Рішення № 85084124, 18.10.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

18 жовтня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3629/19

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Свергун І.О.,

за участі секретаря судового засідання - Карча В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу від 16.05.2019 № Ф-2021-52,

ВСТАНОВИВ:

16.08.2019 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області, в якому позивач посилається на таке.

ОСОБА_1 з 05.08.2002 займалася підприємницькою діяльністю за адресою: АДРЕСА_1 , про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.03.2013 за № 2 383 175 0000 009972.

З 13.08.2002 позивача було взято на облік як платника податків за № 724, перебувала на спрощеній системі оподаткування. Крім того, з 13.08.2002 ДПІ Головного управління ДФС у Луганській області вона перебуває на обліку як платник єдиного внеску, номер 7397.

Позивач вирішила припинити підприємницьку діяльність та 30.07.2019 її було знято з податкового обліку. При поданні остаточних звітів до ДПІ у м. Сєвєродонецьку позивачу стало відомо, що за нею рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. 13.08.2019 позивач отримала у Сєвєродонецькому міському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.11.2018 № Ф-2021-52У зі сплати єдиного внеску на суму 15819,54 грн (недоїмка).

Також 09.08.2019 ГУ ДФС у Луганській області вручило позивачеві вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 № Ф-2021-52 зі сплати єдиного внеску на суму 25211,20 грн, у тому числі недоїмка - 25041,20 грн, штрафи - 170 грн.

Позивач вважає, що вищевказані вимоги про сплату боргу винесено з порушенням чинного законодавства України, вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідачем не взято до уваги, що позивач перебуває на обліку в органі доходів і зборів (ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області), що розташований на території проведення антитерористичної операції, тому норми Закону № 2464-VI необхідно застосовувати з урахуванням пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, відповідно до якого платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669-VII), де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Позивач зазначає, що на час формування спірних вимог про сплату боргу від 21.11.2018 та 16.05.2019 вона перебувала на обліку як платник єдиного внеску в органі доходів і зборів, розташованому на території проведення антитерористичної операції, та здійснювала свою господарську діяльність на такій території, і, отже, є суб`єктом правовідносин, на якого поширюється дія положень пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI, а тому на період проведення антитерористичної операції вона є звільненою від обов`язків зі сплати єдиного внеску.

На підставі викладеного позивач просить визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у Луганській області від 21.11.2018 № Ф-2021-52У та від 16.05.2019 № Ф-2021-52.

Ухвалою суду від 20.08.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

20.09.2019 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач посилається на таке.

Сума боргу по ФОП ОСОБА_1 (код за ЄДРПОУ 39591445) відповідно до вимоги від 16.05.2019 № Ф-2021-52 у розмірі 25211,20 грн складається з: сальдо у розмірі 4180,30 грн, яке станом на 01.10.2013 було передано УПФУ у м. Сєвєродонецьку, 8448,00 грн - нарахування внеску за 2017 рік, 2457,18 грн - нарахування внеску за І квартал 2018 року, 2457,18 грн - нарахування внеску за ІІ квартал 2018 року, 2457,18 грн - нарахування внеску за ІІІ квартал 2018 року, 2457,18 грн - нарахування внеску за IV квартал 2018 року, 2754,18 грн - нарахування внеску за І квартал 2019 року.

Отже, станом на 30.04.2019 фізична особа-підприємець мала заборгованість зі сплати єдиного внеску, у зв`язку з чим ГУ ДФС у Луганській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 № Ф-2021-52 на суму заборгованості 25211,20 грн, яку вручено позивачу 09.08.2019.

Враховуючи, що недоїмка у позивача виникла частково до 14.04.2014 та в подальшому за період 2017-2019 р.р., ОСОБА_1 повинна сплатити нарахований внесок у повному обсязі.

Також відповідач звертає увагу на строки звернення до суду з позовом.

Так, вимогу від 21.11.2018 № Ф-2021-52У було направлено позивачеві 11.12.2018 та вручено 14.12.2018. Позивачем не було реалізовано протягом 10 днів право на оскарження цієї вимоги, та строк звернення до суду з приводу її оскарження сплинув. Крім того, сума заборгованості за цією вимогою складає 19999,84 грн, а не 15819,00 грн, оскільки вимога з позначкою «У» є узгодженою та містить суму, яка була направлена виключно до органів ВДВС відповідно до норм порядку.

На підставі викладеного відповідач просить відмовити в задоволенні позову (арк. спр. 47-48).

Ухвалою суду від 07.10.2019 позовну заяву було залишено без руху (арк. спр. 54-55).

Ухвалою суду від 11.10.2019 позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 21.11.2018 № Ф-2021-52У залишено без розгляду; продовжено розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 16.05.2019 № Ф-2021-52 (арк. спр. 65-67).

У судове засідання сторони не прибули, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

03.09.2019 від позивача до суду надійшла заява, в якій ОСОБА_1 просила розглядати справу без її участі (арк. спр. 38).

Представник відповідача про причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов такого.

