Рішення № 8508396, 18.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 21/10318.02.10 За позовом          Дочірнього підприємства «Імідж Холдинг»Акціонерної компанії «Імідж холдинг АпС»

До 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Горобина»

          2) Державного департаменту інтелектуальної власності МОН України

Про                     визнання недійсним патенту України №10870

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя          Шевченко Е.О.

Суддя                              Прокопенко Л.В.

Суддя                              Бойко Р.В.

Представники:

Від позивача:                    Кочерга Д.О. (довіреність б/н від 15.04.2008 р.)

Від відповідача-1:           Мироненко С.М. (дов. б/н від 26.08.08)

Від відповідача-2:           Постоялкіна О.В., дов. № 16-08/14 від 11.01.10р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство «Імідж Холдинг»Акціонерної компанії «Імідж холдинг АпС» (далі по тексту Позивач) звернулося до господарського суду з позовом про визнання повністю недійсним патенту України на промисловий зразок № 10870 «Комплект етикеток для алкогольного напою «медовуха слив’янка», зареєстрований на ім’я ТОВ «Горобина»(далі по тексту відповідач-2), про зобов'язання Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і України опублікувати в офіційному бюлетені відомості про визнання недійсним патенту України на промисловий зразок № 10870 від 15.09.05р., зареєстрованого на ім’я ТОВ «Горобина», та внести відомості до Державного реєстру патентів України на промислові зразки про визн

ання недійсним патенту України на вказаний промисловий зразок.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2008р. порушено провадження у справі № 21/101 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 21.08.2008р., про що належним чином повідомлено сторін по справі. Через канцелярію суду від відповідач-1 подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 21.08.08р. розгляд справи відкладено на 08.09.08р., в зв’язку з неявкою в судове засідання представників відповідача-1.

В судовому засіданні, яке відбулося 08.09.2008р., представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив визнати повністю недійсним патенту України на промисловий зразок № 10870 «Комплект етикеток для алкогольного напою «медовуха слив’янка»на підставі п. «в»ч.1 ст. 25 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки», оскільки патент видано з порушенням прав третіх осіб на знаки для товарів та послуг, ліцензіаром яких є позивач.

Представник відповідача-1 в судове засідання не з’явився, відзиву на позов не надав, своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відповідач-2 подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти заявлених позовних вимог заперечує та просить у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що при видачі ним патенту проводиться лише формальна експертиза без урахування вимог про наявні заявки чи свідоцтва на знаки для товарів та послуг.

Від представника позивача надійшло клопотання про призначення по справі судової експертизи.

Ухвалою суду від 08.09.08р. у справі призначено судову експертизу об’єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, а провадження у справі зупинено до надання висновків судової експертизи, яка прийнята на підставі того, що відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз‘яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Предметом розгляду даної справи є визнання недійсним повністю патенту України на промисловий зразок № 10870 «Комплект етикеток для алкогольного напою «медовуха слив’янка»з підстав того, що він виданий з порушенням прав третіх осіб, а саме прав позивача на використання товарного знаку, який охороняється за свідоцтвом № 60463, оскільки домінуючий елемент промислового зразка є тотожним з позначенням, що охороняється за вказаним свідоцтвом на знак для товарів та послуг.

Згідно з п. 3.3. Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.03.2005 р. N 04-5/76 «Про деякі питання практики призначення судових експертиз у справах зі спорів, пов'язаних із захистом права інтелектуальної власності», у вирішенні спорів про охорону права інтелектуальної власності на промисловий зразок залежно від обставин справи та суті спору судом на роз'яснення судового експерта можуть бути поставлені питання, зокрема, про включення до сукупності суттєвих ознак промислового зразка інших охоронюваних об'єктів права інтелектуальної власності (торговельні марки, комерційні найменування, географічні зазначення походження товарів, твори образотворчого мистецтва тощо). З метою такого з'ясування та врахуванням підстав позову позивача слід вирішити, зокрема, питання про те, чи конкуруючі позначення є схожими настільки, що їх можна сплутати щодо споріднених послуг.

Для вирішення даного питань необхідно володіти спеціальними знаннями, а тому без висновків судової експертизи, які є належними засобами доказування, справа не може бути вирішена по суті.

07.10.2009р. до Господарського суду міста Києва надійшли висновки судової експертизи по справі 21/101 за № 11147 від 21.09.09р. та повернуто матеріали справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.10.09р. поновлено провадження по справі та призначено її до розгляду на 29.10.09р. Ухвалою суду від 29.10.2009р. розгляд справи відкладено на 19.11.09р. об 11:00 за клопотанням представника відповідача-1 та в зв’язку з його неявкою.

