяться на примусовому виконанні, та зазначені у тому числі як підстава для арешту майна Позивача.

Оскільки згідно вищевказаних судових рішень постанови з відкриття виконавчого провадження з виконання Ухвали Господарського суду Луганської області від 31.05.2019 у справі № 9/5014/969/2012(5/65/2011) та Ухвали Господарського суду Луганської області від 01.07.2019 у справі № 3/5014/866/2012(9/11/2011) скасовані, то Виконавча служба не має права здійснювати примусове стягнення на підставі Ухвал суду, відкриття виконавчого провадження за якими скасовано судом.

Але, незважаючи на те, що згідно вищевказаних судових рішень постанови з відкриття виконавчого провадження з виконання Ухвали Господарського суду Луганської області від 31.05.2019 у справі № 9/5014/969/2012 (5/65/2011) та Ухвали Господарського суду Луганської області від 01.07.2019 у справі № 3/5014/866/2012 (9/11/2011) скасовані, Виконавчою службою в порушення ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено Постанову про арешт майна боржника ВП № 51291600 від 09.09.2019, згідно якої Виконавча служба здійснила приєднання до діючого зведеного виконавчого провадження ВП № 51291600 виконавчих проваджень з виконання Ухвали Господарського суду Луганської області від 31.05.2019 у справі № 9/5014/969/2012(5/65/2011) та Ухвали Господарського суду Луганської області від 01.07.2019 у справі № 3/5014/866/2012(9/11/2011), постанови про відкриття яких скасовані судом.

Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази обґрунтованості цієї заяви, суд прийшов до наступного.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, заходи забезпечення позову повинні відповідати критеріям обґрунтованості, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів учасників даного судового процесу.

Згідно частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно частини третьої цієї статті не допускається забезпечення позову шляхом: зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

З аналізу наведених норм слідує, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, проте не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ, розглядаючи заяву про забезпечення позову», суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Пунктом 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» встановлено, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Суд звертає увагу на ту обставину, що предметом розгляду в адміністративній справі № 360/4563/19 є правомірність винесення головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сидоренко Р.Г. постанови від 09.09.2019 ВП № 51291600.

Згідно з пунктом 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2, застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

При цьому, суд звертає увагу, що в даному випадку така обов`язкова умова для забезпечення адміністративного позову, як «наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення», може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Тобто, на даному етапі суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення. Крім того, встановлення ознак протиправності оскаржуваного рішення є фактично вирішенням адміністративного спору по суті.

Отже, забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови, за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Крім того, суд наголошує, що у випадку звернення сторони з вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Проте, заявником не наведено та не надано жодних доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення у даній адміністративній справі.

При цьому, суд звертає увагу, що застосування заходів забезпечення позову є виправданим у разі, якщо наявне достатньо обґрунтоване припущення, що їх невжиття може у подальшому ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, на думку суду, позивачем не надано доказів існування очевидної небезпеки його правам, свободам та інтересам, неможливості або ускладнення їх захисту без вжиття вищевказаних заходів забезпечення позову до моменту набрання рішення суду законної сили. Крім того, в даній справі відсутні підстави вважати, що дія оскаржуваного рішення до вирішення справи по суті може спричинити незворотні негативні наслідки для позивача чи стане перешкодою для реального виконання прийнятого судового рішення.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, через що, у задоволенні заяви позивачу належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 151-154, 248 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання «Азот» про забезпечення позову у справі № 360/4367/19 за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Азот» до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови від 09.09.2019 ВП № 51291600, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяІ.В. Тихонов