Позивач ОСОБА_1 згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у період з 05.08.2002 по 30.07.2019 була зареєстрована, як фізична особа-підприємець, яка перебувала на обліку як платник єдиного внеску в Сєвєродонецькому управлінні ГУ ДФС у Луганській області, ДПІ у м. Сєвєродонецьку, місце проживання: АДРЕСА_2 (арк. спр. 32-33).

Згідно з даними інтегрованої картки позивача за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 станом на 31.10.2018 за позивачем обліковується недоїмка по сплаті єдиного внеску в сумі 19999,84 грн, яка утворилася за період з 31.12.2012 по 19.10.2018 (арк. спр. 49).

ГУ ДФС у Луганській області сформовано та направлено позивачу за адресою: АДРЕСА_1 , вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.11.2018 № Ф-2021-52, в якій зазначено, що сума боргу позивача станом на 31.10.2018 становить 19999,84 грн, у тому числі недоїмка - 19829,84 грн, штраф - 170,00 грн (арк. спр. 51).

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 9340102061231 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.11.2018 № Ф-2021-52 вручено позивачеві 14.12.2018 (арк. спр. 51).

Згідно з даними інтегрованої картки позивача за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 станом на 30.04.2019 за позивачем обліковується недоїмка по сплаті єдиного внеску в сумі 25211,20 грн, яка утворилася за період з 31.12.2012 по 19.04.2019 (арк. спр. 49).

ГУ ДФС у Луганській області 09.08.2019 вручено позивачеві вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 № Ф-2021-52, в якій сума боргу позивача станом на 30.04.2019 становить 25211,20 грн, у тому числі недоїмка - 25041,20 грн, штрафи - 170,00 грн (арк. спр. 23, 50).

Вирішуючи питання щодо правомірності вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 № Ф-2021-52, суд керується таким.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 9 Закону № 2464-VI визначено таке:

- сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (частина п`ята);

- єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина сьома);

- платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (частина восьма);

- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята).

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Особливістю цієї справи є те, що на час виникнення спірних правовідносин - 2014-2019 роки, позивач перебував та перебуває на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464-VI необхідно застосовувати з урахуванням пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, відповідно до якого платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669-VII) період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно з абзацом 3 пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669-VII перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» та від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, зокрема, віднесено місто Сєвєродонецьк.

З огляду на вищевикладене судом встановлено, що, як на час виникнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, так і на час формування спірної вимоги про сплату боргу, позивач перебувала на обліку як платник єдиного внеску в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції. Відповідно, позивач є суб`єктом правовідносин, на якого поширюється дія положень пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI.

З огляду на дію зазначеної норми суд дійшов висновку, що позивач звільнявся від виконання обов`язків платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, на період, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

На час виникнення спірних відносин і на час розгляду та вирішення даної справи Президентом України указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався. Відповідно, у розумінні статті 1 Закону № 1669-VII проведення антитерористичної операції триває.

Оскільки судом встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 № Ф-2021-52 охоплює період, в якому позивач звільнений від виконання обов`язків платника єдиного внеску, суд дійшов висновку, що за цей період орган доходів і зборів не мав повноважень формувати та направляти позивачу таку вимогу за період з 14.04.2014.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 812/505/17.

Крім того, спірна вимога відповідачем прийнята з посиланням на статтю 25 Закону № 2464-VI, абзацом 2 частини першої якої визначено, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Оскільки, як вже вище вказано, позивач на період проведення антитерористичної операції звільнений від обов`язків платника єдиного внеску, орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника за період його звільнення від виконання обов`язків, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI.

Наявність заборони у застосуванні до позивача заходів впливу та стягнення, визначених статтею 25 Закону № 2464-VI, за невиконання обов`язків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції, унеможливлює й формування та направлення позивачу вимоги про сплату боргу за цей період.

З огляду на зазначене судом встановлено, що позивачем дотримано всіх необхідних умов для звільнення від обов`язків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції, розпочатої відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Також спірна вимога охоплює період, в якому позивач не звільнявся від виконання обов`язків платника єдиного внеску у період з 31.12.2012 до 13.04.2014.

Згідно даних інтегрованої картки платника податків сума боргу позивача за період з 30.09.2013 року по 31.03.2014 року складає 4180,30 грн (борг виник станом на 31.12.2012) (арк. спр. 49).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову щодо визнання протиправною та скасування вимоги ГУ ДФС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 № Ф-2021-52 на суму 21030,90 грн (25211,20 грн - 4180,30 грн).

На підставі викладеного позовні вимоги належать до часткового задоволення.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи часткове задоволення позову на суму 21030,90 грн, а також беручи до уваги, що позовні вимоги про визнання протиправною та скасування вимоги від 21.11.2018 № Ф-2021-52 залишено без розгляду, суд присуджує позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог понесені ним судові витрати зі сплати судового збору, які підтверджені документально (арк. спр. 2), за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 393,85 грн.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу від 16.05.2019 № Ф-2021-52 задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 № Ф-2021-52 з єдиного внеску на суму 21030,90 грн (двадцять одна тисяча тридцять грн 90 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, буд. 72, код ЄДРПОУ 39591445) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 393,85 грн (триста дев`яносто три грн 85 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 22 жовтня 2019 року.

Суддя І.О. Свергун