В зв’язку з подачею представником відповідача-1 клопотання про призначення колегіального складу розгляду справи, в судовому засіданні 19.11.09р. було оголошено перерву до 17.12.09р.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду від 19.11.2009р. у справі № 21/101 призначено колегіальний склад розгляду справи у складі: головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Прокопенко Л.В., Бойко Р.В.

Ухвалою суду від 03.12.09р. справу № 21/101 прийнято до провадження колегією суддів та призначено судове засідання на 21.01.2010р.

В судовому засіданні, призначеному на 21.01.2010 року представник позивача подав заяву про забезпечення позову, якою просить суд на підставі ст. 66 ГПК України вжити заходів до забезпечення позову шляхом заборони Державному департаменту інтелектуальної власності вносити будь-які зміни до Державного реєстру патентів на промислові зразки щодо патенту № 10870 та заборони ТОВ «Горобина»передавати будь-яким особам право власності на промисловий зразок за патентом України № 10870 на надавати будь-яким особам дозвіл на використання промислового зразка за патентом України № 10870.

Розгляд даного клопотання судом відкладено до вирішення спору по суті.

Відповідачем-1 в судовому засіданні подано клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення господарських справ Господарським судом Сумської області за № 4/6-10 та № 10/6-10, предметом розгляду яких є визнання недійсними свідоцтв на знаки для товарів та послуг № 60463 та № 60482.

Суд вирішив у задоволенні поданого клопотання про зупинення провадження у справі відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Суд приходить до висновку, що права власника свідоцтва підлягають захисту до того моменту, поки документа, що посвідчує такі права не визнано недійсним у встановленому порядку. Розгляд господарським судом справи про визнання недійсним свідоцтва не робить неможливим розгляд даної справи, оскільки права власника підлягають захисту до моменту визнання документу, що посвідчує його право інтелектуальної власності, недійсним.

У разі визнання свідоцтва на знак для товарів та послуг недійсним, сторона у даній справі не позбавлена можливості звернутися до суду з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Представниками відповідачів також надано заперечення на позовну заяву (з уточненнями), відповідно до яких вони заперечують проти заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що права позивача у справі не порушені , оскільки використання відповідачем запатентованого промислового зразка не є порушенням прав власника свідоцтва.

В судовому засіданні 21.01.10р. оголошено перерву до 18.02.10р. для підготовки повного тексту рішення у справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, з‘ясувавши обставини справи, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Державним департаментом інтелектуальної власності МОН України (відповідачем 2) 15.09.2005 було видано ТОВ "Горобина" (відповідачу 1) патент України № 10870 на промисловий зразок “Комплект етикеток для алкогольного напою «МЕДОВУХА СЛИВ’ЯНКА”, за результатами розгляду заявки від 06.07.2005.

Компанія ГСХ Трейдмаркс Лімітед є власником ряду знаків для товарів і послуг, зокрема і власником свідоцтва України № 60463 на знак для товарів і послуг «Медовуха», який зареєстрований для товарів і послуг 33, 35, 43 класів МКТП.

Позивач у справі –Дочірнє підприємство «Імідж Холдинг»Акціонерної компанії «Імідж Холдинг АпС»уклало з компанією ГСХ Трейдмаркс Лімітед ліцензійний договір № 0109-03 від 21.09.07р., відповідно до якого позивач має виключні права на використання, зокрема і товарного знаку, захищеного свідоцтвом № 60463.

Причиною виникнення спору стало те, що, на думку позивача, промисловий зразок за патентом України № 10870 не відповідає умовам надання правової охорони, встановленим ст.ст.5, 6 Закону України ”Про охорону прав промислові зразки”, а саме не є новим, а також порушує права позивача як особи, яка має виключну ліцензію на використання товарного знаку, який використано у оскаржуваному промисловому зразку, та використовує вказаний товарний знак «МЕДОВУХА»для маркування товарів ідентичних (тотожних) тим, для яких зареєстровано оскаржуваний патент.

Згідно з абз.2 та абз.3 п.5 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики призначення судових експертиз у справах зі спорів, пов'язаних із захистом права інтелектуальної власності” від 29.03.2005 р. N 04-5/76 у вирішенні спорів про охорону права інтелектуальної власності на промисловий зразок залежно від обставин справи та суті спору судом на роз'яснення судового експерта можуть бути поставлені питання, зокрема, про: включення до сукупності суттєвих ознак промислового зразка інших охоронюваних об'єктів права інтелектуальної власності (торговельні марки, комерційні найменування, географічні зазначення походження товарів, твори образотворчого мистецтва тощо).

Зважаючи на те, що до предмету доказування в справі належить встановлення включення до сукупності суттєвих ознак промислового зразка № 10870 інших охоронюваних об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема торгівельної марки, що охороняється за свідоцтвом № 60463, що вимагає застосування спеціальних знань, судом, відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, призначено судову експертизу об’єктів інтелектуальної власності, проведення якої було доручено Київському НДІ судових експертиз.

На вирішення експертизи були поставлено наступне питання:

- чи включений до промислового зразка за патентом України № 10870 об’єкт інтелектуальної власності у вигляді позначення, що тотожне щ позначенням, що охороняється за свідоцтвом на знак для товарів та послуг № 60463?

В результаті дослідження поставленого питання у висновку № 11147 судової експертизи об’єктів інтелектуальної власності від 17.09.2009 експертом було вказано, що

До складу промислового зразку за патентом України № 10870 включено позначення «МЕДОВУХА», що не є тотожним, проте є схожим до ступеня змішування з позначенням «МЕДОВУХА», що охороняється за свідоцтвом на знак для товарів та послуг № 60463 та є об’єктом інтелектуальної власності. Крім того, зазначеним висновком встановлено, що промисловий зразок за патентом України № 10870, призначений для використання стовно визначеного товару - алкогольних напоїв, що входить до числа товарів 33 класу МКТП, для маркування яких призначена й торговельна марка за свідоцтвом України № 60463, а тому товари для яких використовуються конкуруючи об’єкти інтелектуальної власності є спорідненими.

Вивчивши наданий експертний висновок № 11147, суд вважає, що він зроблений кваліфікованим експертом, відповідно до вимог Закону України “Про судову експертизу”, а тому приймається судом в якості належного доказу.

Позивач висновок судової експертизи підтримав та зазначив, що він відповідає вимогам, встановленим відповідно до положень ст. 41 та ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, містить обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання, не викликає сумнівів у його правильності та відповідає іншим матеріалам справи.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України відносини, пов’язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.

До відносин, пов’язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності –це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

До об’єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 155 Господарського кодексу України, зокрема, належать промислові зразки.

Згідно з ч.1 ст. 469 Цивільного кодексу України права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок визнаються недійсними з підстав та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до пп.“в”п.1 ст.25 Закону України “Про охорону прав на промислові зразки” патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі видачі патенту внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

Частиною 1 статті 5 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” передбачено, що правова охорона надається промисловому зразку, що не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоспроможності.

Судом встановлено, що в оскаржуваному патенті використано об’єкт інтелектуальної власності (торгівельну марку), права на використання якої належать позивачеві.

Судом також встановлено, що заявку на торгівельну марку, захищену свідоцтвом України на знак для товарів та послуг № 60463 подано 01.02.2005р., а заявку на реєстрацію оскаржуваного патенту подано відповідачем-1 06.07.05р. (дата реєстрації по спрощеній процедурі 15.09.05р.), тобто на момент подачі заявки ( та реєстрації) оскаржуваного патенту вже було подано заявку на реєстрацію знаку для товарів та послуг, право на використання якого належить позивачеві, а отже оскаржуваний патент порушує права інтелектуальної власності позивача на використання товарного знаку за свідоцтвом № 60463.

За таких умов, суд вважає встановленим, що промисловий зразок за патентом України №10870 не відповідає умовам надання правової охорони, передбаченим Законом України “Про охорону прав на промислові зразки”, оскільки його видано з порушенням прав третіх осіб, а саме з порушенням прав власника (ліцензіата) торгової марки, яка охороняється за свідоцтвом № 60463.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з рішенням Конституційного суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004р., під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Наявними в справі доказами встановлено, що до складу промислового зразку за патентом України № 10870 включено позначення «МЕДОВУХА», що не є тотожним, проте є схожим до ступеня змішування з позначенням «МЕДОВУХА», що охороняється за свідоцтвом на знак для товарів та послуг № 60463 та є об’єктом інтелектуальної власності

При цьому, відповідно до п.1 ч.1 ст. 463 Цивільного кодексу України до майнових прав на промисловий зразок належить право на використання промислового зразку, а згідно з ч.2 цієї статті майнові права інтелектуальної власності на промисловий зразок належать володільцю відповідного патенту.

Таким чином, позивач звернувся з позовною заявою на захист своїх інтересів, які полягають у недопущенні змішування споживачами власної продукції з продукцією відповідача-1, в зв’язку з чим суд не бере до уваги твердження відповідачів про відсутність у позивача права на звернення до суду.

В зв’язку з цим, позовна вимога про визнання недійсним патенту України № 10870 на промисловий зразок підлягає задоволенню, а патент України № 10870 має бути визнано недійсним на підставі пп.“в”п.1 ст.25 Закону України “Про охорону прав на промислові зразки”через невідповідність зареєстрованого промислового зразка умовам патентоспроможності.

Позивач звернувся з вимогою зобов’язати відповідача 2 внести відомості до Державного реєстру патентів України на промислові зразки стосовно визнання недійсним патенту України № 10870, а також здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені “Промислова власність”.

Відповідно до п.3 ст.25 Закону України “Про охорону прав на промислові зразки” при визнанні патенту чи його частини недійсними Установа повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені.

Відповідно до п. 2.2. Положення про Державний реєстр патентів України на промислові зразки, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 12.04.2001. № 290, у процесі ведення реєстру до нього вносяться, зокрема, відомості щодо визнання патенту недійсним.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про зобов’язання відповідача 2 внести відомості до Державного реєстру патентів України на промислові зразки стосовно визнання недійсним патенту України № 10870, а також здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені “Промислова власність” обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи те, що позивачем доказів оплати судової експертизи саме ним, зокрема платіжного доручення суду не надано, а отже не надано доказів понесення цих витрат саме позивачем, витрати по оплаті судової експертизи не підлягають стягненню з відповідачів.

За таких обставин, витрати по оплаті державного мита в розмірі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються на відповідача 1.

Крім того, суд при вирішенні спору, розглянувши клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, вважає його обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Враховуючи те, що Відповідач 1 має право відчужити оскаржуваний патент на користь третім особам, такі дії можуть привести до утруднення виконання рішення по справі, а також враховуючи ст. 1 ГПК України, якщо така третя особа буде фізичною особою, зазначене унеможливить виконання рішення по господарській справі.

Враховуючи те, що в провадженні Господарського суду міста Києва знаходились справи № 12/150, № 12/151, № 12/152, № 18/232, № 18/233 за позовом Позивача про визнання недійсним патентів України на промислові зразки № 12815, № 12818, № 12819, № 12817, № 12816 у зв'язку з використанням у зазначених промислових зразках торговельної марки "Медовуха", по яким ТОВ Горобина«вчинено дії по перереєстрації оскаржуваних промислових зразків фізичним особам, то за таких обставин, клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві передавати будь-якій особі (особам) право власності на промисловий зразок за оспорюваним патентом та надавати будь-якій особі (особам) дозвіл на використання цього промислового зразка, а Державному департаменту інтелектуальної власності МОН України - вирішувати будь-які питання з цього приводу, вносити відповідні зміни до Державного реєстру патентів України на промислові зразки та здійснювати офіційні публікації підлягає задоволенню, оскільки у відповідача-1 наявна можливість передачі права власності на промисловий зразок іншій особі.

За таких обставин, безконтрольне розширення кола осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору, та/або передача права власності на зареєстрований за оспорюваним патентом промисловий зразок іншій особі, яка не бере участь у даному судовому процесі, може не лише утруднити, але й зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати патент України № 10870 на промисловий зразок недійсним повністю.

3. Зобов’язати Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (місцезнаходження: Україна, 03680, м. Київ, вул. Урицького, 45) внести до Державного реєстру патентів України на промислові зразки відомості про визнання патенту України № 10870 на промисловий зразок недійсним повністю та здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені “Промислова власність”.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Горобина»(вул.. Петропавлівська, 121, м. Суми, 40021, код ЄДРПОУ 31162928, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Дочірнього підприємства “Імідж Холдинг” Акціонерної компанії «Імідж Холдинг АпС»( вул.. Первомайська, 2-Б, с. Нове Запоріжжя, Запорізької області, 70420) 85 (вісімдесят п`ять) грн. 00 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

7. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Горобина»(вул.. Петропавлівська, 121, м. Суми, 40021, код ЄДРПОУ 31162928) передавати будь-яким особам право власності на промисловий зразок за патентом України № 10870 та надавати будь-яким особам дозвіл на використання промислового зразка за патентом України № 10870.

8. Заборонити Державному департаменту інтелектуальної власності МОН України (вул.. Урицького, 45, м. Київ, код ЄДРПОУ 21716978) вносити зміни до Державного реєстру патентів України на промислові зразки та здійснювати офіційні публікації стосовно власника патенту України № 10870 на промисловий зразок.

Головуючий суддя Шевченко Е.О.

Суддя                                                                                                    Прокопенко Л.В.

Суддя                                                                                                    Бойко Р.В.